Постанова

від 21.09.2006 по справі 37/64пд

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

37/64пд

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                                             ПОСТАНОВА

                                                        ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

21.09.06 р.                                                                                 Справа № 37/64пд

11 годин 45 хвилинПостанова прийнята, складена і підписана в нарадчій кімнаті та проголошена в судовому засіданні у повному обсязі  у приміщенні господарського суду Донецької області (м. Донецьк, вул. Артема, 157, кабінет № 210)

за позовом  Ясинуватської об'єднаної державної податкової інспекції, м. Ясинувата

до відповідачів: 1) приватного підприємства „Мадеса”, м. Авдіївка,

                             2) приватного підприємства „ЕНЕР – ТЕК”, м. Київ   

про: 1) визнання недійсним господарського зобов'язання, вчиненого з метою, яка суперечить інтересам держави і суспільства, що виникло та виконане на підставі договору № 04/08/26 від 26 серпня 2004 року; 2) стягнення  з приватного підприємства „ЕНЕР-ТЕК”, м. Київ на користь приватного підприємства “Мадеса”, м. Авдіївка грошових коштів отриманих за договором № 04/08/26 від 26 серпня 2004 року на суму 452201 грн. 60 коп.; 3) стягнення з приватного підприємства „Мадеса”, м. Авдіївка на користь державного бюджету України вартості товарів отриманих від приватного підприємства “ЕНЕР-ТЕК” за договором № 04/08/26 від 26 серпня 2004 року на суму 452201 грн. 60 коп.

Суддя господарського суду Донецької області Яманко Валентина Григорівна

при секретарі судового засідання Шкурідіній  І. О.

Представники:

Від позивача:  Шевчук Т. В. – за дов. № 4780/10/10-013-4 від 21 квітня 2006 року,

Від першого відповідача:  Малімон С. О. – паспорт серії ВВ № 124543 від 9 грудня 1997 року,

                                            Василенко В. А. – за дов. від 29 березня 2006 року,   

Від другого відповідача:   не з'явився.

Суть справи:

Позивач - Ясинуватська об'єднана державна податкова інспекція, м. Ясинувата звернувся 15 березня 2006 року до господарського суду Донецької області з позовною заявою (т. 1 арк. справи 2-6) до приватного підприємства „Мадеса”, м. Авдіївка та приватного підприємства „ЕНЕР – ТЕК”, м. Київ про: 1) визнання недійсним господарського зобов'язання, вчиненого з метою, яка суперечить інтересам держави і суспільства, що виникло та виконане на підставі договору № 04/08/26 від 26 серпня 2004 року; 2) стягнення  з приватного підприємства „ЕНЕР-ТЕК”, м. Київ на користь приватного підприємства “Мадеса”, м. Авдіївка грошових коштів отриманих за договором № 04/08/26 від 26 серпня 2004 року на суму 452201 грн. 60 коп.; 3) стягнення з приватного підприємства „Мадеса”, м. Авдіївка на користь державного бюджету України вартості товарів отриманих від приватного підприємства “ЕНЕР-ТЕК” за договором № 04/08/26 від 26 серпня 2004 року на суму 452201 грн. 60 коп.; 4) прийняття заходів по забезпеченню адміністративного позову, розгляд якої згідно пункту 6 розділу VІІ Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України зі змінами внесеними Законом України "Про внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України" № 2953-ІУ від 6 жовтня 2005 року, до початку діяльності окружного адміністративного суду підвідомчий  господарському суду Донецької області.

Ухвалою суду від 15 березня 2006 року (т. 1 арк. справи 1) зазначена позовна заява була залишена без руху на строк до 5 квітня 2006 року оскільки була подана без дотримання вимог статті 79, пункту 6 частини 1, частини 3 статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України.

        4 квітня 2006 року позивач уточнив позовні вимоги, виключивши з них пункт 4, а саме прийняття заходів по забезпеченню адміністративного позову та виправив недоліки.

        5 квітня 2006 року, у зв'язку з усуненням позивачем на виконання ухвали суду від 15 березня 2006 року недоліків, судом ухвалою (т. 1 арк. справи 93-98) було відкрито провадження в адміністративній справі № 37/64пд та призначено попереднє судове засідання на 25 квітня 2006 року. Також, ухвалою від 5 квітня 2006 року суд задовольнив клопотання позивача щодо витребування документів у Ясинуватської районної державної адміністрації Донецької області, Донецького обласного управління статистики, державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва, господарського суду м. Києва та оригіналів документів у Ясинуватської об'єднаної державної податкової інспекції. Ухвала суду від 5 квітня 2006 року про відкриття провадження в адміністративній справі була отримана позивачем та першим відповідачем 7 квітня 2006 року, про що свідчать поштові повідомлення (т. 2 арк. справи 1-2). Другим відповідачем зазначена ухвала суду відповідно до поштового повідомлення № 3316552 (т. 1 арк. справи 103) та конверту повернення (т. 1 арк. справи 104) отримана не була, у зв'язку з тим, що приватне підприємство „ЕНЕР – ТЕК”, м. Київ за адресою: 01030, м. Київ, вул. Чапаєва / Франка, 2/16, не знаходиться.   

5 квітня 2006 року судом були направлені запити до Районної державної адміністрації у Шевченківському районі м. Києва (т. 1 арк. справи 99), господарського суду м. Києва (т. 1 арк. справи 100), Ясинуватської районної державної адміністрації (т. 1 арк. справи 101), Головного управління статистики у Донецькій області (т. 1 арк. справи 102), щодо надання належним чином засвідчених копій перелічених у запитах документів.  

         25 квітня 2006 року на попереднє судове засідання прибули представники позивача та першого відповідача, другий відповідач у попереднє судове засідання не з'явився, позивач підтримав позовні вимоги, перший відповідач проти позовних вимог заперечував. Оскільки станом на 25 квітня 2006 року відповіді на запити, надіслані господарським судом Донецької області до державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва та господарського суду м. Києва, до господарського суду Донецької області не надійшли, позивачем та першим відповідачем у попередньому судовому засіданні 25 квітня 2006 року було надане клопотання щодо зупинення розгляду справи № 37/64 пд (т. 2 арк. справи 54) на строк до отримання судом документів, у зв'язку з надісланням запитів до державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва, господарського суду м. Києва та Головного управління статистики  м. Києва. Суд ухвалою від 25 квітня 2006 року клопотання позивача та першого відповідача щодо зупинення розгляду справи № 37/64 пд задовольнив та зупинив провадження в адміністративній справі № 37/64пд на строк до отримання судом витребуваних документів від державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва, господарського суду м. Києва та Головного управління статистики м. Києва (т. 2 арк. справи 55-59). Також, ухвалою суду від 25 квітня 2006 року було задоволено клопотання першого відповідача – приватного підприємства “Мадеса”, м. Авдіївка щодо витребування додаткових доказів у державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва та Головного управління статистики м. Києва. 25 квітня 2006 року господарським судом Донецької області були надіслані відповідні запити до державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва (т. 2 арк. справи 60) та до Головного управління статистики м. Києва (т. 2 арк. справи 61).

        28 квітня 2006 року через канцелярію господарського суду Донецької області надійшов супровідний лист № 06-37.1/834 від 20 квітня 2006 року господарського суду м. Києва з доданням засвідченої копії рішення господарського суду м. Києва по справі № 6/325 від 11 квітня 2005 року та зазначенням, що станом на 19 квітня 2006 року зазначене рішення в апеляційному та касаційному порядку не було оскаржено (т. 2 арк. справи 62-65).

        18 травня 2006 року через канцелярію господарського суду Донецької області надійшов супровідний лист № 4237/9/29-204 від 28 квітня 2006 року державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва з доданням копій рішення господарського суду м. Києва по справі № 6/325 від 11 квітня 2005 року, акту № 274/1504 від 14 вересня 2004 року про анулювання свідоцтва про реєстрацію приватного підприємства „ЕНЕР-ТЕК”, м. Київ платником податку на додану вартість, довідки форми № 4-ОПП № 18308/28-107 від 1 жовтня 2003 року, свідоцтва про реєстрацію приватного підприємства „ЕНЕР-ТЕК”, м. Київ платником податку на додану вартість, свідоцтва про державну реєстрацію приватного підприємства „ЕНЕР-ТЕК”, м. Київ, довідки Головного міжрегіонального управління статистики у м. Києві про наявність приватного підприємства „ЕНЕР-ТЕК”, м. Київ в ЄДРПОУ, статуту приватного підприємства „ЕНЕР-ТЕК”, м. Київ та повідомленням про те, що рішенням господарського суду по справі № 6/235 від 11 квітня 2005 року підприємству скасовано державну реєстрацію (т. 2 арк. справи 71-83).     

         20 червня 2006 року через канцелярію господарського суду Донецької області надійшов лист № 2837/9/10-114 від 6 червня 2006 року державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва з зазначенням, що органом, який забезпечував контроль за виконанням рішення господарського суду м. Києва по справі № 6/325 від 11 квітня 2005 року є районна державна адміністрація у Шевченківському районі м. Києва (т. 2 арк. справи 87).

         20 червня 2006 року господарським судом Донецької області був повторно надісланий запит до Головного управління статистики м. Києва (т. 2 арк. справи 89) стосовно надання інформації щодо результатів виконання рішення господарського суду м. Києва по справі № 6/325 від 11 квітня 2005 року про припинення підприємницької діяльності  приватного підприємства “ЕНЕР-ТЕК”, м. Київ, довідки про знаходження в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України приватного підприємства “ЕНЕР-ТЕК”, м. Київ станом на 20 квітня 2006 року, довідки про наявність даних щодо засновників приватного підприємства “ЕНЕР-ТЕК”, м. Київ,  майна та  статутного фонду, довідки про наявність в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України приватного підприємства “ЕНЕР-ТЕК”, м. Київ (код ЄДРПОУ 32671382, 01030, м. Київ, вул. Чапаєва/Франка, 2/16). Також, 20 червня 2006 року судом був надісланий запит до Районної державної адміністрації у Шевченківському районі м. Києва (т. 2 арк. справи 90) стосовно надання інформації про результати виконання рішення господарського суду м. Києва по справі № 6/325 від 11 квітня 2005 року про припинення підприємницької діяльності приватного підприємства “ЕНЕР-ТЕК”, м. Київ у зв'язку з ліквідацією, не пов'язаною з банкрутством юридичних осіб, ліквідаційного балансу приватного підприємства “ЕНЕР-ТЕК”, м. Київ, даних стосовно органу, який забезпечував контроль за виконанням рішення господарського суду м. Києва по справі № 6/325 від 11 квітня 2005 року про припинення підприємницької діяльності  приватного підприємства “ЕНЕР-ТЕК”, м. Київ,  довідки про знаходження або зняття з податкового обліку приватного підприємства “ЕНЕР-ТЕК”, м. Київ станом на 20 квітня 2006 року, довідки про застосування заходів щодо встановлення засновників приватного підприємства “ЕНЕР-ТЕК”, м. Київ, наявності майна та статутного фонду приватного підприємства “ЕНЕР-ТЕК”, м. Київ, довідки про наявність в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України приватного підприємства “ЕНЕР-ТЕК”, м. Київ (код ЄДРПОУ 32671382, 01030, м. Київ, вул. Чапаєва/Франка, 2/16).

        11 липня 2006 року через канцелярію господарського суду Донецької області надійшов лист № 10136-2197 від 4 липня 2006 року Шевченківської районної державної адміністрації у м. Києві (т. 2 арк. справи 93) з зазначенням того, що згідно відомостей з реєстраційної справи Приватного підприємства „ЕНЕР-ТЕК”, м. Київ, документи для включення відомостей про зазначену юридичну особу до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців станом на 29 червня 2006 року не подавались. Також, Шевченківська районна державна адміністрація у м. Києві у зазначеному вище листі інформує суд, що на виконання рішення господарського суду м. Києва  до Єдиного державного реєстру внесено запис про рішення господарського суду м. Києва № 6/325 від 11 квітня 2005 року про припинення юридичної особи, що не пов'язане з банкрутством: номер запису -1074 131 000 001 0279, дата запису – 16 вересня 2005 року, голова ліквідаційної комісії – Нащинець В.П. Крім того, Шевченківською районною державною адміністрацією у м. Києві надана інформація, що документи для припинення юридичної особи приватного підприємства „ЕНЕР-ТЕК”, м. Київ до відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців не подавались, у зв'язку з чим державна реєстрація припинення юридичної особи не проводилась.  

        28 липня 2006 року  через канцелярію господарського суду Донецької області надійшов лист № 13-4158 від 4 липня 2006 року Головного управління статистики у м. Києві (т. 2 арк. справи 95) з наданням витягу з ЄДРПОУ станом на 4 липня 2006 року, який долучено судом до матеріалів справи.

        В період з 24 липня 2006 року по 4 вересня 2006 року суддя Яманко В. Г. перебувала у відпустці згідно наказів № 244 та 245 від 22 червня 2006 року.

5 вересня 2006 року у зв'язку з отриманням витребуваних судом від зазначених державних органів документів суд за своєю ініціативою поновив провадження по справі № 37/64 пд та призначив попереднє судове засідання на 14 вересня 2006 року (т. 2 арк. справи 97-98).

14 вересня 2006 року позивач на попереднє судове засідання не з'явився, перший відповідач проти заявлених позовних вимог заперечував та надав клопотання з доказами виконання оспорюваного договору та сплати податків, другий відповідач на судове засідання не з'явився, спір сторони не врегулювали. Судом було закінчено підготовче провадження та призначений на 21 вересня 2006 року судовий розгляд справи № 37/64 пд (т. 3 арк. справи 113-114).

21 вересня 2006 року був проведений судовий розгляд справи № 37/64пд, під час якого сторони  примирення не досягли, позивач підтримав позовні вимоги, перший відповідач проти позовних вимог заперечував, другий відповідач на судове засідання не з'явився.

Позивач – Ясинуватська об'єднана державна податкова інспекція є суб'єктом владних повноважень, створена та діє на підставі Закону України "Про державну податкову службу в Україні" № 509 – ХІІ від 4 грудня 1990 року в редакції Закону України № 3813-ХІІ від 24 грудня 1993 року зі змінами та доповненнями.

          В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори у встановленому порядку та розмірах. Приховування доходу, отриманого від здійснення господарської діяльності є порушенням інтересів держави та суспільства. Другий відповідач - приватне підприємство „ЕНЕР – ТЕК”, м. Київ не мав наміру самостійно займатись підприємницькою діяльністю, а мав на меті отримання винагороди, вся діяльність особи, яка діяла від імені приватного підприємства „ЕНЕР – ТЕК”, м. Київ, мала метою здійснення діяльності поза межами правової відповідальності, з приховуванням доходів та ухиленням від сплати податків та обов'язкових платежів до бюджету та державних цільових фондів від результатів своєї діяльності. Відповідно до рішення господарського суду м. Києва № 6/325 від 11 квітня 2005 року (т. 2 арк. справи 63-65, 72-73) юридична особа приватне підприємство „ЕНЕР – ТЕК”, м. Київ була припинена у зв'язку з тим, що з грудня 2003 року другий відповідач не подавав до податкового органу податкові декларації, документи фінансової звітності відповідно до законодавства України. На думку позивача, саме з такою метою укладалася спірна угода та виконувалося спірне господарське зобов'язання з боку однієї сторони – другого відповідача, оскільки його фінансові наслідки не знайшли відображення у податковій звітності приватного підприємства „ЕНЕР – ТЕК”, м. Київ внаслідок неподання такої звітності в податковий орган.

         Позивачем були надані до матеріалів справи в підтвердження позовних вимог нижче приведені докази, досліджені судом в оригіналах та долучені до справи в засвідчених копіях:  договір № 04/08/26 від 26 серпня 2004 року – т. 1 арк. справи 7, податкові накладні – т. 1 арк. справи 8-30, квитанції до прибуткових ордерів – т. 1 арк. справи 31-39, лист державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва № 421/7/29-206 від 3 лютого 2006 року – т. 1 арк. справи 40, акт про анулювання свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 274/1504 від 14 вересня 2004 року – т. 1 арк. справи 41, акт обстеження місцезнаходження № 7 від 18 лютого 2004 року, рішення господарського суду м. Києва № 6/325 від 11 квітня 2005 року – т. 1 арк. справи 43-44, акт перевірки № 128/23/30905643 від 24 червня 2005 року – т. 1 арк. справи 45-69, лист № 5222/7/26-013 від 23 червня 2005 року про зустрічну перевірку – т. 1 арк. справи 74, лист СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків № 6139/7/28-1200 від 1 липня 2005 року – т. 1 арк. справи 75, лист електронної пошти про проведення зустрічної перевірки – т. 1 арк. справи 76, лист про витребування документів № 2542/10/10-013-1 від 10 березня 2006 року – т. 1 арк. справи 78, клопотання про витребування доказів по справі – т. 1 арк. справи 80-81, 89-92, пояснення працівників податкового органу, які здійснювали перевірку – т. 2 арк. справи 21-22, корінці податкових повідомлень – рішень від 29 червня 2005 року № 0001202301/0, № 0001192301/0, № 0001182301/0, № 0001172301/0 – т. 2 арк. справи 23-24, розрахунки фінансових санкцій – т. 2 арк. справи 25-28, план перевірки дотримання податкового та валютного законодавства – т. 2 арк. справи 29-32, пояснення до акту перевірки від 24 червня 2005 року № 23/30905643 – т. 2 арк. справи 33, пояснювальна записка – т. 2 арк. справи 34, схеми руху товарно – грошових потоків першого відповідача – т. 2 арк. справи 35, довідки про дебіторську та кредиторську заборгованість першого відповідача – т. 2 арк. справи 37-38, запит на надання інформації № 218/23-113-2 від 6 червня 2005 року – т. 2 арк. справи 39-40.             

Перший відповідач – приватне підприємство „Мадеса”, м. Авдіївка зареєстрований розпорядженням голови Ясинуватської районної державної адміністрації Донецької області № 283 від 28 липня 2000 року (т. 1 арк. справи 71) як суб'єкт підприємницької діяльності – юридична особа, про що було видане свідоцтво про державну реєстрацію (т. 1 арк. справи 72, т. 2 арк. справи 4-5, 42) за адресою: 83023, смт. Желанне, вул. 50-річчя СРСР, 1. 26 липня 2005 року приватне підприємство „Мадеса”, м. Авдіївка пройшло перереєстрацію та включено до Єдиного державного реєстру (т. 2 арк. справи 3). Перший відповідач включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за № 30905643, про що свідчить довідка Донецького обласного управління статистики від 25 червня 2003 року (т. 1 арк. справи 70). Відповідно до довідки Головного управління статистики у Донецькій області від 11 квітня 2006 року № 22-2/1079 (т. 2 арк. справи 7) перший відповідач станом на 11 квітня 2006 року значиться в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України. Згідно свідоцтва форми № 5-Р № 07151540 серії НВ № 268999 (т. 2 арк. справи 44) перший відповідач є платником податку на додану вартість. Відповідно до статуту (т. 2 арк. справи 45-52) приватне підприємство „Мадеса”, м. Авдіївка знаходиться за адресою: 83023, смт. Желанне, вул. 50-річчя СРСР, 1, засновником якого відповідно до рішення № 1 від 25 липня 2000 року (т. 2 арк. справи 43) є Малімон Світлана Олександрівна, паспорт серії ВВ № 124543, виданий Авдієвським МВ УМВС України у Донецькій області 9 грудня 1997 року. Згідно довідки форми № 4-ОПП № 28-013/132 (т. 2 арк. справи 53) перший відповідач перебуває на податковому обліку в Ясинуватській об'єднаній державній податковій інспекції з 3 серпня 2000 року за № 374.   

Перший відповідач у відзиві на позовну заяву (т. 2 арк. справи 8-12) зазначив, що  приватне підприємство „Мадеса”, м. Авдіївка в своїй діяльності з початку свого заснування чітко та неухильно дотримувалося вимог чинного законодавства, є порядним платником податків, звіти в органи статистики, державну податкову інспекцію, пенсійний фонд України, фонд соціального страхування здаються головним бухгалтером підприємства своєчасно. Перший відповідач факт укладання спірного договору № 04/08/26 від 26 серпня 2004 року підтвердив, та зазначає, що відповідно до зазначеного договору приватне підприємство „ ЕНЕР – ТЕК” було зобов'язане постачати кокс, а приватне підприємство „Мадеса”, м. Авдіївка було зобов'язане сплатити грошові кошти за поставлений товар. Весь обсяг отриманого за договором № 04/08/26 від 26 серпня 2008 року коксу було продано закритому акціонерному товариству „Свинець”, що підтверджується виписаними відвантажувальними документами, а також сумами податку на додану вартість нарахованими в зв'язку з продажем товару, зазначеними в податкових накладних. Також, перший відповідач зазначив, що на час підписання зазначеного договору та проведення господарських зобов'язань за цим договором приватне підприємство „ЕНЕР – ТЕК”, м. Київ перебувало на обліку в державній податковій інспекції у Шевченківському районі м. Києва, було зареєстроване як платник податку на додану вартість належним чином. Перший відповідач вважає, що згідно чинного законодавства покупець (перший відповідач) не може відповідати за дії продавця (другого відповідача), який не звітує перед податковими органами, не перебуває за своєю юридичною адресою, чинним законодавством не передбачений обов'язок покупця контролювати дії продавця і перевіряти виконання ним своїх податкових зобов'язань, подібні функції належать виключно податковій службі. Перший відповідач посилається на те, що господарські відносини першого та другого відповідачів були закінчені в березні 2005 року, а рішення господарського суду м. Києва № 6/325, яким юридична особа приватного підприємства „ЕНЕР – ТЕК”, м. Київ була припинена, було прийняте 11 квітня 2005 року.           

Першим відповідачем були надані до матеріалів справи в підтвердження заперечень наступні докази, досліджені судом в оригіналах та долучені до справи в засвідчених копіях: податкові декларації з податку на додану вартість за вересень, листопад 2004 року, січень, березень 2005 року – т. 3 арк. справи 2-9, книга обліку продажу товарів (робіт, послуг) № 2 – т. 3 арк. справи 10-21,  книга обліку придбання товарів (робіт, послуг) № 3 – т. 3 арк. справи 22-39, договір  постачання № 3/47-04 від 7 квітня 2004 року, укладений між ПП "Мадеса" та ЗАТ "Свинець" – т. 3 арк. справи 40-41, накладні, податкові накладні, довіреності щодо виконання умов зазначеного договору № 3/47-04 від 7 квітня 2004 року – т. 3 арк. справи 42-58, акт звірки розрахунків за договором № 3/47-04 від 7 квітня 2004 року – т. 3 арк. справи 59, платіжні документи щодо отримання грошових коштів від ЗАТ "Свинець" за договором № 3/47-04 від 7 квітня 2004 року - т. 3  арк. справи 60-86, акт звірки розрахунків за договором укладеним між ПП "Мадеса" та ПП "ЕНЕР-ТЕК" договір № 04/08/26 від 26 серпня 2004 року – т. 3 арк. справи 87, квитанція до прибуткового касового ордеру № 159 від 29 квітня 2005 року – т. 3 арк. справи 88, витратні накладні на виконання договору № 04/08/26 від 26 серпня 2004 року – т. 3 арк. справи 89-111.

Другий відповідач - приватне підприємство „ЕНЕР – ТЕК”, м. Київ, було зареєстроване Шевченківською районною державною адміністрацією м. Києва 22 вересня 2003 року як суб'єкт підприємницької діяльності – юридична особа, про що було видане свідоцтво про державну реєстрацію (т. 2 арк. справи 77), знаходилося на обліку в державній податковій інспекції Шевченківського району м. Києва (т. 2 арк. справи 75). Згідно свідоцтва форми № 2-Р № 39046220 серії НБ № 204601 від 15 жовтня 2003 року (т. 2 арк. справи 76) приватне підприємство „ЕНЕР – ТЕК”, м. Київ було зареєстроване платником податку на додану вартість. Другий відповідач був включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за № 32671382 (т. 2 арк. справи 78). Згідно до статуту (т. 2 арк. справи 79-83) приватне підприємство „ЕНЕР – ТЕК”, м. Київ було зареєстроване за адресою: м. Київ, вул. Чапаєва – Франка, 2/16. Відповідно до рішення господарського суду м. Києва № 6/325 від 11 квітня 2005 року (т. 2 арк. справи 63-65, 72-73) юридична особа приватне підприємство „ЕНЕР – ТЕК”, м. Київ була припинена у зв'язку з тим, що з грудня 2003 року другий відповідач не подавав до податкового органу податкові декларації, документи фінансової звітності відповідно до законодавства України. Станом на 19 квітня 2006 року зазначене рішення в апеляційному чи касаційному порядку не оскаржено (т. 2 арк. справи 62). Відповідно до акту № 274/1504 від 14 вересня 2004 року свідоцтво № 39056220 від 15 жовтня 2003 року про реєстрацію другого відповідача платником податку на додану вартість було анульовано. В листі Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації № 10/36-2197 від 4 липня 2006 року (т. 2 арк. справи 93) зазначено, що згідно реєстраційної справи приватного підприємства „ЕНЕР – ТЕК”, м. Київ документи для включення відомостей про зазначену юридичну особу до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців станом на 29 червня 2006 року не подавались, на виконання рішення господарського суду м. Києва, до Єдиного державного реєстру внесено запис про припинення юридичної особи, що не пов'язане з банкрутством. Оскільки, документи для припинення юридичної особи до відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців не подавались, державна реєстрація припинення юридичної особи не проводилася. Відповідно до довідки Головного управління статистики у м. Києві № 13-4158 від 4 липня 2006 року (т. 2 арк. справи 95) станом на 4 липня 2006 року в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України значиться приватне підприємство „ЕНЕР – ТЕК”, м. Київ.       

Щодо повідомлення другого відповідача про розгляд даної судової справи слід зазначити, що судом належним чином надсилалися поштою ухвали та додані до них матеріали, але зважаючи на відсутність другого відповідача за юридичною адресою ці документи були повернуті з відмітками пошти -  "адресат не розшуканий, адресат відсутній, не зареєстрований". Згідно роз'яснень наданих Вищим господарським судом України  в інформаційному листі № 01-8/1228 від 2 червня 2006 року, до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб – учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", " адресат відсутній" з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.       

        Представники позивача та першого відповідача клопотань про повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявили, у зв'язку з чим на підставі пункту 2-1 розділу VII Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України зі змінами внесеними Законом України "Про внесення змін до  Кодексу адміністративного судочинства України" № 2953-IV від 6 жовтня 2005 року судовий розгляд був проведений без технічної фіксації.

        Суд, заслухавши пояснення представників позивача та першого відповідача, перевіривши матеріали справи та дослідивши надані сторонами  докази, -

ВСТАНОВИВ:

        Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини  від 4 листопада 1950 року, ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, яка у відповідності до статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, передбачено, що  кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку  незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

        Статтею 19 Конституції України  визначено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

        Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Пунктом 11 статті 10 Закону України  “Про  державну  податкову  службу  в  Україні” № 509-ХІІ від 4 грудня 1990 року в редакції Закону України № 3813-ХІІ від 24 грудня 1993 року зі змінами та доповненнями, до функцій податкових інспекцій віднесено подання до судів позовів до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав.

Звернення податкового органу з позовом щодо визнання угоди недійсною є примусовим заходом щодо стягнення в доход держави коштів, одержаних за такими угодами, та відповідно публічно-правовою санкцію, застосування якої суб'єктом владних повноважень в порядку виконання покладених на нього законом функцій до суб'єктів підприємницької діяльності  повинно розглядатися за нормами Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки за змістом пункту 1 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції  це публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.  Згідно статті 4 Закону України “Про державну  податкову службу в Україні” Державна податкова адміністрація України, якій підпорядковуються податкові адміністрації та інспекції на місцях, є центральним органом виконавчої влади. Даний спір є публічно-правовим, оскільки виник з публічно-правових відносин за участю суб'єкта владних повноважень, а саме органу виконавчої влади, що реалізує в цих відносинах надані йому чинним законодавством владні управлінські функції на здійснення перевірки відповідачів щодо дотримання  вимог податкового та цивільного законодавства при укладанні, виконанні спірного господарського зобов'язання та сплати у зв'язку з цим виконанням податків. Таким чином, ця справа відповідає вищенаведеному нормативному визначенню адміністративної справи. Під перелік публічно-правових справ, на які не поширюється компетенція адміністративних судів, встановлений частиною 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, ця справа не підпадає.

Щодо оспорюваної позивачем угоди, суд зазначає наступне.

В результаті планової документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства приватного підприємства „Мадеса”, м. Авдіївка за період з 1 грудня 2003 року по 31 березня 2005 року (акт перевірки № 128/23/30905643 від 24 червня 2005 року -  т. 1 арк. справи 45-69), здійсненої відповідно до плану перевірки дотримання податкового та валютного законодавства (т. 2 арк. справи 29-32) посадовими особами Ясинуватської ОДПІ було встановлено, що 26 серпня 2004 року між приватним підприємством „Мадеса”, м. Авдіївка та приватним підприємством “ЕНЕР – ТЕК”, м. Київ  був укладений договір № 04/08/26 згідно якого приватне підприємство „Мадеса”, м. Авдіївка отримало від ПП “ЕНЕР - ТЕК” кокс на загальну суму 453353 грн. 72 коп., у тому числі податок на додану вартість 75558 грн. 95 коп., по періодах: вересень 2004 року – 150396 грн., у тому числі податок на додану вартість 25066 грн., листопад 2004 року – 49305 грн. 60 коп., у тому числі податок на додану вартість 8217 грн. 60 коп., грудень 2004 року – 12500 грн., у тому числі податок на додану вартість 2083 грн. 33 коп., січень 2005 року – 173664 грн., у тому числі податок на додану вартість 28944 грн., березень 2005 року – 67488 грн. 12 коп., у тому числі податок на додану вартість 11248 грн. 02 коп., що підтверджується витратними накладними та податковими накладними: № 335 від 2 вересня 2004 року, № 347 від 7 вересня 2004 року, № 353 від 8 вересня 2004 року, № 362 від 9 вересня 2004 року, № 369 від 10 вересня 2004 року, № 383 від 27 вересня 2004 року, № 539 від 3 листопада 2004 року, № 611 від 22 листопада 2004 року, № 618 від 23 листопада 2004 року, № 625 від 24 листопада 2004 року, № 707 від 10 грудня 2004 року, № 66 від 18 січня 2005 року, № 71 від 19 січня 2005 року, № 77 від 20 січня 2005 року, № 79 від 21 січня 2005 року, № 83 від 24 січня 2005 року, № 88 від 25 січня 2005 року, № 287 від 11 березня 2005 року, № 293 від 12 березня 2005 року, № 298 від 14 березня 2005 року, № 304 від 15 березня 2005 року, № 309 від 16 березня 2005 року, № 314 від 17 березня 2005 року (т. 1 арк. справи 8- 30, т. 3 арк. справи 89-111).

Приватне підприємство „Мадеса”, м. Авдіївка розрахувалось за кокс готівкою згідно квитанцій до прибуткового касового ордеру на загальну суму 453353 грн. 72 коп., а саме: № 363 від 2 листопада 2004 року, № 366 від 3 листопада 2004 року, № 372 від 5 листопада 2004 року, № 374 від 8 листопада 2004 року, № 439 від 10 грудня 2004 року, № 473 від 27 грудня 2004 року, № 45 від 24 січня 2005 року, № 51 від 27 січня 2005 року, № 54 від 28 січня 2005 року, № 268 від 13 вересня 2004 року, № 270 від 14 вересня 2004 року, № 273 від 15 вересня 2004 року, № 276 від 16 вересня 2004 року, № 279 від 17 вересня 2004 року, № 281 від 20 вересня 2004 року, № 283 від 21 вересня 2004 року, № 285 від 22 вересня 2004 року, № 288 від 23 вересня 2004 року, № 291 від 24 вересня 2004 року, № 297 від 28 вересня 2004 року, № 299 від 29 вересня 2004 року, № 332 від 14 жовтня 2004 року, № 334 15 жовтня 2004 року, № 340 від 19 жовтня 2004 року, № 354 від 26 жовтня 2004 року, № 57 від 2 лютого 2005 року, № 59 від 3 лютого 2005 року, № 62 від 4 лютого 2005 року, № 70 від 9 лютого 2005 року, № 73 від 10 лютого 2005 року, № 75 від 11 лютого 2005 року, № 81 від 15 лютого 2005 року, № 83 від 16 лютого 2005 року, № 92 від 21 лютого 2005 року, № 94 від 22 лютого 2005 року, № 100 від 24 лютого 2005 року, № 102 від 25 лютого 2005 року, № 105 від 28 лютого 2005 року, № 108 від 1 березня 2005 року, № 115 від 4 березня 2005 року, № 110 від 2 березня 2005 року, № 132 від 18 березня 2005 року, № 135 від 21 березня 2005 року, № 141 від 23 березня 2005 року, № 144 від 24 березня 2005 року, № 159 від 30 березня 2005 року (т. 1 арк. справи 31-39), № 159 від 29 квітня 2005 року (т. 3 арк. справи 88).

Таким чином, судом встановлено, що виконання оспорюваного податковим органом договору № 04/08/26 від 26 серпня 2004 року, укладеного між приватним підприємством „Мадеса”, м. Авдіївка та приватним підприємством “ЕНЕР – ТЕК”, м. Київ, згідно вищезазначених документів відбулося на суму 453353 грн. 72 коп. (т. 3 арк. справи 87), а не на суму – 452201 грн. 60 коп., як зазначив позивач.

Крім того, згідно пояснень першого відповідача (т. 2 арк. справи 8-12) вище зазначені податкові накладні були внесені першим відповідачем в книгу обліку придбання товарів (робіт, послуг) (т. 3 арк. справи 22-39),  податок на додану вартість був взятий в податковий кредит, що відображено в податкових деклараціях з податку на додану вартість за вересень, листопад 2004 року, січень, березень 2005 року (т. 3 арк. справи 2-9) та в валові витрати по податку на прибуток по вищевказаним періодам на загальну суму 453353 грн. 72 коп., у тому числі податок на додану вартість 75558 грн. 95 коп. При проведенні документальної перевірки приватного підприємства "Мадеса" за період з 1 грудня 2003 року по 31 березня 2005 року посадовими особами Ясинуватської ОДПІ порушень порядку та повноти відображення розрахунків за оспорюваним договором № 04/08/26 від 26 серпня 2004 року в бухгалтерському та податковому обліку, у вирахуванні податків, встановлено не було, що підтверджується поясненнями перевіряючих Романцової О. М. та Єнушевською О. М. (т. 2 арк. справи 21-22).

У відзиві на позов (т. 2 арк. справи 9) перший відповідач зазначив, що поставляти товар (кокс) відповідно до договору № 04/08/26 від 26 серпня 2004 року приватне підприємство „ЕНЕР – ТЕК”, м. Київ зобов'язалось за допомогою свого транспорту до закритого акціонерного товариства „Свинець”, з яким на той час приватне підприємство „Мадеса”, м. Авдіївка підписало договір № 3/47-04 від 7 квітня 2004 року (т. 3 арк. справи 40). Весь обсяг отриманого ПП "Мадеса" за договором № 04/08/26 від 26 серпня 2008 року коксу було продано закритому акціонерному товариству „Свинець, що підтверджується накладними, довіреностями, податковими накладними (т. 3 арк. справи 42-58), з відображенням податкових накладних в книзі обліку продажу товарів (робіт, послуг) (т. 3 арк. справи 10-21) та включенням податку на додану вартість до складу податкових зобов'язань відповідних періодів.

За даними державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва (т. 1 арк. справи 76) здійснити перевірку приватного підприємства „ЕНЕР – ТЕК”, м. Київ не представилося можливим, у зв'язку з тим, що період подання останньої звітності – листопад 2003 року, а згідно бази даних АРМ „Облік” в графі "стан підприємства" зазначено "ліквідовано за рішенням господарського суду м. Києва № 6/325 від 11 квітня 2005 року". При цьому, посадові особи  податкового органу розшук приватного підприємства „ЕНЕР – ТЕК”, м. Київ, його керівників та засновників, у зв'язку з неподанням  податкової  звітності не здійснювали, до відповідальності посадових осіб підприємства не притягували, перед ліквідацією перевірка приватного підприємства "ЕНЕР-ТЕК" проведена не була та податки не донараховувалися, в той час як статтею 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" саме на податкові органи покладені  функції щодо здійснення  контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) та забезпеченню застосування та своєчасного стягнення сум фінансових санкцій, передбачених цим Законом та іншими законодавчими актами України за порушення податкового законодавства, а також стягнення адміністративних штрафів за порушення податкового законодавства, допущених посадовими особами підприємств, установ, організацій та громадянами.

Позивач зазначає в позові, що від виконання оспорюваного господарського зобов'язання приватне підприємство „ЕНЕР – ТЕК”, м. Київ отримало доходи, але податки до бюджету не сплатило, що є ознакою наявності у цього підприємства мети, завідомо суперечної інтересам держави та суспільства, спрямованої на ухилення від сплати податків, при цьому позивач підтверджує свої вимоги щодо визнання недійсним договору посиланням на рішення господарського суду м. Києва № 6/325 від 11 квітня 2005 року про припинення юридичної особи - приватного підприємства „ЕНЕР – ТЕК”, м. Київ без надання доказів підтверджуючих не нарахування та не сплату податків цим підприємством за період виконання оспорюваних господарських зобов'язань, що суперечить вимогам частини 1 статті 71 Кодекс адміністративного судочинства України, якою передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Рішенням господарського суду м. Києва по справі № 6/325 від 11 квітня 2005 року був задоволений позов державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва до приватного підприємства „ЕНЕР – ТЕК”, м. Київ, зареєстрованого Шевченківською районною державною адміністрацією м. Києва 22 вересня 2003 року, про припинення юридичної особи. Підставами задоволення позову в рішенні було зазначене наступне: не находження приватного підприємства „ЕНЕР – ТЕК” за юридичною адресою: м. Київ, вул. Чапаєва/Франка, 2/16, не повідомлення  в семиденний строк  реєструючого органу всупереч вимогам статті 8 Закону України “Про підприємництво” про зміну місцезнаходження та не подання звітності про податок на прибуток, податок на додану вартість та іншої звітності до податкового органу з грудня 2003 року.  При цьому, судом з'ясовано, що приватне підприємство „ЕНЕР – ТЕК”, м. Київ не виключено з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, що підтверджується довідкою Головного управління статистики у м. Києві № 13-4158 від 4 липня 2006 року (т. 2 арк. справи 95) та державна реєстрація припинення зазначеної юридичної особи відповідними державної органами не проводилася (т. 2 арк. справи 93, до зазначених фактів, суд враховує, що згідно частини 5 статті 111 Цивільного кодексу України, який набув чинності з 1 січня 2004 року, юридична особа є ліквідованою з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Статтею 173 Господарського кодексу України, який набув чинності з 1 січня 2004 року, встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтями 174, 175 Господарського кодексу України визначені підстави виникнення господарських зобов'язань та майново-господарських зобов'язань, а саме встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати, в тому числі з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно частини 1 статті 207 Господарського кодексу України недійсним визнається господарське   зобов'язання,   що  не  відповідає  вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Отже зі змісту наведеної норми права  випливає, що для застосування вимог цієї статті суд повинен встановити наявність певних обставин, які свідчать про те, що сторона (або сторони), укладаючи угоду, завідомо діяла з прямим умислом, спрямованим на досягнення такої мети, що суперечить інтересам держави та суспільства.

Наявність (відсутність) зазначених обставин суд повинен встановити за допомогою належних доказів, обов'язок надання яких суду згідно частин 1, 4 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладений на позивача – суб'єкта владних повноважень. Згідно частини 4 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України суб'єкт владних повноважень повинен надати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. При цьому суд повинен оцінювати  докази за  своїм  внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді  в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

В рішенні Європейського суду з прав людини від 18 липня 2006 року по справі "Проніна проти України" суд наголошує, що § 1 статті 6 Конвенції про захист прав та основних свобод людини зобов'язує суди надавати мотивацію своїх рішень, але це не може розумітися як вимога детальної відповіді на кожний з доводів сторони. Міра, до якої застосовується вказаний обов'язок щодо надання мотивації, може змінюватися відповідно до природи рішення.

Наявність умислу у сторін чи однієї сторони угоди означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеної угоди і суперечність її мети інтересам держави і суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Правові наслідки визнання недійсним господарського зобов'язання   вчиненого з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства такої угоди залежать від наявності умислу - у обох сторін чи однієї, від виконання умов господарського договору - обома сторонами чи однією. Наявність умислу та обставини щодо виконання угоди, стосовно дійсності якої виник спір, входять до предмету доказування в судовому процесі. Один лише факт припинення юридичної особи, що не знаходиться за юридичною адресою та не подає звітність, встановлений рішенням суду, яке вступило в законну силу, при не доведеності податковим органом факту наявності умислу у посадових осіб обох підприємств щодо не сплати податків як за результатами господарської діяльності в цілому так й за конкретним господарським зобов'язанням, зокрема, не може бути достатньою підставою для визнання такого господарського зобов'язання недійсним з підстав, передбачених частиною 1 статті 207 Господарського кодексу України.

Юридичним наслідком припинення юридичної особи згідно статті 38 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15 травня 2003 р. N 755-IV мало бути здійснення ліквідаційної процедури, під час якої вирішуються питання про задоволення вимог кредиторів, зокрема держави. Сам факт припинення судом юридичної особи не спричиняв недійсності всіх угод, укладених з моменту його державної реєстрації і до моменту вступу в законну силу рішення суду про припинення, тим більше, що судом підприємницька діяльність приватного підприємства  “ЕНЕР-ТЕК” не визнавалася протиправною та такою, що суперечить інтересам держави та суспільства. Посадові особи приватного підприємства  “ЕНЕР-ТЕК” до кримінальної відповідальності за фіктивне підприємництво не притягувалися. Факти ухилення від сплати податків судом не встановлювалися.

Відповідно до частини 2 статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" у випадку, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Приватне підприємство “Мадеса” зазначило, що не мало відомостей щодо прийняття судом рішення про припинення приватного підприємства “ЕНЕР-ТЕК”, прийнятого після закінчення господарських відносин з цим підприємством, та позивач протилежного не довів, так само як не довів наявності умислу на укладання протиправного договору. Згідно частини 4 статті 91 Цивільного кодексу України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення, тобто на момент укладення та виконання спірного договору приватне підприємство "ЕНЕР-ТЕК" мало цивільну правоздатність,  відповідну цивільну дієздатність та позивач протилежного не довів.  Частиною 3 статті 92 Цивільного кодексу України передбачено, що у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження. ПП "Мадеса" не мало відомостей щодо діяльності ПП "ЕНЕР-ТЕК" та його відносин з державними органами, при цьому позивач інших даних не надав.

Крім того, сам по собі договір про продаж коксу не є таким, що суперечить інтересам держави та суспільства. Такий товар не виключено законом із цивільного обігу, на торгівлю ним не вимагалися спеціальні дозволи, не було й інших законодавчих обмежень стосовно його купівлі-продажу.

Окрім того, суд враховує, що стаття 1 Протоколу N 1 до Конвенції про захист прав і основних свобод людини  передбачає таке: "Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.” Статтею 41 Конституції України також передбачено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Статтею 2 Закону України “Про власність” визначено, що право власності в Україні охороняється законом. Держава забезпечує стабільність правовідносин власності. Згідно статті 4 цього Закону, власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. Він може використовувати майно для здійснення господарської та іншої не забороненої законом діяльності, зокрема передавати його безоплатно або за плату у володіння і користування, а також у довірчу власність іншим особам. Всім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Держава безпосередньо не втручається в господарську діяльність суб'єктів права власності. Таким чином, для примусового вилучення майна з приватної власності суб'єкт владних повноважень, що виступає в інтересах держави повинен надати належні докази не дотримання суб'єктами господарювання норм діючого законодавства, що не було виконано позивачем.

За таких обставин суд дійшов висновку, що при укладанні оспорюваного господарського договору № 04/08/26 від 26 серпня 2004 року та його виконанні шляхом здійснення господарських операцій, позивачем не доведений умисел на досягнення мети, яка суперечить інтересам держави та суспільства.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що у задоволенні позовних вимог позивачу слід відмовити повністю.

Керуючись статтями 2, 6-14, 23, статтями 79, статтями 122, 123, 124, 127, 130, 131, 138, 139, 151, 152, 153,  158-163, 167, 185, 186, 254, підпунктами 1, 2 пункту 3, пунктами 6, 7 розділу VІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України зі змінами внесеними Законом України "Про внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України" № 2953-IV від 6 жовтня 2005 року, господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити повністю в задоволені позову Ясинуватської об'єднаної державної податкової інспекції, м. Яснувата до приватного підприємства „Мадеса”, м. Авдіївка та приватного підприємства „ЕНЕР – ТЕК”, м. Київ   про: 1) визнання недійсним господарського зобов'язання, вчиненого з метою, яка суперечить інтересам держави і суспільства, що виникло та виконане на підставі договору № 04/08/26 від 26 серпня 2004 року; 2) стягнення  з приватного підприємства „ЕНЕР-ТЕК”, м. Київ на користь приватного підприємства “Мадеса”, м. Авдіївка грошових коштів отриманих за договором № 04/08/26 від 26 серпня 2004 року на суму 452201 грн. 60 коп.; 3) стягнення з приватного підприємства „Мадеса”, м. Авдіївка на користь державного бюджету України вартості товарів отриманих від приватного підприємства “ЕНЕР-ТЕК” за договором № 04/08/26 від 26 серпня 2004 року на суму 452201 грн. 60 коп.           

Постанова прийнята, складена і підписана в нарадчій кімнаті в повному обсязі та проголошена в судовому засіданні 21 вересня 2006 року в присутності представників позивача  та першого відповідача у приміщенні господарського суду Донецької області (м. Донецьк, вул. Артема, 157, кабінет № 210)

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя                                                                                                Яманко В.Г.           

вик. Тумасова О.А.

т. 3056106                                                                                                                                         Надруковано 4  примірника:

1.          Позивачу – 1.

2.          Відповідачам – 2.

3.          До справи – 1.

Адреса і телефон господарського суду Донецької області: 83048, м. Донецьк, вул. Артема, 157, тел. 381-88-46