Постанова

від 22.02.2011 по справі 40/103-10

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

 ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

             14 лютого 2011 р.                                                                   Справа № 40/103-10

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя Бабакова Л.М.,  суддя Шутенко І.А.,

при секретарі –Міракові Г.А.,

за участю представників сторін:

позивача  –не прибув,

відповідача -  не прибув,

третя особа - не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Харків    (вх. № 297Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 13.12.2010р. по справі № 40/103-10,

за позовом  фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Харків,

за участю третьої особи, яка не  заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача –ОСОБА_2, м. Харків,

до відповідача   Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк», м. Київ,

про внесення змін в кредитний договір, -  

ВСТАНОВИЛА:

Фізична особа-підприємець  ОСОБА_1  звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до  ПАТ «ОТП Банк»про внесення змін до кредитного договору № ML-702/310/2007 від 26.09.2007р., укладеного з ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого в зв’язку зі зміною назви є Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк», шляхом доповнення наступною умовою: Банк надає Позичальнику відстрочку по усіх платежах (тіло кредиту, відсотки, комісії та ін.) з 01.03.2010р. по 01.03.2012р.; також просив судові витрати покласти на відповідача.

Ухвалою господарського суду Харківської  області від 15.04.2010р.  порушено провадження  у справі  та задоволено частково заяву позивача про вжиття заходів до забезпечення позову. З метою забезпечення  позову заборонено Публічному акціонерному  товариству «ОТП Банк»в особі регіонального відділення АТ «ОТП Банк»в м. Харкові  здійснювати дії щодо нарахування відсотків, штрафних санкцій (неустойки, пені), трьох відсотків річних, інфляційних компенсацій, та будь-яких інших грошових  чи натуральних коштів, що збільшують основну  заборгованість (тіло кредиту) за кредитним договором № ML -702/310/2007 від 26.09.2007р. та здійснення заходів щодо звернення стягнення  на грошові кошти чи майно боржника чи поручителів,  здійснювати заходи щодо звернення стягнення на предмет іпотеки, набуття його у власність, отримання права відчуження предмету іпотеки.

Рішенням господарського суду Харківської  області від 13.12.2010 р. (суддя Хотенець П.В.) у позові відмовлено повністю.   

Позивач,  не погоджуючись з рішенням господарського суду Харківської області від 13.12.2010р. звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення норм чинного законодавства, просить вказане рішення суду першої інстанції скасувати  та прийняти нове, яким внести зміни до кредитного договору № ML-702/310/2007 від 26.09.2007 р., укладеного між позивачем та відповідачем, шляхом доповнення наступною умовою: Банк надає Позичальнику відстрочку по усіх платежах (тіло кредиту, відсотки, комісії та ін.) з 01.03.2010 р. по 01.03.2012 р., та задовольнити клопотання про призначення по справі економічної експертизи.

До початку судового засідання  представник позивача подав клопотання (№ 1577 від 14.02.2001р.), в якому просить відкласти розгляд справи, в зв’язку  з неможливістю його представнику  з’явитись  у судове засідання через хворобу.   

Колегія суддів відхиляє  дане клопотання, в зв’язку з тим, що воно є необґрунтованим та недоведеним  відповідними документами  щодо неможливості прибути до судового засідання іншого представника позивача, оскільки  позивач  у  довіреності № 142736 від  05.07.2010р. уповноважив представляти його інтереси –ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 і не можливість прибути до судового засідання одного представника із зазначених чотирьох колегія суддів не визнає поважною причиною.

Крім того, сторонам було доведено до відома що їх нез‘явлення у судове засідання апеляційної інстанції не тягне за собою перенесення розгляду справи на інший строк, а також  не перешкоджає розгляду справи по суті.  

Представники відповідача та третьої особи  в судове засідання не прибули, відзив на апеляційну скаргу не надали, про дату, час і місце апеляційного розгляду належним чином були повідомлені, про що свідчать відповідні поштові повідомлення. Про причини неприбуття представників  відповідача та третьої особи  в судове засідання суд не повідомлено. Враховуючи, що неприбуття  представників відповідача та третьої особи   у судове засідання не перешкоджає судовому розгляду справи, справа розглядається за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи,  дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши  правильність  застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду зазначає наступне.

14.04.2010р. фізична особа –підприємець ОСОБА_1  звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до  ПАТ «ОТП Банк»про внесення зміни до кредитного договору № ML-702/310/2007 від 26.09.2007р. (а.с. 4).

Згідно з п. 2 ст. 652 ЦК України  договір може бути змінено за рішенням суду, в разі якщо  сторони  не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами,  які істотно змінились, або щодо його розірвання,   договір   може   бути   розірваний,   а  з  підстав, встановлених  частиною  четвертою  цієї  статті,  -  змінений   за рішенням  суду  на  вимогу  заінтересованої  сторони  за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили  з  того,  що така зміна обставин не настане;

2) зміна  обставин  зумовлена  причинами,  які заінтересована сторона  не  могла  усунути   після   їх   виникнення   при   всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання  договору  порушило  б  співвідношення  майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того,  на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Також відповідно до п. 4 вказанної статті зміна  договору  у  зв'язку  з  істотною  зміною  обставин допускається   за   рішенням  суду  у  виняткових  випадках,  коли розірвання договору суперечить суспільним  інтересам  або  потягне для  сторін  шкоду,  яка  значно перевищує затрати,  необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

З матеріалів справи вбачається, що кредитний договір № ML-702/310/2007 від 26.09.2007р. був укладений між  ЗАТ «ОТП Банк»та громадянином України  ОСОБА_1 (а.с.   17 - 25), відповідно до умов якого громадянину ОСОБА_1  було надано кредит в розмірі        293 000,00 швейцарських франків. В кредитному договорі було зазначено, що кредит надається позичальнику на споживчі цілі.

Зміст кредитного договору не свідчить, що зазначений договір був укладений ОСОБА_1   з Банком   для здійснення підприємницької діяльності позивача.

Відповідно до ст. 12 ГПК України  господарським судам підвідомчі: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім: спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів; справи про банкрутство; справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції; справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів; справи у спорах щодо обліку прав на цінні папери; справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.

Статтею 174 ГК України визначено господарський договір, як одну із підстав виникнення господарського зобов'язання, яке, відповідно до ст. 173 ГК України є зобов'язанням, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов*язана сторона,  у тому числі боржник)  зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Тобто змістом господарського договору є зобов'язання однієї сторони вчинити на користь іншої певні дії господарського або управлінсько-господарського характеру.

Відповідно до п. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими     визнаються     цивільно-правові зобов'язання,  що виникають між учасниками господарських  відносин при  здійсненні господарської діяльності,  в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на  користь  другої сторони  або  утриматися  від певної дії,  а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Також згідно з п. 2 вказанної статті суб'єктами майново-господарських зобов'язань  можуть  бути суб'єкти   господарювання,  зазначені  у  статті  55 цього Кодексу, не господарюючі суб'єкти - юридичні особи, а також органи державної влади,  органи  місцевого  самоврядування,  наділені господарською компетенцією.  Якщо майново-господарське зобов'язання виникає  між суб'єктами  господарювання  або  між  суб'єктами  господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами,  зобов'язаною та управненою сторонами зобов'язання є відповідно боржник і кредитор.

До того ж ч. 3 ст. 175 ГК України зобов'язання   майнового   характеру,   що  виникають  між суб'єктами  господарювання  та   не господарюючими   суб'єктами   - громадянами,  не  є  господарськими  і  регулюються  іншими актами законодавства.

Отже,  господарський суд розглядає справи, пов'язані із вирішенням питань про укладення, виконання, зміну  та   припинення   господарських  договорів, сторонами яких  можуть бути суб’єкти  підприємницької діяльності - юридичні особи або фізичні особи-підприємці, та інші учасники відносин у сфері господарювання.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем  не було надано доказів звертався до відповідача з пропозицією внести змінити до договору  та доказів, що  спірний договір було укладено позивачем, як суб’єктом  підприємницької діяльності  з метою здійснення підприємницької діяльності.

З врахуванням вищенаведеного, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про відмову позивачу у задоволенні його вимог.

До того ж, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції  не вирішив питання щодо скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою господарського суду Харківської  області від 15.04.2010р.  у справі № 40/103-10 стосовно заборони Публічному акціонерному  товариству «ОТП Банк»в особі регіонального відділення АТ «ОТП Банк»в м. Харкові  здійснювати дії щодо нарахування відсотків, штрафних санкцій (неустойки, пені), трьох відсотків річних, інфляційних компенсацій, та будь-яких інших грошових  чи натуральних коштів, що збільшують основну  заборгованість (тіло кредиту) за кредитним договором № ML -702/310/2007 від 26.09.2007р. та здійснення заходів щодо звернення стягнення  на грошові кошти чи майно боржника чи поручителів,  здійснювати заходи щодо звернення стягнення на предмет іпотеки, набуття його у власність, отримання права відчуження предмету іпотеки.

Відповідно до 68 ГПК України  питання про скасування забезпечення позову вирішується господарським судом, що розглядає  справу, із зазначенням про це в рішенні чи ухвалі.

З врахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає за необхідне скасувати заходи забезпечення позову  вжиті ухвалою господарського суду Харківської  області від 15.04.2010р.  у справі № 40/103-10.

На підставі викладеного,  колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, вважає, що  рішення господарського суду Харківської області від 13.12.2010р. по справі № 40/103-10 підлягає зміні, а апеляційна скарга залишенню без задоволення, оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст.  68,  99, 101, п. 4 ст. 103, п. 4 ч.1 ст. 104,   ст. 105  ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Відхилити клопотання фізичної особи-підприємця ОСОБА_1,, про відкладення розгляду справи.

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 13.12.2010р. по справі № 40/103-10  змінити.

Доповнити резолютивну частину рішення господарського суду Харківської області від 13.12.2010р. по справі № 40/103-10 абзацем  наступного змісту:

Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою господарського суду Харківської  області від 15.04.2010р.  у справі № 40/103-10 стосовно заборони Публічному акціонерному  товариству «ОТП Банк»в особі регіонального відділення АТ «ОТП Банк»в м. Харкові  здійснювати дії щодо нарахування відсотків, штрафних санкцій (неустойки, пені), трьох відсотків річних, інфляційних компенсацій, та будь-яких інших грошових  чи натуральних коштів, що збільшують основну  заборгованість (тіло кредиту) за кредитним договором № ML -702/310/2007 від 26.09.2007р. та здійснення заходів щодо звернення стягнення  на грошові кошти чи майно боржника чи поручителів,  здійснювати заходи щодо звернення стягнення на предмет іпотеки, набуття його у власність, отримання права відчуження предмету іпотеки.  

В іншій частині рішення господарського суду Харківської області від 13.12.2010р. по справі № 40/103-10  залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя                                                            Л.М. Здоровко          

Суддя                                                                    Л.М. Бабакова

Суддя                                                                                     І.А. Шутенко

Повний текст постанови підписано 21.02.2011р.