Рішення

від 09.02.2011 по справі 43/298

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

43/298

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

09.02.11 р.                                                                                    Справа № 43/298                               

Господарський суд Донецької області у складі судді І.В. Зубченко

При секретарі судового засідання О.О. Перекрестній

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче комерційне підприємство „Техно-сіз”, м. Макіївка

до відповідача: Державного підприємства „Вугільна компанія „Краснолиманська”, м. Родинське

про стягнення основного боргу у сумі 105 138грн., інфляційної компенсації у сумі 29 123,23грн.

Представники сторін:

від позивача: Сегіда В.М. за довіреністю №009 від 25.01.2011р.

від відповідача: Попов С.Г. за довіреністю №01/11-315 від 03.02.2011р.

Суд перебував у нарадчій кімнаті 09.02.2011р. з 11:50 год. до 12:00 год.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче комерційне підприємство „Техно-сіз”, м. Макіївка, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Державного підприємства „Вугільна компанія „Краснолиманська”, м. Родинське про стягнення основного боргу у сумі 105 138грн., інфляційної компенсації у сумі 29 123,23грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на договір №18/06-1 від 18.06.2008р. з протоколом розбіжностей до нього, акт введення в промислову експлуатацію модернізованого комплексу КАГІ, акт здавання-прийняття робіт від 23.09.2008р. з додатком №1 до нього, претензію №064 від 12.04.2010р. та відповідь №01/11-1096 на неї, довідку-розрахунок №1-А та на невиконання відповідачем договірних зобов'язань в частині оплати виконаних робіт.

Ухвалою суду від 30.12.2010р. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі №43/298.

Відповідач 09.02.2011р. через канцелярію суду надав заперечення на позовну заяву №01/11-358 від 09.02.2011р., в яких визнав позовні вимоги в частині основного боргу в розмірі 105 138,00 грн. та заперечив проти стягнення інфляційного збільшення суми боргу в розмірі 29 123,23 грн., посилаючись на те, що позивачем необґрунтовано визначений період нарахування інфляційного збільшення та середній індекс інфляції у цей період.

Позивач в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач підтримав позицію, викладену у запереченнях №01/11-358 від 09.02.2011р.

Під час судового розгляду представників сторін було ознайомлено з правами та обов'язками у відповідності із ст.22 ГПК України. Судом, відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

У відповідності до п.п.2, 3, 4 ст.129 Конституції України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст.42 ГПК України - правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Відповідно до ст.43 ГПК України - судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Ст.33 ГПК України зазначає - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

За приписами ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

18 червня 2008р. між Державним підприємством “Вугільна компанія “Краснолиманська” (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче комерційне підприємство „Техно-сіз” (виконавець) був укладений договір №18/06-1 (договір), за умовами якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання по виконанню роботи “Модернізація апаратно-програмного комплексу КАГІ” (п.1.1 договору). Технічні, економічні та інші вимоги щодо роботи по цьому договору наведені в Додатку №1, що є невід'ємною частиною цього договору. Строк здачі робіт за договором – 31.07.2008р. Строки виконання робіт узгоджуються додатково в робочому порядку (п.п.1.2-1.3 договору).

Відповідно до розділу 2 договору, за виконані згідно цього договору роботи замовник перераховує виконавцю 105 636,00 грн., в тому числі ПДВ – 17 606,00 грн. Оплата за роботи (п.1.2) здійснюється замовником у термін не пізніше 30-ти календарних днів з дня підписання двосторонніх документів, що підтверджують виконання зазначених робіт.

Постачання обладнання, що необхідне для виконання цього договору, виконавець здійснює за свій рахунок в адресу замовника. Умови постачання – DDP м. Родинське Донецької області (Інкотермс-2000). Зобов'язання виконавця щодо виконання робіт, передбачених договором, вважаються виконаними в повному обсязі з моменту передачі робіт у власність покупця у місці поставки (п.п.3.2-3.3 договору).

Відповідно до п.8.1, термін дії договору: початок – з дати підписання, закінчення – 31.07.2008р. або до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Оцінивши договір, з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та своєю правовою природою є договором підряду, який підпадає під правове регулювання норм глави 61 Цивільного кодексу України.

Приписами ст.837 ЦК України визначено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплати виконану роботу.

Як вбачається з матеріалів справи, сторонами погоджено всі істотні умови договору та на момент здійснення зобов'язань сторони перебували у договірних відносинах. Договір не визнаний у встановленому порядку недійсним. Докази стосовно визнання його недійсним не надавались господарському суду.

Відповідно до ч.4 ст. 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами.

Позивач виконав для відповідача роботи, передбачені п.1.1 договору, що підтверджується актом здавання-приймання робіт від 23.09.2008р. на суму 105 138,00 грн.

Зазначений акт підписаний представниками сторін з прикладанням печаток, що є доказом належного виконання позивачем умов договору №18/06-1 від 18.06.2008р. з модернізації комплексу КАГІ та прийняття робіт відповідачем без претензій щодо їх якості, об‘ємів та вартості у сумі 105 138,00 грн.

Відповідно до п.3.1 договору, сторонами був підписаний акт введення в промислову експлуатацію модернізованого комплексу КАГІ, складений за підписами уповноважених осіб сторін.

Відповідно до вимог ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Зі змісту ч.1 ст.854 ЦК України вбачається, що обов'язок замовника здійснити повний розрахунок за виконані підрядні роботи покладений у залежність від належності виконання робіт підрядником та здачі роботи.

Строки виконання зобов'язань з оплати виконаних робіт сторони погодили у пункті 2.2 договору, згідно з яким оплата за роботи здійснюється замовником у термін не пізніше 30-ти календарних днів з дня підписання двосторонніх документів, що підтверджують виконання зазначених робіт.

Враховуючи викладене, відповідач був зобовязаний оплатити роботи, виконані за договором №18/06-1 від 18.06.2008р., до 23.10.2008р.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст.525,526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Відповідач свої зобов'язання, всупереч умовам договору, вимогам вищевикладених статей ЦК та ГК України, належним чином не виконав, у зв'язку з чим на його адресу позивачем було надіслано претензію №064 від 12.04.2010р. з вимогою оплатити роботи, виконані за договором №18/06-1 від 18.06.2008р., в сумі 105 138,00 грн., сплатити штраф в розмірі 36 155,95 грн. та інфляційну компенсацію в сумі 22 813,65 грн, загалом – 164 107,60 грн.

У відповіді №01/11-1096 на претензію відповідач визнав наявність основного боргу в розмірі 105 138,00 грн. та, посилаючись на скрутне фінансове становище, повідомив, що вона буде погашена у найближчий час.

На день винесення рішення відповідач остаточний розрахунок з позивачем за договором №18/06-1 від 18.06.2008р. не здійснив, внаслідок чого за ним перед позивачем утворилась заборгованість у сумі 105 138,00 грн.

Доказів у розумінні ст.ст.33, 36 ГПК України щодо оплати боргу у вказаній сумі відповідач до матеріалів справи не надав.

Враховуючи обґрунтованість та доведеність належним чином заборгованості в сумі 105 138,00 грн. та визнання її в повному обсязі відповідачем, позовні вимоги про стягнення боргу у сумі 105 138,00 грн. є такими, що підлягають задоволенню.

В зв`язку з порушення строків оплати позивачем нараховано та пред'явлено до стягнення інфляційну компенсацію у сумі 29 123,23 грн. за період з 23.11.2008р. по 01.12.2010р.

Частина 2 ст.625 ЦК України встановлює, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок компенсації з урахуванням індексу інфляції, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Середній індекс інфляції за період з 23.11.2008р. по 01.12.2010р. становить 1,241 (а не 1,277, як зазначено позивачем), тому сума інфляційних втрат, понесених позивачем у зазначений період, складає 25 344,03 грн. З огляду на викладене, стягненню з відповідача підлягають інфляційна компенсація в обґрунтованому позивачем розмірі – 25 344,03 грн.

Згідно зі ст.49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи наведене та керуючись ст.129 Конституції України, ст.ст.525, 526, 530, 611, 612, 625, 837, 854, 882 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст.1, 4, 22, 32-34, 36, 43, 44, 48, 49, 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче комерційне підприємство „Техно-сіз”, м. Макіївка до Державного підприємства „Вугільна компанія „Краснолиманська”, м. Родинське про стягнення основного боргу у сумі 105 138грн., інфляційної компенсації у сумі 29 123,23грн. - задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства „Вугільна компанія „Краснолиманська” (85310,м Родинське Донецької області, ЄДРПОУ 31599557) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче комерційне підприємство „Техно-сіз” (86108, м. Макіївка Донецької області, вул. Лихачова, 60, ЄДРПОУ 32087543, п/р 26008410300000 у ВАТ “ПроФін Банк” м. Донецьк, МФО334594) основний борг у сумі 105 138грн., інфляційну компенсацію у сумі 25 344,03 грн., витрати по сплаті державного мита у сумі 1 304,82 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 229,36 грн.

В частині позовних вимог про стягнення інфляційної компенсації в сумі 3 779,20 грн. відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 09.02.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суддя                                                               Зубченко І.В.                               

Повний текст рішення за правилами

ст.85 ГПК України підписано 14.02.2011р.