Постанова

від 10.02.2011 по справі 23/184

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

23/184

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

07.02.2011 р.           справа №23/184

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Геза  Т.Д.

суддів:

при секретарі:Акулової  Н.В., Приходько І.В.

Казімір Л.Р.

за участю представників сторін:

від позивача:не з'явились

від відповідача:не з'явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий  дім «Мліївський ЗТО»м. Черкаси

на рішення господарського суду

Донецької області

від19.11.2010 року

по справі№23/184

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий  дім «Мліївський ЗТО»м. Черкаси

доТовариства з обмеженою відповідальністю «Солід ПРО»м. Донецьк

предмет спорустягнення  56 914грн. 51коп., з яких: 50 368грн. заборгованість за договором купівлі-продажу №03/04/08  від 01.04.08р., пеня в сумі 5 710грн. 79коп., 3% річних в сумі 835грн. 72коп. (згідно уточнення №08/10 від 10.10.10р.)

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Мліївський ЗТО»                     м. Черкаси (далі по тексту –ТОВ «ТД «Мліївський ЗТО») звернулося  до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Солід ПРО»м. Донецьк (далі по тексту –ТОВ «Солід ПРО») про стягнення  56 914грн. 51коп., з яких: 50 368грн. заборгованість за договором купівлі-продажу №03/04/08  від 01.04.08р., пеня в сумі                      5 710грн. 79коп., 3% річних в сумі 835грн. 72коп. (згідно уточнення №08/10 від 10.10.10р.).

Рішенням господарського суду Донецької області від 19.11.10р. по справі №23/184  позовні вимоги ТОВ «ТД «Мліївський ЗТО»задоволені частково.

З ТОВ «Солід ПРО»на користь ТОВ «ТД «Мліївський ЗТО»стягнуто заборгованість в сумі 50 368грн., та 3% річних в сумі  835грн. 72коп.

У задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені в сумі 5 710грн. 79коп. відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що позивач свої зобов'язання за договором купівлі-продажу №03/04/08  від 01.04.08р. виконав належним чином, здійснивши поставку товару, що підтверджується доказами матеріалів справи. Відповідач свої зобов'язання по оплаті отриманого товару виконав частково, що підтверджується доказами матеріалів справи, у зв'язку з чим виник борг в сумі 50 368грн.  Доказів перерахування позивачу боргу у сумі  50 368грн. суду не надав, тому позовні вимоги ТОВ «ТД «Мліївський ЗТО»в частині стягнення з відповідача основного боргу у сумі 50 368грн. визнані судом обґрунтованими, тому задоволені у повному обсязі.

Задовольняючи позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 835грн. 72коп. суд першої інстанції визнав їх обґрунтованими  і задовольнив у повному обсязі.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимоги в частині стягнення з відповідача пені в сумі 5 710грн. 79коп. господарський суд виходив з того, що позивачем, в порушення п.6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахована пеня за термін більш ніж шість місяців.

ТОВ «ТД «Мліївський ЗТО»звернулося до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Донецької області від 19.11.10р. по справі №23/184 скасувати частково, та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Зокрема скаржник в апеляційній скарзі посилається на те, що господарським судом не у повному обсязі з'ясовані обставини, що мають значення для справи, а саме те, що позивачем нарахована пеня в межах 6 календарних місяців за період з 01.10.09р. по 01.04.10р., оскільки відповідач систематично, але частково оплачував вартість одержаного товару протягом 2008-2009р.р., та 30.09.09р. повністю припинив його оплачувати, тому позивачем пеня нарахована з 01.10.09р.

03.02.11р. до Донецького апеляційного господарського суду надійшла телеграма від ТОВ «ТД «Мліївський ЗТО», в якій позивач просить суд розглянути його апеляційну скаргу без участі представника скаржника.

Відповідач  відзив на апеляційну скаргу суду не надав.

Представник відповідача у  судове  засідання  07.02.11р. не з'явився. Відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить поштове  повідомлення з відміткою про  отримання 04.01.11р. поштового   відправлення  з відповідною ухвалою суду, яке  знаходиться у матеріалах справи. Про наявність поважних причин  неявки  у судове засідання апеляційної інстанції уповноваженого  представника відповідач суд не повідомив, своїми  правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 30.12.10р. про порушення апеляційного провадження явка сторін не була визнана обов'язковою.

Враховуючи викладене та те, що апеляційна інстанція, відповідно до ст. 101 Господарського процесуального  кодексу України, переглядає  справу за наявними  в  ній  доказами і не зв'язана доводами апеляційної скарги, судова колегія вважає можливим розглянути апеляційну скаргу ТОВ «ТД «Мліївський ЗТО»за відсутністю представників сторін.

Відповідно до ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України  складено протокол.

Дослідивши докази матеріалів справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції  дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) було укладено договір купівлі-продажу №03/04/08 від 01.04.08р., згідно якого постачальник зобов'язався передати у власність покупця товар, а покупець - прийняти і оплатити товар (п.1.1 договору).

Асортимент, кількість та ціна товару визначається в накладних, доповненнях, додатках, специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору. (п.1.2).

Умовами цього договору було також встановлено, що:

-          розрахунок за продукцію здійснюється за фактом поставки і підписання  видаткової накладної протягом 17 банківських днів з моменту одержання товару (п.6.2. договору);

-          строк дії договору встановлюється з моменту його фактичного підписання і спливає 31.12.2008р.(п. 11.1. договору) з можливістю подальшої пролонгації сторонами.

Позивач, у виконання умов договору, поставив відповідачу товар на загальну суму 67 868грн. 20коп. згідно видаткових накладних № РН-0000287 від 28.10.08р. та № РН-0000319 від 12.11.08р., що завірені підписом особи, яку відповідач уповноважив отримати товар від позивача згідно довіреностей №148 від 27.10.08р. та  №165 від 12.11.08р.

Відповідач, як в суді першої, так і в апеляційній інстанції не спростовував факту одержання товару від позивача.

Позивач у позові вказує на те, що відповідач частково оплатив вартість отриманого ним товару, тому борг відповідача перед позивачем на момент подання позову до суду становить 50 368 грн.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно умовам договору та у встановлений строк (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

З огляду на зазначене, та враховуючи те, що відповідачем не було надано апеляційній інстанції доказів погашення заборгованості в сумі 50 368грн., Донецький апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції правомірно встановлено факт порушення відповідачем свого договірного зобов'язання щодо своєчасної та у повному обсязі оплати вартості отриманого товару та стягнуто з відповідача на користь позивача основний борг  у  сумі 50 368 грн.

Скаржник в апеляційній скарзі посилається на те, що суд першої інстанції безпідставно відмовив позивачу у задоволенні вимог щодо стягнення пені, оскільки на його думку, позивачем нарахована пеня в межах 6 календарних місяців за період з 01.10.09р. по 01.04.10р., оскільки відповідач систематично, але частково оплачував вартість одержаного товару протягом 2008-2009р.р., та 30.09.09р. повністю припинив його оплачувати, тому позивачем пеня нарахована з 01.10.09р.

Судова колегія вважає даний довід скаржника таким, що спростовується умовами укладеного між сторонами договору купівлі-продажу №03/04/08  від 01.04.08р., а саме, п. 6.2 якого передбачено, що розрахунок за продукцію здійснюється за фактом поставки і підписання  видаткової накладної протягом 17 банківських днів з моменту одержання товару.

В разі порушення термінів оплати, Покупець виплачує Продавцю пеню в розмірі 2-ї облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення оплати (п.9.3 договору купівлі-продажу №03/04/08  від 01.04.08р.).

Згідно п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій  за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, враховуючи приписи зазначеної норми та умови договору купівлі-продажу №03/04/08  від 01.04.08р., відповідач своє зобов'язання з оплати отриманого товару за видатковою накладною №РН-0000287 від 28.10.08р. повинен був виконати –до 21.11.08р., а за видатковою накладною №РН-0000319 від 12.11.08р. –до 08.12.08р., та відповідно пеню  слід було нараховувати з 21.11.08р. по 21.05.09р. і  з 08.12.08 по 08.06.09р.

Між тим, згідно розрахунку позивача, наведеного у заяві про збільшення розміру позовних вимог в частині нарахування штрафних санкцій, він просив суд стягнути з відповідача пеню за період з 01.10.09р. по 01.04.10р. (арк. справи 29-30).

Враховуючи викладене судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивач вийшов за межі шестимісячного строку нарахування пені, встановленого законом, а договором не передбачено зняття обмежень нарахування пені, тому судом обґрунтовано відмовлено у задоволенні позовних вимог в цій частині.

Відповідно до частини 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином враховуючи те, що відповідачем не було надано як господарському, так і апеляційному суду доказів оплати заборгованості за отриманий товар, судом першої інстанції правомірно в повному обсязі задоволені позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 3% річних в сумі 835грн. 72коп.

З урахуванням вищевикладеного судова колегія Донецького апеляційного господарського суду  дійшла до висновку, що  рішення господарського суду Донецької області від 19.11.10р. по справі №23/184  ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, а доводи апеляційної скарги  не  спростовують висновку суду.

Рішення господарського суду Донецької області від 19.11.10р. по справі №23/184 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України   витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, - Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну  скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий  дім «Мліївський ЗТО»м. Черкаси залишити без задоволення, рішення господарського суду Донецької області від 19.11.10р. по справі №23/184  залишити без змін.

Головуючий:          Т.Д.  Геза

Судді:          Н.В.  Акулова          

          І.В.   Приходько

          Надруковано: 5 прим.

          1. позивачу

          1. відповідачу

          1. у справу

          1. ДАГС

                                                                                                        1. господарському  суду