Постанова

від 08.04.2008 по справі 14/243-07

КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01033, м.Київ, 

вул.Жилянська 58-б                                                      

тел. 284-37-31

Іменем   України

                                          П О С

Т А Н О В А

08.04.08

р.                                                                                         

№ 14/243-07         

Київський

міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого

судді:                    Писаної  Т.О

(доповідач по справі),

суддів:

                                                  Мостової  Г. І.

                                                  Фаловської  І.М.

судді-доповідача

Писаної  Т.О

секретар

судового засідання   Рустам'ян Е.А.

представники

сторін:

від

позивача: ОСОБА_1

-СПД -ф.о.,

від

відповідача: не

з'явились.

розглянувши

апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю науково- виробничого

підприємства «Укрпромцинк»на рішення господарського суду Київської області від

10.07.2007р.

у

справі №14/243-07 (суддя Короткевич О.Є. )

за

позовом   суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної

особи ОСОБА_1,

до                   товариства з обмеженою

відповідальністю Науково-виробничого

                      підприємства «Укрпромцинк»,

про                 стягнення 3916 грн.

в с т а н о в и в:

Суб'єкт

підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_1 звернувся до господарського

суду Київської області з позовом  до

товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства

«Укрпромцинк»про стягнення 3916 грн.

Рішенням

господарського суду Київської області від 10.07.2007р. у справі №14/243-07

позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 2200 грн.

основного боргу, 57,30 грн. державного мита та 66,29 грн. витрат за

інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Щодо позовних вимог про

стягнення 1716,00грн. пені провадження у справі припинено.

Не

погодившись із прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій

просив прийняти постанову, якою змінити рішення господарського суду Київської

області від 10.07.2007р. в частині стягнення з відповідача на користь позивача

боргу у сумі 1833,33 грн.

Постановою

Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 18.10.2007р.

апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю науково- виробничого

підприємства «Укрпромцинк»залишено без задоволення, рішення господарського суду

Київської області від 10.07.2007р. по справі №14/243-07 скасовано, прийнято

нове рішення, яким позов задоволено повністю.

Не

погодившись із прийнятою постановою, відповідач подав касаційну скаргу, в якій

просив скасувати постанову Київського міжобласного апеляційного господарського

суду від 18.10.2007р. та направити справу на новий розгляд.

Постановою

Вищого господарського суду України від 30.01.2008р. касаційну скаргу товариства

з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства «Укрпромцинк»було

задоволено, постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду

від 18.10.2007р. скасовано, справу №14/243-07 направлено на новий розгляд до

Київського міжобласного апеляційного господарського суду.

Вищим

господарським судом України зазначено, що у постанові Київського міжобласного

апеляційного господарського суду від 18.10.2007р., в порушення ст.84 ГПК

України, не вказано найменування сторони, на користь якої вирішено спір, і

сторони, з якої здійснено стягнення грошових сум, та не вказано розміру сум, що

підлягають стягненню (основної заборгованості та пені). Також, Вищим

господарським судом України у постанові вказано, що апеляційний господарський

суд стягнув з відповідача пеню без врахування ст.ст. 1, 3 Закону України «Про

відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Ухвалою

Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 21.02.2008р. було

призначено розгляд апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю

науково-виробничого підприємства «Укрпромцинк»на рішення господарського суду

Київської області від 10.07.2007р. у справі №14/243-07.

Апелянт

(відповідач) апеляційну скаргу підтримує, вважає, що рішення місцевого

господарського суду прийняте з порушенням норм матеріального права, а тому

підлягає скасуванню. 

04.04.08р.

скаржник звернувся до суду з клопотанням про призначення експертизи тотожності

печаток ТОВ «НВП «Укрпромцинк». Дане клопотання колегією суддів було залишено

без задоволення з підстав його необґрунтованості.

Позивач

у письмових запереченнях на апеляційну скаргу просив прийняти нову постанову,

якою рішення місцевого господарського суду змінити. 

Розглянувши

доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази,

проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність

застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла

до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення. Рішення

господарського суду Київської області від 10.07.2007р. підлягає частковому

скасуванню щодо відмови позивачу в задоволенні вимог про стягнення пені.

Приймаючи нове рішення, колегія суддів позов задовольняє частково, до стягнення

підлягають: 2200 грн. основного боргу та 187,51 грн. пені. При цьому, колегія

суддів виходить із наступного.

Як

вбачається з матеріалів справи, що 23.10.2006р. між суб'єктом підприємницької

діяльності-фізичною особою ОСОБА_1(експедитор) та товариством з обмеженою

відповідальністю Науково-виробничим підприємством «Укрпромцинк»(замовник)

укладено договір №23/10/06/30 на транспортно-експедиційне обслуговування,

згідно умов якого експедитор зобов'язується виконати для замовника за його

дорученням організацію перевезення вантажу по маршруту м.Дніпропетровськ -м.

Біла Церква (а.с. 5-6).

Згідно

з п. 10 договору сума оплати по маршруту становить 2200 грн.

В п.

19 договору зазначено, що при затримці оплати замовником послуг експедитора

замовник сплачує пеню в розмірі 0,3% від суми перевезення за кожний день

прострочення платежу, а при простроченні платежу понад 10 днів замовник сплачує

штраф в розмірі 0,5% від суми перевезення за кожний наступний день

прострочення.

24.10.2006р.

позивачем виставлено рахунок-фактуру №303 (а.с. 7), який відповідачем не був

оплаченй.

Листом

№320 від 08.11.2006р. позивач надіслав відповідачу претензію щодо несплати

боргу за надані послуги по  перевезенню

вантажу з вимогою сплатити борг в розмірі 2376 грн., який складається з 2200

грн. основної суми боргу та 176 грн. пені за несвоєчасну сплату (а.с. 11).

Листом

№691 від 08.11.2006р. відповідач повідомив позивача, що може здійснити оплату

за перевезення вантажу за мінусом суми податку на додану вартість в розмірі

1833,33 грн. (2200 грн. -366,67 грн. (сума ПДВ)), оскільки відповідач не був

обізнаний, що позивач не є платником податку на додану вартість, а сплативши

2200 грн. без ПДВ відповідач позбавляє себе можливості відшкодування податку на

додану вартість в розмірі 366,67 грн. (а.с. 30).

Дослідивши

представлені докази, перевіривши застосування норм матеріального та

процесуального права судом першої інстанції, колегія суддів Київського

міжобласного апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга

задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду Київської області від

10.07.2007р. має бути частково скасоване з наступних підстав.

Відповідно

до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із

дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб,

що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та

обов'язки. 

Підставами

виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:

1)

договори та інші правочини;

2)

створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів

інтелектуальної, творчої діяльності;

3)

завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4)

інші юридичні факти.

Згідно

із ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому

одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони

(кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу,

сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право

вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з

підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Як

вірно встановлено місцевим господарським судом, 23.10.2006р. між суб'єктом

підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_1(експедитор) та Товариством з

обмеженою відповідальністю Науково-виробничим підприємством

«Укрпромцинк»(замовник) укладено договір №23/10/06/30 на

транспортно-експедиційне обслуговування, згідно з умовами якого експедитор

зобов'язується виконати для замовника за його дорученням організацію

перевезення вантажу по маршруту м. Дніпропетровськ -м. Біла Церква (а.с. 5-6).

Відповідно

до ст. 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування

одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони

(клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг,

пов'язаних з перевезенням вантажу.

Статтею

930 Цивільного кодексу України передбачено, що договір транспортного

експедирування укладається у письмовій формі.

Відповідно

до ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у

письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах,

у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що

вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою

телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин

вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його

стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується

особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом

або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Як

вбачається з договору №23/10/06/30 від 23.10.2006р., він підписаний сторонами

та скріплений їх печатками.

Крім

того, факт укладення договору підтверджується і відповідачем в його відповіді

на претензію позивача №691 від 08.11.2006р. (а.с. 30).

Враховуючи

вищевикладене, апеляційний господарський суд не погоджується з висновком

місцевого господарського суду про відсутність доказів укладення відповідного

договору.  

Згідно

із ст. 931 Цивільного кодексу України розмір оплати експедиторові

встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено

законом. 

Відповідно

до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним

чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів

цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до

звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В

ст.  610 Цивільного кодексу України

визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з

порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно

ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають

правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки

та відшкодування збитків та моральної шкоди.

Враховуючи

вищенаведене, апеляційний господарський суд приходить до висновку про

правомірність позовних вимог про стягнення з відповідача 2200 грн.

заборгованості по договору №23/10/06/30 на транспортно-експедиційне

обслуговування №23/10/06/30 від 23.10.2006р.

Також,

колегія суддів вважає обґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення пені лише у

розмірі 187,51 грн. у зв'язку з наступним.

В п.

19 договору зазначено, що при затримках оплати замовником послуг експедитора

замовник сплачує пеню в розмірі 0,3% від суми перевезення за кожний день

прострочення платежу, при простроченні платежу понад 10 днів замовник сплачує

штраф в розмірі 0,5% від суми перевезення за кожний наступний день

прострочення.

Проте,

враховуючи зазначене у постанові Вищого господарського суду України від

30.01.2008р., колегія суддів застосовує ст.ст. 1, 3 Закону України «Про

відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», відповідно до

яких платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за

прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір

пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого

платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку

України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи

наведені вище норми матеріального права, сума пені, перерахованої колегією

суддів за 6 місяців, становить 187,51 грн.

Посилання

відповідача про правомірність заявлення 

до стягнення лише 1833,33 грн. не є обґрунтованим, оскільки в п. 10

відповідного договору чітко зазначено сума оплати становить 2200 грн., а

відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися

належним чином відповідно до умов договору.

Посилання

відповідача в апеляційній скарзі на те, що транспортні послуги були надані

позивачем на підставі заявки відповідача від 20.10.2006р. не береться до уваги,

оскільки в відповідній заявці в якості вантажовідправника зазначено ПП

«Техмастер-97»і відповідна заявка підписана та скріплена одноособово

відповідачем  (а.с. 8).

 Під час розгляду справи в суді апеляційної

інстанції позивач надав заперечення на апеляційну скаргу, в якому фактично

збільшив та заявив нові позовні вимоги, а саме: просив прийняти нову постанову,

якою рішення місцевого господарського суду змінити в частині стягнення з відповідача

2200,66 грн. основного боргу, 3278 грн. пені, 66 грн. інфляційних 3% від суми

основного боргу, 57,30 грн. державного мита, 66,29 грн. витрат за

інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 2000 грн. юридичних

послуг. 

Відповідно

до ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити

підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови

дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках,

передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або

зменшити розмір позовних вимог.

В ст.

101 ГПК України зазначено, що в апеляційній інстанції не приймаються і не

розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

В п.

3.7 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики

застосування Господарського процесуального кодексу України»№02-5/289 від

18.09.97р. визначено, що передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права

позивача змінити підставу або предмет позову, збільшити або зменшити розмір

позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття

рішення судом першої інстанції. Ця норма не застосовується під час розгляду

справи в інших інстанціях.

Враховуючи

вищенаведене, апеляційний господарський суд зазначає, що вимоги позивача про

стягнення з відповідача 2000 грн. юридичних послуг,  66 грн. інфляційних 3% від суми основного

боргу та 1628 грн. пені не приймаються і не підлягають розгляду. 

Відповідно

до ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд повторно розглядає справу

та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду місцевого

господарського суду у повному обсязі.

Обов'язок

доказування та подання доказів, відповідно до ст. 33 ГПК України,

розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні

факти, якими обґрунтовуються його заперечення. Апелянтом належним чином не

доведено неправомірність заявлених позивачем вимог. Одночасно, позивачем

доведено наявність тих обставин, на які він посилається обґрунтовуючи свої позовні

вимоги.

Відповідно

до роз'яснень, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від

29.12.1976 р. №11 «Про судове рішення»зі змінами та доповненнями, рішення є

законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно

перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального

права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим

визнається рішення, в якому повно 

відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки

суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають

дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому

засіданні.

За

наведених обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду прийшла до

висновку, що рішення господарського суду Київської області від 10.07.2007р. у

справі №14/243-07 прийняте з неповним з'ясуванням обставин щодо задоволення

вимог про стягнення пені, а тому має бути скасоване в цій частині.

Витрати

за розгляд апеляційної скарги покладаються на відповідача.

Керуючись  ст. ст. 49, 99, 101-105 ГПК України,

апеляційний господарський суд,

постановив:

1.          Апеляційну скаргу Товариства з

обмеженою відповідальністю Науково- виробничого підприємства «Укрпромцинк»на

рішення господарського суду Київської області від 10.07.2007р. по справі

№14/243-07 залишити без задоволення.

2.          Рішення господарського суду Київської

області від 10.07.2007р. по справі №14/243-07 скасувати частково.

3.          Прийняти нове рішення, яким позов

задовольнити частково.

4.          Стягнути з товариства з обмеженою

відповідальністю Науково-виробничого підприємства «Укрпромцинк»(09100, м. Біла

Церква, вул. Петра Запорожця, 359, код ЄДРПОУ 25295798) на користь суб'єкта

підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, р/р НОМЕР_1 в ЧГРУ

КБ «Приватбанк», МФО 354347, ідентифікаційний код НОМЕР_2) 2200,00 грн.

заборгованості, 187,51 грн. пені, 62,22 грн. витрат по сплаті державного

мита та 71,98 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового

процесу.

      Видачу виконавчих документів доручити

господарському суду Київської області.

5.          Справу №14/243-07 повернути до

господарського суду Київської області.

Головуючий суддя                                                           

Т.О. Писана

Судді:                                                                               

Г.І. Мостова

                І.М.

Фаловська         

Дата відправки  11.04.08