Рішення

від 10.10.2011 по справі 10/342

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

10/342

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  10/342

10.10.11

За позовом Приватного підприємства «ВК і К»

до Державного Виробничого Підприємства Громадського Харчування Облдержадміністрації

про стягнення коштів

Суддя Котков О.В.

Секретар судового засідання Вільгельм А.Д.

Представники сторін: не з'явились.

СУТЬ СПОРУ:

Приватне підприємство «ВК і К»(позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Державного Виробничого Підприємства Громадського Харчування Облдержадміністрації (відповідач) заборгованості в сумі –4 563,08 грн. з них основного боргу –4 005,46 грн., пені –321,30 грн. та втрат від інфляції –236,32 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання за договором поставки № 90 від 3 листопада 2010 року, зокрема, у визначені договором строки не здійснив оплату вартості поставленого йому позивачем товару, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, участь свого представника в судові  засідання не забезпечував. Про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Ухвала суду, позовна заява надсилались відповідачу на юридичну адресу підприємства згідно відомостей єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (довідка з ЄДРПОУ наявна в матеріалах справи). У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»від 18.09.97р. особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Пунктом 11 «Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. (2.04.2009р.)»передбачено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб –учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.08.2011 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 5.09.2011 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 5.09.2011 року розгляд справи, у зв'язку з неявкою представників сторін було відкладено до 22.09.2011 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.09.2011р. розгляд справи, , у зв'язку з неявкою представників відповідача було відкладено до 10.10.2011 року.

У відповідності до підпункту 3.6 пункту 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»(з подальшими змінами) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень        ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, суд, -

ВСТАНОВИВ:

3 листопада 2010 року (надалі –Постачальник або Продавець) та відповідачем (далі по тексту –Покупець або Отримувач) (разом - сторони), було укладено договір поставки № 90 (належним чином засвідчена копія міститься в матеріалах справи, надалі –Договір або Договір поставки), відповідно до п. 1.1 якого Постачальник продає, а Покупець купує продукцію, вироблену Постачальником в асортименті,кількості та по цінам, зазначеним у накладних.

Позивач зазначає, що в період з листопада 2010 року по грудень 2011 року Продавець передавав товар, а Покупець приймав товар, що підтверджується накладними з підписами та відбитками печатки Отримувача.

Загальна сума поставленого Продавцем товару Покупцю за накладними, за розрахунками позивача, становить –20 208,08 грн.  

Позивач вказує, що Покупець лише частково розрахувався за товар на суму –16 202,62 грн., а відтак, відповідач має заборгованість перед позивачем за Договором в розмірі –4 005,46 грн., тобто 20 208,08 грн. - 16 202,62 грн.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 665 Цивільного кодексу України встановлено, що за  договором  купівлі-продажу  одна  сторона  (продавець) передає або зобов'язується  передати  майно  (товар)  у  власність другій стороні (покупцеві),  а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 691 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний  оплатити   товар  за   ціною, встановленою  у  договорі  купівлі-продажу, а  також вчинити за свій рахунок дії,  які відповідно до договору,  актів цивільного законодавства або вимог,  що  звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Частиною 2 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Пунктом 1.1 Договору встановлено, що Постачальник продає, а Покупець купує продукцію, вироблену Постачальником в асортименті,кількості та по цінам, зазначеним у накладних.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору позивач передав відповідачу товар на загальну суму - 20 208,08 грн. (з врахуванням акту про псування та бій товару), що підтверджується накладними: №№ 114278, 114305, 127729, 117863, 127731, 127730, 133889 та 135410 (належним чином засвідчені копії накладних містяться в матеріалах справи), а Покупець отримав відповідний товар, що підтверджується підписом та відбитком печатки Отримувача на відповідних накладних.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до п.п. 2.5, 2.6. Договору оплата вважається проведеною після зарахування коштів обслуговуючим банком на рахунок Постачальника. Вид платежу –з відстрочкою 5 (п'ять) банківських днів.

З матеріалів справи вбачається, що Покупець частково розрахувався за товар на загальну суму - 16 202,62 грн., що підтверджується довідкою про рух коштів по банківському рахунку позивача № 91200-09/426 від 7.10.2011р., виданою ПАТ «Креді Агріколь Банк»(копія довідки міститься в матеріалах справи).

Позивач стверджує, а відповідачем не спростовано, що Покупець, поставленого йому Продавцем товару в установленому Договором порядку та в передбачений Договором строк в повному обсязі не оплатив.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.09.2011р. позивача було зобов'язано надати суду довідку, що підтверджує несплату суми, заявленої до стягнення за поданим позовом на час розгляду справи.

Так, на виконання вимог ухвали господарського суду позивачем було представлено заяву б/н, зі змісту якої вбачається, що станом на 7.10.2011 року заборгованість за Договором в розмірі - 4 005,46 грн. Покупцем на рахунок Продавця не проведена (копія заяви міститься в справі).

На виконання вимог ухвал Господарського суду міста Києва від 17.08.2011р., 5.09.2011р. та 22.09.2011р. контррозрахунку заявлених до стягнення сум відповідач до суду не надав та не надіслав.

Зважаючи на викладене, зважаючи на відсутність в матеріалах справи контрррозрахунку відповідача, а також те, що доказів сплати грошових коштів за товар у більшому розмірі, аніж вказано позивачем в заяві, станом на жовтень 2011 року, відповідачем до суду не представлено, суд дійшов висновку, що обґрунтованими є позовні вимоги Продавця про стягнення з Покупця заборгованості за Договором поставки в розмірі - 4 005,46 грн. (сума неоплаченого товару),  з розрахунку: 20 208,08 грн. - 16 202,62 грн.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які   боржник   повинен  передати  кредиторові  у  разі  порушення боржником зобов'язання. Пенею  є  неустойка,  що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно  виконаного  грошового  зобов'язання  за  кожен   день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом  неустойки  є  грошова  сума,  її  розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 7.2. Договору встановлено, що у випадку прострочки в сплаті платежів, передбачених Договором, Покупець сплачує Продавцю пеню у розмірі 1% (один відсоток) від суми несплаченого в строк платежу за кожен день прострочки, однак не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»передбечено, що платники  грошових  коштів  сплачують  на  користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню  в  розмірі,  що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону передбачено, що розмір  пені,  передбачений  статтею  1  цього

Закону,  обчислюється  від  суми  простроченого платежу та не може перевищувати  подвійної  облікової  ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином розмір пені, що обчислюється  від  суми  простроченого платежу і не може перевищувати  подвійної  облікової  ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.09.2011р. позивача було зобов'язано надати суду обґрунтований розрахунок пені у відповідності до вимог ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.  

На виконання вимог ухвали суду позивачем було надано до матеріалів справи уточнений розрахунок неустойки, згідно якого розмір пені за прострочення грошового зобов'язання становить - 307,70 грн.

З урахуванням викладеного, зважаючи на відсутність в матеріалах  контррозрахунку відповідача, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня за прострочення встановлених Договором строків оплати отриманого по накладним товару в розмірі –307,87 грн., що становить:

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення

4005.4601.01.2011 - 30.06.20111817.7500 %0.042 %*307.87

Положеннями статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи відсутність в матеріалах справи контррозрахунку відповідача, суд дійшов висновку, що стягненню з відповідача на користь позивача, на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, підлягають втрати від інфляції в сумі –236,32 грн., що складає:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Середній індекс інфляції за період№Інфляційне збільшення суми боргуІСума боргу з врахуванням індексу інфляціїі

01.01.2011 - 30.06.20114005.461.059236.324241.78

При цьому, суд зазначає, що частиною 3 ст. 55 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ціну позову  вказує  позивач. У випадках неправильного зазначення ціни позову вона визначається суддею. Відтак, судом було здійснено перерахунок пені та втрат від інфляції за заявлений до стягнення позивачем період у відповідності до встановлених чинним законодавством України вимог та індексів.  

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді  в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню про стягнення 4 549,65 грн. з них основного боргу - 4 005,46 грн., пені –307,87 грн. та втрат від інфляції –236,32 грн.

Судові витрати позивача пропорційно розміру задоволених вимог в сумі 337,03 грн. (101,71 грн. державного мита та 235,32 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись  ст. ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Державного Виробничого Підприємства Громадського Харчування Облдержадміністрації (ідентифікаційний код: 23378333, адреса: 01196, м. Київ, площа       Л. Українки, буд. 1, р/р 26006101327990 в ЗАТ ОТР Банк м. Київ, МФО 300526,              ІПН 233783310361), або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Приватного підприємства «ВК і К» (ідентифікаційний код: 13745730, адреса: 27500, Кіровоградська область , м. Світловодськ, вул. Дружби, буд. 17, р/р 26003000000696 у ПАТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК»                    м. Кременчук, МФО 300614), або на будь-який інший рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошти: основного боргу - 4 005,46 грн. (чотири тисячі п'ять гривень 46 копійок), пені –307,87 грн. (триста сім гривень 87 копійок), втрат від інфляції –236,32 грн. (двісті тридцять шість гривень 32 копійки) та судові витрати в сумі –337,03 грн. (триста тридцять сім гривень 03 копійки). Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                                                                                    О.В. Котков

Дата підписання повного тексту рішення  17.10.2011р.