Рішення

від 21.02.2011 по справі 43/268

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

43/268

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

21.02.11 р.                                                                                    Справа № 43/268                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Зубченко І.В.

При секретарі судового засідання Перекрестній О.О.

Господарським судом Донецької області розглядається справа

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Спецбудтранс”, м. Донецьк

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю „Теніс плюс”, м. Донецьк

відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідності „Еліт спорт”, м. Донецьк

про стягнення заборгованості у сумі 44325,43грн., інфляційних втрат у сумі 6911,83грн., 3% річних у сумі 2253,02грн.

За участю представників:

від позивача: Грановська Н.М. за довіреністю від 01.12.2010р.

від відповідача-1: Шатило І.О. за довіреністю №10/02/11-10:29 від 10.02.2011р.

від відповідача-2: Шатило І.О. за довіреністю №18/02/11-9-56 від 18.02.2011р.

Згідно із ст.77 ГПК України в засіданні суду оголошувалась перерва з 10.02.2011р. по 21.02.2011р.

Суд перебував у нарадчій кімнаті 21.02.2011р. з 10:50 год. до 11:00 год.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Спецбудтранс”, м. Донецьк, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідності „Теніс плюс”, м. Донецьк про стягнення заборгованості за договором у сумі 44654,44грн., інфляційних втрат у сумі 6911,83грн., 3% річних у сумі 2198,02грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем зобов'язань з оплати наданих протягом 2008-2009р.р. послуг зі забезпечення останнього спецтехнікою.

Ухвалою суду від 03.12.2010р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі №43/268 та зобов'язано позивача надати письмові пояснення з приводу строку дії договору від 01.08.2008р. та періоду наданих послуг, прийнятих за актами №6 від 21.01.2009р., №14 від 30.01.2009р., №29 від 11.02.2009р., №74 від 10.04.2009р., №75 від 29.04.2009р.

22 грудня 2010р. позивач надав письмові пояснення, в яких зазначив, що відповідно до усної домовленості сторін, позивач надавав відповідачу послуги спецтранспорту, які були прийняті за актами №6 від 21.01.2009р., №14 від 30.01.2009р., №29 від 11.02.2009р., №74 від 10.04.2009р., №75 від 29.04.2009р. Разом з актами виконаних робіт відповідачу надавалися рахунки на сплату №13 від 21.01.2009р., №6 від 30.01.2009р., №36 від 11.02.2009р., №94 від 10.04.2009р., №95 від 29.04.2009р., які є вимогою відповідно до ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України. Оскільки відповідач станом на 22.12.2010р. не оплатив надані послуги, за ним утворився борг у сумі 44654,44грн.

Також в своїх поясненнях позивач вказав, що станом на 01.12.2010р. підлягає стягненню 3% річних у сумі 2253,02грн., тобто у більшому розмірі ніж було заявлено в позові.

Відповідно до ч.2 ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Зі змісту вказаних пояснень позивача вбачається, що ним збільшено розмір позовних вимог. Оскільки ці пояснення можна розцінювати як письмову заяву, передбачену ч.2 ст.22 ГПК України, збільшення розміру позовних вимог приймаються судом і справа розглядається з їх урахуванням.

Того ж дня позивач надав заяву про розподіл господарських витрат, в якій просив суд стягнути з відповідача витрати, понесені позивачем у зв'язку зі сплатою послуг адвоката у розмірі 3500грн.

23 грудня 2010р. відповідач ТОВ „Теніс плюс” надав відзив на позовну заяву №3/20 від 20.12.2010р., в якому просив суд замінити відповідача ТОВ „Теніс плюс” на належного відповідача ТОВ „Еліт спорт”, посилаючись на те, що внаслідок реорганізації ТОВ „Теніс плюс” шляхом виділу з нього нової юридичної особи – ТОВ „Еліт спорт”, останнє є правонаступником ТОВ „Теніс плюс” та наділений його правами і обов'язками згідно з розподільчим балансом станом на 07.09.2010р.

Ухвалою суду від 23.12.2010р. залучено до участі у справі іншого відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю “Еліт спорт”, м. Донецьк.

Ухвалою суду від 03.02.2011р. продовжено строк розгляду справи №43/268 на 15 днів, до 10.03.2011р.

10 лютого 2011р. відповідач 2 надав письмові пояснення, в яких визнав позовні вимоги частково в сумі боргу у розмірі 41036грн. та погодився з позовними вимогами про стягнення інфляційних втрат, 3% річних в сумі обрахованій від суми визнаного боргу. В своїх поясненнях відповідач 2 зазначив, що на виконання договору від 01.10.2008р. його сторонами були підписані акти, в яких відображено об'єми та вартість наданих та прийнятих послуг. Акти на які посилається позивач були підписані сторонами в межах цього договору. Оплата за договором як правило здійснювалась не окремими платежами згідно кожного виставленого рахунку, а за кількома рахунками єдиним платежем, тому враховуючи всі акти, рахунки та платежі за договором, заборгованість наразі складає 41036грн. Відповідач 2 заперечив проти стягнення з нього витрат пов'язаних з послугами адвоката.

21 лютого 2011р. позивач надав письмові пояснення, в яких зазначив, що відповідно до договору від 01.08.2008р. позивач надавав відповідачу 1 послуги спецтранспорту, які були прийняті за актами №963 від 14.10.2008р., №919 від 17.10.2008р., №933 від 22.10.2008р., №955 від 30.10.2008р., №983 від 11.11.2008р., №1012 від 25.11.2008р., №1061 від 27.12.2008р., №1060 від 30.12.2008р. Разом з актами виконаних робіт відповідачу надавалися рахунки на сплату №1207 від 14.10.2008р., №1157 від 17.10.2008р., №1166 від 22.10.2008р., №1199 від 30.10.2008р., №1235 від 11.11.2008р., №1271 від 25.11.2008р., №1328 від 27.12.2008р., №1327 від 30.12.2008р. Протягом 2009р. відповідно до усної домовленості, позивач надавав відповідачу 1 послуги спец транспорту, які були прийняті за актами №6 від 21.01.2009р., №14 від 30.01.2009р., №29 від 11.02.2009р., №41 від 24.02.2009р., №49 від 13.03.2009р., №50 від 24.03.2009р., №56 від 31.03.2009р., №74 від 10.04.2009р., №75 від 29.04.2009р., №79 від 30.04.2009р., №87 від 20.05.2009р. Разом з актами виконаних робіт відповідачу надавалися рахунки на сплату №13 від 21.01.2009р., №6 від 30.01.2009р., №36 від 11.02.2009р., №46 від 24.02.2009р., №56 від 13.03.2009р., №62 від 24.03.2009р., №73 від 31.03.2009р., №94 від 10.04.2009р., №95 від 29.04.2009р., №96 від 30.04.2009р., №109 від 20.05.2009р., які є вимогою відповідно до ч.2 ст.530 ЦК України. Оскільки відповідач станом на 21.02.2011р. повністю не оплатив надані послуги, за ним утворився борг у сумі 44325,43грн.

Зі змісту вказаних пояснень позивача вбачається, що ним зменшено розмір позовних вимог. Оскільки ці пояснення можна розцінювати як письмову заяву, передбачену ч.2 ст.22 ГПК України, зменшення розміру позовних вимог приймаються судом і справа розглядається з їх урахуванням.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги; відповідач 1 проти позову заперечив, посилаючись на передачу боргу відповідачу 2; відповідач 2 позовні вимоги визнав у сумі 44325,43грн. та пояснив, що при передачі боргу відповідачами не було враховано всі підписані між сторонами акти, тому було передано лише 41036грн., втім наразі відповідач 2 визнає, що заборгованість складає саме 44325,43грн. та рахується за ним.

Згідно із ч.5 ст.78 ГПК України у разі визнання відповідачем позовних вимог господарський суд приймає рішення про задоволення позову.

У судовому засіданні були досліджені наступні докази: договір від 01.08.2008р., протокол договірних цін від 01.08.2008р., акти надання послуг №963 від 14.10.2008р., №919 від 17.10.2008р., №933 від 22.10.2008р., №955 від 30.10.2008р., №983 від 11.11.2008р., №1012 від 25.11.2008р., №1061 від 27.12.2008р., №1060 від 30.12.2008р., №6 від 21.01.2009р., №14 від 30.01.2009р., №29 від 11.02.2009р., №41 від 24.02.2009р., №46 від 24.02.2009р., №49 від 13.03.2009р., №50 від 24.03.2009р., №56 від 31.03.2009р.,  №74 від 10.04.2009р., №75 від 29.04.2009р., №79 від 30.04.2009р., №87 від 20.05.2009р., рахунки №1207 від 14.10.2008р., №1157 від 17.10.2008р., №1166 від 22.10.2008р., №1199 від 30.10.2008р., №1235 від 11.11.2008р., №1271 від 25.11.2008р., №1328 від 27.12.2008р., №1327 від 30.12.2008р., №13 від 21.01.2009р., №6 від 30.01.2009р., №36 від 11.02.2009р., №46 від 24.02.2009р., №56 від 13.03.2009р., №62 від 24.03.2009р., №94 від 10.04.2009р., №5 від 29.04.2009р., №96 від 30.04.2009р., №109 від 20.05.2009р., податкові накладні, банківські виписки, платіжні доручення №141 від 10.11.2008р., №170 від 17.11.2008р., №197 від 20.11.2008р., №290 від 10.12.2008р., №304 від 11.12.2008р., №433 від 25.12.2008р., №585 від 27.01.2009р., №909 від 18.03.2009р., №926 від 19.03.2009р., №42 від 06.04.2009р., №209 від 27.04.2009р., №271 від 08.05.2009р., лист №52 від 15.12.2009р., опис вкладення до цінного листа (ф.107) від 17.12.2009р., повідомлення про вручення поштового відправлення №3481155.

В ході судового розгляду справи представників сторін було ознайомлено з правами та обов'язками у відповідності із ст.22 ГПК України. Судом, відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

У відповідності до п.п.2, 3, 4 ч.2 ст.129 Конституції України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст.42 ГПК України - правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Відповідно до ст.43 ГПК України - судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Ст.33 ГПК України зазначає - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

За приписами ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справив їх сукупності, керуючись законом.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між ТОВ „Спецбудтранс” (виконавець) та ТОВ „Теніс плюс” (замовник) був укладений договір від 01.08.2008р., за умовами якого виконавець зобов'язався власними силами, а при необхідності за допомогою третіх осіб організувати забезпечення замовника будівельною технікою, обладнанням, машинами та механізмами (пункт 1.1. договору). Замовник зобов'язався оплатити надані виконавцем послуги (пункт 1.2. договору). Виконавець зобов'язаний надати замовнику технічно справну заправлену техніку на підставі заявок, телефонограм, поданих не пізніше 2 днів до дати виконання робіт (пункт 2.1. договору). Замовник зобов'язаний подавати заявки на автотранспорт з вказанням маршруту руху, дати, часу та місця подачі, а при направленні у відрядження – тривалість проведення робіт (пункт 3.7. договору). Оплата здійснюється згідно рахунків-фактури у відповідності з протоколом договірних цін вартості послуг будівельної техніки та механізмів, який є невід'ємною частиною договору (пункт 4.1. договору). Надані послуги приймаються згідно актів прийомки-передачі виконаних робіт, які замовник зобов'язується підписати протягом 3 днів після його надання або згідно талонів замовника, змінних рапортів або реєстрів виконаних робіт. У разі ненадання виконавцю протягом 3 днів підписаного екземпляру акту прийомки-передачі виконаних робіт, роботи вважаються прийнятими замовником без претензій, а акт прийомки-передачі підписаним (пункт 4.2. договору). Оплата здійснюється на розрахунковий рахунок виконавця протягом 5 днів з моменту отримання рахунку на оплату, але не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним (пункт 4.3. договору). Договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2008р. (пункт 8.1. договору).

Сторонами був узгоджений протокол договірних цін від 01.08.2008р., в якому визначено вид транспорту та тариф машино/години.

Як вбачається з матеріалів справи, договір підписаний сторонами, без розбіжностей. На момент розгляду справи до матеріалів справи не надано ані змін, ані доповнень щодо виконання умов договору, крім тих, що надано до позову.

За визначенням статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати свої обов'язки відповідно до договору.

У пункті 8.1. договору визначено, що строк його дії закінчується 31.12.2008р.

Як вбачається з матеріалів справи, сторонами не було досягнуто згоди щодо продовження дії договору шляхом підписання відповідної додаткової угоди.

Оцінивши договір, з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та своєю правовою природою є договором про надання послуг, який підпадає під правове регулювання норм глави 63 ЦК України.

Відповідно до ст.901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується сплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За приписами ст.903 цього ж Кодексу, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

На виконання умов договору спецтехніка позивача виконала для відповідача 1 роботи вартістю 141971,22грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями актів надання послуг №963 від 14.10.2008р. у сумі 1859,42грн., №919 від 17.10.2008р. у сумі 26053,56грн., №933 від 22.10.2008р. у сумі 47400,71грн., №955 від 30.10.2008р. у сумі 18373,14грн., №983 від 11.11.2008р. у сумі 16685,81грн., №1012 від 25.11.2008р. у сумі 9451,34грн., №1061 від 27.12.2008р. у сумі 9947,52грн., №1060 від 30.12.2008р. у сумі 12199,72грн., підписаних сторонами та посвідчених їх печатками без заперечень.

У пунктах 1.2., 4.1., 4.3. договору встановлений обов'язок відповідача 1 оплатити виконані спецтехнікою роботи протягом 5 днів з моменту отримання рахунку, але не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним.

Позивачем було виставлено відповідачу 1 рахунки на оплату №1207 від 14.10.2008р. у сумі 1859,42грн., №1157 від 17.10.2008р. у сумі 26053,56грн., №1166 від 22.10.2008р. у сумі 47400,71грн., №1199 від 30.10.2008р. у сумі 18373,14грн., №1235 від 11.11.2008р. у сумі 16685,81грн., №1271 від 25.11.2008р. у сумі 9451,34грн., №1328 від 27.12.2008р. у сумі 9947,52грн., №1327 від 30.12.2008р. у сумі 12199,72грн.

Відповідач 1 в ході судового розгляду справи не заперечував проти отримання цих рахунків. Крім того, у вказаних вище актах є посилання на ці рахунки, що підтверджує факт отримання їх відповідачем 1.

Таким чином робота спецтехніки прийнята у жовтні 2008р. у сумі 93686,83грн. підлягає оплаті до 20.11.2008р., роботи спецтехніки прийнята у листопаді 2008р. у сумі 26137,15грн. підлягає оплаті до 20.12.2008р., робота спецтехніки прийнята у грудні 2008р. у сумі 22147,24грн. до 20.01.2009р.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст.525, 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Згідно банківських виписок за 10.11.2008р., 17.11.2008р., 20.11.2008р., 10.12.2008р., 11.12.2008р., 25.12.2008р., 27.01.2009р., 27.04.2009р. та платіжних доручень платіжні доручення №141 від 10.11.2008р. у сумі 30000грн., №170 від 17.11.2008р. у сумі 20000грн., №197 від 20.11.2008р. у сумі 18373,14грн., №290 від 10.12.2008р. у сумі 1859,42грн., №304 від 11.12.2008р. у сумі 9451,34грн., №433 від 25.12.2008р. у сумі 10000грн., №585 від 27.01.2009р. у сумі 10000грн., №209 від 27.04.2009р. у сумі 23589,93грн., відповідачем 1 було перераховану позивачу 121831,09грн. в якості оплати за послуги транспорту.

Таким чином, відповідач 1 свої зобов'язання належним чином не виконав, з позивачем за надані послуги повністю не розрахувався, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість у сумі 20140,13грн. Належних доказів погашення боргу відповідачем 1 суду не надано. Враховуючи викладене, суд вважає заборгованість відповідача 1 перед позивачем за договором від 01.08.2008р. у сумі 20140,13грн. доведеною.

Також, згідно усної домовленості спецтехніка позивача виконала для відповідача 1 роботи вартістю 74121,47грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями актів надання послуг №6 від 21.01.2009р. у сумі 6720,17грн., №14 від 30.01.2009р. у сумі 6344,70грн., №29 від 11.02.2009р. у сумі 4795,28грн., №41 від 24.02.2009р. у сумі 5186,57грн., №49 від 13.03.2009р. у сумі 9012,52грн., №50 від 24.03.2009р. у сумі 9480,91грн., №56 від 31.03.2009р. у сумі 1442,69грн.,  №74 від 10.04.2009р. у сумі 11868,34грн., №75 від 29.04.2009р. у сумі 14925,95грн., №79 від 30.04.2009р. у сумі 1055,04грн., №87 від 20.05.2009р. у сумі 3289,30грн.

У звязку з підписанням перелічених актів відповідач 1 повністю погодився з обсягами, якістю та вартістю наданих позивачем послуг. Таким чином розмір винагороди, яка належить позивачу, складає 74121,47грн.

Позивачем було виставлено відповідачу 1 рахунки на оплату №13 від 21.01.2009р. у сумі 6720,17грн., №6 від 30.01.2009р. у сумі 6344,70грн., №36 від 11.02.2009р. у сумі 4795,28грн., №56 від 13.03.2009р. у сумі 9012,52грн., №62 від 24.03.2009р. у сумі 9480,91грн., №94 від 10.04.2009р. у сумі 11868,34грн., №5 від 29.04.2009р. у сумі 14925,95грн., №96 від 30.04.2009р. у сумі 1055,04грн., №109 від 20.05.2009р. у сумі 3289,30грн.

Відповідач 1 в ході судового розгляду справи не заперечував проти отримання цих рахунків на суму 67492,21грн. Крім того, у вказаних вище актах є посилання на ці рахунки, що підтверджує факт отримання їх відповідачем 1. Також позивачем було виставлено відповідачу 1 вимогу про сплату у тому числі 6629,26грн. за виконані роботи.

Відповідно до вимог частини 1 статті 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно норм статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Вимогами пункту 2 статті 530 ЦК України передбачено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

В матеріалах справи наявна вимога позивача про сплату належної йому винагороди на підставі пункту 2 статті 530 ЦК України – рахунки на сплату та лист №52 від 15.12.2009р. Датами вручення рахунків відповідачу 1 слід вважати дати складання рахунків, оскільки приймаючи останні, відповідач не проставив іншу дату та не заперечив проти дати, вже визначеної в рахунку. Згідно повідомлення про вручення поштового відправлення №3481155 датою вручення листа №52 від 15.12.2009р. є 25.12.2009р.

Таким чином, рахунок №13 від 21.01.2009р. у сумі 6720,17грн. підлягає оплаті до 28.01.2009р., рахунок №6 від 30.01.2009р. у сумі 6344,70грн. підлягає оплаті до 06.02.2009р., рахунок №36 від 11.02.2009р. у сумі 4795,28грн. підлягає оплаті до 18.02.2009р., рахунок №56 від 13.03.2009р. у сумі 9012,52грн. підлягає оплаті до 20.03.2009р., рахунок №62 від 24.03.2009р. у сумі 9480,91грн. підлягає оплаті до 31.03.2009р., рахунок №94 від 10.04.2009р. у сумі 11868,34грн. підлягає оплаті до 17.04.2009р., рахунок №95 від 29.04.2009р. у сумі 14925,95грн. підлягає оплаті до 06.05.2009р., рахунок №96 від 30.04.2009р. у сумі 1055,04грн. підлягає оплаті до 07.05.2009р., рахунок №109 від 20.05.2009р. у сумі 3289,30грн. підлягає оплаті до 27.05.2009р., 6629,26грн. за надані послуги за актами №41 від 24.02.2009р., №56 від 31.03.2009р. підлягають оплаті до 03.01.2010р.

Згідно банківських виписок за 18.03.2009р., 19.03.2009р., 06.04.2009р., 27.04.2009р., 08.05.2009р. та платіжних доручень №909 від 18.03.2009р. у сумі 10000грн., №926 від 19.03.2009р. у сумі 10000грн., №42 від 06.04.2009р. у сумі 18493,43грн., №209 від 27.04.2009р. у сумі 23589,93грн., №271 від 08.05.2009р. у сумі 10000грн., відповідачем 1 було перераховану позивачу 49936,12грн. в якості оплати за послуги транспорту.

З огляду на викладене, відповідач 1 свої зобов'язання своєчасно не виконав, з позивачем за надані послуги повністю не розрахувався, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість у сумі 24185,35грн. Належних доказів погашення боргу відповідачем 1 суду не надано. Враховуючи викладене, суд вважає заборгованість відповідача 1 перед позивачем у сумі 24185,35грн. доведеною.

Згідно Протоколу учасників ТОВ „Теніс плюс” від 08.06.2010р., останніми було прийнято рішення реорганізувати ТОВ „Теніс плюс” шляхов виділу з нього нової юридичної особи – ТОВ „Еліт спорт”, наділивши його статутним капіталом, за місцезнаходженням: 83122, м. Донецьк, вул. Аретема, 198Д.

Статтею 109 ЦК України встановлено, що виділом є перехід за розподільчим балансом частини майна, прав та обов`язків юридичної особи до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб. До виділу застосовуються за аналогією положення частин першої, другої та четвертої статті 105 та положення статей 106 і 107 ЦК України.

Відповідно до ст.107 ЦК України після закінчення строку для пред`явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), які мають містити положення про правонаступництво щодо всіх зобов`язань юридичної особи, що припиняється стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов`язання, які оспорюються сторонами. Передавальний акт та розподільчий баланс затверджується учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення. Нотаріально посвідчені копії передавального акта та розподільчого балансу передаються в орган, який здійснює державну реєстрацію, за місцем державної реєстрації юридичної особи, що припиняється, а також в орган, який здійснює державну реєстрацію, за місцем державної реєстрації юридичної особи правонаступника. Порушення положень частин другої та третьої цієї статті є підставою для відмови у внесенні до єдиного державного  реєстру запису про припинення юридичної особи та державній реєстрації створюваних юридичних осіб - правонаступників.

Тобто виділ - це один із шляхів утворення юридичної особи в результаті реорганізації іншої юридичної особи, а належним доказом правонаступництва за будь-яким зобов`язанням є розподільчий баланс, який повинен бути затверджений підприємством, яке прийняло рішення щодо виділу з його структури юридичної особи, при цьому його дійсність підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної (новоствореної) особи.

Згідно свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи с.А01 №43962, довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України АБ №318480 від 21.09.2010р. державну реєстрацію ТОВ „Еліт спорт” проведено 17.09.2010р., про що зроблено запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 12661360000037055.

Згідно передавального акту (розподільчого балансу) між ТОВ „Теніс плюс” та ТОВ „Еліт спорт” станом на 07.09.2010р. з розшифровкою (додаток) ТОВ „Еліт спорт” є правонаступником майнових прав та обов'язків ТОВ „Теніс плюс”, які виникли з правовідносин останнього з ТОВ „Спецбудтранс” за договором від 01.10.2008р.

Отже, відповідачу 2 було передано кредиторську заборгованість відповідача 1 у сумі 41036,13грн., яка утворилась перед позивачем за договором від 01.10.2008р.

Враховуючи, відсутність у матеріалах справи договору від 01.10.2008р., на який є посилання у розподільчому балансі, пояснення сторін, що між ними такого договору не укладалось, суд доходить висновку, що у представленому розподільчому балансі станом на 07.09.2010р. відображено передачу кредиторської заборгованості відповідачу 2 у сумі 41036,13грн., яка виникла внаслідок несплати наданих послуг за договором від 01.08.2008р. у сумі 20140,13грн. та рахунками №95 від 29.04.2009р., №96 від 30.04.2009р., листом №52 від 15.12.2009р. у сумі 20896грн.

За таких обставин, враховуючи висновки суду про доведеність з боку позивача факту наявності у відповідача 1 заборгованості у сумі 44325,48грн., а також доведеність з боку відповідача 1 факту передачі кредиторської заборгованості у сумі 41036,13грн. відповідачу 2 та недоведеність факту передачі кредиторської заборгованості у сумі 3289,35грн. за актом №109 від 20.05.2009р. відповідачу 2, позовні вимоги про стягнення з відповідача 1 заборгованості у сумі 44325,48грн., підлягають задоволенню в сумі 3289,35грн., а в сумі 41036,13грн. підлягають задоволенню та стягненню з відповідача 2.

Частиною 2 статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Позивачем нараховано та пред'явлено до стягнення 3% річних у сумі 2253,02грн. обчислені за періоди з 29.01.2009р. по 01.12.2010р. (борг 6720,17грн.), з 08.02.2009р. по 01.12.2010р. (борг 6344,70грн.), з 19.02.2009р. по 01.12.2010р. (борг 4795,28грн.), з 18.04.2009р. по 01.12.2010р. (борг 11868,34грн.), з 07.05.2009р. по 01.12.2010р. (борг 14925,95грн.) та інфляційні втрати у сумі 6911,83рн. за індексом інфляції у період з 29.01.2009р. по 28.02.2009р. (борг 6720,17грн.), з 01.03.2009р. по 30.04.2009р. (борг 17860,15грн.), з 01.05.2009р. по 31.05.2009р. (борг 29728,49грн.), з 01.06.2009р. по 30.11.2010р. (борг 44654,44грн.).

Судом перевірено розрахунок 3% річних, інфляційних втрат та встановлено, що зазначений порядок нарахування не відповідає вимогам чинного законодавства України щодо порядку їх розрахунку. При розрахунку позивачем не було враховано здійсненої відповідачем 1 оплати наданих послуг, тому було невірно визначено періоди, за які розраховано 3% та інфляційні втрати. Таким чином розмір 3% річних, який є арифметично вірним та підлягає задоволенню, складає 780,49грн., розмір інфляційних втрат – 4281,22грн.

Відповідно до ст.22 ГПК України відповідач має право визнати позов повністю або частково.

У разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб (ст.78 ГПК України).

З огляду на вищевикладене, підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача 1 заборгованості у сумі 3289,35грн., інфляційних втрат у сумі 434,19грн. та позовні вимоги про стягнення з відповідача 2 заборгованості у сумі 41036,13грн., інфляційних втрат у сумі 3847,03грн., 3% річних у сумі 780,49грн., в решті позовних вимог слід відмовити.

Судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог, відповідно до ст.49 ГПК України.

Що стосується вимог позивача про стягнення послуг адвоката, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.44 ГПК України витрати на оплату послуг адвоката віднесені до складу судових витрат. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом за наявності документального підтвердження витрат, як-то угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг (роз'яснення ВГСУ від 04.03.1998р. № 02-5/78 із змінами та доповненнями від 10.02.2004р.).

Позивачем було надано: договір на надання юридичних послуг (представництво в суді) №2 від 01.12.2010р., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №1163 від 02.03.1999р., свідоцтво про одруження від 03.10.2001р., платіжне доручення №491 від 01.12.2010р. у сумі 3500грн. з вказанням призначення платежу, довіреність від 01.12.2010р. на ім'я Грабовської Н.Л.

Таким чином, суд вважає доведеним наявність судових витрат позивача з оплати адвоката.

Однак, виходячи з правової позиції Вищого господарського суду України, сформульованої в п.11 Інформаційного листа від 13.02.2002р. №01-8/155, п.11 Інформаційного листа від 14.12.2007р. №01-8/973 та п. 28 Інформаційного листа від 18.03.2008р. №01-8/164, суд, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, пов'язаних зі сплатою послуг адвокатів, має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. Таким чином, розглядаючи конкретну справу, суд з урахуванням її обставин  може обмежити розмір відповідної компенсації з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справ.

Задовольняючи позов  в  частині судових витрат,  пов'язаних з оплатою послуг адвоката, суди повинні звернути увагу, наскільки обгрунтовані ці витрати з розглядом справи (див. постанову ВСУ від 03.02.2004 по справі N36/207).

За таких обставин суд, з урахуванням обставин конкретної справи, може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Приймаючи до уваги, характер та незначну складність розглядуваних в межах справи №43/268 правовідносин, відсутність серед наданих позивачем документів доказів на підтвердження видатків, пов'язаних із розглядом справи (транспортних на відрядження тощо), недостатню підготовку представника позивача до судових засідань, що призводило до затягування судового процесу, суд встановив, що належна до компенсації відповідачами частка судових витрат, пов'язаних зі сплатою послуг адвоката у світлі принципів розумної обґрунтованості їх розміру та адекватності впливу участі адвоката на результат вирішення заявлених вимог, має становити 1500грн.

Проте витрати з оплати послуг адвоката відшкодовуються позивачеві також в розмірі, пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Беручи до уваги вищевикладене, керуючись ст.129 Конституції України, ст.ст.173, 174, 175, 193 Господарського кодексу України, ст.ст.202, 509, 525, 526, 530, 610-612, 625, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст.ст.1, 4, 22, 32-36, 44, 49, 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Спецбудтранс”,                  м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю „Теніс плюс”, м. Донецьк,  Товариства з обмеженою відповідності „Еліт спорт”, м. Донецьк про стягнення заборгованості у сумі 44325,43грн., інфляційних втрат у сумі 6911,83грн., 3% річних у сумі 2253,02грн., задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Теніс плюс” (83122, м. Донецьк, вул. Артема, 198Д; ідентифікаційний код 31158652; р/р 26002231298001 в ВАТ АКБ „КАПІТАЛ”, МФО 334827) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Спецбудтранс” (83092, м. Донецьк, вул. 230-ї Стрілкової дивізії, 2/189; ідентифікаційний код 33864296; р/р 26009310001901 в філії АБ „Південний” м. Донецьк, МФО 377012) заборгованість у сумі 3289,35грн., інфляційні втрати у сумі 434,19грн., витрати по сплаті державного мита у сумі 37,64грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 16,52грн., витрати по оплаті послуг адвоката у розмірі 105грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідності „Еліт спорт” (83122, м. Донецьк, вул. Артема, 198Д; ідентифікаційний код 37296378) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Спецбудтранс” (83092, м. Донецьк, вул. 230-ї Стрілкової дивізії, 2/189; ідентифікаційний код 33864296; р/р 26009310001901 в філії АБ „Південний” м. Донецьк, МФО 377012) заборгованість у сумі 41036,13грн., інфляційні втрати у сумі 3847,03грн., 3% річних у сумі 780,49грн., витрати по сплаті державного мита у сумі 456,99грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 200,60грн., витрати по оплаті послуг адвоката у розмірі 1275грн.

В позовних вимогах про стягнення інфляційних втрат у сумі 2630,61грн., 3% річних у сумі 1472,53грн. відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Спецбудтранс” (83092, м. Донецьк, вул. 230-ї Стрілкової дивізії, 2/189; ідентифікаційний код 33864296; р/р 26009310001901 в філії АБ „Південний” м. Донецьк, МФО 377012) на користь Державного бюджету України (рахунок: 31111095700006, отримувач: УДК в Київському районі, банк отримувача: Головне управління державного казначейства України в Донецькій області, МФО: 834016, ЗКПО: 34687001) державне мито у сумі 85коп.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 21.02.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суддя                                                               Зубченко І.В.                               

Повний текст рішення за правилами

ст.85 ГПК України підписано 28.02.2011р.

Надруковано 4 примірники: 3 – сторонам, 1 – у справу.