Постанова

від 24.10.2006 по справі 16/146/06

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

16/146/06

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

24 жовтня 2006 р.                                                                                   № 16/146/06  

Колегія  суддів  Вищого господарського суду України  у складі:

Головуючого  судді                                              Кузьменка М.В.,

суддів                                                                       Васищака І.М.,

                                                                                  Палій В.М.,

розглянувши            касаційну скаргу Комунального підприємства “Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство” на  постанову Одеського апеляційного господарського суду від 11.07.2006р. та рішення господарського суду Миколаївської області від 23.05.2006р.

у  справі                     №16/146/06 господарського суду Миколаївської області

за позовом                 Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Южно-Української АЕС

до відповідача          Комунального підприємства

“Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство”

про                              стягнення 3 360 695,05грн.

за участю представників:

ДП “НАЕК “Енергоатом” –Гурова А.А.;

КП “Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство” –Мациэвська В.В., Рибак Л.М.

в с т а н о в и л а :

Державне підприємство “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Южно-Української АЕС звернулося до господарського суду Миколаївської області з позовом та просило суд стягнути з відповідача –Комунального підприємства “Теплопостаання та водо-каналізаційне господарство” 3 360 695,05грн. заборгованості  аз послуги з водопостачання та водовідведення, надані у період травень-грудень 2005р.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором №06/05/ПУ-9494-0-2003-ЦВУХ від 26.02.2003р. щодо сплати коштів за послуги з відпуску питної води та прийому стоків (а.с.2-3).

Відповідач у справі – Комунальне підприємство “Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство” у відзиві на позов заявлені вимоги відхиляє, посилаючись на те, що заборгованість виникла з  незалежних від нього причин. При цьому, позивач посилається на те, що:

-          затверджені тарифи на комунальні послуги населенню не відповідають фактичній собівартості таких послуг, оскільки нижче ніж тарифи, встановлені для КП “Теплопостачання та воло-каналізаційне господарство” умовами договору;

-          бюджетом  м. Южноукраїнська не передбачено компенсації у 2006р. різниці між економічно обгрунтованою собівартістю та затвердженими тарифами, що спричиняє підприємству збитки;

-          підприємству у 2005-2006рр. не виділяються дотації з міського бюджету для покриття різниці між затвердженими тарифами та рівнем їх собівартості (а.с.52-54).

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 23.05.2006р. позов задоволено. Відповідно до рішення суду з відповідача на користь позивача стягнуто 3 360 695,05грн. заборгованості (а.с.81).

Задовольняючи заявлені позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не виконав взятих на себе зобов'язань щодо оплати послуг з водопостачання та водовідведення, наданих у період травень-грудень 2005р., в установлений договором строк, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 3 360 695,05грн.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 11.07.2006р. рішення господарського суду Миколаївської області від 23.05.2006р. залишено без змін (а.с.105-108).

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, КП “Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство” звернулося до Вищого господарського суду України та просить їх скасувати в частині стягнення 3140681грн.

Вимоги касаційної скарги обґрунтовані порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права, порушенням норм процесуального права.

Позивач –ДП “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Южно-Української АЕС у відзиві на касаційну скаргу, вважаючи її доводи безпідставними, просить прийняті у справі судові акти залишити без змін.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що не підлягає  задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції, 26.02.2003р. між сторонами у справі –ДП “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Южно-Української АЕС та КП “Теплопостачання та водо-каналізаційного господарство” укладено договір №06-05/ПУ-94940-2003-ЦВУХ, предметом якого є оплатна цілодобова поставка води питної та прийом стічних вод.

Строк дії договору визначений сторонами п.8 договору до 31 грудня 2003р. При цьому, передбачено, що договір вважається  продовженим, якщо за місяць до закінчення строку, на який він укладений, жодна із сторін не відмовиться від договору або  не заявить про його перегляд.

Згідно ст. 4 ЦК УРСР (в редакції, чинній на момент укладення договору), цивільні права і обов'язки виникають з підстав, передбачених законодавством, а також з дій громадян і організацій, які хоч і не передбачені законом, але в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права і обов'язки. Відповідно до цього цивільні права і обов'язки виникають, зокрема, з угод, передбачених законом, а також з угод, хоч і не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.151 ЦК УРСР, договір (багатостороння угода) є однією з підстав виникнення зобов'язань.  

Отже, укладений сторонами договір є підставою для виникнення у його сторін певних прав та обов'язків, визначених ним.

За умовами укладеного договору позивач взяв на себе зобов'язання відпускати цілодобово для споживання відповідача воду питну у кількості визначеній п.2.1.1 договору та приймати від нього для очищення стоки, кількість яких визначена п.2.1.2 договору.  

При цьому, в силу п.2.2.6 договору, передбачено складання щомісячно сторонами актів про обсяги водоспоживання. Розрахунки за спожиті послуги за договором здійснюються, що визначено п.3.2 договору,  за тарифами, що діють у період розрахунків.

Відповідно до умов договору, відповідач брав на себе зобов'язання здійснювати оплати послуг позивача за вказаним договором в десятиденний строк з дня отримання рахунків, однак, не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим (пп.3.3,3.4 договору).

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що відповідач взяті на себе зобов'язання у встановлений договором строк виконав не у повному обсязі, допустивши заборгованість за надані послуги з водопостачання та водовідведення у період з травня по грудень 2005р. у розмірі 3 360695,05грн.

Між тим, в силу ст.161 ЦК УРСР (чинному на момент укладення договору), зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.

Такий же обов'язок визначений і діючими на момент звернення до суду з позовом та порушення зобов'язання відповідачем  нормами.

Так, відповідно до п.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

В силу ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Враховуючи зазначене, суди першої та апеляційної інстанції дійшли правильного висновку щодо обґрунтованості заявлених вимог.

Посилання скаржника на невиконання взятих на себе зобов'язань перед ним населенням не впливає на обсяг його зобов'язань, що виникли в силу вказаного договору, перед позивачем.

Також правомірно не взяті до уваги і твердження відповідача щодо затвердження органами місцевого самоврядування тарифів на водопостачання та водовідведення, за якими ним надаються послуги населенню, у розмірі, який не відповідає собівартості таких послуг, оскільки зазначені обставини не впливають на обгрунтованість заявлених вимог та право позивача вимагати виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором.

Відповідно до ч.6 ст.191 ГК України, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування при встановленні фіксованих цін, застосування яких унеможливлює одержання прибутку суб'єктами підприємництва, зобов'язані надати цим суб'єктам дотацію відповідно до закону.

Отже, обов'язок надати дотацію виникає у органів місцевого самоврядування перед суб'єктами, які реалізують послуги або товари за фіксованими цінами, розмір яких унеможливлює отримання ними прибутку. Таким чином, відповідач має право вимагати виконання в установленому порядку такого обов'язку органами місцевого самоврядування. При цьому, відносини відповідача з органами місцевого самоврядування не впливають на правильність вирішення спору у даній справі судами.

За таких обставин, постанова Одеського апеляційного господарського суду від 11.07.2006р., якою залишено без змін рішення господарського суду Миколаївської області від 23.05.2006р., прийнята з урахуванням норм матеріального та процесуального права і підстав для її скасування колегія суддів не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119- 11111 ГПК України, колегія суддів                                           

П О С Т А Н О В И Л А :

постанову Одеського апеляційного господарського суду від 11.07.2006р. у справі №16/146/06 господарського суду Миколаївської  області  залишити без змін, а касаційну скаргу Комунального підприємства “Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство –без задоволення.

Головуючий  суддя                                                       Кузьменко М.В.

Судді                                                                                  Васищак І.М.    

                                                                                                               Палій В.М.