Постанова

від 10.02.2011 по справі 21/2-63

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

21/2-63

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

08.02.2011 р.           справа №21/2-63

Донецький апеляційний господарський суд  у складі колегії суддів:

головуючого:суддів Шевкової Т.А.Бойченко К.І., Чернота Л.Ф.

за участюпредставників сторін:від позивача:від відповідача:розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Стрілець О.С. дов. від 04.01.2011 рокуне з'явився

Одеської залізниці м. Одеса       

на ухвалу

господарського судуДонецької області

від05.01.2011р.

у справі№ 21/2-63 (суддя Матюхін В.І.)

за позовомОдеської залізниці м. Одеса

доТовариства з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «Донецьке вугільне паливо»м. Димитров Донецької області

простягнення  43 855грн. 00коп.

В С Т А Н О В И В :

Одеська залізниця м. Одеса звернулась до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «Донецьке вугільне паливо»м. Димитров Донецької області про стягнення 43 855грн. 00коп.

Господарський суд Донецької області ухвалою від 05.01.2011р. у справі № 21/2-63 повернув позивачеві позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, керуючись п.5, 10 ст.63 ГПК України. При поверненні позовної заяви без розгляду господарський суд визнав, що позивачем порушені правила об'єднання позовних вимог (в одній заяві об'єднано вимоги, не пов'язані між собою ні підставами виникнення, ні поданими доказами).  Додане позивачем до позовної заяви платіжне доручення №7056 від 23.12.2010 року господарський суд не визнав належним доказом сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, з причин відсутності на даному платіжному дорученні печатки установи банку, з відміткою про дату виконання платіжного доручення.

Одеська залізниця м. Одеса, не погоджуючись із висновками господарського суду щодо невизнання пред'явлених вимог однорідними та   платіжного доручення належним доказом оплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу господарського суду Донецької області від 05.01.2011р. у справі № 21/2-63 скасувати, справу передати на розгляд до господарського суду.  

Заявник скарги вважає, що господарським судом при прийнятті даної ухвали порушенні норми процесуального права, а саме: ст.58, п.п.5,10 ст.63 ГПК України та вважає, що пред'явлені вимоги  є однорідними і такими, що підтверджені тотожніми доказами; платіжне доручення №7056 від 23.12.2010 року вважає, таким, що відповідає вимогам п.12 Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ та їх розмірів.  

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про поважність причин неявки суд не повідомив. Враховуючи той факт, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана обов'язковою та приймаючи до уваги приписи статті 102 ГПК України, згідно якої строк розгляду апеляційних скарг на ухвалу господарського суду становить п'ятнадцять днів з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження, колегія суддів вважає за необхідне розглянути апеляційну скаргу без участі представника відповідача.

Відповідно до статей 44, 811 Господарського процесуального кодексу України складено протокол судового засідання.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно з приписами статті 106 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, колегія суддів встановила наступне.

Господарський суд повернув позовну заяву Одеській залізниці м. Одеса без розгляду на підставі пунктів 5, 10 статті 63 Господарського процесуального кодексу України, з тих підстав, що доданий позивачем до позовної заяви примірник платіжного доручення №7056 від 23.12.2010 року не містить підпису уповноваженої посадової особи та не скріплений печаткою установи банку з відміткою про дату виконання платіжного доручення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 року № 1258 затверджено Порядок оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів.

Відповідно до п.2 Порядку витрати сплачують фізичні та юридичні особи, що звертаються до суду в тому числі і з позовними заявами.

В пункті 11 Порядку передбачено порядок оформлення платіжного доручення, згідно якого у графі «Призначення платежу»зазначається «Інформаційно-технічне забезпечення судового процесу», а також найменування суду, до якого особа звертається з позовною заявою.  

Документом про оплату витрат є квитанція установи банку або відділення поштового зв'язку, які прийняли платіж, платіжне доручення, підписане уповноваженою посадовою особою і скріплене печаткою установи банку з відміткою про дату виконання платіжного доручення.

Документ про оплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу додається до позовної заяви.

Постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2006 року № 1596 внесені зміни до Порядку стосовно того, що оплата витрат здійснюється шляхом перерахування коштів на спеціальні реєстраційні рахунки судів, відкриті в органах Державного казначейства, код класифікації доходів до бюджету 22050000, (лист Державної судової адміністрації України від 21.03.2007року № 11-1685/07).

Господарським процесуальним кодексом України у статті 47-1 визначено, що розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу визначається Кабінетом Міністрів України.

Управління Державного казначейства у Київському районі міста Донецька ГУДКУ у Донецькій області листом № 19.37/04-38/1346 від 18.06.2010 року повідомило реквізити рахунків для зарахування надходжень до державного бюджету з 21.06.2010 року, а саме: отримувач УДК у Київському районі м.Донецька, код ЄДРПОУ 34687001, банк: ГУДКУ у Донецькій області, МФО Банку 834016, р/р 31210264700006.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду встановила, що позивачем дотриманий встановлений порядок при оплаті витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236грн.00коп. платіжним дорученням №7056 від 23.12.2010 року.

Положеннями Господарського процесуального кодексу України не встановлено обмежень щодо оплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в залежності від дати пред'явлення позову, юридичне значення має факт зарахування оплати коштів до державного бюджету.

Відповідно до п.3-1 ч.1 ст.57 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідно до п. 10 ч.1 ст.63 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.  

Повертаючи без розгляду позовну заяву на підставі вказаних норм, суд першої інстанції виходив з того, у суду відсутні докази того, що сплачена позивачем сума відповідно платіжного доручення №7056 від 23.12.2010 року є оплатою витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у встановленому порядку.

Такий висновок суду є помилковим, оскільки в матеріалах справи  наявне платіжне доручення №7056 від 23.12.2010 року, в якому зазначено у   призначенні платежу: «Оплата за інформ-техн забезп суд процесу по иску ОЖД к ПАТ «Шахтоуправление Донбасс»дело расм в хоз суду Дон обл.», та в якому є відмітка банку від 23.12.2010 року про проведення платежу банком, яке підписане посадовою особою банку та скріплене штампом банку і свідчить про перерахування інформаційно-технічних витрат у встановленому порядку та про дотримання позивачем вимог ст.57 ГПК України стосовно додання документів, які підтверджують оплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Господарський суд Донецької області ухвалою від 05.01.2011р. при розгляді питання про прийняття позовної заяви до розгляду визначив, що позивачем, в порушення вимог статті 58 Господарського процесуального кодексу України, поєднані в позовній заяві кілька вимог, які мають різні підстави виникнення і не пов'язані між собою одними і тими доказами, у зв'язку з чим господарський суд дійшов до висновку про те, що сумісний розгляд цих вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав та взаємовідносин сторін та суттєво утруднить вирішення спору, та повернув позовну заяву без розгляду на підставі ст. 58, п. 5 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України.

Підставою порушення провадження у справі є позовна заява, що надійшла до господарського суду, якщо її оформлено і подано до господарського суду за правилами Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.ст. 54, 57 ГПК України позивач в позовній заяві повинен викласти обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, зазначивши докази, що підтверджують позов.

Згідно з п. 5 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо порушено правила поєднання вимог або об'єднано в одній позовній заяві кілька вимог до одного чи кількох відповідачів і сумісний розгляд цих вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішення спору. Таким чином, приписами даної правової норми встановлено, що господарський суд повертає позов без розгляду у випадку: якщо порушено правила об'єднання вимог; якщо об'єднано в одній позовній заяві кілька вимог і сумісний розгляд цих вимог суттєво утруднить вирішення спору чи перешкоджатиме з'ясуванню прав та взаємовідносин сторін.

Правила щодо об'єднання позовних вимог встановлено ст.58 Господарського процесуального кодексу України, згідно з ч. 1 якої в одній позовній заяві може бути об'єднано кілька вимог, зв'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.

Із даних залізничних накладних вбачається, що вугілля по залізничній накладній №52484045 ТОВ «ПК «Донецьке вугільне паливо»відвантажено на адресу Балського паливного складу вугілля, по залізничній накладній №52484046 відвантажило вугілля на адресу іншого одержувача –Кодимського паливного складу.

В статті 6 Статуту залізниць України зазначено, що накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони –одержувача.

Колегія суддів вважає правильним висновок господарського суду про те, що відносини та наслідки, які виникають з якогось одного відправлення, не можна вважати пов'язаними з відносинами і наслідками, які випливають з іншого відправлення.

Крім того, позивач, обґрунтовуючи позовну вимогу про стягнення штрафу про неправильність зазначення відомостей у накладних надає різні комерційні акти.

Одеською залізницею заявлено позов про стягнення штрафу у зв'язку з виявленням неправильного вказання маси вантажу відправником в залізничних накладних, в підтвердження чого надані різні комерційні акти.

Схожість вимог, договорів, відносин (їх однорідність), спільність предмету договорів і однаковість їхніх істотних умов, так само як і подібність документів, які є доказами невиконання умов договорів і т.п., не дає права позивачеві об'єднувати в одній позовній заяві вимоги із виконання 2-х і більше договорів. Таке об'єднання вимог не відповідає ст.58 Господарського процесуального кодексу України і тягне за собою повернення позовної заяви без розгляду, відповідно до ст.63 ГПК України.

Таким чином, висновок господарського суду про те, що позовні вимоги не пов'язані між собою підставами виникнення або поданими доказами, є обґрунтованим; відповідно з положеннями ч.5 ст.63 ГПК України навіть у випадку, коли позивач правомірно об'єднав вимоги пов'язані між собою, суд вправі повернути позовну заяву, якщо вважатиме, що сумісний розгляд об'єднаних вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішення спору.  

При наявності даних обставин, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду визнає, що позивач порушив правила об'єднання вимог, а об'єднання цих вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін та утруднить вирішення спору, тому ухвала господарського суду Донецької області від 05.01.2011р. у справі № 21/2-63 про повернення позовної заяви і доданих до неї документів, в зв'язку з порушенням правил об'єднання вимог, є такою, що винесена без порушень ст. 58, п.5 ст.63, ст. 86 ГПК України.  

При цьому повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.

Враховуючи наведене, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що ухвала господарського суду Донецької області від 05.01.2011р. у справі № 21/2-63 підлягає залишенню без змін, як законна, обґрунтована та винесена при додержанні норм процесуального права, а апеляційна скарга Одеської залізниці м. Одеса підлягає залишенню без задоволення.

Керуючись ст.ст. 58, 63, 65, 99, 101, 102, 103, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, суд –

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Одеської залізниці м. Одеса залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Донецької області від 05.01.2011р. у справі № 21/2-63 залишити без змін.

Головуючий                                                                  Т.А. Шевкова

Судді                                                                              К.І. Бойченко

          Л.Ф. Чернота

Надруковано 5 прим.:

1 – позивачу;

2 – відповідачу;

3 – до справи;

4 – ДАГС;

5 – ГСДО