Постанова

від 27.10.2011 по справі 10/292(8/51)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 "27" жовтня 2011 р.                                                                                    

Справа № 10/292(8/51)  

   Колегія суддів Вищого господарського  суду  України у складі :

головуючого судді

Ходаківської І.П. (доповідач),

суддів

Данилової Т.Б.

Костенко Т.Ф.

розглянувши

касаційну скаргу

Приватного підприємця  ОСОБА_4

на

постанову від 11.05.2011 Донецького апеляційного господарського суду  

у справі          

№10/292(8/51) господарського суду Луганської області

за позовом       

Приватного підприємця ОСОБА_4

до     

Товариства з обмеженою відповідальністю "Восточно-Європейська Транспортно-Експедиційна Компанія"

про

стягнення 31 797,89 грн.

             За участю представників сторін:

Від позивача- Гонак М.М. (дов від 13.10.2010)

Від відповідача- не з*явились

    Відповідно до Розпорядження Секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 18.10.11 справа розглядається колегією суддів у складі: Ходаківська І.П., Данилова Т.Б., Костенко Т.Ф.

    Услуханні справи оголошувалась перерва до 27.10.11.

                                                        ВСТАНОВИЛА:

   Позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача: заборгованості за надані послуги з перевезення вантажу у сумі 2100,00 Євро, що згідно курсу Національного банку України станом на 10.02.2010 становить 23142 грн. 00 коп., пені у сумі 8175 грн. 47 коп., інфляційних нарахувань у сумі 347 грн. 13 коп. та 3% річних у сумі 133 грн. 30 коп., згідно договору №П-90-04/07 по здійсненню перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному та міжміському сполученні, укладеного між сторонами 01.05.2007.

    Рішенням господарського суду Луганської області від 11.02.2011 (суддя Мінська Т.М.) в позові відмовлено.

    Постановою колегії суддів Донецького апеляційного господарського суду від 11.05.2011у складі: Бойченка К.І., Діброви Г.І., Шевкової Т.А. рішення господарського суду першої інстанції залишено без змін.

    ПП ОСОБА_4 у касаційній скарзі просить рішення та постанову попередніх судових інстанцій скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі. Скарга мотивована неправильним застосуванням та порушенням судами норм чинного цивільного законодавства, зокрема щодо виконання зобов*язань.

    ТОВ "Восточно-Європейська Транспортно-Експедиційна Компанія" у відзиві просить постанову апеляційної інстанції залишити без змін.

    Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.                    

    Господарськими судами при розгляді справи встановлено, що 01.05.2007 між позивачем (перевізник) та відповідачем (експедитор) укладено договір №П-90-04/07 по здійсненню перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному та міжміському сполученні.

    Конкретні умови по кожному окремому замовленню обумовлюються у заявці, яка є невід’ємною частиною цього договору (п.2.3).

    Договором встановлено ряд зобов’язань перевізника, в  тому  числі:  доставити довірений відправником вантаж у обумовлений термін у пункт призначення та видати його одержувачу, зазначеному у товарно-транспортній накладній (п.3.1.11).

    Експедитор зобов’язаний вчасно, у терміни, обумовлені у кожному окремому випадку, здійснювати розрахунки з перевізником (п.3.2.7).

    Ціни за даним договором встановлені у гривні (п.4). Ціни за конкретним перевезенням узгоджуються  додатково перед кожним перевезенням (п.4.2); порядок оплати обумовлюється у разовій заявці (п.4.4).

    Оплата послуг перевізника здійснюється експедитором на розрахунковий рахунок перевізника впродовж 10 банківських днів згідно з належним чином оформленим  оригіналом ТТН, відповідними відмітками про одержання вантажу та оригіналів рахунку, податкової накладної, акту виконаних робіт, якщо інше не обумовлено у заявці (п.4.5).

    Перевізник несе повну матеріальну відповідальність за збереження вантажу з моменту прийняття його до перевезення до моменту передачі вантажу вантажоодержувачу, вказаному у товарно-транспортних документах (ТТН та ін.) (п.6.9).

    У пункті 7.1 договору сторони визначили перелік форс-мажорних  обставин, за наявності яких та чи інша сторона договору звільняється від відповідальності за даним договором, а саме: війни, повені, епідемії, страйки, ембарго, дії органів влади та уряду, що виникли після укладення договору, підтвердження заявки.   

    Згідно вищевказаного Договору 17.02.2009 відповідач направив позивачу заявку (транспортне замовлення № 9020400036  про здійснення міжнародного перевезення "Угорщина-Росія", відповідно до якого   перевізник  зобов’язується   завантажити  18.02.2009  вантаж –насіння гороху в місті  Монсанто (Угорщина),  і  доставити  цей  вантаж    до станиці Старомишастівської Дінського району Краснодарського краю, на склад ТОВ "Бондюель-Кубань",  строк  доставки  вантажу  -  6-7 днів  з  моменту  митного оформлення,  а   експедитор (відповідач) зобов’язався сплатити перевізнику провізну плату  у гривнях у сумі, еквівалентній 2100 євро за курсом НБУ на день вивантаження, без ПДВ, відповідно до умов договору.

    Згідно міжнародної товарно-транспортної накладної (СМR) №290349 від 18.02.2009, перевізник  (позивач) отримав від вантажовідправника (Угорщина) товар –830 мішків насіння гороху, який завантажено в тентовану автомашину МАN F-2000 державний номерний знак НОМЕР_1 та напівпричіп KOGEL SN24  НОМЕР_2.  

    Під час перевезення вантажу територією Краснодарського краю (РФ)  25.02.2009,  на території  станиці Новотитарівська Дінського району,  сталося зіткнення  вищевказаної автомашини під керуванням водія  ОСОБА_8 з легковою автомашиною BMW-5231,  під керуванням громадянина РФ ОСОБА_9  

    Згідно  висновків  дослідчої перевірки, ДТП сталася з вини ОСОБА_9 У порушенні кримінальної справи за фактом ДТП слідчим Слідчого відділу при Відділі внутрішніх справ по Дінському району Краснодарського краю за фактом ДТП відмовлено в зв*язку зі смертю ОСОБА_9 та зазначено про відсутність вини ОСОБА_8  (який керував транспортним засобом на момент виникнення ДТП) у вчиненні ДТП.

    Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди сталася втрата частини вантажу –175 мішків насіння гороху,  655  мішків  насіння гороху  перевантажено  в  іншу  автомашину,  яка  не  належить  позивачу   (акт експертизи №011-09-00200 від 02.03.2009),  ці  655 мішків  доставлено  одержувачу  вантажу –ТОВ "Агросемцентр" 28.02.2009 іншою  автомашиною.

    Апеляційним судом зазначено, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди сталася втрата частини вантажу-175 мішків вищезгаданого насіння гороху (акт експертизи № 011-09-00200 від 02.03.2009, чим ТОВ "ВлаТа" (замовник перевезення), як експедитору-1 за вищевказаним договором №6 від 25.01.2007 спричинено матеріальні збитки на суму 273491,80 рос.руб., в тому числі:

-240491,80 рос.руб. (151048,10 рос.руб. –втрата вантажу + 24903,30 рос.руб. за перевезення втраченого вантажу + 65540,35 рос.руб. за мито та митні збори)- за втрату вантажу та повґязані з цим витрати;

-33000,00 рос.руб. –витрати на оплату робіт у звґязку з ліквідацією наслідків дорожньо-транспортної пригоди (оплата праці вантажників –4500,00 рос.руб. + 8000,00 рос.руб.- оплата евакуатора + 12500,00 рос.руб.- оплата роботи 2-х автокранів+ 8000,00 рос.руб.-автомобіль для перевантаження) (претензія ТОВ "ВлаТа" № 219 від 04.03.2009).

    Відповідач надав до справи: платіжне доручення № 1 від 21.04.2009, акт взаємозаліку № 00000006 від 24.04.2009, на відшкодування частини вищезгаданих збитків на користь ТОВ "ВлаТа" шляхом сплати 240491,75 рос. руб. (151048,10 рос.руб.+ 89443,65 рос.руб.), а сума збитків у розмірі 33000,00 рос.руб. не була відшкодована.

    21.12.2009 відповідач відповідно до п.6.9. договору від 01.05.2007 направив позивачу претензію № 21/12, у якій повідомив про відшкодування ним на користь ТОВ "ВлаТа" збитків, спричинених вищезгаданою ДТП, в сумі 58456,14грн. (еквівалент 273491,80 рос.руб.), а також просив відшкодувати йому цю суму збитків у гривнях та штрафних санкцій в сумі 1650,00грн. (550,00грн.х3), встановлених п.6.2. укладеного між сторонами договору.

    У цій же претензії відповідач запропонував позивачу перерахувати на користь відповідача 60106,14грн. в якості відшкодування збитків та штраф в сумі 1650,00грн. з наступним вирішенням питання про порядок оплати вартості авто послуг, наданих позивачем або здійснити зарахування зустрічних позовних вимог на суму 20668,49грн. з наступним відшкодуванням 39527,65грн. (60196,14 грн.- 20668,49грн.), при цьому відповідач надав позивачу місячний термін для вирішення останнього варіанту розрахунків між сторонами, попередивши позивача, що відсутність відповіді позивача (перевізника) на цю пропозицію у встановлений ним місячний термін він буде вважати згодою позивача (перевізника) на взаємозалік суми боргу у розмірі 20668,49грн.

    Однак, зазначені обставини щодо понесення відповідачем збитків не поставлені судом в причинний зв*язок щодо відмови позивачу у стягненні основного боргу –плати за перевезення.

    Судами відмовлено в задоволенні позову в зв*язку з неповним виконанням зобов*язань позивачем.

    Відповідно до ст. 909 Цивільного кодексу України договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов’язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов’язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

    Відповідно до ст. 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування  одна сторона (експедитор) зобов’язується за плату  і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати  виконання визначених договором послуг, пов’язаних з перевезенням вантажу, договором транспортного експедирування може бути встановлено обов‘язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов‘язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов‘язання, пов‘язані з перевезенням.

    Отже,  позивач  як  перевізник  згідно  умов  договору  і  транспортного  замовлення  зобов’язаний  був  доставити  певний  вантаж  до  пункту  призначення  в  конкретний  термін.  

    Вантаження і розвантаження вважаються закінченими після вручення шоферу відповідно оформлених товарно-транспортних документів на навантажений або вивантажений вантаж.

    Доказом здійснення перевезення є товарно-транспортні накладні.

    Посилання суду на те, що вантаж після ДТП було доставлено вантажоотримувачу іншою машиною, не може бути сприйнято, оскільки у товарно-транспортній накладній (СМR  №290349)  мається відмітка  вантажоотримувач про отримання 28.02.2009 вантажу. Накладна підписана вантажоотримувачем без зауважень.

    Таким чином, позивач виконав свої зобов*язання за договором №П-90-04/07 від 01.05.2007 з урахуванням заявки від 17.02.2009 виконав.

    Згідно ст.  526 ЦК України зобов’язання  має виконуватись належним чином  відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за  відсутності  таких умов  та вимог –відповідно  до  звичаїв ділового обороту або інших вимог,  що звичайно ставляться.

    Згідно ст. 610 ЦК України  порушенням зобов’язання  є його  невиконання або виконання з порушенням  умов, визначених змістом   зобов’язання.     

    Позивач   направив   відповідачу: рахунок №23 від 27.02.2009 на  суму 20.668,49 грн. як еквіваленту 2100 євро за курсом НБУ станом на 28.02.2009;  акт виконаних робіт від 28.02.2009,  підписаний  позивачем,  СМR  №290349,  копію ліцензії  і  свідоцтва (п.4.5 Договору).  Відповідач згадані документи отримав, але оплату перевезення не здійснив, тобто не виконав свої зобов*язання за договором  №П-90-04/07 від 01.05.2007 з урахуванням заявки від 17.02.2009.

    З урахуванням наведеного,  позов про стягнення з відповідача заборгованості за спірним договором має бути задоволений.

    Враховуючи викладене, висновок господарських судів попередніх інстанцій про неповне виконання позивачем своїх зобов*язань, а тому про відсутність у відповідача обов*язку оплатити позивачу перевезення вантажу, є помилковим. Окрім того,  договір №П-90-04/07 від 01.05.2007 не містить підстав для невиконання відповідачем зобов*язань по оплаті.

    Що стосується розрахунку суми зобов*язань, колегія суддів відзначає наступне. Позивачем заявлено до стягнення 23142грн. основного боргу з розрахунку за курсом НБУ на день подачі позову тобто на 10.02.2010. Разом з тим, у заявці від 17.02.2009 зазначено, що вартість перевезення складає 2100євро у гривневому еквіваленті за курсом НБУ на момент вивантаження. Офіційний курс НБУ станом на 28.02.2009 складає 984,2140грн. за 100 євро (що є загальновідомою обставиною в розумінні ст.35 ГПК України). Таким чином, з відповідача має бути стягнуто 20668,49грн.

    Що стосується позову в частині стягнення річних, індексу інфляції та пені, то оскільки позивачем вони розраховані на момент подання позову (10.02.2009) та з урахуванням основної суми боргу, визначеної на 10.02.2009, вони не приймаються судом до уваги як належний розрахунок станом на 28.02.2009, як це передбачено заявкою від 17.02.3009. Іншого розрахунку позивачем судам не надано, тому в цій частині позов задоволенню не підлягає.

    З огляду на викладене, рішення та постанова попередніх судових інстанцій підлягають зміні.

  Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України,  колегія суддів  Вищого господарського суду України

                                               ПОСТАНОВИЛА:

    Касаційну скаргу Приватного підприємця  ОСОБА_4 задовольнити частково.

    Постанову від 11.05.2011 Донецького апеляційного господарського суду та рішення від 11.02.2011 господарського суду Луганської області у справі №10/292(8/51) господарського суду Луганської області змінити.

    Постанову від 11.05.2011 Донецького апеляційного господарського суду та рішення від 11.02.2011 господарського суду Луганської області скасувати в частині відмови в задоволенні стягнення основного боргу.

    Позов задовольнити частково.

    Стягнути з  Товариства з обмеженою відповідальністю "Восточно-Європейська Транспортно-Експедиційна Компанія" на користь Приватного підприємця  ОСОБА_4 20668,49грн. основного боргу.

    В іншій частині позову відмовити. В цій частині постанову від 11.05.2011 Донецького апеляційного господарського суду та рішення від 11.02.2011 господарського суду Луганської області  залишити без змін.

    Видачу наказу доручити господарському суду Луганської області.

Головуючий    суддя                                                                І.Ходаківська

Судді                                                                                           Т.Данилова

                                                                                                    Т.Костенко