Постанова

від 17.02.2011 по справі 26/190/09

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

26/190/09

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

15.02.2011 р.           справа №26/190/09

Донецький апеляційний господарський суд  у складі колегії суддів:

Головуючого:Діброви Г.І.

суддівБойченка К.І., Чернота Л.Ф.

при секретарі:                             Клименко К.О.

за участю представників сторін:

від позивача :Чупіков А.О.- за дов. б/н від 29.04.10 р.

від відповідача:

Железняк О.В. –за дов. № 7 від 06.05.10 р.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційні скаргиВідкритого акціонерного товариства  "Гусарівський гірничо-збагачувальний комбінат формувальних матеріалів", с. Гусарівка Барвінківського району Харківської області та Відкритого акціонерного товариства "Запорізький абразивний комбінат", м. Запоріжжя

на рішення господарського суду

Запорізької області

від25.11.2010 року

у справі№ 26/190/09 (суддя Юлдашев О.О.)

за позовомВідкритого акціонерного товариства  "Гусарівський гірничо-збагачувальний комбінат формувальних матеріалів", с. Гусарівка Барвінківського району Харківської області

до відповідача

Відкритого акціонерного товариства "Запорізький абразивний комбінат", м. Запоріжжя

простягнення 451924 грн. 80 коп.

ВСТАНОВИВ:

У 2009 році Відкрите акціонерне товариство  "Гусарівський гірничо-збагачувальний комбінат формувальних матеріалів", с. Гусарівка Барвінківського району Харківської області звернулося до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства "Запорізький абразивний комбінат", м. Запоріжжя, про стягнення 451924 грн. 80 коп.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 25.11.10 р. позовні вимоги були задоволені частково. Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства “Запорізький абразивний комбінат”, м. Запоріжжя на користь Відкритого акціонерного товариства “Гусарівський гірничо-збагачувальний комбінат формувальних матеріалів”, с. Гусарівка Барвінківського району Харківської області 451308 грн. 50 коп., з них: 377374 грн. 20 коп. основного боргу, 13554 грн. 50коп. 3% річних, 60379 грн. 80 коп. інфляційних втрат. В частині стягнення з відповідача пені було відмовлено.

Позивач, Відкрите акціонерне товариство  "Гусарівський гірничо-збагачувальний комбінат формувальних матеріалів", с. Гусарівка Барвінківського району Харківської області, з прийнятим рішенням частково не згоден, вважає його прийнятим з неправильним застосуванням норм матеріального права України. Тому він звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Донецький апеляційний господарський суд скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 25.11.2010р. в частині відмови стягнення з відповідача пені у розмірі 70625 грн. 90 коп. та прийняти нове рішення про стягнення з відповідача пені у розмірі 70625 грн. 90 коп.

Відповідач, Відкрите акціонерне товариство "Запорізький абразивний комбінат",                         м. Запоріжжя, з прийнятим рішенням також не згоден, вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права України. Тому він звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Донецький апеляційний господарський суд скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 25.11.2010р. повністю та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 30.12.10 року об»єднано апеляційні скарги в одне апеляційне провадження.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу відповідача, якою просив залишити апеляційну скаргу останнього без задоволення в повному обсязі.

В судовому засіданні представники сторін підтримали свої вимоги та заперечення щодо  апеляційних скарг. Представник позивача на вимогу суду апеляційної інстанції надав додаткові матеріали в порядку вимог ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, які долучені до матеріалів справи.

Судова колегія Донецького апеляційного господарського суду вважає за необхідне розглянути апеляційні скарги, оскільки для з'ясування фактичних обставин справи достатньо матеріалів, що знаходяться в матеріалах справи № 26/190/09, та наданих представниками сторін пояснень.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скаргах доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. У процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Відкритого акціонерного товариства  "Гусарівський гірничо-збагачувальний комбінат формувальних матеріалів", с. Гусарівка Барвінківського району Харківської області не підлягає задоволенню, апеляційна скарга Відкритого акціонерного товариства "Запорізький абразивний комбінат", м. Запоріжжя підлягає частковому задоволенню, а рішення суду частково не відповідає  вимогам чинного законодавства України і підлягає частковому скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, виходячи з наступного.

06.12.07 року між Відкритим акціонерним товариством “Гусарівський гірничо-збагачувальний комбінат формувальних матеріалів” (постачальник) та Відкритим акціонерним товариством “Запорізький абразивний комбінат” (покупець) було укладено договір №18 з протоколом розбіжностей, за умовами якого постачальник зобов'язався поставити покупцю продукцію, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити поставлену продукцію –пісок кварцовий в загальній кількості 36000 тн. за договірною ціною 54 грн. 60 коп., що включає в себе витрати позивача (п.1.1, п. 2.1. договору).

Пунктом 2.3. договору сторони передбачили, що розрахунки за поставлену продукцію здійснюються шляхом 100% передплати на розрахунковий рахунок “Постачальника” за 17 днів до початку запланованого періоду згідно з вимогами Мінтранс.

Згідно п. 3.1. договору, поставка товару повинна здійснюватись залізничним транспортом на умовах FCA станція Гусарівка. Усі транспортні витрати відносяться на покупця.

У відповідності до п. 8.1 договору, строк дії договору встановлено з моменту підписання до 31.12.2008 р.

Як зазначає позивач у своєму позові, та встановлено в судовому засіданні апеляційної інстанції, станом на 01.10.08 року сторони повністю виконали свої зобов'язання за укладеним договором поставки, що є підставою позову.

Позивач стверджує, що листом від 07.10.08 р. №29/6089, відповідач просив його провести у жовтні-листопаді 2008 року додаткову поставку кварцового піску у кількості 6500-7000 тон понад договірні зобов'язання за 2008 рік.

Також позивач у своєму позові зазначає, що 17.02.09 р. відповідач частково сплатив грошові кошти за поставлену згідно листа від 07.10.08 р. №29/6089 продукцію у розмірі 200000 грн.                00 коп., у зв»язку з чим несплаченими залишились 4840,00 тон поставленої продукції на загальну суму 377 374 грн. 20 коп.

Позивач вважає, що факт поставки продукції відповідачу у кількості 4840,00тон у період з 28 жовтня по 14 листопада 2008 року за умовами договору, що визначений ним в якості підстави позову, підтверджено квитанціями про приймання вантажу ст. Гусарівка Донецької залізниці. Доказами сплати позивачем залізничного тарифу є виписки з реєстру надходження авансових платежів за вантажоперевезення Красноліманської дирекції залізничних перевезень Донецької залізниці.

Оскільки відповідач свої зобов'язання з нібито поставки йому за договором спірної кількості піску, а саме: 4840,00 тон не виконав, позивач звернувся до господарського суду Запорізької області із позовом про стягнення з Відкритого акціонерного товариства "Запорізький абразивний комбінат", м. Запоріжжя суми основного боргу за поставлену продукцію з урахуванням індексу інфляції у розмірі 437754 грн. 00 коп., нарахованого за період з 18.02.09р. по 31.10.10р., 3% річних у розмірі 13554 грн. 50 коп., нарахованих за період з 18.02.09р. по 25.11.10р. та пені за несвоєчасне виконання грошових зобов»язань у розмірі 70625 грн. 90 коп., нарахованої за період з              18.02.09 року по 12.05.10р. за урахуванням заяв позивача про збільшення позовних вимог, що прийняті судом першої інстанції до розгляду.

Дослідивши фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія дійшла висновку, що:

06.12.07 року між Відкритим акціонерним товариством “Гусарівський гірничо-збагачувальний комбінат формувальних матеріалів” (постачальник) та Відкритим акціонерним товариством “Запорізький абразивний комбінат” (покупець) було укладено договір №18 на поставку продукції. Як вбачається з матеріалів справи, сторони повністю виконали свої зобов'язання за  цим договором шляхом поставки станом на 01.10.08р. обумовленої договором кількості у розмірі 36000 тн. піску і оплати в повному обсязі відповідачем цієї кількості отриманого піску.

Суд першої інстанції встановив, що між Відкритим акціонерним товариством “Гусарівський гірничо-збагачувальний комбінат формувальних матеріалів” та Відкритим акціонерним товариством “Запорізький абразивний комбінат” виникли господарські правовідносини щодо поставки продукції, а саме кварцового піску на підставі листа № 29/6089 від 07.10.08 р. Такий висновок зроблено судом без зміни позивачем заявленої ним підстави позову в порядку вимог ст. 22 Господарського процесуального кодексу України -  договору № 18 від 06.12.07 р., на застосуванні якої позивач наполягав і в суді апеляційної інстанції, оскільки вважає, що строк дії договору не було закінчено на період поставки спірної кількості піску.

Але, як вбачається з листа № 29/6089 від 07.10.08 р., сторони не узгодили ціну кварцового піску, що повинен був бути поставленим не в рамках укладеного сторонами договору, та умови щодо включення до ціни товару витрат позивача по сплаті залізничного тарифу, а умови договору № 18 від 06.12.07 р. (дія, якого припинилася через виконання сторонами всіх його умов) на поставку продукції понад договірні зобов»язання не можуть розповсюджуватися на фактичні правовідносини сторін з поставки піску. Тобто, визначення позивачем ціни за нібито поставлений кварцовий пісок та залізничного тарифу, сплаченого позивачем, на підставі умов виконаного сторонами договору поставки продукції є помилковим та необґрунтованим.

Як визначено ст. 632 Цивільного кодексу України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконаня не допускається.

Крім того, пунктом 1.1 договору № 18 від 06.12.07 р. сторони передбачили, що ціна однієї тони піску марки 1Т10203 ДЕСТ ТУ 2138-91 становить 42-00 грн. з урахуванням ПДВ та ціна піску марки 3К20203 ДЕСТ ТУ 2138-91 становить 54-60 грн. з урахуванням ПДВ. Протоколом розбіжностей до договору зазначено, що пісок за умовами договору повинен був бути поставлений  ТУ У3.02-00222226-011-99 за гранскладом фракції –315 мкм, не більш 10%.

Пунктом 8.4 договору сторони визначили, що всі доповнення, поправки до договору мають силу тільки у випадку їх виконання в письмовій формі та підписання обома сторонами.

Листом № 29/6089 від 07.10.08 р. взагалі не зазначена марка піску, яку потрібно поставити відповідачу, тобто позивач самостійно визначив ціну за тону поставленого піску. До того ж, в листі взагалі не передбачено будь-якого обов»язку відповідача сплачувати залізничний тариф. Ніякої додаткової угоди про збільшення загальної кількості поставки піску, обумовленого сторонами в договорі, між сторонами не укладалося.

В матеріалах справи немає ані рахунків, ані платіжних доручень, які б свідчили про досягнення сторонами будь-якої згоди щодо вартості поставленої позивачем продукції саме в межах договору поставки. Суд першої інстанції на це уваги не звернув, вирішив спір між сторонами нібито на підставі виконання позадоговірних зобов»язань, але застосувавши без будь-яких підстав для цього умови укладеного сторонами договору щодо ціни поставленого піску, взагалі не дослідивши питання доведеності вимог позивача в частині саме такої вартості поставки, без витребування у сторін належних доказів проведення між ними розрахунків у вигляді будь-яких платіжних документів, рахунків, розгорнутих актів звірок з вказанням підстав внесення сторонами сум до бухгалтерського та податкового обліку, враховуючи те, що в рахунках позивача та оплатах відповідача, підтвердження яких надано тільки суду апеляційної інстанції, підстави вимог сплати коштів та їх фактичного перерахування взагалі не співпадають.

Отже, судова колегія вважає, що на розповсюдження умов договору № 18 від 06.12.07 р. стосовно ціни та залізничного тарифу  на дану поставку продукції у позивача та суду першої інстанції взагалі не було підстав, оскільки сторони не заперечують та суд у своєму рішенні встановив, що поставка даної продукції відбувалася поза межами наведеного договору.

Крім того, як вбачається з рахунків позивача та витягів з банківського реєстру про оплати відповідачем поставленого піску, ціна 1 тн. піску не відповідає вартості піску, обумовленого сторонами в договорі з урахуванням понесених позивачем транспортних витрат. Таким чином, між сторонами в даному випадку дійсно виникли правовідносини за фактичною поставкою піску кварцевого на підставі листа відповідача, залізничних квитанцій про  його поставку та частковою оплатою відповідачем отриманого піску. Але позивач не звертався до суду з будь-якими змінами підстави позову, навпаки, наполягаючи в суді апеляційної інстанції на пред»явлення ним позову до суду за вимогами до відповідача саме на підставі спірного договору поставки, укладеного сторонами у письмовій формі, а суд самостійно позбавлений можливості виходити за межі заявлених позовних вимог без клопотання позивача відповідно до вимог ст. 83 Господарського процесуального кодексу України в частині зміни підстави або предмету позову. Крім того, в даному випадку треба було б змінювати одночасно і предмет, і підставу позову, що заборонено вимогами чинного процесуального законодавства України.

Тому позивачем не доведено підстав звернення до суду із позовом на умовах договору              № 18 від 06.12.07 р., у зв»язку з чим розрахунок суми позову за ціною товару, обумовленою сторонами в цьому договорі з урахуванням транспортних витрат позивача, є необґрунтованим та недоведеним, оскільки в даному випадку ціна товару може бути встановлена тільки на підставі здійснених сторонами конклюдентних дій з фактичної поставки піску та його часткової оплати, а транспортні витрати позивача в даному випадку можуть бути заявлені до суду тільки в якості понесених позивачем збитків.

Враховуючи наведене, судова колегія вважає, що у задоволенні позовних вимог стосовно стягнення з відповідача боргу за поставлений кварцовий пісок слід відмовити, у зв»язку з чим слід відмовити і у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача суми інфляційних та 3% річних. До того ж, розрахунок цих сум не відповідає ані умовам договору, ані матеріалам справи, оскільки позивач не довів суду наявність виникнення у відповідача прострочки виконання ним його грошового зобов»язання саме з 18.02.09 року. Як вбачається з пояснень позивача, він визначив цю дату як наступний день за останнім днем платежу відповідача, що не відповідає ані строку виконання відповідачем його зобов»язання, обумовленого умовами договору, ані нормам ч.2  ст. 530 Цивільного кодексу України з врахуванням дати направлення відповідачу претензії в якості вимоги сплати боргу, на що взагалі не звернув уваги суд першої інстанції, помилково задовольнивши збільшені позовні вимоги  позивача в цій частині.

Доводи апеляційної скарги позивача щодо порушення судом першої інстанції норм матеріального права в частині відмови у задоволенні позову про стягнення з відповідача суми пені, судовою колегією не приймаються до уваги, оскільки застосування такої міри відповідальності як пеня, можливо лише при наявності договору, умовами якого передбачений такий вид забезпечення виконання зобов»язання, а в даному випадку мова йде про фактичні правовідносини сторін поза умовами договору. Крім того, в самому тексті письмової форми договору відсутня така міра відповідальності сторін, як пеня, що є обов»язковою умовою для її застосування судом.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що висновки, викладені в рішенні місцевого господарського суду, частково не відповідають обставинам справи та судом неправильно застосовані норми матеріального і процесуального права України, тому апеляційна скарга Відкритого акціонерного товариства  "Гусарівський гірничо-збагачувальний комбінат формувальних матеріалів", с. Гусарівка Барвінківського району Харківської області не підлягає задоволенню, апеляційна скарга Відкритого акціонерного товариства "Запорізький абразивний комбінат", м. Запоріжжя підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду Запорізької області від 25.11.2010 року у справі № 26/190/09 суду частково не відповідає  вимогам чинного законодавства України і підлягає частковому скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми основного боргу, суми інфляційних та суми 3% річних саме на підставі укладеного сторонами договору № 18 від 06.12.07 р., в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені рішення слід залишити без змін.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати відповідача по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги покладаються на позивача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 36, 49, 99, 101, 103, 104, 105, 117 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства  "Гусарівський гірничо-збагачувальний комбінат формувальних матеріалів", с. Гусарівка Барвінківського району Харківської області на рішення господарського суду Запорізької області від 25.11.2010 року у справі  № 26/190/09 –залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Запорізький абразивний комбінат", м. Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 25.11.2010 року у справі            № 26/190/09 –задовольнити частково.

Рішення господарського суду Запорізької області від 25.11.2010 року у справі  № 26/190/09  –скасувати частково.

Відмовити у задоволенні позовних вимог Відкритого акціонерного товариства "Гусарівський гірничо-збагачувальний комбінат формувальних матеріалів", с. Гусарівка Барвінківського району Харківської області до Відкритого акціонерного товариства "Запорізький абразивний комбінат", м. Запоріжжя про стягнення 451308 грн. 50 коп.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Гусарівський гірничо-збагачувальний комбінат формувальних матеріалів", 64780, Харківська область, Барвінківський район,                      с. Гусарівка, вул.. Привокзальна, 25, ЄДРПОУ 05748915 на користь Відкритого акціонерного товариства "Запорізький абразивний комбінат", 69084, м. Запоріжжя, вул. Димитрова, 44, ЄДРПОУ 00222226 державне мито за подання апеляційної скарги у розмірі 2256 грн. 54 коп.

В іншій частині рішення господарського суду Запорізької області від 25.11.2010 року у справі  № 26/190/09   - залишити без змін.

Доручити господарському суду Запорізької області видати наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, надсилається сторонам по справі в триденний строк та може бути оскаржена  до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд у двадцятиденний строк.

Головуючий                                                                                             Г.І.Діброва

Судді                                                                                                    К.І. Бойченко

                                                                                                    Л.Ф. Чернота          

Надр. 5 прим:

1 –у справу;

2 –позивачу;

3 –відповідачу;

4 - ДАГС;

5 –ГС Зап. обл.;

Ложка Н.Л.