Постанова

від 30.01.2008 по справі 14/243-07

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ 

СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ         

 30 січня 2008 р.                                                                                   

№ 14/243-07 

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Божок В.С. -головуючого,

Костенко Т.Ф., Коробенко Г.П.

розглянувши матеріали  касаційної скарги

 товариства з обмеженою відповідальністю

Науково-виробничого підприємства "Укрпромцинк"

на постанову

Київського міжобласного

апеляційного господарського суду від 18.10.2007р.

у справі

господарського суду Київської

області

за позовом

Суб'єкта підприємницької

діяльності-фізичної особи ОСОБА_1

до

товариства з обмеженою

відповідальністю Науково-виробничого підприємства "Укрпромцинк"

про

стягнення 4136 грн.

за участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_2,

дов. від 11.07.2006р. №4937, ОСОБА_3, дов. від 24.09.2007р. №10488,

відповідача: Мартинко

В.І., дов. від 17.05.2007р. №911

                   ВСТАНОВИВ:

         Суб'єкт підприємницької діяльності-фізична

особа ОСОБА_1 звернувся до товариства з обмеженою відповідальністю

Науково-виробничого підприємства "Укрпромцинк" з позовом про

стягнення боргу в  сумі 4136,00 грн., з

яких 2200,66 грн. основного боргу, 1716,00 грн. пені та 220,00 грн. - судових

витрат.

         Рішенням господарського суду Київської

області від 10.07.2007р. у справі № 14/243-07 позов задоволено частково.

Стягнуто з відповідача на користь позивача 2200,66 грн. основного боргу та

судові витрати. В решті позову 

відмовлено.

         Постановою Київського міжобласного

апеляційного господарського суду від 18.10.2007р. у справі № 14/243-07 рішення

господарського суду Київської області від 10.07.2007р. з даної справи

скасовано. Позов задоволено повністю.

        Не погоджуючись із вказаною постановою

у даній справі, ТОВ Науково-виробниче підприємство "Укрпромцинк"

звернулось з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій

просить її скасувати та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції,

мотивуючи скаргу тим, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального та

процесуального права. 

          У відзиві суб'єкта підприємницької

діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 останній просить касаційну скаргу залишити

без задоволення, а постанову Київського міжобласного апеляційного

господарського суду від 18.10.2007р. без змін.

         Колегія суддів, приймаючи до уваги

межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі

фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального

права при винесенні оспорюваного судового акту, знаходить необхідним касаційну

скаргу  задовольнити, враховуючи

наступне.

Відповідно до ст. 103 ГПК

України, апеляційна інстанція за результатами 

розгляду апеляційної скарги (подання) має право залишити рішення

місцевого господарського суду без змін, а скаргу (подання) без задоволення;

скасувати  рішення повністю або частково

і прийняти нове рішення; скасувати рішення 

повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов

без розгляду повністю або частково.  

Відповідно до ст. 84 ГПК України

при задоволенні позову в  резолютивній

частині рішення вказуються найменування сторони, на користь  якої вирішено спір, і сторони, з якої здійснено

стягнення грошових сум та їх розмір.

          Як вбачається з тексту оскаржуваної

постанови господарського суду 

апеляційної інстанції, суд, скасувавши рішення місцевого господарського

суду,   постановив нове рішення, яким

позов задовольнив повністю із зазначенням про це в резолютивній частині

постанови, однак в порушення вимог ст. 84 ГПК 

України не вказав найменування сторони, на користь якої вирішено спір, і

сторони, з якої здійснено стягнення грошових сум, та не вказав розмір сум, що

підлягають стягненню (основної заборгованості та пені).

Відповідно до ст. 526 ЦК України,

зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та

вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності

таких умов та вимог -  відповідно до

звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно до ст. 611 ЦК України, у

разі порушення зобов'язання настають 

правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата

неустойки.

Відповідно до ст. 230 ГК України

штрафними санкціями у цьому   Кодексі

визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка,  штраф, пеня), яку учасник господарських

відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення

господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського

зобов'язання.

Відповідно до ст. 231 ГК України,

законом щодо окремих видів   зобов'язань

може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за  погодженням сторін не допускається. У разі

якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в

розмірі, передбаченому договором. 

Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону

України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових

зобов'язань", платники грошових коштів 

сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню

в  розмірі, що встановлюється за згодою

сторін. Розмір пені, передбачений 

статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не

може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що

діяла у період, за який сплачується пеня.

Розмір пені сторони передбачили в

п.19 договору №23/10/06/30 від 23.10.2006р. на транспортно-експедиційне

обслуговування, у відповідності до  якого

позивач здійснив розрахунок суми пені в розмірі 1883,33 грн. з яким  погодився господарський суд апеляційної

інстанції та стягнув зазначену суму  пені

з відповідача без врахування приписів наведених вище норм  матеріального права.

 За таких обставин, колегія суддів вважає, що

апеляційним  господарським судом були

порушені норми матеріального та процесуального права, що є підставою для

скасування оскаржуваної постанови із направленням  справи до апеляційного господарського  суду для перегляду.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1118, 1119

- 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий

господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

         Касаційну скаргу задовольнити.

         Постанову Київського міжобласного

апеляційного господарського суду від 18.10.2007р. у справі №14/243-07

скасувати.

          Справу направити до Київського міжобласного

апеляційного господарського суду для перегляду.

Головуючий суддя                                                        

В.С. Божок

Судді:                                                                           

Т.Ф. Костенко                                                                                                                               

Г.П. Коробенко