Постанова

від 25.08.2011 по справі 16/332-07-9239

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

16/332-07-9239

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"25" серпня 2011 р. Справа № 16/332-07-9239

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Т.А Величко,

суддів:  Бойко Л. І., Таран С. В.;

при секретарі Павлюк О. М.

за участю представників сторін:

від позивача –Пшеничний В. В., Ведерніков О. В.;

від відповідача –не з'явився ;

від 3-ої особи  -   Андрейцева О. М.

від прокуратури - Вигнанюк Г. Л.;

розглянувши апеляційну скаргу Першого заступника прокурора м. Одеси (згідно постанови Вищого господарського суду України від 29.06.2011р.)

на рішення господарського суду Одеської області від 25.01.2008р.

у справі № 16/332-07-9239

за позовом Приватного підприємства „Науково-виробниче підприємство „Техмаш”

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Техмаш ТД”

3-тя особа без самостійних вимог на предмет спору - Одеська міська рада

про розірвання договору оренди та визнання права власності

ВСТАНОВИВ:

В грудні 2007р. Приватне підприємство „Науково-виробниче підприємство „Техмаш” звернулося  до господарського суду  Одеської області з позовними вимогами  і уточненнями до них до ТОВ  „Техмаш ТД” про розірвання  договору  оренди № 2, укладеного між  сторонами  по справі,  визнання за позивачем  право власності  на самочинно збудоване нерухоме майно:  нежитлові приміщення, зазначені відповідно: літ. „Ж” -  загальною площею 553 кв. м.; літ. „Е” –загальною  площею 9 кв. м. згідно з технічним паспортом, виданим КП „ОМБТІ та Рон” 27.11.2007р. та  технічним висновком від 23.10.2007р.,  розташовані в м. Одесі, вул. Промислова, 14.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням  на договір купівлі –продажу від 10.10.2001р., за яким позивач купив нежитлові будівлі загальною площею 2034, 4 кв. м.  по вул. Промислова, 4 в м. Одесі; договір № 2 від 01.02.2007р., за яким  позивач передав  допоміжні приміщення,  зазначені літ. „Ж”, „Д” в користування відповідачу. З серпня  2007р.  позивач  перестав сплачувати  орендну плату за користування  вказаними приміщеннями, посилаючись  на  відсутність  у позивача  правовстановлюючих  документів на ці  приміщення, тобто,  поставив під  сумнів право  власності позивача на зазначені  приміщення.

Рішенням господарського суду Одеської області від 25.01.2008р. (суддя Железна С. П.) позовні вимоги задоволено.

Визнано право власності  приватного    підприємства    „Науково-виробниче підприємство „Техмаш" на нежитлові приміщення, позначені згідно з  технічним паспортом від 27.11.2007р. під літ. „Е"- склад, площею 300 кв.м., „Ж"- склад, площею 553,0 кв.м., „Д"- прохідна, площею 9,0 кв.м, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул.Промислова, 14. Розірвано  договір  оренди  №  2  від  01.02.2007р.,укладений   між  приватним підприємством  „Науково-виробниче підприємство  „Техмаш" та товариством зобмеженою відповідальністю „Техмаш ТД". Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю „Техмаш ТД" на користь приватного підприємства „Науково-виробниче підприємство „Техмаш"  85 грн. 00 коп. - держмита; 118 грн. - витрати на ІТЗ судового процесу.

Додатковим рішенням від 05.11.2010р. визнано право власності Приватного підприємства „Науково-виробниче підприємство „Техмаш” на нежитлові приміщення, позначені згідно  з технічним  паспортом  від 27.11.2007р. під літ. „А” –прохідна, загальною площею 27, 5 кв. м., під літ. „Б” -  трансформатор, загальною площею 64, 9 кв. м.,  під літ. „В” –цех, загальною площею 905, 1 кв. м., під літ. „Г” –цех, загальною площею 568, 7 кв. м., під літ. „Д” –прохідна, загальною площею 6, 3 кв. м., під літ. „Е” –склад, загальною площею 271,4 кв. м., під  літ. Ж –склад,  загальною площею 513, 5 кв. м., та огорожу № 1-4, що  розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Промислова, 14.

Висновки  суду мотивовані правомірністю набуття позивачем права власності  на майнових комплекс, що  знаходиться  за адресою: м. Одеса, вул. Промислова, 14; допоміжні  приміщення  складів,  позначені згідно з технічним паспортом від 27.11.2007р. під літ. „Ж”, „Е”, пл. 553 кв. м., 300 кв. м., та  прохідна літ. „З” пл. 9 кв. м.  входили  до складу  комплексу в недобудованому стані,  добудовані  позивачем за власні кошти та  використовувалися як приналежність до  майнового  комплексу. Підставою для  розірвання  договору  оренди № 2 від 01.02.2007р. є несплата  відповідачем  орендної  плати з серпня 2007р.

22.02.2011р. до Одеського апеляційного  господарського суду надійшла апеляційна скарга  заступника  прокурора м. Одеси  в інтересах держави в особі  Одеської міської Ради на вказане рішення,  в якій перший  заступник прокурора м. Одеси просив рішення господарського суду від 25.01.2008р. та додаткове рішення від 05.11.2010р. в даній  справі скасувати,  прийняти нове рішення, яким у задоволенні  позову  відмовити повністю. Доводи скаржника ґрунтуються на допущених судом  порушеннях норм  чинного  законодавства, оскільки  фактично було  узаконено  самочинне  будівництво.

Ухвалою ОАГС від 20.04.2011р.  апеляційне провадження, порушене  ухвалою від 23.02.2011р., припинено на підставі  п. ст. 80 ГПК України в зв'язку з  відсутністю  підстав для відновлення строку на оскарження судових  рішень 2010р.

Постановою ВГСУ від 29.06.2011р.  ухвала Одеського апеляційного господарського суду  від 20.04.2011р.  скасована,  справа  передана для  здійснення  апеляційного перегляду  до Одеського апеляційного господарського суду.

За висновками касаційної інстанції,  апеляційній господарський суд після порушення  провадження у справі  був  позбавлений   законодавчої можливості  припинити  провадження у справі  з посиланням  на його  помилкове  порушення.

Ухвалою Одеського апеляційного  господарського суду  від 20.07.2011р.  апеляційна скарга   першого заступника прокурора  м. Одеси  прийнято до провадження, залучено  до участі  в справі в якості 3-ої особи без  самостійних вимог на предмет  спору –Одеську міську Раду.

Колегія суддів, перевіривши  наявні матеріали справи (фактичні обставини справи)  на предмет правильності їх юридичної  оцінки господарським судом  та заслухавши пояснення  присутніх  в засіданні  представників  сторін, дійшла до  висновку, що апеляційна скарга  задоволенню  підлягає,  виходячи з такого.

За договором  купівлі –продажу  від 10.10.2001р. Науково –виробниче  підприємство „Техмаш”  придбало  у ліквідаційній комісії ВАТ „Одеса комунмаш” нежилі  будівлі  загальною площею 2034, 4  кв. м., які  знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. Промислова, 4. Не житлові будівлі  складаються  з будівель,  зазначених в схематичному  плані  літерами: прохідна  літ. „А”, трансформаторна літ. „Б”, ливарний цех літ. „В”, цех ширвжитку літ. „Г”,  складів  літ. „Д”, „З”,   ваговою літ. „Е”, загальною  площею 2034, 4 кв. м.,  навісу  літ. „Ж”,  відображених у інвентаризаційних відомостях  від 10.07.2001р., розташованих на  земельній ділянці пл.. 11380 кв. м. Зазначені нежитлові будівлі належать  продавцю  на підставі Свідоцтва про право  власності на нежилі будівлі, виданого   виконавчим комітетом Одеської міської Ради 30.08.2001р. за № 015558.

Відповідно до п. 1.2  договору купівлі –продажу  право власності на нежитлові  будівлі, що зазначені в цьому  договорі,  переходить   до Покупця  з моменту  нотаріального посвідчення договору.

01.02.2007р. між  НВП „Техмаш” (орендодавець) та ТОВ  „Техмаш ТД” (орендар)  був укладений договір оренди №2, за  яким  в оренду було передано:  приміщання складів означене  літерою „Ж”, загальною площею 552,5 кв. м.,   приміщення складів означене літ. „Е”, загальною площею 300 кв. м., приміщення  прохідної означене літ. „Д”, загальною  площею 9 кв. м.

Вказані приміщення пл. 861, 5 кв. м. розташовані по вул. Промислова, 14 і належать орендодавцю.

Строк договору  оренди –до 01.02.2008р.

01.02.2007р.  сторони  підписали Акт  прийому –передачі до Договору оренди № 2 від 01.02.2007р.

З посиланням на те, що  з серпня 2007р.  відповідач перестав  сплачувати  орендну плату з тієї  причини, що  йому  стало відомо про  відсутність у  орендодавця  правовстановлюючих  документів  на орендоване  майно, чим  поставив  під сумнів  право власності   останнього на  зазначені  приміщення, ПП „НВП „Техмаш” в грудні 2007р. звернулося до господарського  суду  визнання  права власності  на самочинно збудоване нерухоме майно шляхом: розірвання договору оренди № 2 від 01.02.2007р., визнання за НВП „Техмаш” права власності на  нежилі приміщення під літ. „А” –прохідна, загальною площею 27, 5 кв. м., літ. „Б” -  трансформаторна  загальною площею 64, 9 кв. м., літ.  „В” –цех, загальною пл. 905, 1 кв. м.,  літ. „Г” –цех, загальною пл. 568, 7 кв. м., літ. „Д” –прохідна загальною пл. 6, 3 кв. м., літ. „Е” –склад, загальною площею 271,4 кв. м., літ. Ж –склад,  загальною площею 513, 5 кв. м., та огорожу № 1-4, що  розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Промислова, 14.

Уточнення до позовної заяви  обґрунтовані том, що  склади „Е”, „Ж” та прохідна „Д” з  іншими  об'єктами  нерухомого майна по вул.  Промислова, 14, в м. Одесі є фактично цілісним майновим  комплексом та при визнанні права  власності  не можуть  бути окремими  об'єктами без виділу долей в порядку,  передбаченому чинним  законодавством.

Відповідно до наданого позивачем  технічного паспорту на виробничий  будинок  - нежитлові  будівлі по вул. Промисловій, 14 в м. Одесі від 27.11.2007р., самочинно  зайняті землі –пл. 13767 кв. м., на яких розміщене   самочинно  збудовані приміщення прохідна літ. „Д”,  склади літ. „Е”,

Господарський суд, приймаючи рішення  від 25.01.2008р. та  додаткове рішення  від 05.11.2010р. про задоволення  позовних вимог по даній справі,  погодившись з доводами  позивача,  послався на те, що судом було встановлено правомірність набуття права власності  позивачем на цілісний майновий  комплекс, до  складу якого входять  об'єкти,  вказані  в уточненій позовній заяві.

Істотне порушення  умов договору  оренди – несплата  орендних  платежів  є підставою для розірвання  вказаного  договору.

З обґрунтованістю  висновків  суду погодитися  не можна.

Згідно ст. 782 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до ст. 782 ЦК України, наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Ч. 2 ст. 782 вказує, що орендодавець  має право  вимагати  дострокового розірвання  договору тільки після  письмового   попередження  орендаря про необхідність   виконати свої зобов'язання в  розумний строк.

Як вбачається із матеріалів справи, ні умови вказаних норм  чинного  законодавства, ні п. 4.9  договору оренди  позивачем не  дотримані і не виконані, а отже,  підстави для  дострокового розірвання  договору  оренди № 2  станом на грудень 2007р. в судовому  порядку відсутні, що спростовує  висновок суду  про  наявність  правових  підстав  для задоволення позову в частині  розірвання договору оренди № 2 від 01.02.2007р.

Стосовно визнання права  власності на самочинно  збудоване майно, апеляційна інстанція вважає за необхідне зазначити таке.

 Ст. 43 ГПК України визначено, що господарський суд  оцінює  докази за своїм  внутрішнім переконанням, що  ґрунтується на всебічному, повному і  об'єктивному  розгляді  в судовому  процесі  всіх  обставин  справи в судовому  процесі, всіх  обставин  справи в їх сукупності, керуючись законом і ніяки докази  не мають для господарського суду  заздалегідь  встановленої сили, а  визначення однією стороною  фактичних  даних і  обставин, якими  інша сторона   обґрунтовує свої вимоги або  заперечення для господарського  суду  не є обов'язковим. Відповідно до п. 1 постанови  Пленуму  Верховного Суду України від 29.12.1976р. № V „Про судове рішення”, судове рішення є законним  тоді,  коли суд,  виконавши всі вимоги  процесуального  законодавства і всебічно перевіривши  обставини справи, вирішив справу у  відповідності з нормами  матеріального  права, що підлягають  застосуванню до даних  правовідносин.

В ч. 3 ст. 376 ЦК України  зазначено, що право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Позовні вимоги обґрунтовані  наявністю договору оренди № 2 від 01.02.2007р., за яким передано в оренду  приміщення складів літ. „Ж” –пл. 552, 5 кв. м., літ. „Е” пл. 300 кв. м. прохідна  літ. „Д” пл. 9 кв. м., які в технічному  паспорті від 27.11.2007р. вказані  як самочинно збудовані на земельній ділянці пл. 13767 к. м.

Будь –які  документи стосовно  будівництва цих об'єктів,  узаконення їх і наявність  прав у  позивача на передачу  їх в оренду  в матеріалах справи відсутні.

Так як і відсутні будь –які  документальні обґрунтування щодо  заявлених вимог по уточненням до  позовної заяви –стосовно визнання  права  власності на нежитлові  приміщення під літ. „А”, під літ. „Б”, під літ. „В”, під  літ. „Г”, під літ. „Д”, під літ. „Е”, під „Ж” та огорожу, і яке відношення до цього майна має відповідач, і  в чому полягає суть порушених прав позивача з боку відповідача стосовно  цих приміщень.

Об'єктами договору купівлі -  продажу від 10.10.2001р. були нежитлові будівлі, що складається із прохідної, трансформаторної, ливарного цеху,   цеху ширвжитку, двох складів,   вагової, навісу загальною площею 2034, 4 кв. м., що розташовані в м. Одесі, вул. Промислова, 4 на земельній ділянці пл. 11380 кв. м. по фактичному користуванню. Дані про  наявність і купівлю будь –яких  незавершених допоміжних приміщень відсутні.

За приписами ст. ст. 15, 16 ЦК України  кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; одним із способів захисту  права є його  визнання.

Відповідно до ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Ст. 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути  протиправно позбавлений  цього права чи  обмежений  у його здійсненні.

Відповідно до ст. 392 ЦК України  власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Позивачем не доведено, яким  чином відповідач –орендар  за договором  оренди № 2 від 01.02.2007р. оспорює чи не визнає право  власності позивача на майно,  яке взагалі не є об'єктом оренди, як і не доведено, про яке майно йде мова, на підставі  яких  правовстановлюючих документів позивач вважає себе власником   вказаного в додатковому рішенні  суду майна.

За таких обставин, рішення господарського суду є таким,  що не ґрунтується на нормах чинного законодавства, а тому  підлягає скасуванню.

          Керуючись ст. ст.   99, 101, 103-105   ГПК України,

колегія суддів постановила:

Апеляційну скаргу заступника прокурора м. Одеси задовольнити.

Рішення  господарського суду Одеської області від 25.01.2008р. та додаткове рішення від 05.11.2010р. у справі № 16/332-07-9239 скасувати, в задоволенні позовних вимог - відмовити.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя                                                   Т.А. Величко

судді :                                                                                  Л.І. Бойко

                                                                                       С.В. Таран

Повний текст складено та підписано 30.08.2011р.