Постанова

від 17.04.2008 по справі 9/157-07-4323

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ 

СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ         

 17 квітня 2008 р.                                                                                   

№ 9/157-07-4323 

Вищий

господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого

Добролюбової Т.В.

суддів

Гоголь Т.Г., Швеця В.О.

за участю представників сторін  позивача відповідача третьої

особи розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну

скаргу  у справі

не з'явились, повідомленні належним чином  ОСОБА_1, дов. від 06.04.2007 року. не

з'явились, повідомленні належним чином 

Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 № 9/157-07-4323

на постанову

Одеського апеляційного

господарського суду 

від

29.11.2007 року

за позовом

Фізичної особи підприємця ОСОБА_3

до

Фізичної особи підприємця ОСОБА_2

третя особа

Арцизька міжрайонна державна

податкова інспекція

про

визнання правочинів дійсними та

стягнення 16751,73грн.

          Фізична особа-підприємець ОСОБА_3

звернулась до господарського суду Одеської області з позовом про визнання

дійсним правочину купівлі-продажу будівельних матеріалів, укладеного у

квітні-жовтні 2006 року в місті Арцизі Одеської області та стягнення боргу в

сумі 16751,73грн.відповідно до накладних № 302 від 07.04.2006 року, № 11 від

13.06.2006 року, №46 від 16.06.2006 року, № 68 від 26.06.2006 року, № 101 від

09.07.2006 року, № 102 від 09.07.2006 року, № 106 від 11.07.2006 року, № 145 Доповідач:Гоголь

Т.Г

від 21.07.2006 року, № 187 від

02.08.2006 року, № 318 від 23.08.2006 року, № 294 від 26.08.2006 року, № 307

від  2.08.2006року, № 313 від 30.08.2006

року, № 333 від 04.09.2006року, № 403 від 19.09.2006 року та № 51 13.10.2006

року., пославшись на те, що вона як співвласник магазину

"Будматеріали", що розташований на ринку в місті Арциз, з квітня

по  жовтень 2006 року відпустила ОСОБА_2

відповідно до накладних будівельні матеріали на суму 16751,73 грн., однак

остання за отриманий товар не розрахувалася.

Господарський суд Одеської області

ухвалою від 30.07.2007 року залучив до участі у справі в якості третьої особи,

яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача Арцизьку міжрайонну

державну податкову інспекцію.

Господарський суд Одеської області

рішенням від 11.10.2007 року 

(суддя Бакланова Н.В.) позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 задовольнив

повністю. Визнав дійсним правочин з купівлі-продажу

будівельних матеріалів, укладений в квітні-жовтні 2006 року в місті  Арциз, між фізичною особою-підприємцем

ОСОБА_3 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 на суму 16751,73 грн. Стягнув з

підприємця ОСОБА_2 на користь підприємця ОСОБА_2заборгованість

в сумі 16751,73 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 167,51 грн.,

витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн. Рішення

суду вмотивоване обґрунтованістю та 

доведеністю позовних вимог.

Одеський апеляційний господарський

суд постановою від 29.11.2007 року (судді: Туренко В.Б., Бандура Л.І., Поліщук

Л.В.) рішення господарського суду Одеської області від 11.10.2007 року змінив,

позов задовольнив частково. Визнав дійсним правочин купівлі-продажу будівельних

матеріалів, укладений в червні-вересні 2006 року між фізичними

особами-підприємцями ОСОБА_3 та ОСОБА_2 за накладними від 13.06.2006 року

№  11; від 16.06.2006 року № 46; від

26.06.2006року № 68 від 9.07.2006року  №

101, 102; від 11.07.2006 року № 106; від 21.07.2006 року № 145 від 2.08.2006

року № 187; від 23.08.2006 року № 318; від 26.08.2007 року № 294 від 29.08.2006

року       № 307; від 30.08.2006 року №

313; від 4.09.2006 року № 333 від 04.09.2006 року  на загальну суму 14598.03грн. Стягнув з

фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь фізичної особи-підприємця

ОСОБА_214598,03грн. основного боргу, 145,98грн. витрат по держмиту, 118,00грн.

витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В частині

стягнення боргу за накладними № 302 від 07.04.2006 року на суму 1809,20 грн.,

№403 від 19.09.2006 року на суму 190,70 грн. №515 від 13.10.2006  року на суму 153,80 грн. суд відмовив,

пославшись на те, що зазначені накладні не підтверджують факт отримання

ОСОБА_2 будматеріалів за цими накладними.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2

звернулась до Вищого господарського суду із касаційною скаргою на постанову

Одеського апеляційного господарського суду від 29.11.2007 року, просить її

скасувати, як таку що ухвалена з порушенням норм матеріального та

процесуального права, прийняти нове рішення яким в задоволенні позовних вимог

відмовити. Вважає, що суд не застосував статтю 181 Господарського кодексу

України, статті 206, 207, 218 Цивільного кодексу України.

Відповідач не скористався своїм

правом на подання відзиву на касаційну скаргу.

Заслухавши доповідь судді Гоголь

Т.Г. та присутнього в судовому засіданні представника відповідача, перевіривши

наявні матеріали справи на предмет правильності застосування господарськими

судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Вищий

господарський суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з

таких підстав.

Відповідно до вимог статті 1117

Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи в касаційному

порядку судові рішення,  касаційна

інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє

правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального

і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права

встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у

рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання

про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими,

збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Одеським апеляційним господарським

судом в ході розгляду справи встановлено та підтверджується матеріалами справи,

що в червні-вересні 2006 року між фізичними особами-підприємцями ОСОБА_3 та

ОСОБА_2, за накладними від  13.06.2006

року №  11; від 16.06.2006року № 46; від

26.06.2006року № 68 від 9.07.2006року  №

101, 102; від 11.07.2006 року № 106; від 21.07.2006 року № 145 від 2.08.2006

року № 187; від 23.08.2006 року № 318; від 26.08.2007 року № 294 від 29.08.2006

року № 307; від 30.08.2006 року № 313; від 4.09.2006 року № 333 від 04.09.2006

року отримані будівельні матеріали на загальну суму 14598.03грн., які

відповідачем оплачені не були. Позивач 16.02.2007 року надіслав на адресу

відповідача вимогу погасити заборгованість, яку останній залишив без

задоволення. Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 вимоги, щодо оплати

отриманого товару не визнала з посиланням на те, що  перелічені товарні накладні не можуть бути

доказом того, що вказаний товар було отримано саме нею, адже на них відсутні

підписи відповідача, або підписи уповноважених нею осіб.

В ході розгляду справи

господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 26.04.2006 року між

державною податковою адміністрацією в Одеській області та суб'єктом

підприємницької діяльності ОСОБА_2 укладено договір на проведення поточного

ремонту адмінприміщення Арцизької міжрайонної державної податкової інспекції.

Суб'єкт  підприємницької діяльності

ОСОБА_2 здійснювала самостійно закупівлю будматеріалів. Для підтвердження

вартості виконаних підрядних робіт нею надані Арцизькій міжрайонній державній

податковій інспекції  копії накладних на

отримання матеріалів, які і були оплачені податковою інспекцією шляхом

перерахування коштів суб'єкту підприємницької діяльності  ОСОБА_2 Отже Одеській  апеляційний господарський суд встановив факт

відпуску будівельних матеріалів підприємцем ОСОБА_3 за спірними накладними на

загальну суму 14598.03грн. підприємцюОСОБА_2 та оплату цих же будівельних

матеріалів Арцизькіою міжрайонною державною податковою інспекцією  безпосередньоОСОБА_2         

Статтею 181 Господарського кодексу

України встановлений загальний порядок укладання господарських договорів,

відповідно до якого, зокрема, господарський договір за загальним правилом, викладається

у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Проте допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто

шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також

шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не

встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду

договорів.

Пункт 4 статті 203 Цивільного

кодексу України передбачає, що правочин має бути спрямований на реальне

настання правових наслідків.

Статтею 205 Цивільного кодексу

України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі,

сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Частиною 1 статті

206 Цивільного кодексу України встановлено, що усно

можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх

вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та

(або) державній реєстрації, а також право чинів, для яких недодержання

письмової форми має наслідком їх недійсність.

Частина 1 статті 207 Цивільного

кодексу України встановлює, що правочин вважається таким, що вчинений у

письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах,

у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Відносини, які склалися між

сторонами у справі підпадають під ознаки договору купівлі-продажу. Укладення

договорів купівлі-продажу регулюється нормами параграфу 1 розділу ІІІ

Цивільного кодексу України.

Статтею 655 Цивільного кодексу

України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець)

передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні

(покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і

сплатити за нього певну грошову суму.

Колегія Вищого господарського суду

України погоджується із висновком апеляційного господарського суду стосовно

існування між позивачем та відповідачем договірних відносин щодо придбання

товару та виникнення у зв'язку з цим обов'язку сплатити за нього  грошову суму в розмірі 14598,03грн.

В іншій частині ухвалений у справі

судовий акт не оскаржувався а відтак в касаційному порядку не переглядався.

Отже, фактичні обставини справи

встановлено апеляційним господарським судом 

на основі повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки

апеляційного господарського суду відповідають цим обставинам і їм надана

правильна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і

процесуального права, а доводи касаційної скарги визнаються непереконливими,

оскільки зводяться до необхідності вирішення касаційною інстанцією питань про

додаткову перевірку доказів, що суперечить вимогам статті 1117

Господарського процесуального кодексу України, тому до уваги не приймаються.

З огляду на зазначене та керуючись

статтями 108, 1115 , 1117, 1119, 11111

Господарського процесуального кодексу України, Вищий  господарський суд України    

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Одеського апеляційного

господарського суду від 29.11.2007  року

у справі № 9/157-07-4323 - залишити без змін, а касаційну скаргу  фізичної особи ОСОБА_2 - залишити без

задоволення.

Головуючий        суддя                                                  

Т. Добролюбова

Судді                                                                                

Т.Гоголь

В.Швець