Постанова

від 02.02.2011 по справі 5/149/10

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

5/149/10

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

02.02.2011 р.                                                                      справа №5/149/10

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Запорощенка  М.Д.

суддів Дучал Н.М. , Калантай  М.В.

за участю представників сторін:

від позивача:Розум Є.В., за довіреністюКоломоєць О.О., за довіреністю,

від відповідача:Рудич Г.В., за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Араміс» м. Запоріжжя  

на рішення господарського суду

Запорізької  області

від09.12.2010 року

по справі№5/149/10 (К.В. Проскуряков)

за позовомПублічного акціонерного товариства « МетаБанк» м.Запоріжжя

доТовариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Араміс»м. Запоріжжя

прозвернення стягнення на предмет іпотеки

В С Т А Н О В И В:

Рішенням  господарського суду Запорізької області  від 09.12.2010р.  у справі № 5/149/10 позов задоволений.

Звернуто стягнення на предмет іпотеки (на підставі іпотечного договору № 32-24-07/0228-К/В/З від 28.09.2007) –нежиле приміщення у підвалі літ. А-2, що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Ілліча, 30, приміщення 17, що належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю “Виробничо-комерційна фірма “Араміс”, шляхом продажу зазначеного майна ПАТ “МетаБанк” шляхом укладання від свого імені договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою за початковою ціною, розмір якої буде не нижчий розміру звичайних ринкових цін на подібне майно на момент продажу. Предмет іпотеки належить іпотекодавцю на праві власності згідно з договором купівлі-продажу від 06.07.2007, посвідченим державним нотаріусом шостоЇ Запорізькою державної нотаріальної контори Масловець Л.С., зареєстрованим в реєстрі за номером 1 –1705, що підтверджується витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно, виданим Орендним підприємством Запорізьким міжміським бюро технічної інвентаризації, номер витягу: 16089360, дата: 27.09.2007. Реєстраційний № 9327011.

Приписано кошти, отримані від реалізації предмета іпотеки, спрямувати на користь Публічного акціонерного товариства “МетаБанк” (69006, м. Запоріжжя, пр. Металургів, 30, р/р 29092648740 в АТ “МетаБанк”, МФО 313582, код ЄДРПОУ 20496061) в рахунок погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробничо-комерційна фірма “Араміс” за кредитним договором № 32-24-07/0228-К/В від 25.09.2007.

Рішення суду першої інстанції мотивується тим, що доказів виконання взятих на себе зобов'язань за кредитним договором від 25.09.2007 №32-24-07/0227-К/В у повному обсязі або частково відповідачем  суду не надано.

Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Араміс»м. Запоріжжя, не погоджуючись з рішенням господарського суду  звернувся  до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою  про скасування  вищевказаного рішення . Вважає , що судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права.

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що всупереч вимогам закону , зокрема Закону України «Про іпотеку», початкова ціна продажу предмета іпотеки за договором іпотеки № 32-24-07/0228-К/В/З від 28.09.2007 при вирішенні спору господарським судом Запорізької області визначена не була. При цьому , зауважує на тому , що  відповідач ТОВ «ВКФ «Араміс» , не будучи повідомлений про час та місце слухання справи належним чином , в судове засідання не з'явився , в наслідок чого був  позбавлений права заявляти клопотання про  призначення будівельно-технічної та судово-економічної експертиз. Таким чином , вважає , що суд не вжив заходів щодо встановлення та зазначення початкової ціни продажу предмета іпотеки за договором іпотеки № 32-24-07/0228-К/В/З від 28.09.2007, чим порушив права ТОВ «ВКФ «Араміс»як іпотекодавця та унеможливив виконання рішення суду шляхом реалізації предмета іпотеки , на який  звертається стягнення за рішенням суду відповідно до вимог ЗУ «Про виконавче провадження».

Крім того , скаржник посилається на невідповідність ст. 39 Закону України «Про іпотеку»та відповідно ст. 84 Господарського процесуального кодексу України резолютивної частини рішення суду , а саме судом не зазначено: загальний  розмір вимог та всі його складові , що підлягають сплаті іпотеко держателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна , за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотеко держателя; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Також , посилається на процесуальні порушення судом , як то розгляд справи за відсутністю представника відповідача. Крім того , вважає , що суд першої інстанції безпідставно відхилив клопотання відповідача про зупинення провадження у даній справі до набрання законної сили рішення у справі № 3/2/11 , яке , на думку скаржника , має суттєве значення для вирішення спору у даній справі. До того ж , скаржник вважає , що суд першої інстанції  в порушення приписів ст. 22 Господарського процесуального кодексу України  прийняв до розгляду заяву позивача  , якою змінено і предмет і підстави позову одночасно. При цьому , посилається на те , що даною заявою позивач фактично збільшив позовні вимоги, але доказів сплати державного мита за збільшені вимоги не надав.  Крім того , покладаючи на відповідача в резолютивній частині витрати по сплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу  в сумі 236,00грн., суд першої інстанції в мотивувальній частині не обґрунтував даного рішення та відповідний розмір.  

27.01.11р. до суду відповідачем заявлено клопотання про зупинення апеляційного провадження у справі до  прийняття остаточного рішення по справі № 3/2/11 за позовом ТОВ «ВКФ «Араміс»до ПАТ «МетаБанк»про визнання недійсним іпотечного договору.

Означене клопотання відхилено судовою колегією, оскільки:

- апелянт не довів факту неможливості розгляду даної справи до розгляду   справи №  

 3/2/11 про недійсним іпотечного договору;

- в разі визнання іпотечного договору недійсним  відповідач має право на звернення   

 до суду з заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами

Позивач  , Публічне акціонерне товариство «МетаБанк»м.Запоріжжя , у запереченні  № 10/758   від 28.01.11р. на апеляційну скаргу та представник позивача в судовому засіданні  проти вимог апеляційної скарги заперечує , вважає наведені в апеляційній скарзі підстави  для скасування Рішення суду безпідставними та такими , що не підлягають задоволенню.  

Згідно зі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення  місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, що були присутні в судовому засіданні,  судова колегія встановила наступне.

25.09.2007 між акціонерним банком «Металург»,правонаступником якого виступає  Публічне акціонерне товариство “МетаБанк” та Товариству з обмеженою відповідальністю “Виробничо-комерційна фірма “Араміс”, було укладено кредитний договір № 32-24-07/0228-К/В (далі –Договір з усіма змінами, доповненнями та додатками), згідно п. 1.1. якого банк видає позичальнику довгостроковий кредит у сумі 200 000, 00 доларів США на термін до 18.09.2012 включно, у порядку та на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно до п. 1.3. договору кредит надається позичальнику на цілі: ведення поточної підприємницької діяльності.

У випадку прийняття банком рішення про дострокове погашення кредиту (частини кредиту), отриманого позичальником згідно цього договору, банк направляє останньому повідомлення у письмовій формі із зазначенням причин та строків погашення позичальником кредиту, сплати відсотків за кредитом та інших платежів. Позичальник отримавши повідомлення банка про дострокове погашення кредиту, повинен погасити банку кредит, сплатити відсотки за кредитом та інші платежі за цим договором в строки та в сумах, вказаних у вищезазначеному повідомленні.

Якщо в строки, вказані в повідомленні банку, позичальник не погасить банку кредит та не сплатить відсотки за кредитом та інші платежі або сплатить не в повному розмірі, банк стягує суму заборгованості за кредитним договором, в т.ч. шляхом погашення заборгованості за рахунок забезпечення, вказаного у п. 1.4. цього договору.

Відповідно до п. 5.4. договору  в разі порушення позичальником строку сплати відсотків, строків сплати комісій, передбачених п.п. 4.2. - 4.5. цього договору, позичальник сплачує банку пеню у розмірі 0, 1 % від простроченої суми за кожен день прострочення.

28.09.2007 між Публічним акціонерним товариством “МетаБанк” та Товариством з обмеженою відповідальністю ВКФ “Араміс” у виконання вимог п. 1.4 кредитного договору було укладено іпотечний договір № 32-24-07/0228-К/В,З (далі –іпотечний договір з усіма змінами, додатками та доповненнями), відповідно до п. 1.1. якого іпотекою забезпечується виконання іпотекодавцем всіх його зобов'язань як позичальника за кредитним договором № 32-24-07/0228-К/В від 25.09.2007 (надалі –кредитний договір),  включаючи зобов'язання: повернути суму кредиту в розмірі 200 000, 00 доларів США, повністю сплатити суми відсотків за кредитним договором у розмірі до 15 % річних, суми комісій, неустойки (штрафу, пені), будь-яких інших платежів, передбачених кредитним договором, а також відшкодувати у повному обсязі збитки, заподіяні невиконанням або неналежним виконанням кредитного договору за весь період дії договору.

Строк виконання зобов'язань за кредитним договором  до 19.09.2012.

Пунктом 1.2. іпотечного договору передбачено, що предметом іпотеки за цим договором є нежиле приміщення у підвалі літ. А-2, що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Ілліча, 30, приміщення 17.

До складу предмета іпотеки входить також інше майно, що належить іпотекодавцю, яке знаходиться на зазначеній земельній ділянці і входить до складу єдиного майнового комплексу, не маючи при цьому статусу нерухомого майна.

Відповідно до п. 1.3., 1.4. іпотечного договору відповідно до звичайних цін, що склалися на момент укладання цього договору та на підставі взаємної згоди сторін вартість майна, яке є предметом іпотеки за цим договором, складає 1179074-00 грн.

Предмет іпотеки належить іпотекодавцю на праві власності згідно з договором купівлі-продажу від 06.07.2007, посвідченим державним нотаріусом шостої Запорізькою державної нотаріальної контори Масловець Л.С., зареєстрованим в реєстрі за номером 1 – 1705, що підтверджується витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно, виданим Орендним підприємством Запорізьким міжміським бюро технічної інвентаризації, номер витягу: 16089360, дата: 27.09.2007. Реєстраційний № 9327011.Згідно п. 2.2. іпотечного договору іпотекодержатель одержує право стягнення боргу за рахунок предмета іпотеки у випадках:

·          якщо сума кредиту, відсотки та комісії за кредитним договором не будуть сплачені іпотекодавцем у строки передбачені відповідно у п. 3.1.2. та пп. 4.2. –4.6. кредитного договору;

·          якщо сума кредиту, відсотки, комісії, інші платежі за кредитним договором не будуть сплачені іпотекодавцем у строк, вказаний у повідомленні іпотекодержателя про дострокове погашення кредиту;           -     якщо у строки, передбачені відповідно у пп. 3.1.2., 5.3.– 5.6. кредитного договору або у строк визначений у повідомленні іпотекодержателя про дострокове погашення кредиту згідно з п. 2.2.1. кредитного договору іпотекодавцем не буде сплачена неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, передбачені кредитним договором, або іпотекодержателю не будуть відшкодовані у повному обсязі збитки, заподіяні внаслідок невиконання або неналежного виконання вищезазначеного кредитного договору.

Відповідно до п. 3.2.3. іпотечного договору іпотекодержатель вправі звернути стягнення на предмет іпотеки у випадках, передбачених цим договором або законодавством України, і реалізувати предмет іпотеки в порядку, передбаченому цим договором та законодавством України.

Пунктом 4.1. іпотечного договору у випадку настання однієї з подій, зазначені у пп. 2.2., 2.3. цього договору, іпотекодержатель звертає стягнення на предмет іпотеки (або на його частину) на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса чи шляхом позасудового врегулювання, зазначеного в пп. 4.2., 4.3. цього договору.

Відповідно до п. 4.3. іпотечного договору іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки за цим договором шляхом його продажу від свого імені будь-якій особі. При цьому іпотекодержатель зобов'язаний не менш ніж за 30 календарних днів до укладання договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця про свій намір укласти цей договір.

Відповідач свої зобов'язання за вказаними договорами виконав частково, про що свідчить наявна заборгованість за кредитним договором в сумі 2308768-57грн., які підтверджуються матеріалами справи.

09.02.2010 на адресу відповідача було направлено повідомлення про невиконання зобов'язань № 32-2416/913 від 02.02.2010, відповідно до якого станом на 02.02.2010 за відповідачем існувала заборгованість за кредитним договором № 32-24-07/0228-К/В від 25.09.2007 про що свідчить реєстр № 104 від 09.02.2010.

13.07.2010 на адресу відповідача була направлена вимога № 32-2416/7052 від 13.07.2010 про усунення порушення основного зобов'язання та іпотечного договору,

Відповідно до Акту виїзду за місцезнаходженням боржника від 08.12.2010, а саме ТОВ “ВКФ “Араміс” (69040, м. Запоріжжя, вул. Степова, 107) та за місцем роботи ФОП Красних О.О. ЛДЦ “Аура” (69000, м. Запоріжжя, вул. Комсомольська, 23) , виїзд здійснено з  метою вручення ухвал господарського суду Запорізької області про відкладення розгляду справ № 5/148/10, № 5/149/10, № 5/150/10 на 09.12.2010, за місцезнаходженням ТОВ “ВКФ “Араміс” (69040, м. Запоріжжя, вул. Степова, 107) проживає Красних Н.Є., яка пояснила, що за цією адресою ТОВ “ВКФ “Араміс” не знаходиться більше 5 років і як їй відомо господарську діяльність не здійснює.

Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, заслухавши пояснення та доводи повноважних представників сторін, що були присутні в засіданні суду , колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку про не обґрунтованість апеляційної скарги, та відповідність оскарженого судового акта зі справи вимогам чинного законодавства з таких підстав.

Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки (ч.1 ст.11 ЦК України), тобто  між сторонами склалися цивільні правовідносини, врегульовані положеннями  Цивільного кодексу України.

Підставою позову позивачем визначено Кредитний договір, який був укладений між столронами.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, за своєю правовою природою між сторонами було укладено кредитний договір, згідно якого банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.  

Відповідно до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу  України  договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору; істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Зазначена правова норма кореспондується із ч.ч. 2, 3 ст. 180 Господарського кодексу України , відповідно до яких господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов; істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода; при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

З пояснень та матеріалів справи вбачається , що  сторони досягли усіх істотних умов передбачених законом для даного виду кредитного договору: зокрема щодо його предмету, ціни та строку його дії , спірний  Договір є підписаним всіма сторонами, завірений печатками та містить всі необхідні для даного виду правочинів істотні умови, тому є укладеним.

Відповідно до положень ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться .

За приписами ст. 1054 Цивільного кодексу України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору .  

Згідно ч.1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до положень ч.3 ст. 1049 Цивільного кодексу України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок .

За приписами ч.1 ст.1054 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 345 Господарського кодексу України відповідно до кредитного договору на позичальника покладається обов'язок повернути отриманий від фінансової установи кредит та сплатити за нього проценти.

Як це вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи під час апеляційного провадження, Позивач свої зобов'язання за Договором кредиту виконав у повному обсягу.

Відповідачем не сплачено Позивачу заборгованість за основною сумою кредиту, відсотками, штрафними санкціями та комісійною винагородою  у загальній сумі  2308768-57грн. Тобто , відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання за Кредитним Договором.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, у тому числі –заставою, видом якої за ст.575 Цивільного кодексу України є іпотека.

За приписами ч. 1 ст. 574 Цивільного кодексу України підставою виникнення застави є зокрема договір.

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Як про це вже було позначено вище , відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, у тому числі –заставою, видом якої за ст.575 Цивільного кодексу України є іпотека.

За приписами ч. 1 ст. 574 Цивільного кодексу України підставою виникнення застави є зокрема договір.

Як вбачається з матеріалів справи , грошові зобов'язання третьої особи  забезпечені іпотекою згідно з договором іпотеки 32-24-07/0227-МП/К/В, укладеним з Відповідачем.

Відповідно до положень  ст.572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника. Аналогічні положення встановлені щодо іпотеки як виду застави нерухомого майна і в абз.3 ст. 1 Закону України „Про іпотеку”, приписи якого підлягають переважному застосуванню у розглядуваній справі як спеціальні з огляду на предмет застави, вказаний в п.1.2. іпотечного договору №32-24-07/0227-МП/К/В.

Відповідно до умов п.1.1. іпотечного договору основним зобов'язанням, забезпеченим іпотекою (у розумінні абз.5 ст.ЗУ “Про іпотеку), є грошові зобов'язання третьої особи перед Позивачем по Кредитному договору, у тому числі –повернення кредиту, сплату процентів та комісійної винагороди, що цілком відповідає приписам ст.7 Закону України “Про іпотеку”.

Згідно з ч. 1 ст. 33 Закону України „Про іпотеку” у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

За приписами  ч. 3 ст. 33 Закону України „Про іпотеку” звернення стягнення на предмет іпотеки відбувається, у тому числі –на підставі рішення суду .

Відповідно до положень ст. 20 Закону України „Про заставу” заставодержатель набуває звернення на предмет застави в разі якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконане.

У відповідності до ст. 21 Закону України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень” застава  рухомого  майна  згідно  з  параграфом 6 глави 49 Цивільного кодексу України,  що  виникає  на  підставі договору є одним з видів забезпечувальних обтяжень.

У разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель  набуває  право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави   заставодержатель  має  право задовольнити в повному обсязі свою вимогу,  що визначена на момент фактичного задоволення,  включаючи  сплату  процентів,  неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених  у зв'язку  із  пред'явленням  вимоги,  якщо  інше  не встановлено договором ( ст. 589 Цивільного кодексу України).

За приписами ст. 590 Цивільного кодексу України, звернення стягнення на  предмет  застави  здійснюється  за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель  набуває  право звернення  стягнення  на предмет застави в разі,  коли  зобов'язання  не  буде  виконано  у встановлений  строк  (термін),  якщо інше не встановлено договором або законом. У  разі   часткового  виконання  боржником  зобов'язання, забезпеченого  заставою,  право  звернення  на   предмет   застави зберігається в первісному обсязі. Якщо  предметом  застави  є  дві або більше речей (два або більше прав),  стягнення може бути звернене на всі ці речі (права) або на будь-яку з речей (прав) на вибір заставодержателя. Якщо заставодержатель  зверне  стягнення  на  одну річ (одне право),  але його вимогу не буде задоволено в повному обсязі,  він зберігає  право  застави  на  інші  речі (права),  які є предметом застави.

Відповідно до ст.24 Закону України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень” звернення стягнення на  предмет  забезпечувального  обтяження здійснюється  на  підставі  рішення суду в порядку,  встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом. Використання позасудових способів  звернення  стягнення   на предмет  забезпечувального  обтяження не позбавляє права боржника, обтяжувача або третіх осіб звернутися до суду. Обтяжувач, який  ініціює  звернення  стягнення   на   предмет забезпечувального  обтяження,  зобов'язаний  до  початку процедури звернення стягнення зареєструвати в Державному  реєстрі  відомості про звернення стягнення на предмет обтяження.  

Обтяжувач має право на власний розсуд обрати один  із  таких позасудових    способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження: зокрема, продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з  іншою особою-покупцем або на публічних торгах ( ст. 26 Закону України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень” ).

За приписами ст. 41 Закону України "Про іпотек" реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження”, з дотриманням вимог цього Закону.

Боржник вправі до дня продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах виконати вимогу за основним зобов'язанням чи ту її частину, виконання якої прострочено, разом з відшкодуванням будь-яких витрат та збитків, завданих іпотекодержателю, включаючи судові витрати, витрати на оплату винагороди залученим експертам (оцінювачам, юристам), витрати на підготовку до проведення прилюдних торгів тощо. Таке виконання є підставою для припинення реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах. Умови договорів, що обмежують це право боржника, є недійсними (ст. 42 Закону України "Про іпотеку").

 Оскільки відповідач не надав доказів повного та своєчасного виконання зобов'язань за кредитним договором, тому  Банк набув право звернення стягнення на предмет іпотеки для задоволення своїх вимог за кредитним договором.

  З такого вірним є висновок суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог.

Стосовно стверджень апелянта щодо порушення судом першої інстанції під час розгляду справи норм процесуального права, судова колегія вважає необхідним зазначити, що:

-          по-перше, заявлені відповідачем обставини з цього приводу не знайшли підтвердження у матеріалах справи;

-          по-друге, жодне з таких порушень, про яке заявляє апелянт, не могло призвести до прийняття судом неправильного рішення, що в розумінні ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, унеможливлює скасування судового рішення за цих підстав.

На підставі викладеного, судова  колегія дійшла висновку, що  рішення господарського суду  відповідає  чинному законодавству, а мотиви з яких надана апеляційна скарга не можуть бути  підставами для його скасування.

Керуючись ст. ст. 99, 101,103,105 Господарського процесуального кодексу України суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Араміс»м. Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 09.12.2010 року у справі № 5/149/10 –залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 09.12.2010 року у справі № 5/149/10 –залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд.

Результати розгляду апеляційної скарги оголошені в судовому засіданні.

Повний текст постанови підписаний 02.02.11р.

Головуючий          М.Д.  Запорощенко

Судді:          Н.М. Дучал

          М.В.  Калантай