Рішення

від 02.02.2011 по справі 7/8

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

7/8

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

02.02.11 р.                                                                                    Справа № 7/8                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Е.В. Сгара

При секретарі судового засідання Х.Р. Тайлієвій

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Укрбудзабезпечення” м.Донецьк

До відповідача: Дочірнього підприємства „Донецький облавтодор” Відкритого акціонерного товариства „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України” м. Донецьк

Предмет спору: стягнення 175 639, 85 грн.

За участю представників:

від позивача: Іванов О.О. - дов.

від відповідача: Христенко С.В.- дов.

СУТЬ СПОРУ

Товариство з обмеженою відповідальністю „Укрбудзабезпечення” м.Донецьк звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до Дочірнього підприємства „Донецький облавтодор” Відкритого акціонерного товариства „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України” м. Донецьк про стягнення 175 639, 85грн., в тому числі 81 114,96 грн. пені, 76 807,58 грн. інфляційних, 17 717,30 грн. 3% річних.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір купівлі-продажу №16-10/08 від 16.10.2008р. з додатковими угодами; видаткові накладні №РН-000066 від 05.05.2010р., №РН-000067 від 05.05.2010р., №РН-000068 від 06.05.2010р., №РН-000069 від 06.05.2010р., №РН-000070 від 07.05.2010р., №РН-000072 від 13.05.2010р., №РН-000073 від 13.05.2010р., №РН-000074 від 14.05.2010р., №РН-000075 від 20.05.2010р., №РН-000077 від 21.05.2010р., №РН-000078 від 21.05.2010р., №РН-000079 від 25.05.2010р., №РН-000080 від 25.05.2010р., №РН-000082 від 28.05.2010р., №РН-000083 від 28.05.2010р., №РН-000085 від 01.06.2010р., №РН-000089 від 22.06.2010р.; рішення господарського суду Донецької області від 03.09.2010р. №20/229; платіжне доручення №3471 від 03.12.2010р.  

Позивач у письмових поясненнях та у судовому засіданні вимоги підтримав, зазначив, що розрахунок заявлених до стягнення сум здійснено ним з урахуванням проплат відповідача.

Відповідач письмовий відзив на позов не надав, у судовому засіданні проти позовних вимог заперечив.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін суд ВСТАНОВИВ:

Згідно ст. 26 Закону України „Про електроенергетику” та п.1.3 Правил користування електричною енергією (далі по тексту ПКЕЕ), споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. ПКЕЕ регулюють взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії). Дія Правил поширюється на всіх юридичних осіб та фізичних осіб (крім населення).

Пунктом 2 ст. 275 Господарського кодексу України передбачено, що відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Відповідно до ст. 67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів; підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

16 жовтня 2010 року між позивачем та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу №16-10/08 (далі Договір).

Відповідно до п.1.1 Договору, постачальник (позивач) зобов'язався поставляти нафтопродукти згідно із поданою покупцем (відповідачем) заявкою, а Покупець зобов'язався прийняти та оплатити товар на умовах, передбачених Договором.

Відповідно до п. 3.6 Договору відповідач зобов'язаний оплатити вартість товару за ціною, вказаною у видатковій накладній протягом 20 банківських днів з моменту отримання товару.

У п. 3.7 Договору зазначено, що датою оплати є дата зарахування грошових коштів на рахунок позивача.  

Рішенням господарського суду Донецької області по справі №20/229 від 03.09.2010р., що набуло законної чинності,  були задоволені позовні вимоги  ТОВ „Укрбудзабезпечення” м.Донецьк щодо стягнення з ДП „Донецький облавтодор” ВАТ „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України” м.Донецьк заборгованості в розмірі 1340143,72 грн., 3 % річних в розмірі 4170,35 грн., суму пені в розмірі 25135,01 грн., штрафу  в розмірі 134014,37 грн.

Даним рішенням суду також встановлений факт неналежного виконання відповідачем - ДП „Донецький облавтодор” ВАТ „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України” договірних зобов'язань щодо оплати отриманого товару (нафтопродукти) саме по договору купівлі-продажу №16-10/08 від 16.10.2010р.

Статтею 35 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.  

Згідно ст. 598 цього ж кодексу, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до приписів ст.ст. 598-609 Цивільного кодексу України, рішення суду про стягнення грошової суми не є підставою для припинення зобов'язання.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Стаття 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищевикладеного, посилаючись на невиконання належним чином відповідачем основного договірного зобов'язання по сплаті отриманого товару, позивач звернувся до суду та просить стягнути з відповідача 3% річних у сумі 17 717, 30 грн. за період з 02.08.2010р. по 14.01.2011р., інфляційні у сумі 76 807, 58 грн. за період з серпня 2010р. по грудень 2010р.

Як вбачається з матеріалів справи, в період, в який позивачем по справі №7/8 здійснено нарахування спірних сум (з 02.08.2010р. по 14.01.2011р.), відповідач взяті на себе зобов'язання за Договором у повному обсязі не виконав та не сплатив вартість отриманого за Договором №16-10/08 від 16.10.2010р. товару (нафтопродуктів). Таким чином, грошове зобов'язання відповідача перед позивачем, що виникло з договірних правовідносин, не зважаючи на прийняття рішення господарським судом Донецької області по справі №20/229 від 03.09.2010р. та звернення його до примусового виконання, не можна вважати таким, що припинило своє існування, оскільки главою 50 “Припинення зобов'язань” Цивільного кодексу України такої правової підстави припинення зобов'язань не передбачено.

Враховуючи те, що погашення відповідачем заборгованості, факт виникнення якої, у тому числі, встановлено рішенням господарського суду Донецької області №20/229 від 03.09.2010р., та на яку нараховані спірні суми, не відбулося у повному обсязі протягом вказаного у розрахунку позивача періоду, а також дослідивши всі матеріали справи, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення 3% річних та інфляційних саме за вказаний ним у розрахунку період є обґрунтованими та правомірними.

3% річних та інфляційні перераховані судом у відповідності до вимог діючого законодавства та дат оплати суми заборгованості, які відповідно складають:

- 3% річних – 18 202, 69 грн., тоді як позивачем заявлено до стягнення 17 717, 30 грн., що не суперечить приписам діючого законодавства;

- інфляційні – 77 201, 41 грн., тоді як позивачем заявлено до стягнення 76 807, 58 грн., що не суперечить приписам діючого законодавства.

Таким чином, вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних у сумі  17 717, 30 грн. та інфляційних у сумі 76 807, 58 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст.ст.216–218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.  

Згідно п.п.1, 3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст.1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до п.5.2 Договору, у разі порушення покупцем строків здійснення розрахунків, передбачених цим Договором, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню у розмірі 0,05% від суми простроченої оплати за кожен день прострочення оплати товару.

Разом з цим, згідно ст.3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

На підставі викладеного, позивач просить стягнути з відповідача 81 114, 96 пені з 02.08.2010р. по 14.01.2011р. із застосуванням подвійної облікової ставки НБУ України, що відповідає приписам діючого законодавства.

Як зазначено вище, у вказаний позивачем період, відповідач взяті на себе зобов'язання за Договором у повному обсязі не виконав та не сплатив вартість отриманого за Договором №16-10/08 від 16.10.2010р. товару (нафтопродуктів), у зв'язку з чим вимоги позивача про стягнення пені саме за вказаний ним у розрахунку період є обґрунтованими та правомірними.

Пеня перерахована судом відповідно до умов чинного законодавства, з урахуванням дат оплати суми заборгованості та складає у загальному розмірі 94 432, 96 грн., тоді як позивачем заявлено до стягнення 81 114, 96 грн., що не суперечить приписам діючого законодавства.

Таким чином, вимоги щодо стягнення пені у сумі 81 114, 96 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі ст.129 Конституції України, ст.ст. 6, 256, 258, 261, 267, 526, 527, 549, 625, Цивільного кодексу України, ст.ст.22, 67, 193, 216-218 Господарського кодексу України, Закону України „Про електроенергетику” №575/97-ВР від 16.10.1997р.,  Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996р. N28, керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 34, 38, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,  господарський суд

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Укрбудзабезпечення” м.Донецьк до Дочірнього підприємства „Донецький облавтодор” Відкритого акціонерного товариства „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України” м. Донецьк про стягнення 175 639, 85 грн. задовольнити.

Стягнути з Дочірнього підприємства „Донецький облавтодор” Відкритого акціонерного товариства „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України” м. Донецьк (83055, м.Донецьк, пр.Комсомольський, 6а, ЄДРПОУ 32001618, п/р 26 0000593131 у ДФАБ „Експрес-Банк”, МФО 335838) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Укрбудзабезпечення” м.Донецьк (83001, м.Донецьк, пр.25-річчя РККА, 1в; пошт.адреса – 83100, м.Донецьк, вул.50-річчя СРСР, 139, кв. 6; ЄДРПОУ 34939697, п/р 26004301661744 у філії Путилівського відділення ПАТ „Промінвестбанку” в м.Донецьку, МФО 334914) 81 114,96 грн. пені, 76 807,58 грн. інфляційних, 17 717,30 грн. 3% річних, 1 756, 40 грн. державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського в передбаченому законодавством порядку.

Повний текст рішення підписано 04.02.2011р.

Суддя                                                               Сгара Е.В.