Ухвала

від 04.02.2008 по справі 9/157-07-4323

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ 

СУД  УКРАЇНИ

           УХВАЛА         

04 лютого 2008 р.                                                                                  

№ 9/157-07-4323 

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді

Добролюбової Т.В.

суддів

Гоголь Т.Г.,

Швеця В.О.

розглянувши

касаційну скаргу

Суб'єкта підприємницької

діяльності ОСОБА_2.

на постанову

Одеського апеляційного

господарського суду

від

29.11.2007 року

у справі

№ 9/157-07-4323

господарського суду

Одеської  області

за позовом

Суб'єкта підприємницької

діяльності  ОСОБА_1.

до

третя особа

Суб'єкта підприємницької

діяльності ОСОБА_2. Арцизька міжрайонна державна податкова інспекція

про

визнання правочинів дійсними та

стягнення 16751,73грн.

в с т а н о в

и в :

Касаційна скарга Суб'єкта

підприємницької діяльності ОСОБА_2. б/д, б/н не приймається до розгляду та

повертається судом, оскільки вона не відповідає вимогам розділу ХІІ1

Господарського процесуального кодексу України зважаючи на те, що до касаційної

скарги не додано документів, що підтверджують сплату державного мита у

встановленому  порядку та розмірі.

Згідно частини 1 статті 46

Господарського процесуального кодексу України державне мито сплачується в доход

державного бюджету в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.

Порядок і розмір сплати державного мита в Україні встановлено Декретом Кабінету

Міністрів України “Про державне мито”.

Підпунктом “г” пункту 2 статті 3

Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” встановлено ставку

державного мита із касаційних скарг на рішення та постанови господарських судів

у розмірі 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті у разі подання заяви для

розгляду спору в першій інстанції, а із спорів майнового характеру -50% ставки,

обчислюваної з оспорюваної суми.

Згідно підпункту ”в” пункту 2

статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” державне мито,

яке справляється із позовних заяв немайнового характеру, в тому числі із

позовних заяв у спорах, що виникають під час укладання, зміни або розірвання

господарських договорів складає 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

В даному випадку позовні вимоги

складаються із позову немайнового характеру про визнання правочинів дійсними

(50 відсотків ставки, що підлягає сплаті у разі подання заяви для розгляду

спору в першій інстанції - 42,50 грн.)  

та із позову майнового характеру про стягнення суми 16751,73 грн. (50

відсотків ставки, обчислюваної з оспорюваної суми,   - 83,7 грн)

Таким чином, загальний розмір

державного мита, яке підлягає сплаті при поданні касаційної скарги на постанову

Одеського апеляційного  господарського

суду  від 29.11.2007 року повинен

складати 42,50 грн. + 83,7 грн. = 126,2 грн. (згідно підпунктів “а”, “в”, “г”

пункту 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”)

Зважаючи на те, що постанова

Одеського апеляційного господарського суду оскаржується в повному обсязі,

державне мито, яке підлягає сплаті при поданні касаційної скарги на постанову

Одеського апеляційного господарського суду, 

повинен складати 50 відсотків ставки, обчисленої з оспорюваної суми,

тобто 126,2 грн., проте відповідачем, згідно з наданим платіжним дорученням №

412 від 20.12.2007 року сплачено державне мито в розмірі 73 грн.

Окрім того Вищий господарський суд

України звертає увагу скаржника, що згідно Інструкції ДПІ України “Про порядок

справляння державного мита “(в редакції від 11.06.98), при перерахуванні мита з

рахунку платника -до позовної заяви додається останній примірник платіжного

доручення з написом кредитної установи такого змісту «Зараховано в доход

бюджету___крб.(дата)». Цей напис скріплюється першим і другим підписами

посадових осіб і відтиском гербової печатки кредитної установи з відміткою дати

виконання платіжного доручення. Оформлення 

поданого платіжного доручення на сплату держмита вищезазначеному не

відповідає.

Зазначене є підставою для

повернення касаційної скарги без розгляду, згідно пункту 4 частини 1  статті 1113 Господарського

процесуального кодексу України.

Касаційна інстанція зауважує на

тому, що відповідно до приписів частини 3 статті 111 3 Господарського

процесуального кодексу України після усунення обставин, зазначених у пунктах 1,

2, 3, 4, 6 частини першої цієї статті, сторона у справі має право повторно

подати касаційну скаргу з додержанням стислих строків для виправлення.

Керуючись пунктом 4 статті 1113

Господарського процесуального кодексу України 

, Вищий господарський суд України 

                                           у х

в а л и в :

Касаційну скаргу Суб'єкта

підприємницької діяльності ОСОБА_2. б/д, б/н на постанову Одеського

апеляційного господарського суду від 29.11.2007 

року у справі № 9/157-07-4323 та додані до неї документи  повернути скаржнику без розгляду.

Головуючий суддя

Т.Добролюбова

 судді:

 Т.Гоголь

 В.Швець