Постанова

від 07.02.2008 по справі 16/146/06

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

16/146/06

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"07" лютого 2008 р. Справа № 16/146/06

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді  Петрова М.С.          

суддів: Колоколова С.І

            Разюк Г.П.

при секретарі судового засідання Бухтіяровій О.Г.

за участю представників сторін:

від позивача: Гурова А.А., довіреність № 137 від16.01.08 р;

від відповідача: Рибак Л.М., довіреність  № 03/09 від 04.01.07р;

від ДВС: не з'явився, про час та місце розгляду апеляційної скарги належним чином повідомлений;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства “Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство”

на ухвалу господарського суду Миколаївської області від 05.12.2007 р.

про розгляд скарги на бездіяльність відділу Державної виконавчої служби Южноукраїнського міського управління юстиції Миколаївської області

у справі № 16/146/06

за позовом: Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Южно-Українська АЕС”(далі по тексту –ДП „НАЕК „Енергоатом”)

до: Комунального підприємства “Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство” (далі по тексту Комунальне підприємство)

про стягнення 3 360 695,05 грн.

суб'єкт оскарження: Відділ Державної виконавчої служби Южноукраїнського міського управління юстиції Миколаївської області

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 23.05.2006р. по справі № 16/146/06, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 11.06.2006р., позов  ДП „НАЕК „Енергоатом” до Комунального підприємства задоволено: з відповідача стягнуто 3 360 695,05 грн. заборгованості за договором № 06-05/ПУ-9494-0-2003-ЦВКХ від 26.02.2003 року, 25500 грн. –витрат по сплаті держмита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На виконання вказаного рішення від 23.05.2006р. господарським судом Миколаївської області видано наказ від 27.07.2006р.

16 листопада 2007 р. до господарського суду Миколаївської області звернулось ДП „НАЕК „Енергоатом” зі скаргою в порядку ст. 121-2 ГПК України на бездіяльність органів ДВС, згідно якої заявник просив суд:

- визнати бездіяльність відділу Державної виконавчої служби Южноукраїнського міського управління юстиції Миколаївської області неправомірною при виконанні наказу господарського суду Миколаївської області від 27.07.2006 р. по справі № 16/146/06 відповідно до постанови про відкриття виконавчого провадження від 31.08.2006 р.;

- зобов'язати відділ Державної виконавчої служби Южноукраїнського міського управління юстиції Миколаївської області направити запит до державної податкової інспекції за місцем знаходження боржника про надання номерів рахунків боржника, накласти арешт на всі рахунки боржника; перевірити майновий стан боржника, накласти арешт на все майно боржника та провести стягнення боргу за рахунок майна боржника у відповідності до вимог ст. 50 Закону України „Про виконавче провадження”; зобов'язати відділ державної виконавчої служби застосувати відповідальність до посадових осіб, винних в невиконані законних вимог державного виконавця, передбачену ст. 88 Закону України „Про виконавче провадження”.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 05.12.2007р. заяву ДП „НАЕК „Енергоатом” задоволено.

Судове рішення вмотивоване тим, що невиконання наказу від 27.07.2006 р., виданого господарським судом Миколаївської області на виконання судового рішення про стягнення на користь скаржника 3 360 695,05 грн. завдає майнової шкоди інтересам ДП „НАЕК „Енергоатом”, яке включено до переліку об'єктів, що мають стратегічне значення, а усунення значного обсягу обігових коштів стягувача від участі в реалізації виробничих та фінансових завдань може призвести до негативних наслідків для підприємства, до основних завдань якого віднесено забезпечення ядерної безпеки в державі. Крім того, місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що невиконання безспірних виконавчих документів також позбавляє можливості скаржника проводити розрахунки за поставлену йому продукцію чи виконані роботи.

Не погоджуючись з вищезазначеною ухвалою господарського суду, Комунальне підприємство звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу господарського суду Миколаївської області від 05.12.2007р. скасувати.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник посилається на те, що місцевий господарський суд при прийнятті оскаржуваної ухвали не врахував вимоги ст.121-2 ГПК України щодо строку подання скарги на дії чи бездіяльність Державної виконавчої служби та безпідставно прийняв її до розгляду. При цьому розглянув вказану скаргу за відсутністю представника Державної виконавчої служби.

На думку скаржника господарський суд 1 інстанції розглядаючи скаргу на бездіяльність Державної виконавчої служби, також не врахував, що чинний ГПК України не передбачає можливості суду щодо зобов'язання Державної виконавчої служби вчиняти певні дії відносно боржника, а саме накласти арешт на все майно та провести стягнення боргу, оскільки в результаті цього буде повністю паралізовано роботу підприємства.

Крім цього, Комунальне підприємство в своїй скарзі зазначає, що причиною виникнення заборгованості перед ДП „НАЕК „Енергоатом” є ненадходження згідно ч. 6 ст. 191 ГК України з Южноукраїнської міської ради дотацій на покриття різниці між встановленими тарифами та собівартістю наданих послуг Комунального підприємства, що унеможливлює погасити заборгованість перед стягувачем.

У відзиві на апеляційну скаргу від 06.02.2008р. ДП „НАЕК „Енергоатом” просить суд апеляційної інстанції відмовити у задоволенні клопотання скаржника у поновленні строку на апеляційне оскарження ухвали місцевого господарського суду від 05.12.2007р. та у задоволені вимог КП „Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство”.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, судова колегія прийшла до висновку про наявність підстав для часткового задоволення скарги, виходячи з такого.

Постановою заступника начальника ДВС у м. Южноукраїнськ на підставі заяви ДП „НАЕК „Енергоатом” 31.08.2006р. відкрито виконавче провадження по виконанню наказу 16/146/06 від 27.07.2006р.

Відповідно до ч. 2 ст. 25 Закону України „Про виконавче провадження” державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії по виконанню рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Враховуючи, що в матеріалах справи на момент звернення зі скаргою на бездіяльність органів ДВС у листопаді 2007р. відсутні будь-які докази виконання наказу господарського суду Миколаївської області від 27.07.2006р. та вчинення інших виконавчих дій, у відповідності до вимог Закону України „Про виконавче провадження”, а строки, встановлені ч.2 ст. 25 цього Закону на вчинення органами ДВС таких дій сплинули, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для визнання бездіяльності відділу ДВС Южноукраїнського міського управління юстиції Миколаївської області неправомірною при виконанні наказу від 27.07.2006 р. по справі № 16/146/06 відповідно до постанови про відкриття виконавчого провадження від 31.08.2006 р.

Частиною 3 ст. 63 Закону України „Про виконавче провадження” визначено, що державний виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що знаходяться в кредитних установах, в порядку, передбаченому цим Законом. Якщо даних про наявність у боржника - юридичної особи рахунків і вкладів у банках чи інших фінансових установах немає, державний виконавець одержує такі дані у податкових органів, які зобов'язані надати йому необхідну інформацію у 3-денний строк.

Отже, судова колегія вважає, що підставною є і вимога ДП „НАЕК „Енергоатом” про зобов'язання відділу ДВС Южноукраїнського міського управління юстиції Миколаївської області направити запит до державної податкової інспекції за місцем знаходження боржника про надання номерів рахунків боржника. Відтак в цій частині оскаржувана ухвала від 05.12.2007р. законна та має бути залишена без змін.

Відповідно до вимог ст. 50 вказаного Закону, звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті (опису), вилученні та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами в першу чергу звертається на кошти боржника в гривнях та іноземній валюті, інші цінності, в тому числі кошти на рахунках та вкладах боржника в установах банків та інших кредитних організаціях, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів. Готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються. За наявності даних про кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах та на зберіганні в банках чи інших кредитних організаціях, на них накладається арешт. У разі відсутності у боржника коштів та цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржникові інше майно, за винятком майна, на яке згідно з законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на грошові кошти боржника. Боржник має право вказати ті види майна чи предмети, на які необхідно звернути стягнення в першу чергу. Остаточно черговість стягнення на кошти та інше майно боржника визначається державним виконавцем.

З огляду на вимоги наведеної ст. 50 Закону України „Про виконавче провадження”, що визначає порядок звернення стягнення на грошові кошти та інше майно боржника, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції не ретельно розглянуті інші вимоги скарги стягувача та незаконно накладено арешт на всі рахунки боржника та на все його майно, оскільки згідно вищезазначеної статті стягнення за виконавчими документами в першу чергу звертається на кошти боржника в межах стягуваної суми, а тільки в разі відсутності у боржника коштів та цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається на належне боржникові інше майно.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про те, що суд неправомірно зобов'язав ДВС накласти арешт на все майно боржника обґрунтовані, оскаржувана ухвала в цій частині підлягає зміні, з викладенням у відповідності до вимог ст. 50 Закону України „Про виконавче провадження”.

Інші вимоги скарги ДП „НАЕК „Енергоатом” не підлягають задоволенню, так як вони не узгоджуються та не передбачені Законом України „Про виконавче провадження”.

Відповідно до п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 № 14 „Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження” заяви, подання учасників виконавчого провадження вирішуються господарським судами мотивованими ухвалами відповідно до вимог статей 86, 121-2 ГПК України. Виходячи зі змісту ст. 121-2 ГПК України у разі визнання неправомірними рішення, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд зобов'язує їх усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює порушені права чи свободи заявника.

Отже, доводи апелянта про те, що суд не може своєю ухвалою зобов'язувати орган вчиняти певні дії відносно боржника, не можуть вважатись обґрунтованими, так як місцевий господарський суд, визнавши бездіяльність органів ДВС неправомірною, з цим погоджується суд апеляційної інстанції, вірно зобов'язав виконавчу службу усунути допущені порушення Закону та поновити порушені права стягувача саме шляхом вчинення дій, передбачених ст. 50 цього Закону.

Щодо посилань скаржника на неможливість погасити заборгованість перед стягувачем, то судова колегія вказує, що такі посилання не відносяться до предмету розгляду скарги на бездіяльність органів ДВС, а можуть слугувати лише підставою для відстрочки чи розстрочення виконання рішення, однак ніяк не впливають на законність дій ДВС по виконанню наказу суду.

Не заслуговують на увагу і доводи Комунального підприємства про те, що скарга на бездіяльність Державної виконавчої служби подана із пропуском 10-денного строку, встановленого ст.121-2 ГПК України, оскільки у даному випадку порушення прав стягувача носить тривалий характер, а бездіяльність виконавчої служби протягом встановленого законом строку, після якого вона може бути оскаржена протягом 10 днів, не свідчить про звільнення Державної виконавчої служби від виконання цих дій і позбавлення стягувача права на їх оскарження. Крім того, стягувач не без підстав вважає, що 10-тиденний строк на оскарження бездіяльності ДВС починає рахуватися з моменту відмови судом боржнику в задоволені заяви про надання розстрочки виконання рішення ухвалою від 16.11.07р. і ним не порушений.

Безпідставними є й доводи апелянта про неможливість розгляду скарги стягувача на бездіяльність Державної виконавчої служби без участі у судовому засіданні представника останньої, так як Державна виконавча служба була належним чином повідомлена про час і місце судового засідання, однак без поважних причин не скористалася своїм правом на участь у судовому засіданні, що у відповідності із ст.121-2 ГПК України, не є перешкодою для розгляду скарги.

Крім того, не підлягає задоволенню вимога ДП „НАЕК „Енергоатом”, викладена у відзиві на апеляційну скаргу, в якій останнє просить суд відмовити у задоволенні клопотання КП „Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство” в поновлені строків на апеляційне оскарження ухвали від 05.12.2007р., оскільки ухвалою суду апеляційної інстанції про прийняття апеляційної скарги до провадження від 12.01.2007р. клопотання КП „Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство” про поновлення процесуального строку колегією було розглянуто та задоволено з підстав обґрунтованості.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Комунального підприємства підлягає частковому задоволенню, а оскаржувана ухвала –зміні.

Керуючись ст.ст. 99,101-106 ГПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства „Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство” задовольнити частково, ухвалу господарського суду Миколаївської області від 05.12.2007р. змінити, виклавши її резолютивну частину в наступній редакції:

„1.Скаргу Державного підприємства „Національна атомна енергогенеруюча компанія „Енергоатом” в особі відокремленого підрозділу „Южноукарїнська АЕС” на бездіяльність органів виконавчої служби задовольнити частково.

2.Визнати бездіяльність відділу Державної виконавчої служби Южноукраїнського міського управління юстиції Миколаївської області неправомірною при виконанні наказу господарського суду Миколаївської області від 27.07.2006 р. по справі № 16/146/06 відповідно до постанови про відкриття виконавчого провадження від 31.08.2006 р.

3. Зобов'язати відділ Державної виконавчої служби Южноукраїнського міського управління юстиції Миколаївської області:

направити запит до державної податкової інспекції за місцем знаходження боржника про надання номерів рахунків боржника;

накласти арешт на грошові кошти боржника в межах суми стягнення, а у разі відсутності у боржника коштів та цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звернути на належне боржникові інше майно відповідною вартістю, за винятком майна, на яке згідно з законом не може бути накладено стягнення у відповідності до ст.50 Закону України „Про виконавче провадження”;

провести стягнення боргу за рахунок грошових коштів боржника, а у разі відсутності у боржника коштів та цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, провести стягнення за рахунок майна боржника у відповідності до вимог Закону України „Про виконавче провадження”.

В задоволенні решти скарги відмовити”.

2. Доручити господарському суду Миколаївської області видачу наказів за постановою.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку.

            Головуючий суддя                                                             М.С. Петров

           Суддя                                                                                    С.І.Колоколов

  Суддя                                                                                     Г.П. Разюк