Ухвала

від 08.02.2011 по справі 3/126

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

3/126

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 33023 , м. Рівне,  вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 РІШЕННЯ  

"08" лютого 2011 р.                                                                            Справа  № 3/126

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РВ Метал Сервіс"

до відповідача-1:  Акціонерного товариства "Беллєвре" Франція

відповідача-2:  Товариства з обмеженою відповідальністю "Західпостач"

  Суддя Мамченко Ю.А.

Представники сторін:

від позивача: Паламарчук С.С. (довіреність №б/н від 15.06.2010 року);

від відповідача-1: Янчук В.В. (довіреність № б/н від 17.05.2010 року);     

від відповідача -2: Тюріна В.О. (довіреність №б/н від 20.07.2010 року)

Статті 20, 22, 91, 107 Господарського процесуального кодексу України роз'яснені.

Відводи з підстав, передбачених статтею 20 ГПК України, відсутні.          

Протокол судового засідання складено відповідно до статті 811 ГПК України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Товариство з обмеженою відповідальністю «Р.В. Метал Сервіс»звернулося до господарського суду Рівненської області з позовною заявою про стягнення з Акціонерного товариства «Беллєвре»заборгованості за поставлений товар в сумі 40024,61 Євро, а також з Товариства з обмеженою відповідальністю «Західпостач»в сумі 50000,00 грн. за договором поруки. В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача-1 відзиву на позовну заяву не надав, в судовому засіданні позовні вимоги не визнав в повному обсязі. Представник відповідача-2 в судовому засіданні та у відзиві на позовну заяву позовні вимоги не визнав, зазначивши, що позивачем не надсилалась передбачена п.5 Договору поруки вимога про оплату заборгованості.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, вивчивши подані сторонами письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, місцевий господарський суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню частково.

При винесенні рішення суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст.38  Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», спори, що виникають між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, іноземними суб'єктами господарської діяльності у процесі такої діяльності можуть розглядатися судами України, а також за згодою сторін спору Міжнародним комерційним арбітражним судом та Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України та іншими органами вирішення спору, якщо це не суперечить чинним законам України або передбачено міжнародними договорами України.

Згідно ст.15 ГПК України справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні господарських договорів, справи у спорах про визнання договорів недійсними розглядаються господарським судом за місцезнаходженням сторони, зобов'язаної за договором здійснити на користь другої сторони певні дії, такі як: передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо.

Відповідно до ст.124 ГПК України підсудність справ за участю іноземних суб'єктів господарювання визначається господарським процесуальним кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Відповідно до п.11 ст.76 Закону України «Про міжнародне приватне право», суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у випадках визначених законом України та міжнародним договором України.

Відповідно до ч.3 ст.15 Господарського процесуального кодексу України, справи у спорах за участю кількох відповідачів розглядаються господарським судом за місцезнаход женням одного з відповідачів за вибором позивача.

Відповідно до ст. 74 Закону України «Про міжнародне приватне право»від 23.06.2005 року №2709 процесуальна правоздатність і дієздатність іноземних осіб в Україні визначаються відповідно до права України. На вимогу суду, який розглядає справу, іноземна юридична особа має представити оформлений з урахуванням статті 13 цього Закону документ, що є доказом правосуб'єктності юридичної особи (сертифікат реєстрації, витяг з торгового реєстру тощо).

Відповідно до п. 2 Роз'яснень Президії Вищого господарського суду України від 31.05.2002 року №04-5/608 правовий статус іноземного суб'єкта господарювання підтверджується, як правило, випискою з торговельного (банківського, судового) реєстру країни, де такий суб'єкт господарювання має офіційно зареєстровану контору. Правовий статус іноземних суб'єктів господарювання може також підтверджуватись еквівалентними доказами правового статусу, що визнаються як такі законодавством країни створення, громадянства або місця знаходження такого суб'єкта і видані компетентними органами цієї країни.

Як вбачається, з нотаріальної копії витягу з торгового реєстру компанії, виданого канцелярією комерційного суду Лонс ле Соньї, апостильованого в порядку, визначеному Гаазькою конвенцією, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів від 05.10.1961 року товариство «Беллєвре»зареєстроване 21.06.1974 року у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю за номером у торговому реєстрі за № 301 074 423 RCS  Лонс ле Соньї. Крім того, матеріали справи містять Постанову Комерційного суду Лонс де Соньї від 16.04.2010 року з якої вбачається, що Товариства «Беллєвре»зназодитсья в процедурі ліквідації; вказаною Постановою судом встановлено на 16.04.2012 року закриття судової ліквідації.

Наведене, дозволяє дійти висновку, що Товариство «Беллєвре»є юридичною особою та відповідно до статті 80 ЦК України наділений цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем в суді, та в силу вимог ст.ст. 1, 123 ГПК України є учасником судового процесу при вирішенні господарських спорів.

Відповідно до ч.1 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених Господарським процесуальним кодексом України заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. За змістом ст. 76 Закону України "Про міжнародне приватне право", суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом, зокрема у випадку, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справ з іноземним елементом судам України. Відповідно до п.9.1 додаткової угоди про внесення змін та доповнень до договору №16 від 07.06.2006 року сторони погодили, що у випадку виникнення суперечок по даному договору, сторони вирішують їх шляхом переговорів, а у випадку недосягнення згоди у порядку досудового врегулювання, спір передається на розгляд та вирішення до відповідного господарського суду України. При цьому, для вирішення спору застосовується матеріальне право України.

07          червня 2006 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Р.В. Метал Сервіс» (далі - Продавець) та Акціонерним товариством «Беллєвре»(далі - Покупець) укладено договір №16, згідно з умовами якого Продавець зобов'язався поставити Вдіповідачу-1 контейнери з чорного металу для транспортування та збирання сміття в зібраному і розібраному вигляді, комплектуючі деталі до них з чорного металу, інші вироби з чорних металів, а також дерев'яні вироби.

Відповідно до п.п.2.1., 2.2 Договору ціна договору встановлюється Євро за одну штуку і вказується в доповненнях доданого Договору на кожну, які є невід'ємною частиною договору; конкретне найменування і кількість Товару вказуються в доповненнях до даного Договору на кожну поставку товару, які є невід'ємною частиною даного договору.

Згідно з п.3.1. Договору сторони погодили умови поставки DDU - м.Балано, Франція відповідно до «Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів»(редакція 200 року).

Згідно доповнення №200 від 11.12.2009 року до договору №16 від 07.06.2006 року та рахунку №200 від 11.02.2010 року на суму 6938,74 Євро, згідно доповнення №201 від 26.02.2010 року до договору №16 від 07.06.2006 року та рахунку №201 від 28.04.2010 року на суму 35186,54 Євро позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму поставки в розмірі 42125,28 Євро.

Товар отримано АТ «Беллєвре»згідно міжнародних товарно-транспортних накладних СМR №0175235, СМR №0175284 та СМR №141278, з яких вбачається, що вантаж доставлено вантажоодержувачу, про що свідчить підпис уповноваженої особи вантажоодержувача і печатка даної юридичної особи (проставленої у графі 24 СМR).

Відповідно до п.4.1 укладеного договору №16 від 07.06.2006 року оплата за «Товар»здійснюється Покупцем шляхом перерахування на валютний рахунок Продавця грошових коштів згідно виставленого рахунку-фактури протягом 40 днів з моменту оформлення експортної декларації в країні Продавця, але не пізніше 90 днів з моменту такого оформлення.

17.06.2010 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Р.В. Метал Сервіс»було надано Відповідачу-1 претензію за вих. №72а від 10.06.2010 року з вимогою оплатити вартість поставленого товару в розмірі 38612,42 Євро. Отримання Відповідачем-1 вказаної претензії стверджується підписом уповноваженої особи ЗАТ «Беллєвре»і печаткою юридичної особи. Відповідач-1 відповіді на претензію не надав, заборгованості не оплатив.

Також, між позивачем та відповідачем-1 було підписано акт звірки взаєморозрахунків за договором №16 від 07.06.2006 року, згідно якого Відповідач-1 станом на 10.06.2010 року визнав борг на загальну суму 38612,42 Євро.

ЗАТ «Беллєвре»частково оплачено вартість поставленого товару в розмірі  3512,86 Євро. В матеріалах справи відсутні докази оплати заборгованості за поставлений товар в розмірі 38612,42 Євро.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України та ст.174 Господарського України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

Згідно з приписами ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язання є правовідношенням, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, та ст.526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України та ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Згідно з диспозицією ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України на договір поставки поширюються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 530 Цивільного кодексу України, передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

З огляду на вищевказане позовна вимога про стягнення з відповідача-1 заборгованості в розмірі 38612,42 Євро є підставною, стверджується матеріалами справи, а відтак підлягає задоволенню.

Відповідно до п.10.1 Додаткової угоди про внесення змін та доповнень до договору №16 від 07.06.2006 року сторони погодили, що у випадку несвоєчасної оплати Покупець несе матеріальну відповідальність у вигляді штрафу 0,1% за кожний день прострочення сплати від суми неоплаченого Товару відповідної поставки, але не більше суми несплати. У випадку неналежного виконання або невиконання своїх зобов'язань однією із сторін, сторона, яка заподіяла збитки зобов'язана їх відшкодувати в термін не пізніше кінцевого розрахунку згідно даного Договору.

Згідно з наданим позивачем розрахунком (а.с.26) сума штрафу по рахунку №200 від 11.02.2010 року становить 602,82 Євро, по рахунку №201 від 26.02.2010 року становить 809,37 Євро.

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно ч.ч.1,2 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

З огляду на вищевказане позовна вимога про стягнення з відповідача-1 штрафу  за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання в розмірі 1412,19 Євро є підставною, стверджується матеріалами справи, а відтак підлягає задоволенню.

05 листопада 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Західпостач»(далі - Поручитель) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Р.В. Метал Сервіс»(далі - Продавець) було укладено Договір поруки №1, відповідно до п.2 даного договору, Поручитель відповідає перед Продавцем за виконання Боржником своїх зобов'язань за договором №16 від 07 червня 2006 року, укладеного між ТОВ «Р.В. Метал Сервіс»та ЗАТ «Беллєвре»в межах 50000,00 гривень.

Пунктом 3 Договору поруки передбачено, що Поручитель, Продавець та Боржник ознайомлені як з умовами договору №16 від 07.06.2006 року укладеного між ТОВ «Р.В. Метал Сервіс»та АТ «Беллєвре», так і з умовами даного Договору поруки.

Відповідно до статті 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку частково або у повному обсязі.

Відповідно до п.2 ст.554 Цивільного кодексу України поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до  п.5 даного Договору у випадку невиконання Боржником свого обов'язку, передбаченого п.1 вищевказаного Договору поруки, Продавець направляє на адресу Поручителя письмову вимогу із зазначенням невиконаного обов'язку.

Статтею 530 Цивільного кодексу України, передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

В матеріалах справи відсутні докази направлення ТОВ «Західпостач»вказаної вимоги, відтак у суду відсутні підстави для задоволення позовної вимоги про стягнення коштів за договором поруки.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України на відповідача-1 покладаються витрати по сплаті держмита та витрат по оплаті інформаційно-технічних послуг по забезпеченню судового процесу пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82-84 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Беллєвре» (39160, м.Балано, Французька Республіка) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Р.В. Метал Сервіс» (м.Рівне, вул.М.Струтинської, 2а, код ЄДРПОУ 30712400) заборгованість за поставлений товар в розмірі 38612 (тридцять вісім тисяч шістсот дванадцять) євро 42 євроценти та 1412 (одну тисячу чотириста дванадцять) євро 19 євроцентів штрафу, витрати на оплату державного мита в сумі 3972,92 грн. та оплату послуг за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 206,26 грн.. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

                               Суддя                                                             Мамченко Ю.А.

Повний текст рішення суддею підписано «11»  лютого 2011 року