Постанова

від 17.05.2011 по справі 65/307-10

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

 ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" травня 2011 р.                                                        Справа № 65/307-10

головуючого  судді Гончар Т.В., судді Білецька А.М., судді Слободіна М.М.

                                             при секретарі Зозулі О.М.

за участю представників:

позивача –ОСОБА_1. (дов.№ 1/12 від 2010 р.),

відповідача – ОСОБА_2. (дов. б/н від 01.03. 2011р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського  апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №1148Х/3-11) на рішення господарського суду Харківської області від 15.02.2011р. у справі № 65/307-10

за позовом Приватної виробничо-торгівельної фірми "Кріоліт-Дніпро", м. Дніпропетровськ

до  Товариства з обмеженою відповідальністю  "УБФ", м. Харків

про стягнення 74 680,00 грн.,

встановила:

У листопаді 2010 року позивач –Приватна виробничо-торгівельна фірма "Кріоліт-Дніпро", звернувся до господарського суду Харківської області з позовом, в якому просив стягнути з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю  "УБФ", на свою користь заборгованість у розмірі 74 680,00  грн., яка включає: суму основного боргу - 48484,95 грн.; пені –4309,87 грн., інфляційних втрат - 2004,75 грн.; 36% річних - 19880,43 грн., у зв'язку з неналежним виконанням договору № 64 від 09.12.2009 р. про постачання кондитерських виробів; крім того,  просив судові витрати покласти на відповідача.

Рішенням господарського суду Харківської області від 15.02.2011 року у справі №65/307-10  (суддя Смірнова О.В.) позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "УБФ" на користь Приватної виробничо-торгівельної фірми "Кріоліт-Дніпро" суму основного боргу в розмірі 48484,95 грн., пеню у сумі 4309,87 грн., інфляційні витрати у сумі 2004,75 грн., 36% річних у сумі 19880,43 грн., державне мито у сумі 746,80 грн. та 236,00 грн. витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу

Відповідач з зазначеним рішенням не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить  рішення господарського суду Харківської області від 15.02.2011 року у даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Приватної виробничо-торгівельної фірми "Кріоліт-Дніпро" відмовити.

Вимоги апеляційної скарги відповідач, зокрема, обґрунтовує тим, що наявні в матеріалах справи докази спростовують доводи позивача про здійснення поставок саме в рамках дії договору №64 від 09.12.2009 року, та підтверджують їх позадоговірний характер.

Позивач проти вимог апеляційної скарги заперечує, вважає апеляційну скаргу відповідача безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції таким, що прийняте без порушень норм матеріального та процесуального права, у зв’язку з чим просить  залишити його без змін.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на скаргу доводи сторін, заслухавши у судовому засіданні пояснення уповноважених представників позивача та відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню зважаючи на таке.

Звертаючись до господарського суду Харківської області з позовною вимогою про стягнення з відповідача заборгованості, позивач посилався на те, що 09 грудня 2009 року між Приватною виробничо-торгівельною фірмою "Кріоліт-Дніпро" (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "УБФ" (відповідач) укладено договір № 64 про постачання кондитерських виробів (далі Договір).

Відповідно до п.1.1. Договору позивач зобов’язується передати партіями у власність відповідача, а відповідач зобов’язується прийняти і вчасно оплатити товар в кількості та асортименті відповідно до заявки за ціною, визначеною у видатковій накладній та/або товаросупроводжувальних документах.

Згідно з п.2.1. Договору ціна товару визначається позивачем за узгодженням з відповідачем і вказується в накладних на товар.

Відповідно до умов Договору, датою поставки і передачі товару у власність відповідача вважається дата видаткової накладної - при отриманні товару за кільцевою довіреністю, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей (п.3.2.1., п.3.2.2.).

Вищезазначений Договір підписано обома сторонами та скріплено печатками підприємців. На твердження позивача  ним, на виконання умов вказаного Договору, поставлено відповідачу в період з 13.01.2010 р. по 21.04.2010 р. товар на суму 231757,25 грн., що підтверджується видатковими накладними наявними в матеріалах справи, а отримання відповідачем товару підтверджуються відповідними довіреностями.

Згідно з позовною заявою, відповідач частково оплатив товар на суму 183272,30 грн. та частково повернув товар на суму 1657,45 грн. Проте, в порушення п.5.2.2. Договору, товар поставлений за іншими видатковими накладними відповідачем не сплачений. У зв’язку з чим виникла заборгованість у розмірі 48484,95 грн.

Позивач зазначає, що він 05.01.2011 р. надіслав на адресу відповідача претензію № 3/1, проте останній відповіді не надав, грошові кошти не перерахував. Тому, враховуючи порушення строків виконання грошового зобов'язання відповідачем, що передбачені Договором, позивачем на відповідну суму заборгованості нараховані інфляційні втрати та річні, згідно зі ст. 625 ЦК України.

Задовольняючи позовні вимоги позивача, місцевий господарський суд посилався на їх обґрунтованість та відповідність положенням чинного законодавства.

Проте, колегія суддів не може погодитися з такими висновками, оскільки, як вбачається із поданого позивачем договору  № 64 від 09.12.2009 р. про постачання кондитерських виробів, строк його дії сторони визначили з 09.12.2009р. по 31.12.2009р.

З доданих до позовної заяви видаткових накладних та довіреностей на отримання за цими накладними товару відповідачем (т.1а.с. 18-42) вбачається, що ці поставки були здійснені поза межами строку дії Договору, оскільки в них відсутні посилання на договір № 64 від 09.12.2009 р. та датовані вони 2010 роком (перша поставка здійснена 13.01.2010р.).

Оглянуті судом та позивачем в судовому засіданні та надані відповідачем для огляду податкові  накладні  також  не  містять  жодних  посилань  на Договір  №64   від 09.12.2009 року, що також підтверджує про здійснення саме позадоговірних поставок,

Оскільки  відповідно ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»№ 996 від 16.07.1999 р., первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. А відповідно п. 2.4. «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України          № 88 від 24.05.1995 р., первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.  

Тобто, поставки у 2010 році не мали жодного відношення до договору поставки  № 64 від 09 грудня 2009 року.

Також на підтвердження своєї позиції у справі щодо існування взаємовідносин між позивачем та відповідачем виключно за договором  поставки № 64 від 09 грудня 2009 року, позивач надав копію акту зведення взаєморозрахунків, дослідженням якого встановлено, що в акті відсутнє посилання на договір  поставки № 64 від 09 грудня 2009 року, а дописані реквізити даного Договору від руки не можуть бути прийняті судом як належний доказ, оскільки не відомо –коли цей напис було зроблено та ким. Більше того, на підтвердження зазначеного, на вимогу ухвали апеляційного господарського суду від 11.04.2011р., позивачем не було надано суду оригінал цього акту для огляду у судовому засіданні. В той же час,  відповідач заперечуючи факт складання зазначеного акту саме на виконання умов Договору надав для огляду у судовому засіданні оригінали акту зведення взаєморозрахунків з 01.01.2010 р. по 25.05.2010 р. ( без дописаних реквізитів Договору ) та спірні рахунки –фактур, в яких не міститься посилання на договір № 64 від 09.12.2009 р.

Крім того, копії банківських виписок (т.1 а.с.65-77) також свідчать про те, що часткова оплата отриманого товару відповідачем на користь позивача здійснювалась  не на підставі договору  поставки № 64 від 09 грудня 2009 року, а по іншим взаємовідносинам, за якими строк повернення грошового зобов’язання не встановлений, оскільки позивачем не надано доказів отримання відповідачем вимоги від 05.01.2011р. за №3/1. Втім позивач ( кредитор ) повинен довести, що вимогу боржнику було вручено або направлено ( для цього вимогу слід направляти рекомендованим або цінним листом ).

До того ж позивачем  не було направлено Відповідачу вимогу про погашення ним заборгованості за поставлений на виконання усного Договору поставки товару до звернення з позовною заявою отже, строк виконання зобов'язання Відповідача щодо оплати поставленого товару не встановлено, а тому не настав.

Відповідно до ч. 2 та ч. 4 ст. 613 ЦК України, якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може  бути відстрочене на час прострочення кредитора. Боржник за грошовим зобов'язанням не сплачує проценти за час прострочення кредитора.

З огляду на викладене, за відсутності вимоги Позивача про погашення заборгованості Відповідачем щодо оплати товару в зобов'язанні, строк виконання якого не встановлений, позовні вимоги Позивача про стягнення заборгованості з Відповідача, сплати ним 36 % річних, інфляційних витрат і пені, є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, тобто із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Згідно з положеннями ст.ст. 202, 205, 207 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків, зокрема, дво- або багатостороннім правочином (договором) є погоджена дія двох або більше сторін. Правочин може вчинятись усно або в письмовій формі; сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони; якщо він підписаний сторонами.

Згідно з положенням ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що вимоги позивача є необґрунтованими та неправомірно задоволені місцевим господарським судом, з наданих позивачем документів колегією суддів встановлено, що усі дії сторін щодо поставки товару були здійснені поза межами договору поставки № 64 від 09 грудня 2009 року.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача у зв’язку з її юридичною та фактичною обґрунтованістю і наявністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення прийняте при неповному з‘ясуванні обставин справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 99,101,102, п.2 ст. 103, п. 1, 4 ч. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу  України, колегія суддів,-

                                                   постановила:

       Апеляційну скаргу відповідача задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 15.02.2011р. у справі № 65/307-10 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Стягнути з Приватної виробничо-торгівельної фірми "Кріоліт-Дніпро" (49022, м. Дніпропетровськ, вул. Океанська, 4, п/р 26002110375002 у КБ "Приватбанк", м. Дніпропетровськ, МФО 305299, код ЄДРПОУ 21866583) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УБФ" (61058, м. Харків, вул. Данилевського, 19, кв. 90, п/р 26004996105627 в 4 філіалі ПУМБ, МФО 350385, Код ЄДРПОУ 35702245) 373,40 грн. державного мита за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

         Головуючий суддя                                                Гончар Т.В.

                                 суддя                                               Білецька А.М.

                                        суддя                                                Слободін М.М.

Повний текст постанови підписано   16.05.2011 р.