Постанова

від 08.02.2011 по справі 8/82-10

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Харківський апеляційний

господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" січня 2011 р.                                                           Справа № 8/82-10  

  Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., судді Пушай В.І., Плужник О.В.

при секретарі Казаковій О.В.

 за участю представників сторін:

позивача –не з’явився

відповідача –не з’явився

третя особа - не з’явився

 розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 125С/3-9)  на рішення господарського суду Сумської області від 23.12.10 у справі № 8/82-10

за позовом  Приватного підприємства "КІПС", м. Суми

до  ТОВ "Мелон Плюс", м. Суми

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача  Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Суми

про   стягнення 5000,00 грн. -

  встановила:

  Позивач - Приватне підприємство "КІПС", м. Суми звернувся до господарського суду з позовною заявою в якій, з урахуванням уточнень просив суд стягнути з відповідача - ТОВ "Мелон Плюс", м. Суми 5000 грн. збитків, пов’язаних з понесенням ним витрат на послуги адвоката ОСОБА_2 (третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача) в процесі розгляду в господарських судах різних інстанцій справи № 4/220-09 за позовом ПП «Кіпс»до ТОВ «Мелон Плюс»про стягнення заборгованості.

Рішенням господарського суду Сумської області (суддя Коваленко О.В.) від 23.12.2010 р. по справі № 8/82-10 позов  задоволено частково.

З відповідача на користь позивача стягнуто 2000 грн. заборгованості, 40 грн. 80 коп. витрат по сплаті державного мита та 94 грн. 40 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Прийняте по даній справі рішення мотивоване з посиланнями на ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Відповідач з рішенням господарського суду не погоджується, вважає його незаконним та необґрунтованим, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог про стягнення 5000 грн. збитків пов’язаних з оплатою послуг адвоката та витребувати в господарського суду Сумської області справу № 4/220-09. В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на те, що суд першої інстанції при винесенні рішення безпідставно не взяв до уваги той факт, що позивач в процесі розгляду справи уточнив позовні вимоги та просив стягнути збитки у вигляді витрат на послуги адвоката, тоді як суд, з посиланням на ст. ст. 44, 49 ГПК України задовольнив позов про стягнення заборгованості у вигляді витрат на послуги адвоката та ін.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення посилаючись на те, що факт понесення позивачем витрат на послуги адвоката в зв’язку з ухиленням відповідача від сплати заборгованості, та розмір таких витрат, підтверджується залученими до матеріалів справи документами, при цьому вказані витрати позивач вважає своїми збитками та ін.

У відзиві на апеляційну скаргу третя особа просить суд рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, з посиланням на те, що нею з метою стягнення з відповідача заборгованості в межах справи № 4/220-09 були надані позивачу адвокатські послуги, проте вони під час розгляду вказаної справи не були відшкодовані відповідачем на користь позивача та ін.

Сторони та третя особа в судове засідання своїх представників не направили, хоча належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, про причини неприбуття представників не повідомили.

Третя особа в судове засідання також не з’явилася, хоча належним чином повідомлена про час та місце розгляду апеляційної скарги, про причини неприбуття також не повідомила.

Неявка представників сторін та третьої особи не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, судова колегія встановила наступне:

Як свідчать матеріали справи, 20 червня 2009 року між позивачем та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (третя особа) укладено договір № 1 про надання юридичних послуг (далі за текстом –«Договір»), відповідно до умов якого  позивач доручив, а третя особа прийняла на себе зобов‘язання надавати юридичну допомогу позивачу для захисту його прав та законних інтересів в господарських судах України, в органах державної виконавчої служби, а також у всіх державних органах влади, в державних і недержавних установах та підприємствах по стягненню заборгованості за виконані роботи по Договору № 9 на виконання підрядних робіт від 31.07.2006 року з товариства з обмеженою відповідальністю «Мелон Плюс»(відповідача).

Згідно з п. 1.3. Договору послуги надаються позивачу шляхом: усного та письмового консультування з юридичних питань; договірна та претензійна робота; складання проектів необхідних процесуальних документів, скарг, претензій, позовних заяв та ін.; надання консультаційних послуг щодо захисту законних прав ат інтересів позивача в господарських судах України, в органах державної виконавчої служби, а також у всіх державних органах влади, в державних і недержавних установах та підприємствах по стягненню заборгованості з товариства з обмеженою відповідальністю «Мелон Плюс».

П. 5.1 договору передбачено, що за надання послуг з надання юридичної допомоги позивачу в обсязі п. п 1.1., 1.3. цього Договору позивач сплачує третій особі винагороду розміром 5 000 грн.

Відповідно до п. 5.2. Договору розрахунок здійснюється позивачем на підставі Акту виконаних робіт, підписаного сторонами, лише після фактичного стягнення коштів з боржника та зарахування їх на розрахунковий рахунок позивача.

Пунктом 5.4. Договору встановлено, що позивач здійснює оплату наданих послуг протягом 5 банківських днів з моменту підписання сторонами Акту виконаних робіт.

Як зазначають позивач та третя особа, на виконання умов Договору третя особа підготувала і подала до господарського суду Сумської області позовну заяву про стягнення з ТОВ «Мелон плюс»на користь позивача 11 597 грн. 20 коп. заборгованості, 412 грн. 73 коп. –3% річних, 2 289 грн. 88 коп. інфляційних витрат, 312 грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 143 грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита (справа № 4/220-09). Протягом розгляду справи третьою особою були зроблені відповідні запити, подані клопотання, що підтверджується письмовими матеріалами справи.

Вимог про покладення на відповідача витрат на послуги адвоката позивачем в межах справи № 4/220-09 не заявлялося.

Матеріали справи також свідчать про те, що згідно з постановою Харківського апеляційного господарського суду від 25.01.2010 р. по справі № 4/220-09 прийнято рішення, яким позов ПП «КІПС»задоволено, а з відповідача на користь позивача було стягнуто 11 597 грн. 20 коп. заборгованості, 412 грн. 73 коп. –3% річних, 2 289 грн. 88 коп. інфляційних витрат, 312 грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 143 грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита за подання позову та 71 грн. 50 коп. держмита за подання скарги.

Вказане рішення у встановленому законом порядку набрало законної сили.

07 травня 2010 р. Господарським судом Сумської області видано наказ про примусове виконання постанови Харківського апеляційного господарського суду від 25.01.2010 р. по справі № 4/220-09.

Як зазначають позивач та третя особа, вказаний наказ було подано третьою особою до Зарічного відділу ДВС та за сприяння третьої особи повністю виконаний, а присуджені до стягнення з відповідача грошові кошти надійшли на розрахунковий рахунок позивача.

29 липня 2010 р.  між ПП «КІПС»і ФОП ОСОБА_2 відповідно до п. 5.1., 5.2., 5.3. Договору підписано Акт прийому-передачі виконаних робіт, згідно з яким загальна вартість робіт по вищевказаному договору склала 5000 грн.

30 липня 2010 року позивачем перераховані на розрахунковий рахунок ФОП ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 5 000 грн. як винагорода за надання юридичних послуг по стягненню заборгованості з ТОВ «Мелон плюс»по договору № 9 від 31.06.2006 р., що підтверджується випискою з реєстру документів, проведених по системі «Клієнт-Банк».

Понесені витрати на послуги адвоката позивач вважає своїми збитками, та при зверненні до суду з позовом по даній справі просив стягнути їх з відповідача.

З матеріалів справи також вбачається, що господарський суд приймаючи оскаржуване рішення крім іншого виходив з того, що понесені позивачем витрати на послуги адвоката в межах справи № 4/220-09  підлягають стягнення з відповідача на користь позивача на підставі ст. ст. 44, 49 ГПК України.

Однак, викладені вище висновки господарського суду, на думку колегії суддів,  не відповідають вимогам закону, в зв’язку з чим, є підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування прийнятого по справі рішення.

Згідно зі статтею 43 цього ж кодексу  господарський суд  оцінює  докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді  в  судовому  процесі  всіх обставин справи  в їх сукупності, керуючись законом.

Як свідчить оскаржуване рішення, господарський суд при його прийнятті не звернув уваги на те, що позивач вимагав стягнути з відповідача збитки в вигляді понесених ним адвокатських витрат, та частково задовольнив позов з посиланням на норми чинного законодавства які регулюють склад та порядок розподілу судових витрат. Тобто, фактично в даному випадку суд безпідставно, та всупереч вимогам п. 2 ст. 83 ГПК України вийшов за межі позовних вимог.

Разом з тим, суд покладаючи на відповідача обов’язок відшкодування адвокатських витрат з посиланням на певні норми ГПК України, тим самим фактично здійснив розподіл судових витрат понесених позивачем в межах справи № 4/220-09, що суперечить вимогам Розділу IV ГПК України, нормами якого зокрема передбачено, що судовими витратами, до яких також віднесено і витрати на послуги адвоката, є витрати пов’язані з розглядом справи в господарському суді, питання про відшкодування яких, згідно зі ст. 84 ГПК України, повинно вирішуватися судом при винесенні рішення в межах цієї справи за правилами, визначеними ст. 49 ГПК України.

При цьому, як свідчать рішення та постанови судів різних інстанцій по справі № 4/220-09 вимог про покладення на відповідача витрат на послуги адвоката позивачем не заявлялися.

Зазначене свідчить про неможливість задоволення позову в межах даної справи про стягнення адвокатських витрат з посиланням на ст. ст. 44, 49 ГПК України, та є підставами для скасування прийнятого по даній справі рішення в частині задоволення позову. В іншій частині рішення підлягає залишенню без змін.

Разом з тим, також не підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення понесених ним адвокатських витрат в формі збитків.

Відповідно до ст. 22 ЦК України Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); та доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст. 224, п. 1 ст. 225 ЦК України учасник господарських відносин,  який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під  збитками розуміються витрати,  зроблені  управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання   зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів  тощо), понесені стороною,  яка  зазнала  збитків  внаслідок  порушення зобов'язання другою стороною;

неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала   збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

матеріальна компенсація моральної шкоди у  випадках, передбачених законом.

Тобто, за загальним правилом, збитки –це об’єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов’язане з утиском його інтересів, як учасника певних суспільних відносин і яке виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати. Вони є фактом об’єктивної дійсності, що існує незалежно від правової оцінки і від того, підлягають збитки, що виникли, відшкодуванню згідно з законом або не підлягають. Для притягнення боржника до цивільно-правової відповідальності у формі відшкодування збитків необхідно, щоб порушення зобов’язання дійсно спричинило отримання кредитором збитку та можливе лише у разі наявності складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; наявності збитків; причинного зв’язку  між протиправною поведінкою та спричиненням збитків; вини. При цьому позивач повинен довести збитки, котрі були заподіяні відповідачем, безпосередній причинний зв’язок між діями відповідача і заподіянням збитків їх розмір, та вжиття відповідних заходів щодо їх запобігання.  

Вказане свідчить про те, що понесені позивачем витрати не є збитками в розумінні ст. 22 ЦК України, ст.ст. 224-225 ГК України, оскільки віднесення до збитків витрат на юридичні послуги, суперечить закону, т. я. такі витрати не мають обов'язкового характеру і факт їх наявності та розмір не знаходяться у необхідному причинному зв'язку із правовідносинами, які існували між сторонами щодо спору по справі № 4/220-09. Крім того, витрати на оплату юридичної допомоги у суді не мають необхідних ознак шкоди (її грошового вираження у формі збитків) відповідно до вимог чинного законодавства, а позивач при цьому, не надав суду доказів їх запобігання.

З урахуванням викладеного, суд визнає вимоги позивача про стягнення витрат на юридичні послуги в формі збитків позбавленими фактичного та правового обґрунтування, а так само такими, що не відповідають, як матеріалам справи, так і нормам чинного законодавства, в зв’язку з вільним тлумаченням позивачем окремих положень закону.

Заявлені відповідачем в апеляційній скарзі вимоги про витребування у господарського суду Сумської області справи № 4/220-09 задоволенню не підлягають в зв’язку з їх безпідставністю.

З урахуванням вимог ст. ст. 44, 49 ГПК України, з позивача на користь відповідача підлягають стягненню 51 грн. держмита за подання апеляційної скарги.  

Таким чином, висновки, викладені в рішенні господарського суду не відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, а мотиви заявника скарги, з яких вони оспорюються можуть бути підставою для його скасування.

Керуючись ст. ст. 101, 102, п. 2 ст. 103, п. 4 ч. 1 ст. 104,  ст. 105 ГПК України, судова колегія -

  постановила:

  Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення господарського суду Сумської області від 23.12.2010 р. по справі № 8/82-10 в частині стягнення 2000 грн. заборгованості, 40 грн. 80 коп. витрат по сплаті державного мита та 94 грн. 40 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу скасувати, та в позові в цій частині відмовити.

В іншій частині рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Стягнути з Приватного підприємства «КІПС»(40030, м. Суми, вул. Кірова, 136/2, кв. 31, код 32462044) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мелон Плюс»(40030, м. Суми, вул. Петропавлівська, 66/7, код 32025288) 51 грн. держмита за подання апеляційної скарги.

Наказ доручити видати господарському суду Сумської області

 Повний текст постанови підписано 07.02.2011 р.

          Головуючий суддя                                                             Могилєвкін Ю.О.

                                  судді                                                             Пушай В.І.

                                                                                                         Плужник О.В.