Постанова

від 11.02.2008 по справі 25/300

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

25/300

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

11.02.2008 р.                                                                                           справа №25/300

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Акулової  Н.В.

суддів Гези  Т.Д. , Дзюби  О.М.

за участю представників сторін:

від позивача:Левада Ю.М., довіреність №2126 від 04.08.2005 року,

від відповідача:Шевчунас М.А., довіреність №б/н від 18.01.2008 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуЖитлово - будівельного кооперативу “Жовтневий –169” м.Маріуполь Донецької області  

на рішення господарського суду

Донецької області

від25.10.2007 року

по справі№25/300 (Бойко І.А.)

за позовомКомунального підприємства “Маріупольське виробниче управління водопровідно – каналізаційного господарства” м.Маріуполь Донецької області

доЖитлово - будівельного кооперативу “Жовтневий –169” м.Маріуполь Донецької області

простягнення 18 272 грн. 03 коп

В С Т А Н О В И В:

Комунальне підприємство “Маріупольське виробниче управління водопровідно –каналізаційного господарства” м.Маріуполь Донецької області звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Житлово - будівельного кооперативу “Жовтневий –169” м.Маріуполь Донецької області про стягнення заборгованості за поставлену воду та приймання стічних вод на підставі договорів №912 від 27.11.2001 року та №912 від 11.09.2006 року в сумі 18 272 грн. 03 коп. /арк. справи 2-3, том1/.

Рішенням від 25.10.2007 року господарський суд Донецької області /суддя Бойко І.А./ позовні вимоги задовольнив, стягнув з відповідача на користь позивача основний борг в сумі 18 272 грн. 03 коп. та судові витрати /арк. справи 136-137, том1/.

  Рішення мотивоване тим, що 27.11.2001 року між комунальним підприємством “Маріупольське управління водопровідно-каналізаційного господарства” (Виконавець) та  житлово-будівельним кооперативом „Жовтневий –169”  (Власник) був укладений договір № 912 про надання послуг з водопостачання та водовідведення; 11.09.2006 року  між тими ж Сторонами був укладений договір №912 про надання послуг з водопостачання та водовідведення; позивач надав відповідачу послуги з водопостачання та водовідведення, та виставив останньому рахунки на оплату, що підтверджується реєстрами вручення рахунків.

        У відповідності з п.3.3. договору №912 від 27.11.2001 року рахунок за надані послуги, пред'явлений Власнику, повинен бути сплачений останнім в повному обсязі в 10-ти денний термін з моменту його отримання; пункт 3.4. договору №912 від 11.09.2006 року встановлює інший термін для оплати виставлених рахунків, а саме: рахунок за надані послуги, пред'явлений Абоненту, повинен бути сплачений останнім в повному обсязі в 5-ти денний термін з моменту його отримання;в матеріалах справи містяться копії актів звірки розрахунків від 06.07.2005 року та від 05.12.2005 року, підписані з боку відповідача без зауважень та заперечень; є мирова угода №2 від 31.03.2005 року, підписана між позивачем та відповідачем, якою відповідач (боржник) зобов'язався своєчасно оплачувати вартість  поточного водопостачання згідно укладеного договору та підтвердив факт наявності заборгованості в сумі 10 993 грн. 58 коп., яка виникла за період лютий 2002 року - березень 2005 року; зазначену заборгованість  відповідач  гарантував погасити в строк до 31.04.2007 року, загальна сума заборгованості станом на 15.08.2007 року становить 18 272 грн. 03 коп.; документи в підтвердження відсутності заборгованості  в матеріалах справи відсутні, тому ця сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Житлово - будівельний кооператив “Жовтневий –169” м.Маріуполь Донецької області в апеляційній скарзі просить скасувати рішення господарського суду Донецької області від 25.10.2007 року по справі №25/300 та прийняти нове  рішення посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими /арк. справи 147-149, том1/.

Апеляційна скарга мотивована тим, що позивач не надав акт звірки взаєморозрахунків станом на день слухання, на підставі копій актів звірки розрахунків, які містяться у матеріалах справи, сальдо на користь позивача станом на 06.07.2005 року становило 27 580 грн. 25 коп., на 05.12.2005 року –24 969 грн. 64 коп., але сума заборгованості, що стягнута судом першої інстанції, становить 18 272 грн. 03 коп.; судом першої інстанції у рішенні не зазначено строк, у межах якого у відповідності з вимогами договорів, що укладені між сторонами, відповідач повинен оплатити отримані рахунки, оскільки п.3.3 договору №912 від 27.11.2001 року та п.3.3 договору №912 від 11.09.2006 року містять різні строки оплати. Відповідач не був належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду справи, не отримував позовної заяви та доданих до неї документів та процесуальних документів суду, оскільки позивач зазначив у позовній заяві неповну адресу, не вказавши номер квартири голови кооперативу, що унеможливило отримання кореспонденції, хоча був обізнаний відносно вірної адреси відповідача.

Представник Комунального підприємства “Маріупольське виробниче управління водопровідно –каналізаційного господарства” м.Маріуполь Донецької області вважає рішення господарського суду Донецької області від 25.10.2007 року по справі №25/300 законним та обґрунтованим та просить  залишити його без змін, апеляційну скаргу без задоволення посилаючись на той факт, що заборгованість відповідача перед позивачем підтверджено належними доказами, сума заборгованості складає саме 18 272 грн. 03 коп., оскільки поточні платежі, які здійснював відповідач без вказання періоду, за який здійснюється оплата, були зараховані в рахунок заборгованості.

В позовній заяві була зазначена юридична адреса відповідача згідно свідоцтва про державну реєстрацію відповідача та його статуту, саме на цю адресу відправлялась кореспонденція.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст.ст.28-29 Закону України „Про судоустрій” та ст.101 ГПК України на підставі встановлених фактичних обставин переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, заслухавши у судовому засіданні представників сторін, судова колегія дійшла висновку, що оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, 27.11.2001 року між Комунальним підприємством “Маріупольське управління водопровідно-каналізаційного господарства” (Виконавець) та  житлово-будівельним кооперативом „Жовтневий –169”  (Власник) був укладений договір № 912 про надання послуг з водопостачання та водовідведення /арк. справи 9-10, том1/.

          11.09.2006 року  між тими ж Сторонами був укладений договір №912 про надання послуг з водопостачання та водовідведення /арк. справи 8, том1/.

За умовами вищезазначених договорів,  Виконавець  забезпечує подачу питної води у житловий фонд Власника для потреб населення цілодобово /чи згідно з графіком, затверджений місцевими органами державної виконавчої влади/ й приймає у комунальну каналізаційну мережу стічні води у відповідності до кількості поданої води. Перелік житлових будинків для водопостачання та водовідведення міститься у Додатку №1 до договорів /п.1.1 договорів/.

Предмет позовних вимог - стягнення заборгованості за поставлену воду та приймання стічних вод на підставі договорів №912 від 27.11.2001 року та №912 від 11.09.2006 року в сумі 18 272 грн. 03 коп. /арк. справи 2-3, том1/.

З пояснень представника позивача вбачається, що сума заборгованості складається з суми, яка виникла в зв'язку з часткової несплатою відповідачем укладеної між сторонами у справі мирової угоди №2 від 31.03.2005 року з графіком погашення заборгованості –                 5 084 грн. 12 коп. та суми заборгованості, що виникла в зв'язку з несплатою відповідачем поточних рахунків за послуги з водопостачання та водовідведення за період з квітня           2005 року по липень 2007 року  - 13 187 грн. 91 коп.

Як вбачається з мирової угоди №2 від 31.03.3005 року, що укладена між сторонами у справі, сторони підтверджують, що заборгованість відповідача перед позивачем за період лютий 2002 року –березень 2005 року на дату підписання мирової угоди складає                   10 993 грн. 58 коп.; боржник /відповідач/ зобов'язується у добровільному порядку та у повному обсязі погасити заборгованість, що зазначена у п.2 мирової угоди, у строк до 31.04.2007 року згідно графіку, що є невід'ємною частиною даної мирової угоди /арк. справи 15-16, том1/.

Окрім цього, згідно п.1 мирової угоди, відповідач зобов'язується своєчасно оплачувати вартість поточного водопостачання згідно умов укладеного між сторонами договору.

На час звернення з позовом, заборгованість в сумі 10 993 грн. 58 коп. зменшилась до суми 5 084 грн. 12 коп., оскільки відповідач, у встановленому Постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 2005 р. N 664 “ Про заходи щодо проведення у 2005 році розрахунків з погашення зобов'язань держави за знеціненими грошовими заощадженнями громадян в установах Ощадного банку колишнього СРСР шляхом погашення заборгованості за житлово-комунальні послуги” порядку, перерахував відповідачу у травні 2005 року 3 747 грн. 52 коп. та у грудні 2005 року 2 161 грн. 94 коп. відповідно.

Даний факт сторонами у справі не заперечується.          

Зарахування цих сум було здійснено позивачем на виконання умов мирової угоди №2 від 31.03.3005 року, оскільки, згідно Порядку проведення у 2005 році розрахунків з погашення зобов'язань держави за знеціненими грошовими заощадженнями громадян в установах Ощадного банку колишнього СРСР шляхом погашення заборгованості за житлово-комунальні послуги, що затверджений зазначеною постановою Кабінету Міністрів України, цей Порядок  визначає механізм  проведення  у  2005  році розрахунків з погашення зобов'язань держави за  знеціненими грошовими заощадженнями громадян України,  вкладеними до 2  січня 1992  р.  в  установи колишнього Ощадного банку СРСР,  що діяли на території України, правонаступником якого є ВАТ "Ощадбанк",  за  рахунок  відповідної  субвенції  з державного бюджету місцевим  бюджетам  шляхом погашення заборгованості  таких  громадян  за  спожиті  електричну і теплову енергію, природний газ,  тверде паливо, з послуг водопостачання і водовідведення,  плати  за  користування житлом (квартирної плати),  що  утворилася  станом  на 1 вересня  2004  року, а вся сума заборгованості що виникла у відповідача перед позивачем на 01.09.2004 року міститься у сумі, на яку укладена зазначена мирова угода.

Будь-яких інших доказів, що свідчили б про виконання відповідачем своїх зобов'язань по здійсненню оплати згідно графіку погашення за мировою угодою №2 від 31.03.3005 року, матеріали справи не містять.

Тобто, з огляду на викладене, сума заборгованості за вказаною мировою угодою складає 5 084 грн. 12 коп.

Що стосується суми заборгованості 13 187 грн. 91 коп., що виникла в зв'язку з несплатою відповідачем поточних рахунків за послуги з водопостачання та водовідведення за період з квітня 2005 року по липень 2007 року,  суд першої інстанції підставно зазначив, що вони є обґрунтованими виходячи з наступного.

У відповідності з п.2.1.7, п.2.1.8  договорів  №912  від 27.11.2001 року  та №912            від 11.09.2006 року,  Виконавець /позивач/ зобов'язаний один раз на місяць направити свого представника для зняття показників з водолічільника та підписання акту –начислення, один раз на місяць  виписати рахунок–фактуру за надані послуги та пред'явити його власнику для оплати.

У цей період позивачем вказані послуги надавались, факт надання виконавцем послуг, обумовлених договорами,  підтверджено актами нарахувань / арк. справи 50-51, 55-62, 63-70, том1/.

Позивач на підставі вищевказаних актів виставив відповідачу відповідні платіжні вимоги-доручення /арк. справи 72-92, 114-115, том1/.

Факт направлення відповідачу даних документів підтверджено реєстрами вручення рахунків за користування послугами по водопостачанню та водовідведенню.

Житлово - будівельний кооператив “Жовтневий–169” м.Маріуполь Донецької області, згідно п.2.2.12 договорів, зобов'язаний підписувати акти-начислення та своєчасно оплатити рахунки за отримані послуги.

У відповідності з п.3.3. договору №912 від 27.11.2001 року, рахунок за надані послуги, пред'явлений Власнику, повинен бути сплачений останнім в повному обсязі в 10-ти денний термін з моменту його отримання.

          Пункт 3.4. договору №912 від 11.09.2006 року встановлює інший термін для оплати виставлених рахунків, а саме: рахунок за надані послуги, пред'явлений Абоненту, повинен бути сплачений останнім в повному обсязі в 5-ти денний термін з моменту його отримання.

Згідно положень ст.193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до умов укладеного договору.

Пункт 1 ст.526 Цивільного кодексу України твердить, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Оскільки відповідач взяв на себе зобов'язання по оплаті отриманих послуг з водопостачання та водовідведення, він повинен їх виконувати, будь-яких доказів виконання відповідачем своїх зобов'язань за договорами  за період з квітня 2005 року по липень 2007 року та за умовами мирової угоди  суду першої інстанції не надано; загальна сума заборгованості станом на 15.08.2007 року, яка належить до стягнення, становить              18 272 грн. 03 коп.

З огляду на викладене, господарський суд Донецької області прийшов до обґрунтованого висновку щодо задоволення позовних вимог та стягнення                                18 272 грн. 03 коп.

Посилання скаржника на той факт, що судом першої інстанції у процесі розгляду справи порушено норми процесуального права, зокрема, відповідача не повідомлено належним чином про час та місце судового розгляду справи, суперечить матеріалам справи виходячи з наступного.

Згідно ст.93 Цивільного кодексу України, місцезнаходження юридичної особи  визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом. Місцезнаходження юридичної особи  вказується в її установчих документах.

Згідно довідки №02-19-13999 Головного управління статистики у Донецькій області, Житлово - будівельний кооператив “Жовтневий –169” м.Маріуполь Донецької області знаходиться за адресою 87512, Донецька область, м.Маріуполь, Жовтневий район, вул.60-років СРСР, б.14 /арк. справи151, том1/.

Саме ця адреса зазначена у тексті договорів  № 912  від 27.11.2001 року  та № 912  від 11.09.2006 року  у розділі “Реквізити сторін”.

Будь-яких змін в текст даних договорів сторони не вносили, з будь-якими заявами про зміну адреси, на яку потрібно відправляти кореспонденцію, відповідач до позивача не звертався.

Саме ця адреса відповідача була зазначена у позовній заяві, на цю адресу, як виходить з повідомлень про вручення поштового  відправлення та поштових конвертів, що повернуті поштою суду першої інстанції в зв'язку з закінченням строку зберігання /арк. справи 129, том1/ та в зв'язку з тим, що за адресою, вказаною на конверті та в повідомленні,  відповідач не знаходиться, судом першої інстанції направлялись копії процесуальних документів /арк. справи 148, том1/.

Вищевказане свідчить про те, що суд першої інстанції діяв згідно з нормами Господарського процесуального кодексу України, оскільки будь-яких порушень процесуального права в частині порядку повідомлення відповідача відносно ходу судового розгляду справи судом не здійснено.

Доводи скаржника судовою колегією не приймаються, оскільки спростовуються вищевикладеним.

З урахуванням зазначеного, судова колегія вважає, що рішення господарського суду Донецької області по даній справі відповідає фактичним обставинам справи, чинному законодавству, а мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для  скасування рішення, оскільки спростовуються вищевикладеним.

Відповідно до ст.49 ГПК України витрати по сплаті держмита за подання апеляційної скарги відносяться на скаржника.

Керуючись  ст. ст. 43, 49, 53, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд

                                    П О С Т А Н О В И В:

Відновити строк на подання апеляційної скарги.

Рішення господарського суду Донецької області 25.10.2207 року у справі № 25/300 залишити без змін, апеляційну скаргу Житлово - будівельного кооперативу “Жовтневий –169” м.Маріуполь Донецької області  -  без задоволення.

Головуючий          Н.В.  Акулова

Судді:          Т.Д.  Геза

          О.М.  Дзюба

          Надруковано: 5 прим.

          1. позивачу

          2. відповідачу

          3. у справу

          4. ДАГС