Постанова

від 09.02.2011 по справі 27/171/10-16/258/10

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

09.02.2011 р.                                                                      справа №27/171/10-16/258/10

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:

Запорощенка  М.Д.

суддів

Дучал Н.М. , Калантай  М.В.

за участю представників сторін:

від позивача:

Ботов М.Г., за витягом з протоколу № 1-10     ,

від відповідача:

від третьої особи:

Баранов О.В., за довіреністю,

не з"явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Публічного акціонерного товариства « Акціонерний банк «Бізнес Стандарт» м.Київ

на рішення  

господарського суду

Запорізької  області

від

11.11.2010 року

по справі

№27/171/10-16/258/10 (Ніколаєнко Р.А.)

за позовом

Закритого акціонерного товариства «Інженерно-комерційний центр» с. Малишівка Запорізького району Запорізької області

до

за участю третьої особи  без самостійних вимог  на предмет спору на боці відповідача

Публічного акціонерного товариства « Акціонерний банк «Бізнес Стандарт» м.Київ

Приватного нотаріуса  Запорізького районного нотаріального округу Запорізької області –ОСОБА_1 м.Запоріжжя

про

Усунення перешкод в користуванні об’єктами нерухомого майна , шляхом зобов’язання виключити з державного реєстру іпотек та визнати недійсним іпотечний договір

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 11.11.2010р. у справі №  27/171/10-16/258/10 позов задоволений частково.

Іпотечний договір № ДЗ 137-07 від 25.12.2007, укладений між ЗАТ “Інженерно-комерційний центр” та  Акціонерним банком “ТАС-Бізнесбанк”, правонаступником якого є ПАТ  “Акціонерний банк “Бізнес Стандарт”, визнано недійсним.  

В іншій частині позову відмовлено.

Вищевказане рішення суду першої інстанції в частині визнання іпотечного договору недійсним мотивується тим, що при укладенні сторонами іпотечного договору № ДЗ 137-07 вимоги законодавства не дотримані, договір укладено в порушення прав позивача.

В іншій частині рішення мотивоване тим , що заявлена у визначеному позивачем вигляді вимога щодо усунення перешкод у користуванні майном не співвідноситься з визначеним законом порядком вилучення записів з державних реєстрів обтяжень.

Відповідач, Публічне акціонерне товариство «Акціонерний банк «Бізнес Стандарт»м.Київ, не погоджуючись з рішенням господарського суду, звернувся з апеляційною скаргою про скасування рішення, так як вважає, що судом при винесенні рішення були порушені норми  матеріального та процесуального права та рішення прийнято з недоведеністю обставин, що мають значення для справи .

В обґрунтування заявлених вимог , скаржник посилається на те , що суд при винесені рішення неправильно застосував ч. 2 ст. 98 Цивільного кодексу України , а також не керувався  законами України «Про заставу»та «Про іпотеку» і відповідними статтями Цивільного кодексу України ,що регулюють правовідносини застави та розпорядження майном. При цьому , скаржник звертає увагу суду  на те , що питання про визнання Іпотечного договору недійсним було порушено Позивачем після отримання іпотечної вимоги Банку , у зв’язку з невиконанням Боржником –ПП ОСОБА_2 своїх зобов’язань за кредитним договором , що у свою чергу , на думку скаржника , свідчить про небажання Позивача відповідати за своїми зобов’язаннями за Іпотечним договором.

Крім того, посилається на те , що судом першої інтенції не було надано  належної оцінки  тому , що в Статуті закритого  акціонерного товариства «Інженерно-комерційний центр»с. Малишівка Запорізького району Запорізької області на титульній сторінці дата  затвердження  Статуту  зборами акціонерів протоколом № 1-05 від 21.08.05р. , а державну реєстрацію  змін установчих документів проведено 26.12.03р.  , тобто на 2 роки раніше затвердження .

У поясненнях  до Апеляційної скарги  від 19.01.11р. скаржник також посилається на те , що  на правовий режим використання майна , яке є власністю інших підприємств  , ніж редакцій державних засобів масової інформації ,  видавництв, книгарень, підприємств книго розповсюдження , творчих спілок , а також майна , яке перебуває у володінні Федерації професійних спілок України ,  дія законів , на які посилається Позивач, не розповсюджується, оскільки ці Закони мають статус спеціальних та відносяться до певних категорій підприємств, тому посилання на них є помилковим.

Позивач, Закрите акціонерне товариство «Інженерно-комерційний центр»с. Малишівка Запорізького району Запорізької області, у відзиві б/н від 19.01.11р. на апеляційну скаргу , поясненнях до відзиву б/н від 08.02.11р. та представник позивача  в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечує, оскільки вважає вимоги та доводи апелянта необґрунтованими.  

Третя особа , Приватний нотаріус  Запорізького районного нотаріального округу Запорізької області –ОСОБА_1 м.Запоріжжя, у листі № 30/01-14 від 17.01.11р. повністю підтримує вимоги та доводи апеляційної скарги , поросить її задовольнити ,  рішення скасувати, у задоволенні вимог Позивача –відмовити. Справу розглянути за її відсутністю.

В нинішнє судове засідання третя особа не з’явилась . Про час та місце розгляду апеляційної скарги сторони були сповіщені належним чином.

Зважаючи на вищенаведене та достатність наданих сторонами доказів та керуючись ст. 75 Господарського процесуального кодексу України –справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Згідно зі ст.101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв‘язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення  місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін , що були присутні  в судовому засіданні, судова колегія встановила наступне.

15.10.07р. на засіданні  правління Закритого акціонерного товариства «Інженерно-комерційний центр» було розглянуто питання  про поруку та передачу  в заставу майна, що належить ЗАТ «Інкомцентр ». За результатами розгляду даного питання одноголосно прийнято рішення виступити майновим поручителем перед АБ «ТАС-Бізнесбанк»за виконання ПП ОСОБА_2 зобов’язання з повернення   кредиту в сумі 600000,00доларів США, що буде наданий АБ «ТАС-Бізнесбанк»ПП ОСОБА_2, для чого укласти договір іпотеки майна , що належить ЗАТ «Інкомцентр» та розташоване за адресою: Запорізька обл.., Запорізький район, с.Малишевка, вул. Жовтнева, 2А, доручити голові правління ЗАТ «Інкомцентр»Ботову М.Г. підписати вказаний договір.

25.12.07р. між Акціонерним банком «ТАС-Бізнесбанк»м.Київ та Фізичною особою-підприємцем Стежкіним Сергієм Івановичем був укладений  кредитний договір № КР 97-2007.

Відповідно до п. 1.1 Кредитного договору   Банк  надає Позичальнику кредит шляхом відкриття відновлювальної  кредитної лінії у розмірі 580000,00доларів США  на строк  до 24.12.09р.

За умовами п. 1.5  Кредитного договору забезпеченням виконання зобов’язань Позичальника є:

- іпотека нежилої нерухомості (приміщення універмагу) , розташованої за адресою: АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_2;

- іпотека нежилої нерухомості (виробничої бази) , розташованої зам адресою ; Запорізька область, Запорізький район, с.Малишівка, вул.. Жовтнева, буд. 2-а, що належить майновому  поручителю ЗАТ «Інженерно-комерційний центр»;

- порука ТОВ «ЕЛІЗ».

25.12.2007 між акціонерним банком “ТАС-Бізнесбанк”, правонаступником якого внаслідок реорганізацій є публічне акціонерне товариство “Акціонерний банк “Бізнес Стандарт” (далі - Банк, позивач), як іпотекодержателем,  та ЗАТ “Інженерно-комерційний центр” (ЗАТ “Інкомцентр”, відповідач) - іпотекодавцем укладено іпотечний договір № ДЗ 137-07.

Згідно з п. 1.1 вказаного іпотечного договору № ДЗ 137-07 ЗАТ “Інкомцентр”     забезпечило іпотекою виконання усіх, у тому числі тих, що можуть виникнути у майбутньому,  зобов’язань фізичної особи-підприємця  Стежкіна Сергія Івановича – позичальника Банку за кредитним договором № КР 97-2007 від 25.12.2007, включаючи погашення кредиту, розмір якого не буде перевищувати 580000,00 дол.США, а також сплату передбачених кредитним договором процентів, комісій, пені, штрафу, витрат на утримання, збереження і страхування предмета іпотеки,  сум можливих збитків.   

З метою забезпечення виконання зобов’язань перед Банком, визначених в п. 1.1 іпотечного договору № ДЗ 137-07, ЗАТ “Інкомцентр” передало в іпотеку об’єкт нерухомості, що розташований за адресою: Запорізька область, Запорізький район, с.Малишівка, вул.Жовтнева, 2-а, а саме: адміністративно-виробнича будівля А-2, ангар-склад Б, будівля сторожа В, виробнича будівля Г, адміністративно-виробнича будівля Д-2, будівля лісопилки Ж, вбиральня З, виробнича  будівля Т, виробнича будівля Ф, виробнича будівля Х, навіс П.

Згідно з п.1.3 договору іпотеки № ДЗ 137-07 балансова вартість переданого в іпотеку майна  ЗАТ “Інкомцентр” станом на 20.11.2007 становила 574400,34 грн.

Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, заслухавши пояснення та доводи повноважних представників сторін, що були присутні в засіданні суду , колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку про обґрунтованість апеляційної скарги, та часткову невідповідність оскарженого судового акта зі справи вимогам чинного законодавства з таких підстав.

Відповідно до статті 215 Цивільного Кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою – третьою, п’ятою  та шостою ст.203 Цивільного Кодексу України, а саме: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також  моральним засадам суспільства; 2)особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Недійсним є правочин,  якщо його  недійсність  встановлена законом (нікчемний  правочин).  У  цьому  разі  визнання  такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо  недійсність  правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована  особа  заперечує  його дійсність на підставах,  встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Правочин є правомірним,  якщо його  недійсність  прямо  не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним ( ст. 204 Цивільного кодексу України).

Способи волевиявлення та форми правочину врегульовані в ст.205 Цивільного кодексу України, за якою правочин може вчинятися усно або в письмовій формі.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами. Правочин, який вчиняє юридична особа,  підписується  особами, уповноваженими  на це її установчими документами, довіреністю, законом або  іншими актами   цивільного   законодавства,  та скріплюється печаткою ( ст. 207 Цивільного кодексу України).

В силу ч.  7 ст.  179 ГК України господарські договори  укладаються за   правилами,  встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням  особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Якщо  предметом застави є нерухоме майно,  а також в інших випадках,   встановлених   законом,   договір   застави   підлягає нотаріальному посвідченню ( ст. 577 Закону України “Про іпотеку”).

Відповідно до ст. 43 Закону України “Про нотаріат”( в редакції станом на час підписання спірного договору), при вчиненні нотаріальних  дій  нотаріуси  та  інші  посадові особи,  які  вчиняють  нотаріальні   дії,   встановлюють   особу громадянина,  його представника або представника підприємства, установи, організації, що  звернулися  за  вчиненням  нотаріальних дій. Встановлення  особи  здійснюється  за  паспортом  або  іншими документами,  які  виключають  будь-які   сумніви    щодо    особи громадянина, який звернувся за вчиненням нотаріальної дії.

       При посвідченні угод з'ясовується дієздатність громадян і перевіряється правоздатність юридичних осіб, які беруть  участь  в угодах. У разі укладення угоди  представником  перевіряються  його повноваження ( ст. 44 Закону України “Про нотаріат”).

Як це було вірно встановлено судом першої інстанції та не спростовано під час апеляційного провадження, спірний Договір від відповідача підписано уповноваженою на те особою за довіреністю № ЗФ-17 від 26.10.2007, Запорізька філія АБ “ТАС-Бізнесбанк” при укладенні договору діяла у відповідності до наданих статутними документами повноважень. 25.12.2007 договір нотаріально посвідчений приватним нотаріусом ЗРНО Запорізької області Карташовою Т.М.  за реєстровим № 9851.

Таким чином , посилання позивача у позовній заяві на те , що спірний договір з боку Банку підписаний не уповноваженою особою , а від так не відповідає вимогам до письмового правочину та є нікчемним , судова колегія вважає необґрунтованими та безпідставними.   

Відповідно до ст. 575 Цивільного кодексу України, іпотекою є застава  нерухомого  майна,  що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Договір застави повинен бути укладений у письмовій формі. У  випадках,   коли   предметом  застави  є  нерухоме  майно, космічні   об'єкти,   договір  застави  повинен  бути  нотаріально посвідчений  на  підставі  відповідних правоустановчих документів              ( ст. 13 Закону України “Про заставу”).

Недотримання  вимог  щодо  форми  договору  застави  та  його  нотаріального посвідчення тягне за собою  недійсність договору з наслідками, передбаченими законодавством України ( ст. 14 Закону України “Про заставу).

Відповідно до ст.92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває  цивільних  прав  та обов'язків і здійснює їх через свої органи,  які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа,  яка відповідно до установчих  документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в  інтересах  юридичної  особи,  добросовісно  і  розумно  та   не перевищувати своїх повноважень.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін в судовому засіданні , судова колегія не може погодитися з висновками господарського суду щодо недійсності договору іпотеки № ДЗ 137-07 від 25.12.2007, укладений між ЗАТ “Інженерно-комерційний центр” та  Акціонерним банком “ТАС-Бізнесбанк”, правонаступником якого є ПАТ  “Акціонерний банк “Бізнес Стандарт” з таких підстав.

По-перше, умови договору іпотеки № ДЗ 137-07 від 25.12.2007р. містять всі істотні умови , необхідні для цієї категорії договорів згідно вимог ст.ст. 3,12 Закону України «Про заставу».

Застава  має похідний характер від забезпеченого нею зобов’язання - повернення кредиту за кредитним договором , що позначений вище.

Підставою укладення спірного договору іпотеки було волевиявлення правління ЗАТ “Інженерно-комерційний центр”, яке висловлено у рішенні правління закріпленого Протоколом № 1-07  від 15.10.07р. Цим же рішенням , голові правління ЗАТ “Інженерно-комерційний центр”  Ботову М.Г.  було надано доручення на укладення спірного договору.

Згідно зі ст.97 Цивільного кодексу України управління товариством здійснюють його органи, якими являються загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.

За положеннями п.13.1 Статуту ЗАТ “Інкомцентр” органами його управління є загальні збори акціонерів, правління товариства, наглядова рада товариства та ревізійна комісія .

Відповідно до ст.41 Закону України “Про господарські товариства”,  ст.159 ЦК України вищим органом товариства є загальні збори товариства, з чим узгоджується п.13.2 Статуту позивача.

Статут ЗАТ “Інкомцентр”  (п.13.4.4) містить положення про те, що до компетенції Правління товариства належить, між іншим, прийняття рішень про придбання, відчуження та заставу майна, балансова вартість якого на дату прийняття такого рішення не перевищує суму, яка визначається за рішенням Наглядової ради товариства.

Тобто , як про це вірно було встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи ,  у Статуті ЗАТ “Інкомцентр” пряме зазначення про певні обмеження  або необхідність погодження укладення угод про заставу майна відсутнє.

При цьому , судова колегія не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо застосування в даному випадку  ч. 2 ст. 98 Цивільного кодексу України з оглядом на наступне.

Частиною 2 ст.98 ЦК України встановлено, що рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом, а рішення про внесення змін до статуту товариства, відчуження майна товариства  на суму, що становить п’ятдесят і більше відсотків майна товариства, та про ліквідацію товариства приймаються  більшістю не менш як у 3/4 голосів, якщо інше не встановлено законом.

За своєю природою , договір застави (іпотеки)  у момент його укладення не є  договором відчуження, оскільки при укладенні основного договору сторони мають на меті досягнення його мети , а не порушення визначених ним зобов’язань; відтак , якщо сторони виконують основні зобов’язання належним чином , негативні для заставодавця (майнового поручителя) наслідки у формі звернення стягнення на обтяжене майно не настають, що зумовлює відсутність підстав вважати договори із забезпечення виконання зобов’язань договорами відчуження . Такої ж правової позиції дотримується Вищій господарський суд України у Постановах  № 6/81/92 від 04.02.09р., № 22/24д/10.

За таких обставин , висновки суду першої інстанції про те , що  іпотека, як забезпечувальне зобов’язання, передбачає наслідком відчуження майна іпотекодавця, між іншим шляхом переходу у власність іпотекодержателя, продажу третій особі від імені іпотекодержателя, то безумовно вимоги ч.2 ст.98 ЦК України щодо договорів іпотеки розповсюджують  свою дію , судова колегія вважає невірними та необґрунтованими .

Як про це вже було позначено вище ,  укладенню оспорюваної угоди передувало рішення Правління ЗАТ “Інкомцентр”, оформлене протоколом № 1-07 від 15.10.2007,  згідно з яким було вирішено виступити майновим поручителем перед АБ “ТАС-Бізнесбанк” за виконання ПП ОСОБА_2 зобов’язання з повернення кредиту в сумі 600000,00 дол.США, що буде наданий АБ “ТАС-Бізнесбанк” ПП ОСОБА_2, для чого укласти договір іпотеки майна, що належить ЗАТ “Інкомцентр” та розташоване за адресою: Запорізька область, Запорізький район, с.Малишівка, вул.Жовтнева, 2-а та доручено голові Правління підписати вказаний договір.

Суд першої інстанції в оскарженому рішенні  спирається на те , що дане  рішення Правління ЗАТ “Інкомцентр”, оформлене протоколом № 1-07 від 15.10.2007,  за рішенням господарського суду Запорізької області від 08.07.2010 у справі № 7/149/10, яке набрало законної сили, визнано недійсним.

З цього приводу , судова колегія вважає необхідним наголосити на тому , що , як про це вже було позначено вище , за приписами  статті 215 Цивільного Кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою – третьою, п’ятою  та шостою ст.203 Цивільного Кодексу України. В тім , рішення господарського суду Запорізької області у справі № 7/149/10 , яким рішення Правління ЗАТ “Інкомцентр”, оформлене протоколом № 1-07 від 15.10.2007 визнано недійсним  прийнято 08.07.2010р. , тобто на момент вчинення спірного правочину рішення правління ЗАТ “Інкомцентр” було дійсним та дії вчинені у виконання такого рішення законними.

Враховуючи викладене , судовою колегією не встановлено підстав для визнання недійсним договору іпотеки   №  ДЗ 137-07 від 25.12.2007р., укладений між ЗАТ “Інженерно-комерційний центр” та  Акціонерним банком “ТАС-Бізнесбанк”, правонаступником якого є ПАТ  “Акціонерний банк “Бізнес Стандарт”.

Таким чином , рішення місцевого господарського суду  в цій частині  прийнято з неповним з’ясуванням обставин , що мають значення для справи та підлягає скасуванню, у позові в цій частині має бути відмовлено.

Крім того , позивачем було заявлено вимогу про усунення перешкод у користуванні об’єктами нерухомого майна, що належить ЗАТ “Інженерно-комерційний центр” та знаходиться за адресою: Запорізька область, Запорізький район, с.Малишівка, вул.Жовтнева, 2-а, шляхом зобов’язання ВАТ “АБ “Бізнес Стандарт” виключити з державного реєстру іпотек запис, зареєстрований 26.02.2008 за № 6669802 (РПВН 10748969), про обтяження на підставі іпотечного договору № ДЗ 137-07 від 25.12.2007 задоволенню не підлягає внаслідок такого.  

В цій частині судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те , що заявлена у визначеному позивачем вигляді вимога щодо усунення перешкод у користуванні майном не співвідноситься з визначеним законом порядком вилучення записів з державних реєстрів обтяжень, а від так задоволенню не підлягає. Рішення суду першої інстанції в цій частині повинно бути залишено без змін.

Відповідно до положень ст. 49 Господарського процесуального кодексу України , витрати по сплаті  державного мита , за подання апеляційної скарги  повинні бути покладені на позивача.

На підставі викладеного, судова  колегія дійшла висновку, що  рішення господарського суду частково  не відповідає  фактичним обставинам справи та чинному законодавству, а мотиви з яких надана апеляційна скарга є підставою для його  скасування.

Керуючись ст. ст. 99, 101,103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Акціонерний банк «Бізнес Стандарт»м.Київ на рішення господарського суду Запорізької області від 11.11.2010р. у справі № 27/171/10-16/258/10 задовольнити  .

Рішення господарського суду Запорізької області від 11.11.2010р. у справі № 27/171/10-16/258/10 скасувати частково.

У задоволенні позовних вимог Закритого акціонерного товариства «Інженерно-комерційний центр»с. Малишівка Запорізького району Запорізької області до Публічного акціонерного товариства «Акціонерний банк «Бізнес Стандарт»м.Київ про визнання недійсним іпотечного договору № ДЗ 137-07 , посвідченого приватним нотаріусом Зарорізького районного нотаріального округу Запорізької  області Карташовою Т.М. за реєстровим № 9851  відмовити.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Інженерно-комерційний центр»с. Малишівка Запорізького району Запорізької області на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерний банк «Бізнес Стандарт» м.Київ витрати по сплаті держмита  за подання апеляційної скарги в сумі  42,50грн.

Доручити Господарському суду Запорізької області  видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд.

Результати розгляду апеляційної скарги оголошені в судовому засіданні.

Повний текст постанови підписаний 09.02.11р.

Головуючий          М.Д.  Запорощенко

Судді:          Н.М. Дучал

          М.В.  Калантай