Рішення

від 25.01.2008 по справі 16/332-07-9239

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

16/332-07-9239

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" січня 2008 р.Справа  № 16/332-07-9239

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань Шевченко Г.В.

За участю представників сторін:

Від позивача:        Сокалюк В.П. за дов. №2157 від 05.11.2007р.;

Від відповідача:    Воронова Л.М. за дов. б/н від 14.01.2008р;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні з оголошенням перерви згідно із ст. 77 ГПК України справу  за позовом приватного підприємства „Науково-виробниче підприємство „Техмаш” до  товариства з обмеженою відповідальністю „Техмаш ТД” про розірвання договору оренди та визнання права власності, -  

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство „Науково-виробниче підприємство „Техмаш” (далі по тексту ПП „Науково-виробниче підприємство „Техмаш”)  звернулося до господарського суду Одеської області з позовними вимогами до  товариства з обмеженою відповідальністю „Техмаш ТД” (далі по тексту –ТОВ „Техмаш ТД”) про розірвання договору оренди № 2 від 01.02.2007р., укладеного між сторонами по справі, та  визнання права власності на нежитлові приміщення, позначені згідно з  технічним паспортом від 27.11.2007р. під літ. „Е”- склад,  площею 300 кв.м., „Ж”- склад, площею 553,0 кв.м., „Д”- прохідна, площею 9,0 кв.м, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Промислова, 14. Свої вимоги позивач обґрунтовує правомірністю набуття ним права власності на вказані об'єкти нерухомого майна, а також неналежним виконанням відповідачем істотних умов договору оренди № 2 від 01.02.2007р.

У судовому засіданні 16.01.2008р. представником відповідача заявлені до ТОВ „Техмаш ТД” позовні вимоги не заперечувалися.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради № 1276  від 25.11.1993р. Одеському заводу комунального обладнання ім. Осипенко було надано у тимчасове користування земельну ділянку, площею 2,1 га, з земель комунальної власності  з метою будівництва заводу,  пунктом 4 цього рішення було затверджено договір про надання земельної ділянки у користування від 30.06.1993р., укладений між виконавчим комітетом Одеської міської ради та Одеським заводом комунального обладнання ім. Осипенко,  крім того останнього було зобов'язано здійснити будівництво вказаного об'єкту.

На підставі  рішення № 1276  від 25.11.1993р. на вказаній земельній ділянці був збудований майновий комплекс.

Пізніше, 10.10.2001р. ПП „Науково-виробниче підприємство „Техмаш” на підставі договору купівлі-продажу, укладеного з ліквідаційною комісією відкритого акціонерного товариства „Одесакомунмаш” - правонаступником Одеського заводу комунального обладнання ім. Осипенко, було придбано у власність нежитлові будівлі, які складаються з прохідної, трансформаторної, ливарного цеху, цеху ширвжитку, двох складів, вагової, навісу, загальною площею 2034,4 кв.м, що знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. Промислова, 14 на земельній ділянці 11380 кв.м. по фактичному користуванню. Договір купівлі-продажу від 10.10.2001р. був посвідчений у нотаріальному порядку та зареєстрований  в реєстрі за №3347. Згідно з листом  КП “ОМБТІ та РОН” від 25.01.2008р. за № 452 право власності позивача на вказані об'єкти нерухомості  було зареєстровано у встановленому законом порядку.

Таким чином, позивачем у встановленому законом порядку було набуто право власності на комплекс нежитлових будівель, загальною площею 2034,4 кв.м, що знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. Промислова, 14, про що свідчить факт придбання позивачем прохідної, як необхідного елементу огорожі комплексу.  

При цьому, позивач по тексту позову стверджує, що після придбання вказаного майнового комплексу та ліквідації відкритого акціонерного товариства „Одесакомунмаш” ПП „Науково-виробниче підприємство „Техмаш” фактично користувалося усією земельною ділянкою, на якій розташований майновий комплекс, з усіма спорудами на його території. Як вбачається з схеми розташування, розробленої головним управлінням архітектури та містобудування м. Одеси у 90-х роках ХХ-го сторічча, ще під час існування Одеського завода комунального обладнання ім. Осипенко у складі майнового комплексу було заплановано будівництво спірних об'єктів нерухомості. На момент придбання позивачем майнового комплексу за адресою: м. Одеса, вул. Промислова, 14, будівництво допоміжних приміщень складів, прохідної, призначених  для обслуговування  основних цехів, ще не було завершено. Однак, незважаючи на те, що  допоміжні приміщення складів, позначених згідно з технічним паспортом від 27.11.2007р. під літ. „Е”, „Ж”, площею 553,0 кв.м. та площею 300 кв.м., а  також прохідної під літ. „Д”, площею 9,0 кв.м., формально не увійшли до об'єктів продажу за договором від  10.10.2001р.,  вони в  недобудованому стані входили до складу майнового комплексу за адресою: м. Одеса, вул. Промислова, 14, придбаного позивачем. Наведене підтверджується схемою розташування, розробленою головним управлінням архітектури та містобудування м. Одеси у 90-х роках ХХ-го сторічча, в якій відображені спірні об'єкти нерухомості, а також придбанням ПП „Науково-виробниче підприємство „Техмаш” на підставі договору купівлі-продажу від 10.10.2001р. цілісного майнового комплексу  за адресою: м. Одеса, вул. Промислова, 14 з огородженою територією, про що свідчить  факт придбання позивачем прохідної, яка взагалі не може існувати без огорожі.

Пізніше позивачем було здійснено відчуження будівлі двох складів, вагової, навісу, що підтверджується  листом КП “ОМБТІ та РОН” від 25.01.2008р. за № 452, відповідно до якого з 19.02.2002р. будівлі двох складів, вагової, навісу були зареєстровані на праві власності за гр. Бурим Ігорем Анатолійовичем.  

01.02.2007р. між ПП „Науково-виробниче підприємство „Техмаш” (Орендодавець) та ТОВ „Техмаш ТД” (Орендар) було укладено договір оренди № 2, відповідно до умов якого Орендодавець передав, а Орендар –приймав  у строкове платне користування нежитлові приміщення складу, площею 300 кв.м., складу, площею 553,0кв.м., прохідної, площею 9,0 кв.м, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Промислова, 14.

Згідно ч. 1 ст.  759 ЦК України за  договором  найму  (оренди)  наймодавець  передає   або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до пунктів 2.3, 2.4 договору оренди за №2 від 01.02.2007р. Орендарем були прийняті на себе зобов'язання сплачувати орендну плату у розмірі 811,20грн. з урахуванням податку на додану вартість. При цьому, сторонами за договором було обумовлено, що платежі вносяться Орендарем щомісячно, не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним.

Згідно ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених              ст. 11 цього Кодексу, у тому числі із договорів. Згідно ст. 629 ЦК України  договір  є  обов'язковим  для  виконання сторонами. Зобов'язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Але в порушення умов пункту 2.3 договору за №2 від 01.02.2007р., вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, Орендарем орендна плата не сплачувалась з серпня 2007р. У зв'язку з чим, 15.09.2007р.  позивач був вимушений звернутися до ТОВ „Техмаш ТД” з претензією про сплату заборгованості  за вказаним договором у сумі 1622,40 грн.

В свою чергу, листом від 29.10.2007р. відповідач повідомив про свою відмову від виконання умов договору за №2 від 01.02.2007р. щодо повного та своєчасного здійснення  орендних платежів, посилаючись на відсутність у позивача правовстановлюючих документів  на об'єкти оренди.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Посилаючись на невизнання  з боку відповідача права власності  ПП „Науково-виробниче підприємство „Техмаш” на приміщення складів, позначені згідно з технічним паспортом від 27.11.2007р. під літ. „Е”, „Ж”, та прохідну під літ. „Д”,  а також стверджуючи про неналежне виконання ТОВ „Техмаш ТД”  протягом дії договору оренди за №2 від 01.02.2007р. зобов'язань щодо сплати орендних платежів, ПП „Науково-виробниче підприємство „Техмаш”  звернулось до господарського суду Одеської області з позовними вимогами про  розірвання договору оренди № 2 від 01.02.2007р., укладеного між сторонами у справі, та  визнання за позивачем права власності на нежитлові приміщення, позначені згідно з  технічним паспортом від 27.11.2007р. під літ. „Е”- склад,  площею 300 кв.м., „Ж”- склад, площею 553,0 кв.м., „Д”- прохідну, площею 9,0 кв.м, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Промислова, 14.

Проаналізувавши матеріали справи та доводи представників сторін, суд доходить висновку, що позовні вимоги ПП „Науково-виробниче підприємство „Техмаш” правомірні, містяться на законних підставах та підлягають задоволенню у повному обсязі з огляду на наступне.

Статтею 328 Цивільного кодексу України, передбачено, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Відповідно до ч. 1 ст. 320 ЦК України власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом.

Як зазначалося по тексту рішення вище, до складу майнового комплексу за адресою: м. Одеса, вул. Промислова, 14, який був придбаний позивачем, входили, зокрема,   ливарний цех та  цех ширвжитку, а також недобудовані об'єкти допоміжного призначення -  приміщення складів, позначені згідно з технічним паспортом від 27.11.2007р. під літ. „Е”, „Ж”, та прохідна під літ. „Д”. В свою чергу, в подальшому, з метою належного функціонування основних об'єктів –цехів виробництва, позивачем була здійснена добудова  спірних об'єктів.

Відповідно до технічного висновку про визначення класифікаційного статусу одноповерхових нежитлових будівель (літ. „Д”, літ. „Е”, літ. „Ж”),  розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Промислова, 14, складеного Одеським відділенням  науково-виробничого центру „Екострой” у 2007р., нежитлові приміщення, позначені згідно з технічним паспортом від 27.11.2007р. під літ. „Е”, „Ж”, „Д” є об'єктами допоміжного призначення, що входять до складу цілісного майнового комплексу –комплексу нежитлових будівель виробничого та невиробничого призначення, розташованих за вказаної адресою, що  свідчить про нерозривність даних об'єктів нерухомого майна.

Відповідно до ст. 186 ЦК України річ, призначена  для обслуговування іншої (головної)  речі і пов'язана з нею спільним призначенням, є її приналежністю. Приналежність слідує за головною річчю, якщо інше не встановлено  договором або законом.

Враховуючи, що нежитлові приміщення складу (під літ. „Е”),  площею 300 кв.м., складу (під літ. „Ж”), площею 553,0кв.м., а також  прохідної (під літ. „Д”), площею 9,0 кв.м є допоміжними приміщеннями для обслуговування майнового виробничого комплексу  по вул. Промисловій, 14 у місті Одеси, пов'язані спільними комунікаціями  та мають з останнім спільне цільове призначення - забезпечення єдиного виробничого циклу, суд доходить висновку, що вказані об'єкти нерухомого майна є приналежністю вказаного комплексу.

Засадами чинного Цивільного кодексу України в редакції від 16.01.2003р. передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ст. 15 ЦК України від 16.01.2003р.).

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право  або інтерес іншим способом, що встановлений законом (ст. 16 ЦК України від 16.01.2003р.).

Відповідно до ст. 319 ЦК України власник на свій розсуд  володіє, користується і розпоряджається належним йому майном та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. Згідно ч. 1 ст. 320 ЦК України власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом.

Враховуючи зміст заявлених позивачем позовних вимог, суд вважає за необхідне звернутись до положень діючого законодавства України, якими врегульовано питання набуття суб'єктами цивільних правовідносин права власності на об'єкти нерухомого майна.

Так, відповідно до положень ст. 328 ЦК України, право  власності набувається на підставах, що не заборонені законом зокрема із правочинів. Право  власності вважається набутим правомірно,  якщо інше прямо  не  випливає  із  закону  або  незаконність  набуття  права власності не встановлена судом.

В свою чергу, відповідно до ч. 2 ст. 331 ЦК України право власності на  новостворене нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Статтею 49 Закону України “Про власність” від 07.02.1991р. №697-ХХІІ  (з наступними змінами та доповненнями), чинного на час набуття  позивачем права власності на комплекс нежитлових будівель виробничого та невиробничого призначення по вул. Промисловій, 14 у місті Одеси, передбачено, що володіння майном вважається правомірним, якщо  інше  не  буде  встановлено судом, арбітражним судом, третейським судом. Згідно ч. 1, 2 ст. 4 зазначеного Закону  встановлено, що власник  на  свій  розсуд  володіє,  користується  та розпоряджається належним йому майном та має право вчиняти щодо свого майна будь-які  дії, що не  суперечать закону.  Він  може  використовувати  майно  для здійснення  господарської та  іншої, не забороненої законом, діяльності,  зокрема, передавати його безоплатно  або  за  плату у володіння і користування іншим особам.

Приймаючи до уваги ті обставини, що позивачем було правомірно набуто право власності на майновий комплекс, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Промислова, 14, а також враховуючи, що допоміжні приміщення складів, позначені згідно з технічним паспортом від 27.11.2007р. під літ. „Е”, „Ж”, площею 553,0 кв.м. та площею 300 кв.м., а  також прохідна під літ. „Д”, площею 9,0 кв.м., входили до складу комплексу в недобудованому стані, добудовані ним за власні кошти та використовувалися позивачем як приналежність до вказаного майнового комплексу, суд доходить висновку про наявність правових  підстав для задоволення позовних вимог приватного підприємства „Науково-виробниче підприємство „Техмаш” щодо визнання за ним права власності на  допоміжні приміщення складів, позначені згідно з технічним паспортом від 27.11.2007р. під літ. „Е”, „Ж”, площею 553,0кв.м. та площею 300 кв.м., а  також прохідну під літ. „Д”, площею 9,0 кв.м. відповідно до ст. ст. 186, 328, 392 ЦК України та  Закону України “Про власність” від 07.02.1991р. №697-ХХІІ  (з наступними змінами та доповненнями), чинного на час набуття  позивачем права власності на виробничий комплекс.

Стосовно вимог позивача в частині розірвання договору оренди № 2 від 01.02.2007р., укладеного між сторонами у справі, суд зазначає наступне.

Як було зазначено по тексту рішення вище, за умовами договору оренди № 2 від 01.02.2007р. відповідачем було отримано  у строкове платне користування нежитлові приміщення складу, площею 300 кв.м., складу, площею 553,0 кв.м., прохідної, площею 9,0 кв.м, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Промислова, 14. При цьому, суд звертає увагу учасників судового  процесу, що у встановленому законом порядку вказаний договір оренди визнаний недійсним не був, а відтак, відповідно до вимог ст. 629 ЦК України,  є  обов'язковим  для  виконання сторонами.

Відповідно до пунктів 2.3, 2.4 договору оренди за №2 від 01.02.2007р. Орендарем були прийняті на себе зобов'язання сплачувати орендну плату у розмірі 811,20грн. з урахуванням податку на додану вартість, при цьому, платежі повинні вноситися  щомісячно, не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем,  в порушення умов пункту 2.3 договору за №2 від 01.02.2007р., вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, ТОВ „Техмаш ТД” орендна плата не сплачувалась з серпня 2007р.

Відповідно до ч. 3 ст. 291 Господарського кодексу України в редакції Закону України від 16.01.2003р.  №435-VІ договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

В свою чергу, згідно зі ст. 773 ЦК України наймач зобов'язаний користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору. Якщо наймач користується річчю, переданою йому у найм, не за її призначенням або з порушенням умов договору найму, наймодавець має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків. Крім того, згідно положень ч. 2 ст. 651 цього Кодексу, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Перелік істотних умов договору оренди надається у статті  284 Господарського кодексу України в редакції Закону України від 16.01.2003р.  №435-VІ, до них, у тому числі, відноситься і орендна плата.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як вбачається із змісту ч. 2 ст. 651 ЦК України  чинним законодавством України під істотним розуміється таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладені договору.  

Зобов'язання, прийняті на себе відповідачем при укладенні договору оренди за №2 від 01.02.2007р в частині своєчасного і повного перерахування орендних платежів щомісячно, але не пізніше 10 числа наступного місяця, не виконувалися ТОВ „Техмаш ТД” з серпня 2007р., що, в силу положень ст. 284, ч. 3 ст. 291 Господарського кодексу України, ст.ст. 610, 651, 773 Цивільного кодексу України, є порушенням істотних умов договору оренди.

Порядок зміни та розірвання господарських  договорів, встановлений ст.188 Господарського кодексу України, передбачає, що сторона  договору,  яка  вважає  за  необхідне змінити або розірвати договір,  повинна надіслати  пропозиції  про  це  другій стороні за договором. Сторона  договору,  яка  одержала  пропозицію про зміну чи розірвання  договору,  у  двадцятиденний  строк  після   одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У   разі   якщо   сторони  не  досягли  згоди  щодо  зміни (розірвання)  договору  або  у  разі   неодержання   відповіді   у встановлений   строк   з   урахуванням   часу   поштового   обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Як вбачається з матеріалів справи, вищенаведений законодавчою нормою порядок розірвання господарських зобов'язань ПП „Науково-виробниче підприємство „Техмаш” був дотриманий.  15.09.2007р.  позивачем на адресу Орендаря    було направлено  претензію про сплату заборгованості  за вказаним договором у сумі 1622,40 грн. та водночас попереджено про намір розірвати  договір  оренди за №2 від 01.02.2007р. у випадку подальшого невиконання відповідачем прийнятих на себе за вказаним договором зобов'язань. В свою чергу, листом від 29.10.2007р. відповідач повідомив про свою відмову від виконання умов договору за №2 від 01.02.2007р. щодо повного та своєчасного здійснення  орендних платежів, посилаючись на відсутність у позивача правовстановлюючих документів  на об'єкти оренди.  Однак, за переконанням суду, такі доводи  відповідача є неправомірними та безпідставними. З цього приводу, суд вважає за необхідне знов зазначити, що у встановленому законом порядку договір оренди за №2 від 01.02.2007р. визнаний недійсним не був, а відтак, відповідно до приписів ст. 629 ЦК України, є обов'язковим  для  виконання сторонами.

Згідно вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Приймаючи до уваги висновки суду про істотне порушення відповідачем умов  договору оренди нежитлового приміщення за №2 від 01.02.2007р., з огляду на дотримання позивачем встановленого  статтею 188 Господарського кодексу України порядку розірвання господарських зобов'язань, суд доходить висновку щодо наявності правових підстав для задоволення позову приватного підприємства „Науково-виробниче підприємство „Техмаш” в частині розірвання договору оренди нежитлового приміщення за №2, укладеного між  сторонами по справі 01.02.2007р.

Підсумовуючи зазначене, позовні вимоги приватного підприємства „Науково-виробниче підприємство „Техмаш”  про розірвання договору оренди № 2 від 01.02.2007р., укладеного між сторонами по справі та  визнання права власності на нежитлові приміщення, позначені згідно з  технічним паспортом від 27.11.2007р. під літ. „Е”- склад,  площею 300 кв.м., „Ж”- склад, площею 553,0кв.м., „Д”- прохідну, площею 9,0 кв.м, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Промислова, 14 - слід задовольнити у повному обсязі.

Судові витрати по держмиту, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу віднести на рахунок відповідача згідно зі ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 15, 16, 186, 319, 320, 328, 331, 610, 651, 773 Цивільного кодексу України, ст.ст. 188, 284, 291 Господарського кодексу України,  ст.ст. 32, 33, 44, 49,  82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити.

2.          Визнати право власності приватного підприємства „Науково-виробниче підприємство „Техмаш” /65031, м. Одеса, вул. Промислова, 14, код ЄДРПОУ 31225631/ на нежитлові приміщення, позначені згідно з  технічним паспортом від 27.11.2007р. під літ. „Е”- склад,  площею 300 кв.м., „Ж”- склад, площею 553,0 кв.м., „Д”- прохідна, площею 9,0 кв.м, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Промислова, 14.

3.          Розірвати договір оренди № 2 від 01.02.2007р., укладений між приватним підприємством „Науково-виробниче підприємство „Техмаш” та товариством з обмеженою відповідальністю „Техмаш ТД”.

4.          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Техмаш ТД” /65031, м. Одеса, вул. Промислова, 14, код ЄДРПОУ 34871739 / на користь приватного підприємства „Науково-виробниче підприємство „Техмаш” /65031, м. Одеса, вул. Промислова, 14, код ЄДРПОУ 31225631/ 85 грн. 00 коп. / вісімдесят п'ять  грн. 00 коп./ - держмита; 118 грн. /сто вісімнадцять грн.00 коп./ - витрати на ІТЗ судового процесу. Наказ видати.

           Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

         Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

           Рішення підписане 26.01.2008р.

Відповідно до положень ст. 144 ГК України, ст. 19 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” рішення суду стосовно речових прав на нерухоме майно є підставою для державної реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно.

Суддя                                                                                       Желєзна С.П.