Вирок

від 16.12.2010 по справі 1-555

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 1-555/10

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2010 року Голосіївський районний суд м. Києва в складі:

головуючого-судді Дідика М.В.

при секретарі Асіпцовій О.В..

з участю прокурора Попової О.В.

захисника ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві справу про обвинувачення

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Іркутськ, Росія, українця, громадянина України, з освітою середньою, не одруженого, не працюючого, зареєстровано та проживаючого зі слів за адресою: АДРЕСА_3, раніше судимого,

13.10.2008 року Голосіївським районним судом м. Києва за ч.2 ст. 186 КК України до 4 років позбавлення волі з іспитовим строком на 2 роки,

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженки смт. Михайлівка, Сакського району, АР Крим, українки, громадянки України, з освітою середньою, не заміжньої, в силу ст. 89 КК України не судимої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2, зі слів проживаючої за адресою: АДРЕСА_4,

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженки м. Києва, українки, громадянки України, з освітою середньою, заміжньої, офіційно не працюючої, не судимої, зареєстрованої та проживаючої за аресою: АДРЕСА_1,

у вчиненні злочину передбаченого ч.2 ст. 186 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2, спільно з ОСОБА_3, ОСОБА_4 та особою справа відносно якого виділена в окреме провадження, 11.03.2010 року біля 02.25 годин, перебуваючи в стані алкогольного сп»яніння, знаходилися біля зупинки громадського транспорту «Деміївський ринок», що на Московській площі в м. Києві. Побачивши ОСОБА_5, вступивши між собою в попередню змову, вирішили відкрито заволодіти його майном.

Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на відкрите викрадення чужого майна, діючи за попередньою змовою групою осіб, ОСОБА_2, спільно з ОСОБА_3, ОСОБА_4 та особою справа відносно якого виділена в окреме провадження, підійшли до ОСОБА_5 та обступили з різних боків. Невстановлена слідством особа, справа відносно якого виділена, та ОСОБА_3 згідно відведеної ролі, почали наносити ОСОБА_5 удари руками в різні частини тіла, заподіявши йому легкі тілесні ушкодження. ОСОБА_2 та ОСОБА_4 в цей час перебували поряд, спостерігаючи за навколишньою обстановкою та тим самим підтримуючи злочинні дії співучасників. Застосувавши таким чином насильство, яке не є небезпечним для життя та здоров»я потерпілого, подолавши його волю до опору, невстановлена слідством особа та ОСОБА_3, діючи за попередньою змовою, спільно з ОСОБА_2 та ОСОБА_4, зняли з ОСОБА_5 дублянку, вартістю 350 гривень, в кишені якої знаходилися гроші в сумі 90 гривень. З викраденим чужим майном, яким умисно, відкрито заволоділи за попередньою змовою групою осіб, ОСОБА_2, спільно з ОСОБА_3, ОСОБА_4 та особою справа відносно якого виділена в окреме провадження, з місця вчинення злочину втекли, завдаши потерпілому шкоду на загальну суму 440 гривень.

Підсудна ОСОБА_4 вину свою у вчиненні інкримінованого злочину визнала повністю, підтвердивши вищезазначені обставини. По суті пояснила, що 10.03.2010 року приїхала на Деміївський ринок. Зустрівшись з подругою, відмітили 8 березня. Уже вночі., сиділа на зупинці біля ринку. До неї підійшов ОСОБА_5, якого раніше не знала, та почали розмовляти. Він сказав, що в Києві на заробітках. Купили каву, пиво. Коли помітила ОСОБА_2, ОСОБА_3 та «ОСОБА_7», прізвища його не знає, передала свій телефон ОСОБА_5 і попросила сказати його, що він її син. Коли підійшли ОСОБА_2, ОСОБА_3 та «ОСОБА_7», останній почав розмовляти з ОСОБА_5. Тоді вона сказала, до потерпілого, щоб віддав телефон. «ОСОБА_7» в свою чергу, сказав, ти що взяв у неї телефон і почав бити потерпілого. Це відбувалося за кіоском. Туда перемістилися усі в т.ч. і ОСОБА_2. В бійку також втрутилася ОСОБА_3, наносячи удари потепілому. Вона ж стояла поряд з ОСОБА_2 і спостерігали. Чи бив потерпілого ОСОБА_2 не пам»ятає, але він направився до місця бійки, можливо розбороняв. Потім, «ОСОБА_7» зняв з потерпілого куртку, після чого усі кинулися тікати в підземний перехід, бо потерпілий викликав міліцію. Перед цією подією, дала ОСОБА_2 гроші, які він програв в ігрові автомати.У вчиненому щиро розкаюється, цивільний позов потерпілого визнає повністю.

Підсудна ОСОБА_3 вину свою у вчиненні інкримінованого злочину визнала повністю, підтвердивши вищезазначені обставини. По суті фактично підтвердила покази ОСОБА_4 та додатково відмітила, що 10.03.2010 року зустрілася з «ОСОБА_7», а в подальшому з ОСОБА_2 На зупинці побачили ОСОБА_4 та потерпілого, яка представила його своїи сином. «ОСОБА_7 відійшов в бік з потерпілим і про щось розмовляли. Потім ОСОБА_4 сказала, що потерпілий забрав у неї телефон. На що останній повідомив, що телефон вона дала сама на зберігання, щоб не вкрали. «ОСОБА_7» почав обшукувати потерпілого, потім зняв з нього куртку. ОСОБА_2 стояв поряд і спостерігав. Потерпілий чинив опір, почалася бійка. Вона підійшла і також вдарила потерпілого, який кинувся тікати. Вона схопила його за світер і потягла. Підтверджує, що ОСОБА_2 також брав участь в сутичці, в ході якої «ОСОБА_7» зняв з потерпілого куртку. Коли «ОСОБА_7» кинувся тікати, усі побігли за ним.. У вчиненоу щиро розкаюється, позов потерпілого визнає повністю.

Підсудний ОСОБА_2 вину свою у вчиненні грабежу, не визнав. По суті пояснив, що вечором 10.03.2010 року біля 22.00 годин взяв у ОСОБА_4 гроші в сумі 100 грн., які програв в ігрові автомати. Коли повертався, зустрів «ОСОБА_7» і ОСОБА_3 Пізніше на зупинці підійшли до ОСОБА_4 та невідомого, яким виявився потерпілий ОСОБА_5 Вона представила його своїм сином. «ОСОБА_7» відвів потерпілого в бік і щось розмовляли. ОСОБА_4 сказала, що в потерпілого її мобілка. «ОСОБА_7» почав обшукувати ОСОБА_5 Почалася бійка. ОСОБА_3 підбігла і теж вдарила потерпілого. Якимось чином куртка ОСОБА_5 опинилася в руках «ОСОБА_7». Він участі в бійці не приймав, а лише спостерігав. Мав намір розборонити їх, але «ОСОБА_7» сказав, щоб він не ліз, бо получить. ОСОБА_3 каже не правду з приводу того, що він приймав у часть в пограбуванні потерпілого. Куртку зняв «ОСОБА_7», а він спостерігав за цим, потерпілого не бив, а потім кинувся з усіма разом тікати. На досудовому слідстві не читав що підписував, а вину визнавав лише в тому, що був присутній при тому, як грабували потерпілого.

Крім повного визнання підсудними ОСОБА_4 та ОСОБА_3, та заперечення своєї вини підсудним ОСОБА_2, у вчиненні злочину, їх винністю підтверджується сукупністю доказів, повно, всебічно та об»єктивно досліджених в судовому засіданні.

Так, потерпілий ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснив, що 10.03.2010 року запізнившись на автобус біля 24 години перебував на зупинці біля Деміївського ринку в м. Києві. Там помітив раніше йому незнайому ОСОБА_4, яка попросила купити сигарет, що він і зробив. Вона придбала каву, спілкувалися. Говорила, що комусь дала гроші і він програв їх в автомати. Витягла мобільний телефон і попросила його заховати, бо у неї його хтось може забрати і ще просила сказати, що він її син. Фактично телефон всунула йому в руку. Підійшли троє раніше незнайомих, серед яких, як потім йому стало відомо був ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ще один, якого називали ОСОБА_8. Останній відвів його в бік і сказав, що він тут авторитет, раніше судимий. Коли вони повернулися, ОСОБА_4 при всіх сказала, що він вкрав у неї телефон. ОСОБА_8, його ще називали «ОСОБА_7», почав його обшукувати. Він почав пручатися, тоді ОСОБА_3 вдарила його декілька раз в область голови і почали стягати куртку йому через голову. Хтось наносив удари, але хто саме він точно не бачив. Стягли куртку і кофту і він майже голий по пояс кинувся тікати. Потім повернувся і ОСОБА_3 повернула кофту і майку. ОСОБА_2 і ОСОБА_4 постійно були поряд, спостерігали за оточенням і що відбувається. Чи вони наносили удари, сказати не може, але вони спільно шукали телефон ОСОБА_4 і потім разом кинулися тікати з його курткою, коли сказав що їде міліція. В результаті цього отримав тілесні ушкодження, зникла курта, в кишені якої було 90 гривень. На данний час, 440 гривень йому не повернули. Підсудних пробачає, просить суд не позбавляти їх волі.

Свідок ОСОБА_6, в судовому засіданні пояснила, що працює продавцем в кіоску. В одну з ночей в березні місяці 2010 року, дату точно не пам»ятає, біля кіоску на зупинці Деміївський ринок сиділа компанія з 4 чоловік, випивали. Між ними почалася якась сутичка. Невідомий хлопець почав кричати, допоможіть і підбіг до віконця кіоску, його тягли назад. Тягнув якись чоловік , а може і двоє чоловіків, бо після того за кіоск пішли дві жінки. Потім цей хлопець прийшов і просив викликати міліцію, бо у нього зняли куртку. Бачила як четверо осіб пішли в підземний перехід і в одного з них була куртка під рукою.

Додатково вина підсудних підтверджується:

протоколами очних ставок між потерпілим ОСОБА_5 та обвинуваченими (т.1 а.с.105-107, 102-104,108-110);

висновком СМЕ, в якому відображено, що у ОСОБА_5 виявлено тілесні ушкодження: садна на тилі дистальних між фалангових суглобів 4 та 5 пальців правої кисті, на задньо-бічних поверхнях шиї в нижній третині, на задній поверхні її від верхньої до нижньої третин, на задній поверхні правої вушної раковини; синець на долонній поверхні нігтьової фаланги 5 пальця правої кисті, які не є небезпечними для життя у момент їх заподіяння та відносяться до легких тілесних ушкоджень (за критерієм розладу здоров»я) (а.с.116-117).

Суд критично відноситься та не бере до уваги покази підсудного ОСОБА_2 з з приводу того, що він участі в пограбуванні потерпілого не брав, оскільки вони не узгоджуються з доказами по справі та повністю спростовуються показами потерпілого, підсудних. Зазначене, суд розцінює як спробу уникнути передбаченої законом відповідальності за вчинене.

Аналізуючи зазначені докази в сукупності, враховуючи узгоджений характер дій підсудних, направлений на відкрите заволодіння майном потерпілого, суд приходить до висновку про те, що дії підсудних ОСОБА_3, ОСОБА_4 слід кваліфікувати за ст.186 ч.2 КК України, як грабіж, тобто відкрите викрадення чужого майна, поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя та здоров»я потерпілого, за попередньою змовою групою осіб.

Аналогічній кваліфікації підлягають дії підсудного ОСОБА_2, але за наявності додаткової кваліфікуючої ознаки повторність.

При обранні міри покарання підсудним, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, їх особи, пом»якшуючі та обтяжуючі покарання обставини.

Так, підсудна ОСОБА_4 раніше не судима, має постійне місце проживання та реєстрації в м. Києві, у неї на утриманні неповнолітня дитина, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання від сусідів скарг на неї не надходило.

ОСОБА_2 раніше судимий та вчинив злочин в період іспитового строку, має задовільний стан здоров»я, не працюючий.

ОСОБА_3, згідно ст. 89 КК України раніше не судима, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, не працююча.

Обставинами, що помякшують покарання підсудних, відповідно до ст. 66 КК України, є щире їх каяття.

Обставиною, що обтяжує покарання для усіх підсудних, згідно ст. 67 КК України, суд визнає вчинення злочину в стані алкогольного сп»яніння.

На підставі викладеного, суд вважає, що підсудним слід призначити покарання у виді позбавлення волі . Враховуючи обставини справи, особи підсудних, обтяжуючі та пом»якшуючі покарання обставини, думку потерпілого, який просить не позбавляти волі підсудних, суд надходить до висновку про можливість виправлення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 без відбування покарання, та приймає рішення про звільнення їх від відбування покарання з випробовуванням, згідно ст. 75 КК України і покладенням на них обов»язків визначених ст. 76 КК України .

Що стосується ОСОБА_2, який 13.10.2008 року засуджений Голосіївським районним судом м. Києва за ст. 186 ч.2 КК України до 4 років позбавлення волі та звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки, враховуючи, що він вчинив злочин в період іспитового строку, покарання призначити за правилами ст. 71 КК України, за сукупністю вироків.

Відповідно до вимог ст. 72 КК України зарахувати у строк відбування покарання підсудним строк їх попереднього увязнення.

Міру запобіжного заходу підсудним ОСОБА_2 у виді тримання під вартою, ОСОБА_4 у виді підписки про невиїзд, до вступу вироку в законну силу залишити без змін. Що стосується ОСОБА_3, до вступу вироку в законну силу міру запобіжного заходу змінити, з тримання під вартою на підписку про невиїзд, негайно звільнивши її з під варти в залі суду.

Позов потерпілого ОСОБА_5 задовольнити, стягнувши солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на його користь 440 гривень завданої шкоди.

Долю речових доказів визначити відповідно до вимог ст. 81 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_3 визнати винною у вчиненні злочину передбаченого ч.2 ст. 186 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п»ять) років.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнити від відбування покарання з випробовуванням, встановивши іспитовий строк тривалість 2(два) роки та відповідно до вимог ст. 76 КК України покласти обов»язки: періодично з»являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи та повідомляти їх про зміну місця проживання, роботи або навчання.

ОСОБА_4 визнати винною у вчиненні злочину передбаченого ч.2 ст. 186 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_4 звільнити від відбування покарання з випробовуванням, встановивши іспитовий строк тривалість 2(два) роки та відповідно до вимог ст. 76 КК України покласти обов»язки: періодично з»являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи та повідомляти їх про зміну місця проживання, роботи або навчання.

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину передбаченого ч.2 ст. 186 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки.

На підставі ст. 71 КК України, до зазначеного покарання частково приєднати невідбуту частину покарання за попереднім вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 13.10.2008 року, яким ОСОБА_2 був засуджений за ст. 186 ч.2 КК України до 4 років позбавлення волі та звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки, та остаточно призначити покарання за сукупністю вироків у виді позбавлення волі на строк 4(чотири)роки 1(один) місяць.

Початок строку відбуття покарання засудженим ОСОБА_2 та ОСОБА_3, рахувати з 16 грудня 2010 року, зарахувавши в даний строк час перебування їх під вартою з 11.03.2010 року (день фактичного затримання) до 15 грудня 2010 року, включно.

Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_2 у виді тримання під вартою, ОСОБА_4 у виді підписки про невиїзд, до вступу вироку в законну силу залишити без змін.

ОСОБА_3, до вступу вироку в законну силу, міру запобіжного заходу змінити, з тримання під вартою на підписку про невиїзд, негайно звільнивши її з під варти в залі суду.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_5, задовольнити, стягнувши солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на його користь 440 гривень завданої шкоди.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду м. Києва через Голосіївський районний суд м. Києва протягом 15 діб з моменту проголошення, а засудженим - в той же строк з моменту отримання ним копії вироку.

Суддя Дідик М.В.