Рішення

від 15.02.2011 по справі 65/307-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65/307-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" лютого 2011 р.                                                            Справа № 65/307-10

вх. № 10465/3-65

Суддя господарського суду Смірнова О.В. 

при секретарі судового засідання Липко О.Ю.

за участю представників сторін:

позивача - Прищепи С.І. (дов. № 1/12 від 13.12.2010р.);  відповідача - Осаволюка Я.М. (дов. від 20.12.2010р.);

розглянувши справу за позовом Приватної виробничо-торгівельної фірми "Кріоліт-Дніпро", м. Дніпропетровськ  

до  Товариства з обмеженою відповідальністю "УБФ", м. Харків  

про стягнення 74 680,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

 Позивач, Приватна виробничо-торгівельна фірма "Кріоліт-Дніпро", звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "УБФ", суму заборгованості 74 680,00 грн., з яких: сума основного боргу - 48484,95 грн., пеня - 4309,87 грн., інфляційні витрати - 2004,75 грн. та 36% річних - 19880,43 грн. з покладенням на відповідача судових витрат. Свої вимоги обгрунтовує  неналежним виконанням договору № 64 від 09.12.2009 р. про постачання кондитерських виробів.

02 грудня 2010 року ухвалою господарського суду Харківської області порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 21.12.2010 р. на 11:00 год.

21.12.10р. ухвалою господарського суду Харківської області розгляд справи відкладено на 24.01.11 р. на 12:00 год.

24.01.11 р. у судовому засіданні оголошено перерву до 15.02.11 р. до 12:00 год.

15.02.11 р. представник позивача підтримує позовні вимоги в повному обсязі та просить суд їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача заперечує проти позову з підстав зазначених у відзиві на позов.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи позовної заяви,  заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, повно та всебічно дослідивши  обставини справи та докази на їх підтвердження,  суд встановив наступне.

09 грудня 2009 року між Приватною виробничо-торгівельною фірмою "Кріоліт-Дніпро" (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "УБФ" (відповідач) укладено договір № 64 про постачання кондитерських виробів.

Відповідно до п.1.1. договору позивач зобов"язується передати партіями у власність відповідача, а відповідач зобов"язується прийняти і вчасно оплатити товар в кількості та асортименті відповідно до заявки за ціною, визначеною у видатковій накладній та/або товаросупроводжувальних документах.

Згідно до п.2.1. ціна товару визначається позивачем за узгодженням з відповідачем і вказується в накладних на товар.

Відповідно до умов договору, датою поставки і передачі товару у власність відповідача вважається дата видаткової накладної - при отриманні товару за кільцевою довіреністю, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей (п.3.2.1., п.3.2.2.).

При дослідженні  тексту договору судом встановлено, що укладення  договору відбулося з дотриманням вимог, встановлених чинним законодавством України, зокрема –ст. 638 ЦК України та  ст. 181 ГК України. Цей договір викладено у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач виконав свої зобов"язання за договором, поставивши відповідачу в період з 13.01.10 р. по 21.04.2010 р. товар на суму 231757,25 грн. згідно умов договору, що підтверджується видатковими накладними:  № КД-0000199 від 13.01.10 р., № КД-0000516 від 27.01.10 р., № КД-0000657 від 03.02.10 р., № КД-0000923 від 10.02.10 р., № КД-0001059 від18.02.10 р. № КД-0001237 від 23.02.10р., №КД-0001375 від 03.03.10р., №КД-0001690 від 11.03.10р., №КД-0001779 від 16.03.10р., №КД-0010704 від 23.03.10р., №КД-0010878 від 30.03.10р., №КД-0011222 від 07.04.10р., №КД-0011519 від 21.04.10р.. Отримання відповідачем товару також підтверджуються довіреностями № 643 від 28.01.10 р., № 653 від 03.02.10р., № 664 від 10.02.10р., № 682 від 18.02.10р., № 695 від 24.02.10р., № 708 від 03.03.10р., № 729 від 12.03.10р., № 737 від 17.03.10р., № 762 від 24.03.10р., № 785 від 31.03.10р., № б/н від 07.04.10р., № 837 від 22.04.10р.

Згідно позовної заяви відповідач частково оплатив товар на суму 183272,30 грн. та частково повернув товар на суму 1657,45 грн. Проте, в порушення п.5.2.2. договору, товар поставлений за іншими видатковими накладними відповідачем не сплачений. У зв"язку з чим виникла заборгованість у розмірі 48484,95 грн.

05.01.11 р. позивач звернувся до відповідача з вимогою № 3/1 про сплату суми боргу, яка залишалась відповідачем без відповіді.

Посилання відповідача у відзиві на те що строк дії договору № 64 від 09.12.2009р. закінчився, а поставка здійснювалася не на підставі договору, а носила характер позадоговірної є безпідставними, з огляду на таке .

Пунктом 8.2. договору сторони визначили строк дії договору з 09.12.09 р. по 31.12.2009 р.

Пунктом  8.3. договору встановлено, що закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору.

У випадку відсутності заяви постачальника та покупця про припинення договору протягом одного місяця до його закінчення він у відповідності з п. 8.9. договору вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, що були передбачені договором.

Матеріали справи не містять заяви постачальника чи покупця про припинення дії договору, тому він вважається пролонгованим.

Твердження відповідача на відсутність у рахунках-фактурах посилання на договір № 64 від 09.12.2009 р. спростовуються наступним.

З матеріалів справи вбачається, що у видаткових накладних дійсно відсутні вказівки на вищезазначений договір, у зв'язку з чим суд зазначає, що ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачені обов'язкові реквізити первинних документів, зокрема: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Такий самий перелік реквізитів містить також і п.2.4 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. N 88.

Отже, посилання на договір не є обов'язковим реквізитом, що повинен бути зазначений в видаткових накладних, положеннями договору також не встановлено яких-небудь додаткових особливих реквізитів супровідних документів, що видаються на виконання умов договору.

Разом з тим, довіреності які є у матеріалах справи містять підпис керівника відповідача та відбиток печатки підприємства, які видавалася саме на отримання товару за відповідною видатковою накладною.

Факт отримання товару від відповідача саме за договором № 64 від 09.12.09 р. підтверджується складеним та підписаним Актом зведення взаєморозрахунків з 01.01.10 р. по 25.05.10 р., який доданий до матеріалів справи.

Судом встановлено, що між сторонами не укладались інші договори та не було інших взаємовідносин та інших поставок, тому суд вважає, що поставка товару згідно видаткових накладних, які заявлені позивачем, відбувалась в межах виконання умов Договору.

Відсутність акту приймання-передачі рекламної продукції відповідно до умов п. 5.2.6  договору, на які посилається відповідач,  ніяким чином не вплинула на дійсність зазначеного договору.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Частиною 7 ст. 179 Господарського кодексу України визначено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених  цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського суду України, одним із способів захисту права є примусове виконання обов'язку в натурі (присудження до виконання обов'язку в натурі).

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В силу вимог ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом

Враховуючи, що згідно ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би підтверджував сплату заборгованості у сумі            48484,95 грн., документів, що спростовували б викладене у позові,  суд визнає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача суми основного боргу належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що згідно з п. 6.1. договору    у випадку порушення термінів оплати поставленого товару, відповідач сплачує позивачу  пеню в розмірі подвійної ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення платежів. Пеня нараховується протягом шести місяців з дати виникнення боргового зобов"язання.

Позивач надав обґрунтований розрахунок пені, який  відповідає вимогам Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”. За таких обставин суд вважає вимогу позивача про стягнення 4309,87 грн. пені обґрунтованою та підлягаючою задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов”язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зважаючи на вищевикладене, позовні вимоги позивача в частині стягнення 36% річних (сторонами в протоколі розбіжностей від 09.12.09 до договору поставки в п.6.1. було визначено, що за несвоєчасну або неповну оплату отриманого товару покупець зобов"язаний сплатити 36% річних, а.с.17), що становить суму у розмірі 19880,43 грн. та інфляційні у сумі 2004,75 грн.,  підтверджуються матеріалами справи та відповідають діючому законодавству, у зв'язку з чим підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України витрати щодо сплати держмита в розмірі 746,80 грн., а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн. покласти на відповідача, оскільки з його вини справу було доведено до суду.

 На підставі статей 6, 8, 19, 55, 124, 129 Конституції України, статей 11,15, 16, 509, 525, 526, 530, 598, 610,625, 629 Цивільного кодексу України, статей 20, 173, 174, 179, 193, 198  Господарського кодексу України, керуючись статтями 1, 4, 12, 33, 44, 49,  82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "УБФ" (61058, м. Харків, вул. Данилевського, 19, кв. 90, п/р 26004996105627 в 4 філіалі ПУМБ, МФО 350385, Код ЄДРПОУ 35702245) на користь Приватної виробничо-торгівельної фірми "Кріоліт-Дніпро" (49022, м. Дніпропетровськ, вул. Океанська, 4, п/р 26002110375002 у КБ "Приватбанк", м. Дніпропетровськ, МФО 305299, код ЄДРПОУ 21866583) суму основного боргу в розмірі 48484,95 грн., пеню у сумі 4309,87 грн., інфляційні витрати у розмірі- 2004,75 грн., 36% річних у сумі - 19880,43 грн., державне мито у сумі 746,80 грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати накази після набрання рішенням законної сили. 

Суддя                                                                                 Смірнова О.В.

/справа № 65/307-10/

Повний текст рішення підписано 17 лютого 2011 року