Постанова

від 19.01.2011 по справі 10/342

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙН ИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.01.2011 № 10/342

Київський апеляційний гос подарський суд у складі коле гії суддів:

головуючого: Пашкін ої С.А.

суддів: Калатай Н.Ф.

Синиця О.Ф.

при секретарі: Мос каленко М.М.

За участю представникі в:

від позивача - ОСОБА_2 - представник за довірені стю від 27.09.2010 року

від відповідача - Ступак О. М. - представник за довір еністю від 04.11.2010 року

розглянувши у відкрито му судовому засіданні апеляц ійну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4

на рішення Господарськ ого суду м.Києва від 08.11.2010

у справі № 10/342 (ОСОБА_5 .....)

за позовом Фізичної особи - під приємця ОСОБА_4

до Публічного акціонер ного товариства «Райффайз ен Банк Аваль»

про визнання договору н едійсним

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про виз нання недійсним кредитного д оговору (не відновлювальна к редитна лінія) № 010/26/497 від 24.12.2007 рок у як такого, що суперечать пр иписам законодавства Україн и, оскільки положення вказан ого договору (вираження грош ових зобов'язань в іноземній валюті, а не в гривні України за відсутності у сторін інди відуальної ліцензії на право проведення валютних операці й за кредитним договором, пер едбачених п.п. в), г) ч.2, ч. 4 ст. 5 Дек рету Кабінету Міністрів Укра їни «Про систему валютного р егулювання і валютного контр олю») суперечить приписам ст . 99 Конституції України, ст. 524 Ци вільного кодексу України, ст . ст. 524, 533 Цивільного кодексу Укр аїни, ст. 2 Декрету Кабінету Мі ністрів України «Про систему валютного регулювання і вал ютного контролю», ст. 35 Закону України «Про Національний б анк України».

Рішенням господарського с уду міста Києва від 08.11.2010 року, п овний текст якого підписаний 15.11.2010 року, в задоволенні позов у відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстан ції ґрунтується на тому, що по зивачем не доведено тих обст авин, на які він посилається я к на підставу для задоволенн я позовних вимог.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позив ач звернувся з апеляційною с каргою, в якій просить Київсь кий апеляційний господарськ ий суд скасувати рішення гос подарського суду міста Києва від 15.11.2010 року по справі № 10/342 пов ністю та прийняти нове рішен ня, яким позов задовольнити в повному обсязі.

В апеляційній скарзі позив ач посилається на те, що при ви несенні спірного рішення мал о місце порушення норм матер іального та процесуального п рава, що призвело до винесенн я судом неправильного рішенн я.

Ухвалою від 10.12.2010 року колегі ї суддів Київського апеляцій ного господарського суду в с кладі: головуючий суддя - Па шкіна С. А., судді Баранець О. М., Калатай Н. Ф. апеляційну скарг у Фізичної особи - підприєм ця ОСОБА_4 прийнято до роз гляду та порушене апеляційне провадження, розгляд справи призначений на 19.01.2011 року.

Розпорядженням голови суд у № 01- 23/1/3 від 18.01.2011 року справу № 10 /342 передано на розгляд колегі ї суддів у складі: головуючий суддя Пашкіна С.А., судді Кала тай Н.Ф., Синиця О.Ф.

В судовому засіданні предс тавник позивач звернувся до суду з клопотанням про витре бування у відповідача додатк ових доказів, а саме дозволу н а здійснення кредитних опера цій в іноземній валюті Білоц ерківською філією ПАТ «Рай ффайзен Банк Аваль».

Представник відповідача п роте задоволення вказаного к лопотання заперечив, а на зап итання суду повідомив, що так ого документу не існує.

З огляду на те, що надати так ий документ відповідач не ма є можливості в зв' язку із йо го відсутністю, у клопотанні позивача про витребування д одаткових доказів колегією с уддів відмовлено.

Під час розгляду справи пре дставник позивача апеляційн у скаргу підтримав, представ ник відповідача проти її зад оволення заперечив та просив залишити її без задоволення , а спірне рішення - без змін.

Дослідивши доводи апеляці йної скарги, наявні матеріал и справи, заслухавши пояснен ня представників сторін, з ур ахуванням правил ст. 101 Господ арського процесуального код ексу України, згідно яким апе ляційний господарський суд н е зв' язаний доводами апеляц ійної скарги і перевіряє зак онність і обґрунтованість рі шення господарського суду у повному обсязі, колегія судд ів встановила наступне.

08.09.2005 року позивач як Позичал ьник та відповідач як Кредит ор уклали кредитний договір (не відновлювальна кредитна лінія) № 010/26/497 (далі Договір ), предметом якого є відкриття позивачем відповідачу не ві дновлювальної кредитної лін ії в сумі 401929 доларів США, з яких кредит в сумі 390800 доларів США п ризначений для купівлі позив ачем комплексу обладнання КR -293А, 2007 р. в., а кредит в сумі 56200 грив ень призначений для сплати с трахових платежів (премій) за договорами страхування, які укладаються позивачем відпо відно до вимог п. 2.2 Договору.

Пунктом 1.2 Договору визначе но, що кредит надається транш ом або однією сумою в порядку , передбаченому у Договорі, та повинен бути повернутий поз ивачем в строк до 24.12.2012 року, а п. 1.3 Договору передбачено, що за користування кредитними кош тами позивач сплачує відпові дачу проценти в розмірі 12,75 про центів річних, розмір яких мо же змінюватись в порядку, пер едбаченому Договором.

В подальшому сторонами укл адались додаткові угоди до Д оговору (№ 010/26/497/2 від 07.04.2009 року, № 010 /26/4973 від 30.07.2009 року, № 010/26/497/4 від 30.07.2009 ро ку, № 010/26/497/5 від 07.12.2009 року, № 010/26/497/6 від 30.12.2009 року, № 010/26/497/7 від 30.12.2009 року, № 010 /26/497/8 від 31.12.2009 року, якими змінюва лись строки сплати відсотків та кредиту (реструктуризаці я), встановлювались кредиті к анікули тощо.

Відповідно до п. 3.6 Договору п роценти за користування кред итом нараховуються виходячи з розміру процентної ставки , встановленої Договором з дн я перерахування коштів з поз ичкового рахунку позивача до моменту фактичного погашенн я (повернення) кредиту відпов ідачу (в тому числі і за період прострочення погашення кред иту).

Отже, як слідує зі змісту До говору, сплата і суми кредиту і процентів за договором зді йснюється в іноземній валюті (доларах США).

Позивач, звертаючись до суд у зі вказаним позовом, просит ь визнати недійсним Догові р, зокрема, з тих підставі, що положення Договору, а саме, ви раження грошових зобов'язань в іноземній валюті, а не в гри вні України, за відсутності у сторін індивідуальної ліцен зії на право проведення валю тних операцій за кредитним д оговором, передбаченої ч.2, ч. 4 с т. 5 Декрету Кабінету Міністрі в України «Про систему валют ного регулювання і валютного контролю», суперечить припи сам ст. 99 Конституції України, ст. 524, 533 Цивільного кодексу Укр аїни, ст. 2 Декрету Кабінету Мі ністрів України «Про систему валютного регулювання і вал ютного контролю», ст. 35 Закону України «Про Національний б анк України».

Суд першої інстанції не виз нав зазначені обставини як п ідставу для визнання Договор у недійсним, з чим колегія суд дів погоджується з огляду на таке.

За своєю правовою природою укладений сторонами Догов ір є кредитним договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК Укр аїни за кредитним договором банк або інша фінансова уста нова (кредитодавець) зобов'яз ується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у роз мірі та на умовах, встановлен их договором, а позичальник з обов'язується повернути кред ит та сплатити проценти.

Згідно ст. 345 Господарського кодексу України кредитні оп ерації банків полягають у ро зміщенні від свого імені, на в ласних умовах та на власний р изик залучених коштів юридич них осіб (позичальників) та гр омадян. Кредитними визнаютьс я банківські операції, визна чені як такі законом про банк и і банківську діяльність.

Статті 47 та 49 Закону України «Про банки і банківську діял ьність» визначають операції банків із розміщення залуче них коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, н езалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані о перації здійснюються на підс таві банківської ліцензії.

Статтею 2 Закону України «Пр о банки і банківську діяльні сть» визначено, що кошти - це гроші у національній або іно земній валюті чи їх еквівале нт.

Статтею 99 Конституції Украї ни встановлено, що грошовою о диницею України є гривня. При цьому, будь-яких обмежень щод о можливості використання в Україні грошових одиниць іно земних держав в Конституції України не встановлено.

Частиною 2 ст. 192 ЦК України ви значено, що іноземна валюта м оже використовуватися в Укра їні у випадку і в порядку, вста новлених законом.

Згідно, ч. 2 ст. 198 ГК України вс тановлено, що грошові зобов'я зання учасників господарськ их відносин повинні бути вир ажені і підлягають оплаті у г ривнях; грошові зобов'язання можуть бути виражені в інозе мній валюті лише у випадках, я кщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрах унки між собою в іноземній ва люті відповідно до законодав ства. Виконання зобов'язань, в иражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону.

Отже, відповідно до законод авства України, гривня має ст атус універсального платіжн ого засобу, який без обмежень приймається на всій територ ії України. В той же час, обіг і ноземної валюти обумовлений вимогами спеціального закон одавства України.

Основним законодавчим акт ом, який регулює правовіднос ини у сфері валютного регулю вання і валютного контролю, є Декрет Кабінету Міністрів У країни «Про систему валютног о регулювання і валютного ко нтролю».

Частиною 2 ст. 1 Декрету Кабін ету Міністрів України «Про с истему валютного регулюванн я і валютного контролю» вста новлено, що до валютних опера цій відносяться, зокрема, опе рації, пов'язані з переходом п рава власності на валютні ці нності, за винятком операцій , що здійснюються між резиден тами у валюті України, а отже, надання кредитів в іноземній валюті є валютною операцією (операцією з валютними цінно стями).

Відповідно до п. 2 ст. 5 Декрет у Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регу лювання і валютного контролю » банки мають право здійснюв ати операції з валютними цін ностями на підставі генераль ної ліцензії на здійснення о перацій з валютними цінностя ми.

Порядок та умови видачі Нац іональним банком України рез идентам і нерезидентам індив ідуальних ліцензій на викори стання іноземної валюти на т ериторії України як засобу п латежу регламентує Положенн я про порядок видачі Націона льним банком України індивід уальних ліцензій на використ ання іноземної валюти на тер иторії України як засобу пла тежу, затверджене постановою Правління Національного бан ку України від 14.10.2004 № 483 та зареє строване в Міністерстві юсти ції України 09.11.2004 за № 1429/10028.

Відповідно до п. 2.3 цього Поло ження, за наявності банківсь кої ліцензії та за умови отри мання письмового дозволу Нац іонального банку банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями, сере д яких і залучення та розміще ння іноземної валюти на валю тному ринку України.

Відповідно до п. 1.5 цього Поло ження, використання іноземно ї валюти на території Україн и як засобу платежу без ліцен зії дозволяється, зокрема, як що ініціатором або отримувач ем за валютною операцією є уп овноважений банк (ця норма ст осується лише тих операцій у повноваженого банку, на здій снення яких Національний бан к України видав йому банківс ьку ліцензію та письмовий до звіл на здійснення операції з валютними цінностями).

З наведеного вбачається, що уповноважені банки на підст аві банківських ліцензій та письмового дозволу на здійсн ення операцій з валютними ці нностями мають право здійсню вати операції з надання кред итів в іноземній валюті.

Як слідує з матеріалів спра ви, 06.12.2001 року Національний банк України видав відповідачу б анківську ліцензію № 14 (а.с. 78), зг ідно з якою останньому надан о право здійснювати банківсь кі операції, визначені ч. 1 та п .п. 5-11 ч. 2 ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльніс ть», а також дозвіл № 10-4 (а.с. 76) на право здійснення операцій, в изначених п.п. 1-4 ч. 2 та ч. 4 ст. 47 Зак ону України «Про банки і банк івську діяльність», за яким Банк, між іншим, може здійсн ювати залучення та розміщенн я іноземної валюти на валютн ому ринку України.

Виходячи з вищевикладеног о, колегія суддів погоджуєть ся з висновком суду першої ін станції, що надання та одержа ння кредиту в іноземній валю ті та сплата процентів за цим кредитом не потребує наявно сті індивідуальної ліцензії на використання іноземної в алюти як засобу платежу на те риторії України у жодної зі с торін Договору, а відтак, відс утність у сторін індивідуаль ної ліцензії Національного б анку України не є підставою д ля визнання Договору недійсн им.

Щодо вимог підпункту в) п. 4 ст . 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютн ого регулювання і валютного контролю», який передбачає н аявність індивідуальної ліц ензії на надання і одержання резидентами кредитів в іноз емній валюті, якщо термін і су ми таких кредитів перевищуют ь встановлені законодавство м межі, то на сьогодні законод авством не визначено межі те рмінів і сум надання або одер жання кредитів в іноземній в алюті як критеріїв віднесенн я їх до сфери дії режиму індив ідуального ліцензування, а о тже, операція з надання банка ми кредитів в іноземній валю ті не потребує індивідуально ї ліцензії.

Така правова позиція підтв ерджена як Національним Банк ом України в листах від 10.09.2010 ро ку № 18-311/4539-15626, від 07.12.2009 № 13-210/7871-22612 так і В ерховним судом України в Уза гальненнях судової практики розгляду цивільних справ, як і виникають з кредитних прав овідносин (2009 - 2010 роки) від 07.10.2010 ро ку.

Щодо послань позивача на пі дписання Договору від імені відповідач особою без достат нього обсягу повноважень слі д зазначити наступне.

Відповідно до постанови Пл енуму Верховного Суду Україн и від 06.11.2009 року № 9 «Про судову пр актику розгляду цивільних сп рав про визнання правочинів недійсними», правочин може б ути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законо м, та із застосуванням наслід ків недійсності, передбачени х законом.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 215 Цивіл ьного кодексу України (далі Ц К України) підставою недійсн ості правочину є недодержанн я в момент вчинення правочин у стороною (сторонами) вимог, я кі встановлені частинами пер шою - третьої, п' ятою, шосто ю ст. 203 ЦК України.

Якщо недійсність правочин у прямо не встановлена закон ом, але одна із сторін або інша заінтересована особа запере чує його дійсність на підста вах, встановлених законом, та кий правочин може бути визна ний судом недійсним.

Відповідно до частин 1-3, 5, 6 ста тті 203 ЦК України зміст правоч ину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільн ого законодавства, а також мо ральним засадам суспільства ; особа, яка вчиняє правочин, п овинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; вол евиявлення учасника правочи ну має бути вільним і відпові дати його внутрішній волі; пр авочин має вчинятися у формі , встановленій законом; право чин має бути спрямований на р еальне настання правових нас лідків, що обумовлені ним.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 207 ЦК Ук раїни правочин, який вчиняє ю ридична особа, підписується особами, уповноваженими на ц е її установчими документами , довіреністю, законом або інш ими актами цивільного законо давства, та скріплюється печ аткою.

Відповідно до ст. 244 ЦК Україн и довіреністю є письмовий до кумент, що видається однією о собою іншій особі для предст авництва перед третіми особа ми. Статтею 246 ЦК України встан овлено, що довіреність від ім ені юридичної особи видаєтьс я її органом або іншою особою , уповноваженою на це її устан овчими документами, та скріп люється печаткою цієї юридич ної особи.

Як слідує з матеріалів спра ви, з боку відповідача Дого вір підписано керуючим Біл оцерківською філією «Райф айзен Банк Аваль» Шевчен ко Л. А., яка діяла на підстав і Положення про Білоцерківсь ку філію та довіреності, заре єстрованої приватним нотарі усом Київського міського нот аріального округу ОСОБА_10 в реєстрі за № 4215 від 16.11.2006 року, т а заступником керуючого Біло церківською філією «Райфа йзен Банк Аваль» Гапченко Є І., яка діяла на підставі Поло ження про Білоцерківську філ ію та довіреності, зареєстро ваної приватним нотаріусом К иївського міського нотаріал ьного округу ОСОБА_10 в реє стрі за № 4083 від 13.11.2006 року.

Як слідує з доданих до матер іалів справи копій вищевказа них довіреностей (а.с.97-98), зазна ченим в них особам надано пра во укладати та підписувати в ід імені ВАТ «Райффайзен Ба нк Аваль» правочини (догово ри), що стосуються діяльності Філії та підпорядкованих їй відділень, в тому числі: пов' язані із здійсненням банківс ьких операцій, відповідно до повноважень, наданих банком філії, письмовим дозволом на здійснення операцій та поло женням про філію.

Згідно Положення про Білоц ерківську філію ВАТ «Райфф айзен Банк Аваль», зареєстр ованого начальником Головно го управління Національного банку України по м. Києву і Ки ївській області, від 01.11.2006 року для виконання покладених зав дань філія має право, в тому чи слі, і на операції з валютними цінностями.

В той же час, колегія суддів враховує, що ст. 241 ЦК України в становлено, що, правочин, вчин ений представником з перевищ енням повноважень, створює, з мінює, припиняє цивільні пра ва та обов' язки особи, яку ві н представляє, лише у разі нас тупного схвалення правочину цією особою. Правочин вважає ться схваленим зокрема у раз і, якщо особа, яку він представ ляє, вчинила дії, що свідчать п ро прийняття його до виконан ня. Наступне схвалення право чину особою, яку представляю ть, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов' язк и з моменту вчинення цього пр авочину.

Відповідно до п 9.2 Роз' ясне нь Вищого арбітражного суду України № 02-5/111 від 12.03.1999 року «Про деякі питання практики вирі шення спорів, пов'язаних з виз нанням угод недійсними» наст упне схвалення юридичною осо бою угоди, укладеної від її ім ені представником, який не ма в належних повноважень, роби ть її дійсною з моменту уклад ення. Доказами такого схвале ння можуть бути відповідне п исьмове звернення до другої сторони угоди чи до її предст авника (лист, телеграма, телет айпограма тощо) або вчинення дій, які свідчать про схвален ня угоди (прийняття її викона ння, здійснення платежу друг ій стороні і т. ін.). У такому вип адку вимога про визнання уго ди недійсною з мотивів відсу тності належних повноважень представника на укладення у годи задоволенню не підлягає .

З матеріалів справи вбачає ться і сторонами не заперечу ється, що відповідачем вчине но дії по виконанню Договору (перерахування позивачеві к редитних коштів), що свідчить про схвалення його відповід ачем, з огляду на що, посилання позивача на те, що з боку відп овідача Договір підписа ний неуповноваженою особою, колегією суддів до уваги не п риймаються.

Згідно ст. 33 ГПК України кожн а сторона повинна довести ті обставини, на які вона посила ється як на підставу своїх ви мог і заперечень.

Позивачем не доведено наяв ність законних підстав для в изнання кредитного договору (не відновлювальна кредитна лінія) № 010/26/497 від 24.12.2007 року недій сним, тому суд першої інстанц ії законно і обґрунтовано ві дмовив позивачу у вимогах пр о визнання цього договору не дійсним.

За таких обставин, рішення г осподарського суду міста Киє ва суду у справі № 10/342 від 08.11.2010 ро ку відповідає чинному законо давству, фактичним обставина м і матеріалам справи, підста в для його скасування не вбач ається.

Судові витрати, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського пр оцесуального кодексу Україн и покладаються на Фізичну ос обу - підприємця ОСОБА_4

Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК Украї ни, Київський апеляційний го сподарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізично ї особи - підприємця ОСОБА _4 на рішення господарськог о суду міста Києва від 08.11.2010 рок у у справі №10/342 залишити без за доволення.

2. Рішення господарського су ду міста Києва від 08.11.2010 року у с праві №10/342 залишити без змін.

3. Повернути до господарсько го суду міста Києва матеріал и справи № 10/342.

Головуючий суддя Пашкіна С.А.

Судді Калатай Н.Ф.

Си ниця О.Ф.

24.01.11 (відправлено)