Рішення

від 10.02.2011 по справі 5020-1/144

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

5020-1/144

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

10 лютого 2011 року справа № 5020-1/144

За позовом Заступника прокурора міста Севастополя

(вул. Павліченко, буд. 1, м. Севастополь, 99011)

в інтересах держави в особі Севастопольської міської Ради

(вул. Леніна, буд. 3, м. Севастополь, 99001)

до Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Морський-1»

(вул. О. Косарєва, буд. 27, кв. 152, м. Севастополь, 99000)

за позовом Севастопольської міської Ради

(вул. Леніна, буд. 3, м. Севастополь, 99001)

до Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Морський-1»

(вул. О. Косарєва, буд. 27, кв. 152, м. Севастополь, 99000)

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача

Головного управління Державного комітету України із земельних ресурсів в місті Севастополі

(вул. Демідова, буд. 13,  м. Севастополь, 99011)

Севастопольської міської державної адміністрації

(вул. Леніна, буд. 2, м. Севастополь, 99011)

Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру»в особі Севастопольської міської філії

(вул. Демідова, 13, м. Севастополь ,09011)

про визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки, витребування майна із чужого незаконного володіння,  

              Суддя  Алсуф'єв В.В.

Представники:

прокурора –Шульга А.М., старший прокурор відділу, посвідчення № 574;

позивача –Близнюк О.А. - представник, довіреність № 03-15/26 від 10.01.2011;   

відповідача –Макеєв Б.Ю. - представник. довіреність б/н від 10.01.2011;

                     -  Махов О.В. - голова, протокол № 01 від 10.09.2009;   

третьої особи (Головного управління Державного комітету України із земельних ресурсів в місті Севастополі) –Нагорна О. В. - представник, довіреність № 866/3692                 від 29.06.2010

третьої особи (Севастопольської міської державної адміністрації) –Андрієвський К.В.  - начальник юридичного відділу, довіреність № 399/24/2-11 від 18.01.2011;

третьої особи (Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру»в особі Севастопольської міської філії)  –не з'явився.

Суть спору:

Заступник прокурора м. Севастополя звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом в інтересах держави в особі Севастопольської міської Ради                 (далі - Позивач) до Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Морський-1»(далі –Відповідач) про визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки площею 0,1400 га вартістю 248419,00 грн. за адресою:                м. Севастополь, вул. Алея Захисників 35-ї батареї, 3/1, серія ЯИ № 071389; площею  0,1200 га вартістю 212930,00 грн. за адресою: м. Севастополь, вул. Алея Захисників 35-ї батареї, 3/2, серія ЯИ № 071391; площею 0,1000 га вартістю 177442,00 грн. за адресою:                          м. Севастополь, вул. Алея Захисників 35-ї батареї, 3/3, серія ЯИ № 071462;                            площею 0,07 га вартістю 124209,00 грн. за адресою: м. Севастополь, вул. Алея Захисників 35-ї батареї, 3/4, серія ЯИ № 0713909, та про повернення вказаних земельних ділянок Позивачу.   

Ухвалою суду від 27.12.2010 порушено провадження у справі, до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача залучені Головне управління Державного комітету України із земельних ресурсів в місті Севастополі та Севастопольська міська державна адміністрація.

Ухвалою суду від 03.02.2011 справу №5020-1/144 об'єднано в одне провадження зі справою №5020-117/2011 за позовом Севастопольської міської Ради до Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Морський-1»про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку площею 0,43 га розташовану за адресою м. Севастополь, вул. Алея Захисників 35-ї батареї,  серія ЯИ № 9031935.

Ухвалою суду від 03.02.2011 об'єднану справу прийнято до провадження суддею Алсуф'євим В.В., та  присвоєно їй  номер 5020-1/144.

Представники прокурора та Позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили їх задовольнити.

Позовні вимоги обґрунтовані відсутністю правових підстав виникнення права власності на земельні ділянки у Відповідача з посиланням на статті 13, 14, 19, 140, 145 Конституції України,  статті 9, 116, 124, 126, пункт 12 Розділу X Земельного кодексу України, статті 319, 321, 387, 396 Цивільного кодексу України, статті 10 та 43 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Відповідач проти позову заперечує, вважає, що  позовні вимоги  повинні розглядатись в порядку адміністративного судочинства, оскільки, на його думку,  предметом позовної вимоги, окрім права власності на землю, є й правові відносини між Севастопольською міською Радою та Севастопольською міською державною адміністрацією, а також певні правові дії деяких посадових осіб під час оформлення (внесення відповідних записів до оспорюваних актів на право власності на земельні ділянки) і видачі актів.

Окрім того, Відповідач вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, оскільки, на його думку, Севастопольська міська Рада не має повноважень на вчинення дій в інтересах держави, оскільки відповідно до частини першої статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», а також  пунктів 4 та 5 рішення Конституційного Суду України від 26.03.2002 № 6-рп/2002 вона є органом місцевого самоврядування, який не є органом державної влади.

Також Відповідач вважає, що через не встановлення меж населеного пункту міста Севастополь відповідно до статей 173 та 174 Земельного кодексу України,  унеможливлюється застосування Севастопольською міською Радою  пункту 12 Розділу X «Перехідні положення»Земельного кодексу України в частині розпорядження землями державної власності.   

Відповідач також стверджує, що відповідно до статей 142 та 143 Конституції України органи місцевого самоврядування не уповноваженні на здійснення управління землями державної власності

У відзиві на позовну заяву Відповідач також вказує на те, що згідно із частиною першою статті 41 Земельного кодексу України  житлово-будівельні (житлові) кооперативи за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть отримувати у власність безоплатно земельні ділянки для житлового і гаражного будівництва у розмірі, який встановлюється відповідно до затвердженої містобудівної документації.

Третя особа (Головне управління Державного комітету України із земельних ресурсів в місті Севастополі) просить суд позов задовольнити у повному обсязі.

Третя особа (Севастопольська міська державна адміністрація) просить суд позов задовольнити у повному обсязі.

Третя особа (Державне підприємство «Центр державного земельного кадастру»в особі Севастопольської міської філії)  явку уповноваженого представника не забезпечила, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином та своєчасно, надала суду клопотання про розгляд справи без її участі, а також повідомила, що не заперечує проти задоволення позову /т. 5 а.с. 17/.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши учасників процесу,  суд,

в с т а н о в и в :

26.12.2009 Обслуговуючим кооперативом «Житлово-будівельний кооператив «Морський-1»був отриманий державний акт на право власності на земельну ділянку площею  0,43 га розташовану за адресою: м. Севастополь, вул. Алея Захисників 35-ї батареї, серія ЯИ № 9031935 /т. I а.с. 11/

Вказаний акт був зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування  землею, договорів оренди землі за № 020988400011.

У якості підстави для видачі цього акту в ньому зазначено розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації від 15.12.2009, зареєстроване в реєстрі за № 1039-р.

11.01.2010 зборами учасників Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Морський-1»було прийняте рішення про поділ земельної ділянки площею 0,43 га, розташовану за адресою: м. Севастополь, вул. Алея Захисників 35-ї батареї, на чотири частини у розмірах: 0,14 га, 0,12 га, 0,10 га, 0,07 га /т. II а.с. 11/.

На підставі вказаного рішення Відповідачем була замовлена в                                     ВАТ «КримНДОпроект»технічна документація з землеустрою стосовно складення документів, що посвідчують право на земельні ділянки при розділі земельної ділянки площею 0,43 га.

ВАТ «КримНДОпроект»складена технічна документація з землеустрою для земельних ділянок площею 0,14 га, 0,12 га, 0,10 га, 0,07 га /т. II а.с. 52-68, 5-21, 74-90,             27-48/.

Згідно із довідками Управління містобудування і архітектури Севастопольської міської державної адміністрації від 12.01.2010 № Н66/5-2 исх, від 12.01.2010                      № Н64/5-2 исх,  від 12.01.2010 № Н67/5-2 исх, від 12.01.2010 № Н65/5-2 исх, земельним ділянкам площею 0,14 га, 0,12 га, 0,10 га і 0,07 га присвоєні адреси: м. Севастополь, Алея  Захисників 35-ї батареї з номерами 3/1, 3/2, 3/3 та 3/4 відповідно /т. II а.с. 57, 10, 79, 32/.

27.01.2010 на підставі вказаної технічної документації з землеустрою  Відповідачем  були отримані державні акти на право власності: серія ЯИ № 071389 на земельну ділянку площею 0,1400 га за адресою:  м. Севастополь, вул. Алея Захисників 35-ї батареї, 3/1; серія ЯИ № 071391 на земельну ділянку площею 0,1200 га за адресою: м. Севастополь, вул. Алея Захисників 35-ї батареї, 3/2; серія ЯИ № 071462 на земельну ділянку площею 0,1000 га за адресою: м. Севастополь, вул. Алея Захисників 35-ї батареї, 3/3;                       серія ЯИ № 0713909 на земельну ділянку площею 0,07 га за адресою: м. Севастополь,           вул. Алея Захисників 35-ї батареї, 3/4 /т. II а.с. 46, 2, 71, 24/.

У якості підстави для видачі цих актів в них зазначений протокол з розподілу земельної ділянки від 11.01.2010.

Суд вважає безпідставним довід Відповідача про те, що  предметом позовної вимоги, окрім права власності на землю, є й правові відносини між Севастопольською міською Радою та Севастопольською міською державною адміністрацією, а також певні правові дії деяких посадових осіб під час оформлення (внесення відповідних записів до оспорюваних актів на право власності на земельні ділянки) і видачі актів, які повинні розглядатись в порядку адміністративного судочинства.

Предметом позову є вимоги до суду про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу, тобто способи захисту цього права чи інтересу. Позивачем заявлено  вимогу про захист свого права шляхом визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки та про повернення йому вказаних земельних ділянок.

Отже, доводи Відповідача, про те, що предметом позову є оспорювання дій певних посадових осіб та визнання недійсними правових актів, виданих органом виконавчої влади  з підстав перевищення владних повноважень та порушення відповідних Інструкцій Держкомзему, не відповідають дійсності.   

Суд не приймає довід Відповідача про те, що Севастопольська міська Рада не має повноважень на вчинення дій в інтересах держави, оскільки, відповідно до частини першої статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», а також  пунктів 4 та 5 рішення Конституційного Суду України від 26.03.2002 № 6-рп/2002, вона є органом місцевого самоврядування, який не є органом державної влади.

Згідно із пунктом 2 рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999                  № 3-рп/99 у справі № 1-1/99 за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) під поняттям «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах», зазначеним у частині другій статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Окрім того, відповідно до частини першої статті 13 Конституції України, норми якої мають пряму дію, від імені Українського народу права власника на землю здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.

Отже прокурор  має право звернутись до господарського суду в інтересах держави і у спірних відносинах, де стороною є орган місцевого самоврядування.

Суд вважає безпідставним довід Відповідача про те, що через невстановлення меж населеного пункту міста Севастополь  відповідно до статей 173 та 174 Земельного кодексу України  унеможливлюється застосування Севастопольською міською Радою  пункту 12 Розділу X «Перехідні положення»Земельного кодексу України в частині розпорядження землями державної власності.   

Судом встановлено, що у оспорюваних державних актах на право власності на земельні ділянки від 27.01.2010 серія ЯИ № 071389, серія ЯИ № 071391,                               серія ЯИ № 071462,  серія ЯИ № 0713909, а також від 26.12.2009 серія ЯИ № 9031935 вказано адресу: м. Севастополь, вул. Алея Захисників 35-ї батареї                                               /т. II а.с. 46, 2, 71, 24 т. I а.с.11/.

У проекті землеустрою щодо відведення земельної ділянки з встановленням меж в натурі (на місцевості) для житлового будівництва (площа 0,43 га) та у технічній документації з землеустрою стосовно складення документів, що посвідчують право на земельні ділянки при розділі земельної ділянки площею 0,43 га, також вказано  адресу земельних ділянок: м. Севастополь, Гагарінський район, вул. Алея Захисників 35-ї батареї /т. II а.с. 5, 27, 52, 74, 95/.

Указом Президії Верховної Ради Української РСР «Про створення нових районів у деяких містах Української РСР»від 13.11.1975 № 361-IX у місті Севастополі було створено Гагарінський район /т. IV а.с. 33/. Рішенням Виконавчого комітету Севастопольської міської ради депутатів трудящих «Про межі районів міста Севастополя» від 08.02.1977 № 3/93 затверджено межі Балаклавського, Гагарінського, Нахімовського районів і міста Білокаменська    /т. IV а.с. 16-25/.

Рішенням Севастопольської міської Ради «Про найменування вулиць у Гагарінському районі міста Севастополя» від 14.04.2009 № 6666 були надані найменування новим сформованим вулицям у масиві індивідуальної забудови, зокрема, вулиці, де знаходяться спірні земельні ділянки, надано назву: Алея Захисників 35-ї батареї /т. IV а.с. 26- 29/.

Згідно із статтею 1 Закону України «Про планування і забудову територій»                від 20.04.2000 № 1699-III, принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту визначаються у генеральному плані населеного пункту.

Рішенням Севастопольської міської Ради «Про затвердження Генерального плану міста Севастополя до 2025 року»від 13.12.2005 № 4114 затверджено розроблений «НДПІ містобудівництва»та «КримНДОпроект»Генеральний план міста Севастополя до 2025 року на планувальну територію загальною площею 86,4 тис. га /т. III а.с.94/.

Судом встановлено, що відповідно до основного креслення вказаного Генерального плану, а також згідно із графічним матеріалом до містобудівного обґрунтування розміщення містобудівного об'єкту до території  населеного-пункту міста Севастополя відносяться й спірні земельні ділянки /т. V а.с. 22, 49-50/.

З огляду на зазначене суд дійшов висновку, що спірні земельні ділянки знаходяться у межах населеного пункту - місто Севастополь, отже, відповідно до пункту 12 Розділу X «Перехідні положення»Земельного кодексу України повноваження щодо розпорядження цими землями здійснює Севастопольська міська Рада.

При цьому суд не приймає до уваги довід Відповідача про те, що відповідно до статті 1 Закону України «Про стимулювання розвитку регіонів»від 08.09.2005 № 2850-IV місто Севастополь визначено як регіон, а не населений пункт, оскільки вказаний Закон не регулює спірні правовідносини, а визначає правові, економічні та організаційні засади реалізації державної регіональної політики щодо стимулювання розвитку регіонів та подолання депресивності територій.

Суд також не приймає довід Відповідача про те, що відповідно до статей 142 та 143 Конституції України органи місцевого самоврядування не уповноважені на здійснення управління землями державної власності, оскільки розмежування земель державної та комунальної власності у даному випадку не здійснено, і Позивач має повноваження на  розпорядження землями на підставі положень пункту 12 Розділу X «Перехідні положення»Земельного кодексу України.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно із частиною першою статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. При цьому, відповідно до частини другої цієї статті набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Суд вважає безпідставним довід Відповідача про те, що він отримав спірну земельну ділянку на підставі положень частини першої статті 41 Земельного кодексу України, згідно із якою житлово-будівельні (житлові) кооперативи за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть отримувати у власність безоплатно земельні ділянки для житлового і гаражного будівництва у розмірі, який встановлюється відповідно до затвердженої містобудівної документації.

Відповідно до частини другої статті 14 Конституції України право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. Проте, ані нормами Земельного кодексу України, ані нормами інших законів не встановлена процедура безоплатного набуття земельних ділянок юридичними особами, а також не визначена компетенція органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування з цього питання.

Тобто, право житлово-будівельного (житлового) кооперативу на безоплатне отримання у власність земельної ділянки, передбачене частиною першою статті 41 Земельного кодексу України, не може бути реалізоване Відповідачем через відсутність відповідного законодавчого врегулювання.

Підстави та порядок безоплатної передачі земельних ділянок із земель державної або комунальної власності передбачені частинами третьою та четвертою статті 116  і  статтями 118 та 121 Земельного кодексу України і стосуються виключно громадян. Тобто, чинним законодавством України не встановлено можливості безоплатного отримання юридичною особою земельної ділянки із земель державної або комунальної власності.

Відповідно до частини першої статті 127, статей 128 та 134 Земельного кодексу України відчуження земельних ділянок державної чи комунальної власності юридичним особам здійснюється лише шляхом їх продажу на конкурентних засадах (земельних торгах). Винятки з цього правила встановлені частинами другою та третьої статті 134 Земельного кодексу, до яких набуття права власності на спірну земельну ділянку Відповідачем не відноситься.

При цьому, згідно із частиною сьомою статті 128 Земельного кодексу України договір купівлі-продажу земельної ділянки підлягає нотаріальному посвідченню. А підставою для видачі державного акта на право власності на земельну ділянку та її державної реєстрації є документ про оплату або про сплату першого платежу (у разі продажу земельної ділянки з розстроченням платежу).

Докази укладення Відповідачем договору купівлі-продажу земельної ділянки площею  0,43 га, що розташована за адресою: м. Севастополь, вул. Алея Захисників 35-ї батареї, та здійснення оплати її вартості відсутні.

Окрім того, судом встановлено, що розпорядженням Севастопольської міської державної адміністрації від 14.07.2010 № 1559-р було скасовано розпорядження голови Севастопольської міської державної адміністрації «Про затвердження матеріалів вибору місця розташування земельної ділянки і надання дозволу обслуговуючому  кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Морський-1»на розроблення проекту землеустрою щодо відведення та передачі у власність земельної ділянки для житлового будівництва в районі вул. Алея Захисників 35-ї батареї у м. Севастополь»від 16.11.2009 № 884-р                 /т.I а.с. 17/.

Підставою для скасування розпорядження голови Севастопольської міської державної адміністрації від 16.11.2009 № 884-р став протест прокурора міста Севастополя від 06.07.2010 № 07-764вих-10, в якому зазначено, що всупереч статтям 41, 80, 82, 93, частині другої статті 127, статті 134 Земельного кодексу України міською держадміністрацією видано розпорядження стосовно земельної ділянки, яка може бути передана у власність юридичній особі виключно шляхом продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) та укладення відповідного договору купівлі-продажу                     /т.I а.с.16/.  

Отже, набуття права власності Обслуговуючим кооперативом «Житлово-будівельний кооператив «Морський-1»на підставі державного акту серія ЯИ № 9031935 на земельну ділянку площею  0,43 га, розташовану за адресою: м. Севастополь, вул. Алея Захисників 35-ї батареї, суперечить положенням статті 116, частини першої  статті 127 і статей 128 та 134 Земельного кодексу України.

Судом встановлено, що розпорядження № 1039-р від 15.12.2009 Севастопольською міською державною адміністрацією не видавалось. Це підтверджується, зокрема, листом Севастопольської міської державної адміністрації від 18.01.2011 № 388/24/2-11, у якому повідомляється, що згідно із переліком розпоряджень з № 963-р по № 1139-р за період з 01.12.2009 по 31.12.2009 (з основної діяльності) розпорядження під номерами 1039 та 1040 є вільними /т. I а.с.117/.

У цьому переліку розпоряджень Севастопольської міської державної адміністрації у пункті 77 у графі «назва розпорядження»напроти розпорядження № 1039-р                        від 15.12.2009 зазначено «Вільний»/т.I а.с.99/.

Окрім того, у листі Севастопольської міської державної адміністрації від 18.01.2011 № 388/24/2-11 вказується на те, що в канцелярії загального відділу цього органу звернень обслуговуючого  кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Морський-1»про передачу у власність земельної ділянки площею 0,43 га, розташованої за адресою:                    м. Севастополь, вул. Алея Захисників 35-ї батареї, для житлового будівництва у 2009-2010 роках не зареєстровано.

Суд не приймає довід Відповідача (т. III а.с. 20)  про те, що доказом його звернення до Севастопольської міської державної адміністрації є заява від 17.11.2009, що знаходиться в проекті землеустрою, оскільки цю заяву адресовано начальнику Севастопольській філії ДП «Центр державного земельного кадастру»та в.о. начальника Головного управління Держкомзему в м. Севастополі /т.II а.с. 97/.

Отже, з огляду на те, що розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації від 15.12.2009 № 1039-р фактично не існує,  посилання на нього у державному акті від 26.12.2009 серія ЯИ № 9031935 на право власності на земельну ділянку площею  0,43 га, розташовану за адресою: м. Севастополь, вул. Алея Захисників  35-ї батареї, є безпідставним.

Відповідно до частини першої статті 126 Земельного кодексу України (у редакції Закону України від 05.03.2009 № 1066-VI) державний акт є документом, що посвідчує право власності на земельну ділянку.

Частиною другою цієї статті також встановлена можливість посвідчення права власності на земельну ділянку іншими документами, а саме, на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення, посвідчується або цивільно-правовою угодою або свідоцтвом про право на спадщину.

Тобто, законом встановлено три можливі види документів, що можуть посвідчувати право власності на земельну ділянку. При цьому, таке право посвідчується державним актом, якщо земельна ділянка набувається у власність із земель державної чи комунальної власності, або у разі зміни її меж чи цільового призначення.

Отже, державний акт на право власності на земельну ділянку законодавчо прирівняний до інших титулів на право власності, тобто підстав виникнення цього права, а саме, до цивільно-правових угод та заповітів.    

З огляду на зазначене, захист права власності Позивача на земельну ділянку відповідно до пункту 7 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України можливий шляхом припинення правовідношення власності Відповідача визнанням недійсними  державних актів на право власності на земельні ділянки.

При цьому суд не може прийняти до уваги висновок, що міститься у пункті 2.3 рекомендацій президії Вищого господарського суду України «Про практику застосування господарськими судами земельного законодавства»від 02.02.2010 № 04-06/15 про те, що вирішення питання про визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку є похідним від встановлення права власності (права користування) спірною земельною ділянкою, у наслідок чого визнання акта незаконним у судовому порядку не вимагається.

По-перше, даний висновок Рекомендацій ґрунтується на положеннях пункту 3.10 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 04.05.1999 № 43, згідно із якими у випадку припинення права власності на земельну ділянку, зокрема, при визнанні недійсним рішення, розпорядження, угоди, тощо, на підставі якої виданий акт, останній підлягає поверненню органу, що його видав, тобто до архіву державного органу земельних ресурсів.

Проте, пункт 3.10 зазначеної Інструкції був виключений  згідно з наказом Державного комітету  України із земельних ресурсів від 03.06.2010 № 433, який у свою чергу був прийнятий на виконання постанови Вищого адміністративного суду України  від 20.04.2010 № К-8025/09, якою цей же пункт Інструкції був скасований як такий, що не відповідає нормам матеріального права, які регулюють ці правовідносини, й суперечить їм.

По-друге, припинення правовідношення власності Відповідача на земельну ділянку можливе лише шляхом припинення дії правового титулу, як підстави виникнення такого правовідношення, тобто визнанням недійсними держаних актів на право власності на земельні ділянки. При цьому припинення правовідношення власності Відповідача, як спосіб захисту цивільного права,  можливо лише в разі реалізації Позивачем свого права на звернення до суду відповідно до частини першої статті 16 Цивільного кодексу України.    

По-третє, відповідно до пункту 2 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ»від 16.04.2004 № 7, із змінами і доповненнями, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України  від 19.03.2010 № 2, виходячи з положень статей 8, 124 Конституції, статей 26, 30, 87 - 90, 97, 100, 102, 118, 123, 128, 143 - 146, 149, 151, 153 - 158, 161, 210, 212 Земельного кодексу України, глав 27, 33, 34 Цивільного кодексу України, статті 12 Господарського процесуального кодексу України судам підсудні справи за заявами, зокрема, щодо визнання недійсними державних актів про право власності на земельні ділянки.

Відповідно до частини першої статті 319 та частини першої статті 321 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. При цьому, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 387 Цивільного кодексу України встановлено, що  власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

За таких обставин наявні підстави для визнання недійсними державного акту             від 26.12.2009 на право власності на земельну ділянку площею 0,43 га, розташовану за адресою: м. Севастополь, вул. Алея Захисників 35-ї батареї,  серія ЯИ № 9031935, а також державних актів від 27.01.2010 на право власності на земельні ділянки площею 0,1400 га вартістю 248419,00 грн. за адресою:  м. Севастополь, вул. Алея Захисників 35-ї батареї, 3/1, серія ЯИ № 071389; площею 0,1200 га вартістю 212930,00 грн. за адресою:                                 м. Севастополь, вул. Алея Захисників 35-ї батареї, 3/2, серія ЯИ № 071391; площею    0,1000 га вартістю 177442,00 грн. за адресою: м. Севастополь, вул. Алея Захисників 35-ї батареї, 3/3, серія ЯИ № 071462; площею 0,07 га вартістю 124209,00 грн. за адресою:                               м. Севастополь, вул. Алея Захисників 35-ї батареї, 3/4, серія ЯИ № 0713909, та для  повернення вказаних земельних ділянок Позивачу.    

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України при повному задоволенні позову покладаються на Відповідача. При цьому, державне мито, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати державного мита.

Згідно з підпунктом „а” пункту 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»із заяв майнового характеру ставка державного мита встановлюється у розмірі 1 відсотка від ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (102,00 грн.) і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (25 500,00 грн.), а із позовних заяв немайнового   характеру - 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (85,00 грн.).

У випадках об'єднання в одній заяві вимог як майнового, так і немайнового характеру державне мито згідно з пунктом 36 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 22.04.1993 № 15, підлягає сплаті як за ставками, встановленими для позовів майнового характеру, так і за ставками, встановленими для розгляду позовних заяв зі спорів немайнового характеру.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 №1258 „Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів” зі змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2006 року №1596, від 13 квітня 2007 року №627, від 14 квітня 2009 року №361, від 24 червня 2009 року №658, від 5 серпня 2009 року №825, встановлено розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у господарських справах,  що дорівнює 236,00 грн.

Таким чином, державне мито у розмірі 7715,00 грн. (7630 + 85 =7715,00) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн. покладаються на Відповідача.

Керуючись статтями 13, 14, 19, 140, 145 Конституції України,  статтями 9, 116, частиною першою статті 127, статями 128 та 134, пунктом 12 Розділу X Земельного кодексу України, пунктом 7 частини другої статті 16, статтями 319, 321, 387  Цивільного кодексу України, статтями 10 та 43 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», статтею 1 Закону України «Про планування і забудову територій», статтями 82 –85 Господарського процесуального кодексу України,  суд –

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати недійсними державний акт від 26.12.2009 серія ЯИ № 9031935 на право власності на земельну ділянку площею 0,43 га, розташовану за адресою:                          м. Севастополь, вул. Алея Захисників 35-ї батареї, державний акт від 27.01.2010                   серія ЯИ № 071389 на право власності на земельну ділянку площею 0,1400 га за адресою: м. Севастополь, вул. Алея Захисників 35-ї батареї, 3/1, державний акт від 27.01.2010              серія ЯИ № 071391 на право власності на земельну ділянку площею 0,1200 га за адресою: м. Севастополь, вул. Алея Захисників 35-ї батареї, 3/2, державний акт від 27.01.2010            серія ЯИ № 071462 на право власності на земельну ділянку площею 0,1000 га за адресою: м. Севастополь, вул. Алея Захисників 35-ї батареї, 3/3, державний акт від 27.01.2010            серія ЯИ № 0713909 на право власності на земельну ділянку площею 0,07 га за адресою:  м. Севастополь, вул. Алея Захисників 35-ї батареї, 3/4.

3. Зобов'язати Обслуговуючий кооператив «Житлово-будівельний кооператив «Морський-1» повернути Севастопольській міській Раді земельні ділянки площею            0,1400 га за адресою: м. Севастополь, вул. Алея Захисників 35-ї батареї, 3/1, площею 0,1200 га за адресою: м. Севастополь, вул. Алея Захисників 35-ї батареї, 3/2, площею 0,1000 га за адресою: м. Севастополь, вул. Алея Захисників 35-ї батареї, 3/3, площею           0,07 га за адресою:  м. Севастополь, вул. Алея Захисників 35-ї батареї, 3/4.

4. Стягнути з Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Морський-1»  (вул. О. Косарєва, буд. 27, кв. 152, м. Севастополь, 99000 ідентифікаційний код 36683779, інформація про рахунки відсутня) у доход Державного бюджету Ленінського району міста Севастополя (р/р 31113095700007 у банку одержувача - Головному Управлінні Державного казначейства України у місті Севастополі, МФО 824509,  ЗКПО 24035598) витрати по сплаті державного мита у розмірі 7715,00 грн. (сім тисяч сімсот п'ятнадцять).

5. Стягнути з Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Морський-1»  (вул. О. Косарєва, буд. 27, кв. 152, м. Севастополь, 99000 ідентифікаційний код 36683779, інформація про рахунки відсутня) у доход Державного бюджету Ленінського району міста Севастополя (р/р 31212264700007 у банку одержувача - Головному Управлінні Державного казначейства України у місті Севастополі, МФО 824509, ЗКПО 24035598, за кодом бюджетної класифікації 22050003) витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.).

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                                                В.В. Алсуф'єв

Рішення складено відповідно до вимог статті 84

Господарського процесуального кодексу України  

та підписано 14.02.2011.

Розсилка:

1. Прокуратура міста Севастополя

(вул. Павліченко, буд. 1, м. Севастополь, 99011)

2. Севастопольська міська Рада

(вул. Леніна, буд. 3, м. Севастополь, 99001)

3. Обслуговуючий кооператив «Житлово-будівельний кооператив «Морський-1»

(вул. О. Косарєва, буд. 27, кв. 152, м. Севастополь, 99000)

4. Головне управління Державного комітету України

із земельних ресурсів в місті Севастополі

(вул. Демідова, буд. 13, м. Севастополь, 99011).

5. Севастопольська міська державна адміністрація

(вул. Леніна, буд. 2, м. Севастополь, 99011).

6. Севастопольська міська філія Державного підприємства

«Центр державного земельного кадастру»

(вул. Демідова, 13, м. Севастополь ,09011)

Всього: 6 прим.