Рішення

від 11.02.2011 по справі 10/292(8/51)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ



ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.02.11                                                                                 Справа № 10/292(8/51).

За позовом  Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Мукачево Закарпатської області,

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Восточно - Європейська Транспортно - Експедиційна Компанія”, м. Луганськ

про стягнення 31 797 грн. 89 коп.

Суддя Т.М. Мінська

Представники сторін:

від позивача –не прибув.

від відповідача - Жибер В.В. –представник за довіреністю № 03/1-1 від 03.01.2011.

Суть спору: позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача: заборгованості за надані послуги з перевезення вантажу у сумі 2100,00 Євро, що згідно курсу Національного банку України станом на 10.02.2010 становить 23142 грн. 00 коп., пені у сумі 8175 грн. 47 коп., інфляційних нарахувань у сумі 347 грн. 13 коп. та 3% річних у сумі 133 грн. 30 коп., згідно договору №П-90-04/07 по здійсненню перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному та міжміському сполученні, укладеного між сторонами 01.05.2007.

          Відповідач відзивом на позовну заяву від 30.12.2010 № 30/12-5 заперечує проти позову з підстав наведених у відзиві та просить відмовити у його задоволенні за необґрунтованістю.  

          Дослідивши матеріали справи, додатково надані документи, заслухавши представників сторін, суд                   

                                                         в с т а н о в и в:

01.05.2007 між позивачем (перевізник) та відповідачем (експедитор) укладено договір №П-90-04/07 по здійсненню перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному та міжміському сполученні  (надалі –Договір),  відповідно до якого експедитор за дорученням замовника зобов’язується виконати або організувати виконання транспортно-експедиторських послуг на умовах, визначених договором транспортного експедирування,  - при цьому відносини між перевізником та експедитором регулюються цим договором (п.1.1).

Експедитор, діючи за дорученням  замовника в межах цього договору, організовує перевезення вантажів замовника найманим вантажним транспортом перевізника відповідно до вимог чинного законодавства України, Статуту автомобільного транспорту, Правил перевезення вантажів, міжнародних Конвенцій і угод в галузі міжнародних перевезень та інших законодавчих та нормативних актів, що регулюють правові відносини в галузі перевезення  вантажів в межах України та в міжнародному сполученні (п.1.2).

Конкретні умови по кожному окремому замовленню обумовлюються у заявці, яка є невід’ємною частиною цього договору (п.2.3).

Договором встановлено ряд зобов’язань перевізника, в  тому  числі:  доставити довірений відправником вантаж у обумовлений термін у пункт призначення та видати його одержувачу, зазначеному у товарно-транспортній накладній (п.3.1.11).

Експедитор зобов’язаний вчасно, у терміни, обумовлені у кожному окремому випадку, здійснювати розрахунки з перевізником (п.3.2.7).

Ціни за даним договором встановлені у гривні (п.4). Ціни за конкретним перевезенням узгоджуються  додатково перед кожним перевезенням (п.4.2); порядок оплати обумовлюється у разовій заявці (п.4.4).

Оплата послуг перевізника здійснюється експедитором на розрахунковий рахунок перевізника впродовж 10 банківських днів згідно з належним чином оформленим  оригіналом ТТН, відповідними відмітками про одержання вантажу та оригіналів рахунку, податкової накладної, акту виконаних робіт, якщо інше не обумовлено у заявці (п.4.5).

Перевізник несе повну матеріальну відповідальність за збереження вантажу з моменту прийняття його до перевезення до моменту передачі вантажу вантажоодержувачу, вказаному у товарно-транспортних документах (ТТН та ін.) (п.6.9).

У пункті 7.1 договору сторони визначили перелік форс-мажорних  обставин, за наявності яких та чи інша сторона договору звільняється від відповідальності за даним договором, а саме: війни, повені, епідемії, страйки, ембарго, дії органів влади та уряду, що виникли після укладення договору, підтвердження заявки.   

Згідно вищевказаного Договору 17.02.2009 відповідач направив позивачу заявку (транспортне замовлення № 9020400036  про здійснення міжнародного перевезення “Угорщина-Росія”, відповідно до якого   перевізник  зобов’язується   завантажити  18.02.2009  вантаж –насіння гороху в місті  Монсанто (Угорщина),  і  доставити  цей  вантаж    до станиці Старомишастівської Дінського району Краснодарського краю, на склад ТОВ “Бондюель-Кубань”,  строк  доставки  вантажу  -  6-7 днів  з  моменту  митного оформлення,  а   експедитор (відповідач) зобов’язався сплатити перевізнику провізну плату  у гривнях у сумі, еквівалентній 2100 євро за курсом НБУ на день вивантаження, без ПДВ, відповідно до умов договору (а.с.19, т. 1).

           Дана  заявка  була  направлена  в  зв’язку   виконанням  відповідачем   замовлення  ТОВ  «ТК «ВлаТа» на  здійснення   перевезення  вантажу.    

Згідно міжнародної товарно-транспортної накладної (СМR) №290349 від 18.02.2009, перевізник  (позивач) отримав від вантажовідправника (Угорщина) товар –830 мішків насіння гороху, який завантажено в тентовану автомашину НОМЕР_2 та напівпричіп KOGEL SN24  НОМЕР_3  

Під час перевезення вантажу територією Краснодарського краю (РФ)  25.02.2009,  на території  станиці Новотитарівська Дінського району,  сталося зіткнення  вищевказаної автомашини під керуванням водія  ОСОБА_3 з легковою автомашиною BMW-5231,  під керуванням громадянина РФ ОСОБА_4  

Згідно  висновків  дослідчої перевірки, ДТП сталася з вини ОСОБА_4 У порушенні кримінальної справи за фактом ДТП компетентними правоохоронними органами РФ постановою від 04.03.2009 відмовлено за відсутності складу злочину у діях водія ОСОБА_3 (а.с.46-49, т.1).

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди сталася втрата частини вантажу –175 мішків насіння гороху,  655  мішків  насіння гороху  перевантажено  в  іншу  автомашину,  яка  не  належить  позивачу   (акт експертизи №011-09-00200 від 02.03.2009 (а.с.23-24, т. 1),  ці  655 мішків  доставлено  одержувачу  вантажу  28.02.2009 іншою  автомашиною.   

На  вимогу ТОВ «ТК «ВлаТа»відповідач  відшкодував частину  збитків на користь ТОВ «ТК «ВлаТа»шляхом сплати 240.491,75 рос. руб. (платіжне доручення №1 від 21.04.2009; акт взаємозаліку №00000006 від 24.04.2009). За  твердженням відповідача невідшкодованою залишилася  сума збитків у розмірі 33.000,00 рос. руб.

Позивач   направив   відповідачу:

рахунок №23 від 27.02.2009 на  суму 20.668,49 грн. як еквіваленту 2100 євро за курсом НБУ станом на 28.02.2009, (а.с.11);  акт виконаних робіт від 28.02.2009,  підписаний  позивачем (с.15),  СМR  №290349,  копію ліцензії  і  свідоцтва.  Ці  документи отримані  відповідачем.  

25.11.2009 позивач надіслав відповідачу претензію  на суму 20 118 грн. 00 коп., з вимогою негайної сплати (а.с.21).

Відповідач, розглянувши претензію, повідомив про незгоду з нею, оскільки, на його думку: перевізник порушив умови договору щодо своєчасної доставки вантажу; не вжив заходів до відшкодування збитків, завданих вищезгаданою ДТП, за які перевізник згідно п.6.9 укладеного між ними договору несе відповідальність, та які замість нього відшкодував на користь ТОВ “ВлаТа” відповідач; не надав документів, які б підтверджували викладені у претензії факти.  (вих. №21-12-1 від 21.12.2009) (а.с.22, т. 1).

Відповідач 21.12.2009 за вих. №21/12 направив позивачу  претензію, у якій повідомив про відшкодування ним  на користь ТОВ “ВлаТа” збитків, спричинених вищезгаданою ДТП, у сумі 58.456 грн. 14 коп., також поставив вимогу до позивача про відшкодування на його  користь цієї суми збитків у гривнях  та  штрафних санкцій у сумі 1650 грн. 00 коп.,  та  запропонував:

або перерахувати на користь відповідача 60106 грн. 14 коп. в якості відшкодування збитків та штраф у сумі 1650 грн. 00 коп., з наступним вирішенням питання про порядок оплати вартості автопослуг, наданих позивачем;

або здійснити зарахування зустрічних позовних вимог на суму 20.668 грн. 49 коп., з наступним відшкодуванням 39 527 грн. 65  коп. (60 196 грн. 14 коп. –20 668 грн. 49 коп.).

            Позивач  на  обґрунтування  своїх  позовних  вимог  зазначив,   що  він  виконав  свої  зобов’язання  з  перевезення  вантажу  за  вищевказаним Договором  і  заявкою,  позивач  заперечує  факт  неналежного  виконання ним  своїх зобов’язань  по  перевезенню,   оскільки  ДТП,  внаслідок  якого  сталася  втрата частини  вантажу,  сталося  за  відсутності  вини  водія  позивача,  доставку  вантажу  від  місця  ДТП  до  місця  призначення  взяв  на  себе  вантажоотримувач.  При цьому  посилається   на  ч. 2 ст. 17  Конвенції  про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956,  згідно якої  перевізник  звільняється  від  відповідальності  за  втрату  вантажу чи  затримку  доставки  внаслідок  обставин,  уникнути яких  перевізник  не міг  і  наслідки  якого  відвернути не  міг.  

Про це ж  на думку  позивача  свідчить рішення господарського суду Закарпатської області від 22.10.2009  по справі №8/69 за позовом Закритого акціонерного товариства “Акціонерна страхова компанія “ІНГО Україна” до  Приватного підприємця ОСОБА_1 про стягнення боргу у сумі 23551 грн. 64 коп., - яким  у задоволенні позову відмовлено.

          Підставою для вищезгаданого позову став факт виплати  Закритим акціонерним товариством “Акціонерна страхова компанія “ІНГО Україна” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Восточно-Європейська Транспортно-Експедиційна Компанія”(далі –ТОВ “ВЕТЕК”) відповідно до  договору страхування  відповідальності транспортного оператора №282000151 від 01.09.2008 страхового відшкодування у сумі  23 551 грн. 64 коп., що є еквівалентом частини суми вартості  втраченого  вантажу  у розмірі 151048,10 рос. рублів (або 34751 грн. 64 коп.).

Позивач  направив  відповідачу  належні  документи для  оплати.  Суму,  належну  до  сплати  в  розмірі  23142 грн.  позивач  розрахував  як  суму  еквівалентну  2100 Євро  за  курсом на 10.02.2010 (дата  складання  позовної  заяви). Дату  виникнення зобов’язання  відповідача по оплаті  позивач  визначив  виходячи з  дати отримання  відповідачем  31.07.2009 листа,  яким  надіслано  необхідний  для  оплати  комплект документів. При  цьому  в  розрахунку, який  надіслано  із  запереченнями  (а.с. 40, 41, т.2),   річні  відсотки,  інфляційні  втрати  і  пеня  відповідно до п.  6.7. договору  обраховані  з  15.08.2009.         

Позивач  також  вважає  неправомірним  проведення  відповідачем  заліку  в  односторонньому порядку.  

Відповідач  заперечує  проти позову,   посилаючись на  наступне:

-  відповідач   стверджує,  що  позивач  не  виконав  повністю  і належним  чином  свої  зобов’язання  за  договором –доставити  довірений вантажовідправником вантаж в  обумовлений  строк  у  пункт призначення  і  видати  відповідно  до  транспортного замовлення  №  9020400036,  оскільки вантаж  було доставлено  вантажоотримувачу  іншим  транспортним засобом,  вантаж  було частково  втрачено  (175 вантажних місць),  мало  місце  прострочення  доставки  вантажу  на  3 дні.  Тому  в  силу  ст.. 538 ЦК України  відповідач  має  право  зупинити  виконання  свого зобов’язання  або  відмовитись він  нього.        

Також  відповідач  стверджує, що його  зобов’язання  припинилось  шляхом  проведення  заліку  зустрічних  однорідних вимог відповідно до ст.  601 ЦК України.  

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про наступне:

Згідно ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажів, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.

Відповідно до ст. 909 Цивільного кодексу України договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов’язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов’язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до ст. 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування  одна сторона (експедитор) зобов’язується за плату  і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати  виконання визначених договором послуг, пов’язаних з перевезенням вантажу, договором транспортного експедирування може бути встановлено обов‘язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов‘язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов‘язання, пов‘язані з перевезенням.

Виходячи з правової природи договору перевезення та договору транспортного експедирування, суд доходить висновку про те, що між сторонами у  даній справі  існують  правовідносини з  перевезення вантажу.     Даний  договір  відповідачем  укладено  в інтересах замовника  від  свого  імені  з  позивачем  як  перевізником,  який  має  відповідну  ліцензію  на  здійснення  діяльності  - надання  послуг  з перевезення  вантажу  автомобільним транспортом (а. с. 40, т. 1).

             Вищий  господарський  суд  України  в постанові  від  14.10.2010 по  справі  № 8/51  вказав,  що для правильного вирішення спору судам належало з’ясувати зміст зобов’язань ТОВ "ВЄТЄК" за договором, визначити, в чому полягає невиконання чи неналежне виконання зобов’язань, в тому числі і перевізника, встановити застосований позивачем вид відповідальності за таке порушення згідно позовних вимог,  надати  оцінку  щодо вартості перевезень згідно умов укладеного між сторонами спірного Договору.

          Отже,  позивач  як  перевізник  згідно  умов  договору  і  транспортного  замовлення  зобов’язаний  був  доставити  певний  вантаж  до  пункту  призначення  в  конкретний  термін.  Тобто,   для  належного  виконання  договору  необхідно  досягнення  результату  - доставки  вантажу,  а  процес  його  виконання.    

           В   СМR  №290349 мається  відмітка  вантажоотримувача  про  отримання  вантажу  28.02.2009.   Але  іншими  документами  по  справі  доведено,  та  не  спростовується  позивачем  той  факт,  що  вантаж  безпосередньо  ним довезено  лише  до  місця, де  сталося  ДПТ,  вантаж  частково  втрачено,  вантаж  до  місця  призначення  довезено  іншим  транспортом,  що  не  належить  позивачу.   Тобто,  позивач  як  перевізник  не  повністю  виконав  свої  зобов’язання  згідно  умов  договору  і  транспортного  замовлення.

Згідно ст.  526 ЦК України зобов’язання  має виконуватись належним чином  відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за  відсутності  таких умов  та вимог –відповідно  до  звичаїв ділового обороту або інших вимог,  що звичайно ставляться.

          Згідно ст. 610 ЦК України  порушенням зобов’язання  є його  невиконання або виконання з порушенням  умов, визначених змістом   зобов’язання.     

          Отже,  позивачем  не  виконано  повністю  належним чином  своє    зобов’язання, тобто  допущено  його  порушення.   

          Суд  погоджується  з  доводами  позивача  стосовно  відсутності  його  вини  у  ДТП,  а  відтак  і  у  порушенні  умов  договору.

          Спір, що є предметом розгляду по цій справі, виник з договору про здійснення перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні (з Угорщини до Російської Федерації).

Порядок його виконання  регламентується Конвенцією про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956 року (далі –Конвенція КДПВ) (Україна приєдналася до неї з 01.08.2006).

         Згідно частинам 1-2 ст. 17 Конвенції перевізник  несе  відповідальність  за  повну  чи часткову втрату вантажу або  за  його  ушкодження,  що  сталися  з  моменту прийняття  вантажу для перевезення і до його доставки, а також за будь-яку затримку доставки.

        Однак,  перевізник звільняється від відповідальності, якщо втрата вантажу,  його ушкодження чи затримка його доставки стались внаслідок  дій  або  недогляду  позивача,   внаслідок   інструкцій позивача,  не  викликаних діями або недоглядом з боку перевізника,

внаслідок дефекту вантажу чи  внаслідок  обставин,  уникнути  яких перевізник не міг і наслідки яких він не міг відвернути.

Позивач,   вимагаючи  він  відповідача  виконання  обов’язку  оплати за  договором,  посилався  на  вищевказану  норму.  Суд  погоджується,  що  в  ході  виконання  перевезення  позивачем  виникли  обставини,  яких  він  не  міг  уникнути.   Але  в  даній  нормі  йдеться  про  звільнення  перевізника  від  відповідальності,  а не від  виконання  зобов’язання.   Отже,  позивач  не  виконав  належним  чином  свої  зобов’язання,  обумовлені  п. 3.1.11.  Договору  -  доставити довірений відправником вантаж у обумовлений термін у пункт призначення та видати його одержувачу, зазначеному у товарно-транспортній накладній.  Відсутність  вини  позивача  у  невиконанні  зобов’язання  звільняє  його  від  відповідальності,  але  не  дає   право  вимагати  виконання  від  відповідача  зобов’язання   по  оплаті,  яке  в  силу  ст. 538 ЦК України  є  зустрічним  виконанням    зобов’язання,  тобто  виникає  обов'язок  оплатити  перевезення  за  умови  його  належного  виконання.                                     

           Враховуючи  вищевикладене,  суд  дійшов  висновку,  що  у  відповідача  не  виникло  зобов’язання  по  оплаті  згідно   Договору  і транспортного замовлення  №  9020400036.

           З  огляду  на  вказане  для  вирішення  спору  не  мають  значення  інші  доводи  відповідача,  зокрема  стосовно  проведення  заліку  зустрічних   однорідних вимог,  оскільки  обидві  ці  вимоги  не  безспірні,  отже  не  можуть  зараховуватись  згідно  ст. 601 ЦК України.  

          Таким чином, з урахуванням викладеного  позов  не  підлягає  задоволенню.  Судові  витрати  покладаються  на  позивача.

Відповідно  до  ст. 85 ГПК України у судовому  засіданні  оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

На  підставі  викладеного і, керуючись ст. ст.  44, 49,  82, 84, 85 ГПК України,   суд

                                                в и р і ш и в:

         1. В задоволенні  позову  відмовити повністю.  

          Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не  було подано. У разі подання апеляційної скарги  рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.   

Повне  рішення  складено і  підписано  14.02.2011.

Суддя                                                                                     Т.М.Мінська