Рішення

від 12.02.2008 по справі 37/400

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

37/400

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  37/400

12.02.08

За позовом Відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»в особі Розрахункового департаменту

доЖитлово-будівельного кооперативу «Дніпровський-2»

простягнення 12770,94 грн.

                                                                                   Суддя  Кондратова І.Д.                                                                                                                                                  

Представники сторін

Від позивача : Сенчило В.В.- представник за довіреністю № 141 від 28.09.2007 року;

Від відповідача : Мамалига М.О.- голова правління

Рішення Господарського суду міста Києва у справі № 37/400 прийнято 12.02.2008 року після перерви, оголошеної в судових засіданнях відповідності до частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»в особі Розрахункового департаменту до Житлово-будівельного кооперативу «Дніпровський-2» про стягнення 12770,94 грн. заборгованості за договором № 9037/4-13 від 14.02.2001 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання щодо повноти та своєчасності внесення оплати за надані послуги з водопостачання та водовідведення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.08.2007 р. порушено провадження у справі № 37/400, розгляд справи було призначено на 17.09.2007 року о 12-00

У відповідності до частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні неодноразово оголошувалась перерва.

Відповідач позовні вимоги відхилив повністю у зв'язку з відсутністю боргу. На думку відповідача, позивач неправомірно до вартості наданих послуг включає вартість холодної води, що була використана для підігріву. Крім того, відповідач вказує на те, що позивачем починаючи з грудня 2006 року неправомірно застосовуються тарифи, які не набрали у встановленому порядку чинності.

Позивач позовні вимоги  в судовому засіданні підтримав в повному обсязі, посилаючись на те, що на сьогодні чинним законодавством не передбачено державної реєстрації актів органів місцевого самоврядування. Крім того, позивач вказує на те, що дії Відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»по виставленню рахунків за постачання питної води, яка використовується для виготовлення гарячої води та відповідного обсягу стоків, цілком відповідає нормам діючого законодавства в сфері питного водопостачання.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України судом, за згодою представників сторін, в судовому засіданні 12.02.2008 року було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -  

ВСТАНОВИВ:

14.02.2001 року між Відкритим акціонерним товариством  «Акціонерна компанія «Київводоканал»(постачальником) та Житлово-будівельним кооперативом «Дніпровський-2»(абонентом) був укладений договір на послуги з водопостачання та водовідведення № 9037/4-13 (Договір).

Відповідно до умов Договору (п. 1.1) постачальник зобов'язується забезпечити абоненту постачання питної води та прийняти від абонента каналізаційні стоки, а абонент –сплатити за вищезазначені послуги на умовах, які визначені цим договором та Правилами користування системами комунального водопостачання в містах і селищах України, затвердженими наказом Голови Держжитлокомунгоспу України № 65 від 01.07.1994 р. (надалі - Правила).

У відповідності до п. 1.10, 12.5 Правилами користування системами комунального водопостачання в містах і селищах України встановлено, що рахунки за воду (включаючи випадки самовільного приєднання, зриву пломб, перевищення встановленого ліміту, пошкодження приладів та ліній тощо) складаються згідно з цими Правилами на підставі тарифів, що діють у даній місцевості або населеному пункті. Рахунок вручається абонентові або пересилається поштою. Тарифи на користування водою від комунальних водопроводів та приймання стічних вод до комунальної каналізації визначаються згідно з чинним законодавством України без будь-яких додаткових узгоджень з абонентами розмірів цих тарифів та термінів їх введення. Відповідно Розпорядження КМДА «Про встановлення тарифів на послуги водопостачання та водовідведення»від 28.08.2002р. № 1680, відповідачу надаються послуги з розрахунку 0,68 грн. (без ПДВ) за 1 м.куб. води, як споживачу І групи.

Згідно п. 12.6. Правил користування, рахунки за спожиті послуги з водопостачання та водовідведення виставляються Відповідачу за допомогою автоматизованих систем на базі ЕОМ.

Основними обов'язками постачальника за Договором є: забезпечення постачання питної води, якість якої відповідає ДОСТу 2874-82, приймання каналізаційних стоків, які не перевищують граничнодопустимі концентрації шкідливих речовин (п. 2.1).

У свою чергу, відповідач повинен сплатити вартість наданих послуг за тарифами, встановленими в порядку, передбаченому чинним законодавством України, оформитися у позивача як абонент, представити перелік співабонентів тощо.

Відповідно до розділу 5 договір є безстроковим, діє на весь час надання послуг до моменту його розірвання і набуває чинності з моменту його підписання. Доказів припинення договору в установленому порядку суду не надано.

Згідно з п. 3.1, 3.2 Договору кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом, визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником. Зняття показників водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника. Якщо водолічильники тимчасово знято представником постачальника або їх зіпсовано не з вини абонента, кількість використаної води визначається за  середньодобовою витратою за останні два розрахункові місяці за показниками водолічильників. У разі тривалої роботи водолічильників менше 2-х місяців кількість води визначається за середньодобовою витратою роботи водолічильника, але не менше 10-ти днів. Такий порядок зберігається до установки нового водолічильника і перерахунок за попередній час не проводиться.

Кількість стічних вод згідно п. 3.4 договору визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно із показниками водолічильника та інших способів визначення об'ємів стоків, що потрапляють у міську каналізацію у відповідності з п. 21.2 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення у містах і селищах України.

Оцінюючи подані позивачем та відповідачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню  частково з наступних підстав.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна  довести  ті  обставини,  на  які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Поясненнями позивача, поданим ним розрахунком, проведеним відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства на підставі маршрутних листів, платіжних вимог-доручень і розшифровок рахунків абонента за жовтень 2006 - червень 2007 років, дебетово-інформаційними повідомленнями, стверджується факт надання позивачем відповідачу протягом указаного періоду послуг водопостачання та водовідведення загальною вартістю з урахуванням знижки 12245,44 грн.

Між сторонами по справі відсутні розбіжності щодо обсягів поставленої за договором питної води для потреб холодного водопостачання. Відповідач заперечив щодо обсягів поставленої йому питної води, використаної для потреб гарячого водопостачання, а також відповідач вказує на неправомірність застосування позивачем розпорядження КМДА № 143 від 12.02.2007 року, № 144 від 12.02.2007 року, № 141 від 12.02.2007 року, оскільки дані розпорядження не зареєстровані в установленому законом порядку, а отже не  набрали чинності в установленому законом порядку.

Розглянувши подані докази представниками сторін, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.

Відповідно до пояснень позивача, ВАТ «АК «Київводоканал»при нарахуванні вартості наданих послуг з водопостачання та водовідведення за період з 01.12.2006 року по 01.06.2007 року, керувався Тарифами, які затверджені розпорядженнями Київської міської державної адміністрації від 30.10.2006 року № 1576 в редакції від 15.12.207 року № 1786, № 86 від 31.01.2007 року, № 143 від 12.02.2007 року та № 640 від 30.05.2007 року, № 1127 від 28.08.2008 року.

Проте суд дійшов висновку, що позивач необґрунтовано застосовував вищезазначені розпорядження при нарахуванні вартості наданих послуг з огляду на наступне.

Статтею 7 Закону України від 24.06.04р. № 1875 «Про житлово-комунальні послуги»визначено повноваження органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг, в тому числі віднесено до їх повноваження встановлення цін (тарифів) на житлово-комунальні послуги відповідно до закону, а в статті 31 передбачено порядок формування цін, тарифів на житлово-комунальні послуги.

Статтею 6 цього Закону визначено повноваження Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій у сфері житлово-комунальних послуг.

Ці повноваження, зокрема, полягають у взаємодії з органами місцевого самоврядування з питань надання житлово-комунальних послуг та регулювання цін/тарифів у межах своїх повноважень.

Відповідно до частини 4 Закону України «Про місцеві державні адміністрації»нормативно-правові акти місцевих державних адміністрацій підлягають державній реєстрації у відповідних органах юстиції в установленому органом порядку і набирають чинності з моменту їх реєстрації, якщо самими актами не встановлено пізніший термін введення їх у дію.

Постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 року № 731 затверджено Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю, що зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер (далі - «Положення»).

Цим Положенням Міністерству юстиції та іншим органам, що здійснюють державну реєстрацію відомчих нормативно-правових актів, надано право перевіряти у міністерствах, інших органах виконавчої влади, органах господарського управління та контролю додержання законодавства про державну реєстрацію нормативно-правових актів, у разі потреби вимагати подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію та вносити пропозиції про усунення виявлених порушень і недоліків та притягнення до відповідальності посадових осіб, винних у допущених порушеннях.

Також, Положенням встановлено обов'язок міністерств, інших органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю своєчасно подавати на державну реєстрацію нормативно-правові акти, що зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян, та не допускати випадків направлення на виконання нормативно-правових актів, що не пройшли державну реєстрацію.

Відповідно до норм пункту 7 Положення, нормативно-правовий акт подається на державну реєстрацію у п'ятиденний  строк після його прийняття. Відповідно до норм пункту 16 Положення, зміни і доповнення, внесені до правового акта, підлягають державній реєстрації в порядку, встановленому цим Положенням.

Розпорядженнями Київської міської державної адміністрації від 30.10.2006 року № 1576 в редакції від 15.12.207 року № 1786, № 86 від 31.01.2007 року, № 143 від 12.02.2007 року та № 640 від 30.05.2007 року, № 1127 від 28.08.2008 року не були подані на державну реєстрацію до відповідних органів юстиції та не зареєстровані ними, а отже не набрали чинності у встановленому законом порядку.

Крім того, відповідно до пункту 5 статті 32 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги»у разі зміни вартості житлово-комунальних послуг виконавець/виробник не пізніше, ніж за 30 днів повідомляє про це споживача з визначенням причин зміни вартості та наданням відповідних обґрунтувань з посиланням на погодження відповідних органів. А у відповідності до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. В Україні визнається і діє принцип верховенства права, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (стаття 8 Конституції України).

Як встановлено судом дані розпорядження були  прийняті 15.12.2006 року,  31.01.2007 року, 12.02.2007 року, 30.05.2007 року, 28.08.2007 року, але вводили в дію тарифи з 01.12.2006 року, що протирічить вищезазначеній нормі ЗУ «Про житлово-комунальні послуги»та Конституції України.

Відповідно до статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, Закону України «Про господарські суди», цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України.

Слід також зазначити, що постановою Господарського суду міста Києва  по справі № 21/43-А від 13.02.2007 позовні вимоги Київської міської організації Української партії «Єдність»задоволено повністю, визнано недійсним та скасовано, в тому числі, розпорядження Київської міської державної адміністрації від 30.10.06 № 1575. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.04.2007 року постанова Господарського суду міста Києва від 13.02.2007 року залишена без змін, набула законної сили і є обов'язковою для виконання при розгляді справи  № 37/403 згідно ст. 35 Господарського процесуального кодексу України.

Під час розгляду справи № 21/43-А суд досліджував питання про необхідність реєстрації розпоряджень Київської міської державної адміністрації у Київському міському управлінні юстиції і дійшов висновку про те, що нормативно-правові акти Київської міської державної адміністрації підлягають державній реєстрації, без здійснення якої вони вважаються нечинними і не можуть застосовуватися, а отже в залученні до участі у справі Київської міської державної адміністрації немає необхідності з огляду на преюдиційність висновків по справі № 21/43-А для справи № 37/403 та будь-якої іншої справи щодо стягнення з відповідача заборгованості за теплову енергію у гарячій воді.

За таких обставин суд не застосовує тарифи, які затверджені розпорядженнями Київської міської державної адміністрації від 30.10.2006 року № 1576 в редакції від 15.12.207 року № 1786, № 86 від 31.01.2007 року, № 143 від 12.02.2007 року та № 640 від 30.05.2007 року, № 1127 від 28.08.2008 року, оскільки дані розпорядження не набрали чинності та не відповідають законодавству України.

В той же час, чинним на зазначений період, розпорядженням Київської міської державної адміністрації «Про встановлення тарифів на послуги водопостачання та водовідведення»від 28.08.2002р. № 1680 передбачено тариф для житлово - експлуатаційних організацій в розмірі 0,68 грн.  (без ПДВ) за 1 м3 наданих послуг з водопостачання та водовідведення, що мали застосовуватися у розрахунках сторін.

За обґрунтованим розрахунком суду відповідно до наданих маршрутних карт, розрахунків та платіжних доручень судом встановлено, що за період з жовтня 2006 року по  липень 2007року позивачем було надано послуг на суму 10452,33 грн. (15968 м3 (об'єм спожитої води) Х0,816 (тариф) –716,6 грн. (знижка 5,5 %), відповідач в свою чергу за надані  послуги сплатив позивачу, грошові кошти в розмірі 16860,94 грн. (в т.ч. авізо –1860,91 грн.).

Таким чином, судом досліджені надані сторонами докази та встановлено, що у відповідача за спожиті послуги за період жовтня 2006 року по  липень 2007року існує переплата за надані послуги в розмірі 4547,67грн.

За таких обставин, оскільки судом встановлена переплата, позовні вимоги позивача в частині стягнення основного боргу визнаються судом необґрунтованими та безпідставними.

Крім того суд зазначає, що доводи відповідача щодо відсутності у нього обов'язку по оплаті на користь позивача вартості питної води для потреб гарячого водопостачання та послуг з відведення обсягів такої води визнаються судом безпідставними та необґрунтованими з огляду на наступне.

Статтею 16 Закону  України «Про житлово-комунальні послуги»встановлено, що порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

Постановою Кабінету  Міністрів  України від 21 липня 2005 р. N 630  затверджено  «Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», які  регулюють відносини між суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг, і фізичною та юридичною особою, яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

У цих Правилах визначено, що: централізоване водовідведення - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у відведенні стічних вод, яка надається виконавцем з використанням внутрішньо-будинкових централізованих систем водовідведення; централізоване постачання холодної та гарячої води - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у холодній та гарячій воді, яка надається виконавцем з використанням внутрішньо-будинкових систем холодного та гарячого водопостачання.

Наведене  свідчить, що  законодавець  розрізняє   послуги  з  централізованого постачання холодної та гарячої води.

Закон України «Про питну воду та питне водопостачання»визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування системи питного водопостачання, спрямовані на гарантоване забезпечення населення якісною та безпечною для здоров'я людини питною водою.

В статті  1 цього  Закону  визначено,  що централізоване питне водопостачання - господарська діяльність із забезпечення споживачів питною водою за допомогою комплексу об'єктів, споруд, розподільних водопровідних мереж, пов'язаних єдиним технологічним процесом виробництва та транспортування питної води.

Крім того, п. 12.17 Правил користування системами комунального водопостачання в містах і селищах України передбачено, розрахунки за воду, яка відпускається для централізованого гарячого водопостачання, та за відповідний обсяг стічних вод здійснюються з підприємствами, які споживають воду. Порядок взаємовідносин встановлюється Водоканалом.

Згідно пункту 3.1. Договору кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом, визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником.  

Відповідно до пункту 4.1 Правил користування системами комунального водопостачання в містах і селищах України абоненти, які приєднані або мають бажання приєднатися до систем комунального водопостачання і водовідведення, повинні мати необхідні прилади обліку для розрахунків з Водоканалом за відпущену їм воду і прийняті стічні води.

Судом встановлено, що забезпечення житлового будинку № 14 по вулиці Ш. Алейхема, що належить відповідачу, здійснюється від виносного бойлеру, розташованого за адресою вул. Ш. Алейхема (ос./рах 211-4), в якому встановлений водолічильник типу МТ –Q-40 № 909825. Даний водолічильник зареєстрований постачальником, відповідач є власником теплового          пункту (бойлер), що визнається сторонами та підтверджується наданими суду доказами.

Згідно розпорядження Київської міської державної адміністрації  «Про затвердження Методики проведення перерахунків за надані населенню послуги центрального опалення та централізованого гарячого водопостачання»від 26.12.2002 N 2306 виробник гарячої води - це власник теплового пункту або інша юридична особа, якій цей тепловий пункт переданий в управління, повне господарське відання, користування, концесію

Відповідно до п. 11.1, 12.3, 12.7 Правил користування системами комунального водопостачання в містах і селищах України кількість води, використаної абонентами, визначається за показниками повірених у встановленому порядку водолічильників та інших приладів обліку, які мають бути опломбовані. Розрахунки за воду здійснюються в такому порядку і в такі строки: з підприємствами (за винятком ЖЕО), як правило, один раз на місяць. Проте Водоканал має право вести розрахунки в порядку: а) - попередньої оплати, суму якої Водоканал визначає за об'ємами водоспоживання та водовідведення у минулому місяці, з остаточним розрахунком по закінченні місяця; - планових платежів з періодичністю, передбаченою договором сторін, з остаточним розрахунком по закінченні місяця; б) з житлово-експлуатаційними організаціями та ЖЕК - один раз на місяць, у тому числі за холодну воду, що йде на гаряче водопостачання. Розрахунки за воду, яка відпускається для централізованого гарячого водопостачання, та за відповідний обсяг стічних вод здійснюються з підприємствами, які споживають воду. Порядок взаємовідносин встановлюється Водоканалом.

За таких обставин, враховуючи те, що відповідач є власником теплового пункту, у нього встановлений водолічильник, який знаходиться на балансі у позивача і за показаннями якого визначається кількість  води, яка подається постачальником, суд зазначає, що позивач правомірно в даному випадку нараховував відповідачу вартість води, яка йде на підігрів.

Крім того, позивач просить стягнути з  відповідача інфляційні витрати в розмірі 525,50 грн.

 Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Оскільки, матеріалами справи підтверджується, що відповідач  протягом дії договору розраховувався з позивачем за надані послуги водопостачання та водовідведення, порушуючи строки встановлені договором, мав перед позивачем заборгованість, з нього на підставі статті 625 Цивільного кодексу  України, підлягають стягненню 174,78 грн. інфляційних витрат та за увесь час прострочення платежів, розмір яких визначений за обґрунтованим розрахунком суду.

періодсума боргуіндекс інфляціїсума боргу з урахуванням індексу інфляціїінфляційні витрати

01.10.06738,3422102,60%757,539097219,1968972

01.11.062024,554101,80%2060,99597236,441972

01.12.063198,728100,90%3227,51655228,788552

01.01.074286,26100,50%4307,691321,4313

01.02.076033,06100,60%6069,2583636,19836

01.03.072276,876100,20%2281,4297524,553752

01.04.073558,425100,00%3558,4250

01.05.074694,432100,60%4722,59859228,166592

01.06.075452,334102,20%5572,285348119,951348

інфляційні витрати                                                                                         174,78

Відповідно до статті  49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 32,  33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИ Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу «Дніпровський –2»(02140, м. Київ, вул. Мишуги, 7, код ЄДРПОУ 24721307) на користь Відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»в особі Розрахункового департаменту (м. Київ, вул. Електротехнічна, 16 код ЄДРПОУ 03327629) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час здійснення виконавчого провадження 174 (сто сімдесят чотири) грн. 78 коп. –інфляційних витрат,  1 (одна) грн. 75  коп. - державного мита та 1 (одна) грн.  61 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині в позові відмовити

4.          Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5.          Рішення вступає в законну силу після десятиденного терміну з дня його прийняття, оформленого у відповідності до ст. 84 ГПК України.

Суддя                                                                                           І. Д. Кондратова