Постанова

від 01.03.2011 по справі 15/237

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

15/237

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

01.03.2011 р.           справа №15/237

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скакуна  О.А.,

суддів Колядко  Т.М., Ломовцевої Н.В.

за участю представників сторін:

від позивача:Котелевська Ю.А. - за дов.б/н від 22.11.2010р.,

від відповідача:не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргувідкритого акціонерного товариства “Енергомашспецсталь” м. Краматорськ Донецької області

на рішення господарського судуДонецької області

від20.12.2010 року

по справі№15/237 (головуючий суддя: Богатир К.В., судді: Левшина Г.В., Татенко В.М.)

за позовомприватного підприємства “Сакура-Іст” м. Донецьк

довідкритого акціонерного товариства “Енергомашспецсталь” м. Краматорськ Донецької області

простягнення 16 248,93 грн.(згідно остаточних вимог).

Рішенням господарського суду Донецької області від 20.12.2009 року позовні вимоги приватного підприємства “Сакура-Іст” м. Донецьк (далі по тексту - ПП “Сакура-Іст”) до відкритого акціонерного товариства “Енергомашспецсталь” м. Краматорськ Донецької області (далі по тексту - ВАТ “Енергомашспецсталь”) про стягнення 16 248,93 грн., з яких основний борг в розмірі 12 414,30грн., пеня  в сумі  2 979,43 грн., інфляційні втрати в розмірі 673,73 грн. та 3% річних в сумі 181,47 грн. (з урахуванням заяви про зміну розміру позовних вимог від 23.11.2010р.: а.с.81-84) - задоволені частково в розмірі 14626,02 грн. В решті позову суд першої інстанції відмовив.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги законні, обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та доведені належним чином в частині задоволених вимог.

Відповідач з прийнятим рішенням суду першої інстанції не погодився і подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати як таке, що прийнято з порушенням норм матеріального права та прийняти нове рішенням, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги заявник зауважує, що видаткові накладні, на які позивач посилається в підтвердження своїх вимог, не містять посилань ані на договір, ані на рахунки чи довіреність, на підставі якої товар був виданий, а тому, на думку скаржника, товар був отриманий  поза рамками договору №15/1564 від 02.09.08р. Оскільки сторони не узгодили строк оплати поставленого за видатковими накладними товару, а позивач не скористався правом вимоги, передбаченим ч.2 ст.530 ЦК України, тому у відповідача не настало обов'язку оплати заявленої до стягнення  заборгованості.

Представник позивача під час судового засідання просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, оскільки вважає його законним та обґрунтованим, а доводи, на які посилається відповідач,  - безпідставними.

Відповідач явку свого представника до судового засідання не забезпечив, незважаючи на те, що про місце, дату та час слухання справи був повідомлений належним чином.

Представник позивача не заперечував проти розгляду  апеляційної скарги у відсутності відповідача, тому відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням строків, передбачених  ст.102 цього Кодексу, колегія суддів розглядає скаргу по суті за наявними  у справі доказами у відсутності відповідача.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Донецький апеляційний господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

Між ПП "Сакура-Іст" та ВАТ “Енергомашспецсталь” - 02.09.2008 р. укладено договір № 15/1564 поставки, згідно якого постачальник (позивач) зобов'язався передати в установлений строк продукцію (товар) у власність покупця, а покупець (відповідач) зобов'язався у відповідності з умовами даного договору прийняти вказану продукцію та оплатити її вартість.

Пунктом 1.2 договору передбачено, що найменування, номенклатура (асортимент), кількість, якісні та інші характеристики продукції (товару), її ціна, строки та умови поставки вказуються в специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного договору.

Згідно п. 9.3 договору умови оплати погоджуються сторонами на кожну партію продукції та вказуються в специфікаціях до договору.

Договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.09р.(п.13.2 договору). В разі невиконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором, він вважається пролонгованим на строк до моменту кінцевого виконання сторонами своїх зобов'язань (п.13.3договору).

Сторонами до вищевказаного договору підписано специфікації:

—          № 1 від 02.09.2008 р., якою передбачено найменування товару, його кількість, одиницю вимірювання, ціну за одиницю та загальну вартість товару, а також поставку протягом 1–2 днів після отримання заявки; строк оплати товару здійснюється протягом 10 банківських днів після поставки (а.с.12);

—          № 2 від 13.11.2008 р., якою передбачено найменування товару, його кількість, одиницю вимірювання, ціну за одиницю та загальна вартість товару, а також поставку протягом 1 дня після отримання заявки; оплата товару - протягом 30 календарних днів після поставки (а.с.13).

Спірний договір та специфікації до нього підписані представниками обох сторін та скріплені печатками, завірені копії додані до позову.

На  виконання договору № 15/1564 від 02.09.2008 р. позивачем  поставлено відповідачу товар по специфікації № 1 від 02.09.2008 р. за видатковою накладною № 212 від 30.10.2008 р. на суму 6564,30 грн.; по специфікації № 2 від 13.11.2008 р. –за видатковою накладеною № 218 від 18.11.2008 р. на суму 5850,00 грн.

Факт отримання відповідачем вказаного товару за цими видатковими накладними підтверджується підписами уповноваженої особи, яка фактично отримала товар для відповідача, на видаткових накладних в графі „Отримав”, а також довіреностями на отримання товарно–матеріальних цінностей № 1507 від 28.10.2008 р., № 1676 від 18.11.2008 р., податковими накладними № 217 від 30.10.2008 р., № 222 від 18.11.2008 р., рахунками на оплату № 255 від 02.09.2008 р., № 320 від 13.11.2008 р.

Відповідач отриманий товар не оплатив, внаслідок чого за ним утворилася заборгованість перед позивачем в розмірі 12414,30 грн.

За умовами того, що відповідач свої зобов'язання з повної та своєчасної оплати отриманого товару у встановлені строки не виконав, позивач звернувся" до господарського суду Донецької області з відповідними вимогами до відповідача про стягнення основного боргу  в розмірі 12 414,30грн., пені  в сумі  2 979,43 грн., інфляційних втрат  в розмірі 673,73 грн. та 3% річних в розмірі 181,47 грн. (згідно остаточних вимог: а.с.81-84), які рішенням від 20.12.2010 року у справі №15/237 задоволено частково та стягнуто з відповідача на користь позивача суму 14626,02 грн.. В решті позовних вимог суд першої інстанції відмовив за необґрунтованістю.

 Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє оскаржене рішення у повному обсязі.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності, з урахуванням пояснень представника позивача, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що оскаржуване рішення підлягає частковому скасуванню  з наступних підстав.

Судова колегія вважає, що договір № 15/1564 від 02.09.2008 р. за своєю правовою природою є договором поставки, тому спірні відносини, регулюються згідно до п.7 ст.179 Господарського кодексу України.

Згідно зі ст.265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти цей товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не передбачено договором, законом або не виникає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за  договором  купівлі-продажу  одна  сторона  (продавець) передає або зобов'язується  передати  майно  (товар)  у  власність другій стороні (покупцеві),  а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 692 Цивільного кодексу України  визначає обов'язок Покупця  оплатити товар після його прийняття або  прийняття  товаророзпорядчих  документів   на   нього,   якщо договором  або  актами  цивільного  законодавства  не встановлений інший строк оплати товару.

Предметом даного спору є стягнення основного боргу  в розмірі 12 414,30грн., пені  в сумі  2 979,43 грн., інфляційних втрат  в розмірі 673,73 грн. та 3% річних в розмірі 181,47 грн. за договором  № 15/1564 від 02.09.2008 р.

Згідно до п.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України  з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Так, в силу ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З матеріалів справи вбачається, що позивач свої зобов'язання за договором № 15/1564 від 02.09.2008 р. виконав, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними № 212 від 30.10.2008 р., № 218 від 18.11.2008 р. (а.с.14), податковими накладними (а.с.41, 45).

Враховуючи те, що представлені  позивачем в обґрунтування заявлених позовних вимог накладні, рахунок-фактури не містять посилань на договір № 15/1564 від 02.09.2008р., проте,  приймаючи до уваги фактичну можливість ідентифікації товару, поставленого згідно означених накладних та товару, визначеного умовами специфікацій №1 та №2 до цього договору, а також беручи до уваги той факт, що довіреностями №1507 від 28.10.08р. (а.с.94), №1676 від 18.11.08р. (а.с.95) відповідач уповноважив довірену особу на отримання цінностей саме за договором №15/1564 від 02.09.2008р., суд дійшов вірного  висновку,  що поставка  товару відбулася саме в межах договору №15/1564 від 02.09.2008р.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Виходячи з того, що товар за видатковою накладною № 212 від 30.10.2008 р. був отриманий по специфікації № 1 від 02.09.2008 р., строк оплати протягом 10 банківських днів для відповідача наступив у період з 31.10.2008 р. по 13.11.2008 р. включно, а вже з 14.11.2008 р. почалося прострочення виконання грошового зобов'язання за цією партією товару. Товар за видатковою накладною № 218 від 18.11.2008 р. був отриманий по специфікації № 2 від 13.11.2008 р., тридцятиденний строк оплати для відповідача наступив у період з 19.11.2008 р. по 18.12.2008 р. включно, а вже з 19.12.2008 р. почалося прострочення виконання грошового зобов'язання за цією партією товару.

Враховуючи вищевикладене, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідач не виконав зобов'язання оплатити в установлений специфікаціями до договору строк вартість отриманого від позивача товару на суму 12414,30 грн., а тому правомірно задовольнив позовні вимоги щодо стягнення основного боргу,  з чим погоджується колегія суддів апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч.1, ч.3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки (штрафу, пені) є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно з ст.3 вищезгаданого Закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 10.4 договору у випадку прострочення оплати товару покупець сплачує продавцю пеню в розмірі 2% від вартості неоплаченої продукції за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення.

Так, позивач за прострочення виконання грошового зобов'язання нарахував відповідачу окремо по кожній спірній видатковій накладній за загальний період з 13.11.2008 р. по 01.06.2009 р. пеню в сумі 2979,43 грн.

Суд першої інстанції визнав  вимогу позивача щодо стягнення пені в сумі 2979,43 грн.  такою, що підлягає частковому задоволенню, оскільки позивачем неправильно проведено обчислення пені, а саме не враховано вимоги ч.6 ст.232 Господарського кодексу України.

Для встановлення факту прострочення відповідачем виконання зобов'язання щодо оплати придбаного товару як на суму боргу у розмірі 6564,30 грн., так і на суму 5850,00 грн.,  судом першої інстанції з'ясовано  дату кожної поставки товару та встановлено дату, з якої відповідач є таким, що прострочив оплату товару, зокрема:

—          за видатковою накладною № 212 від 30.10.2008 р.  сума пені нараховується за період з 14.11.2008 р. по 14.05.2009 р.;

—          за видатковою накладною № 218 від 18.11.2008 р. –за період з 31.12.2008 р. по 01.06.2009 р. та складає: (6564,30 грн. х 24% х 48 днів : 366 днів) + (6564,30 грн. х 24% х 134 дні : 365 днів) + (5850,00 грн. х 24% х 1 день : 366 днів) + (5850,00 грн. х 24% х 152 дні : 365 днів) = 1356,52 грн.

Таким чином, суд попередньої інстанції встановив, що стягненню підлягає пеня 1356,52 грн., а тому правомірно задовольнив позов в цій частині, з чим погоджується колегія суддів апеляційної інстанції.

Відповідно до вимог статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

 З огляду на доведеність факту порушення відповідачем строків оплати за отриманий товар, місцевий господарський суд  обґрунтовано задовольнив вимоги в частині стягнення  673,73 грн. - інфляційних втрат та 181,47 грн. - 3% річних.

Перевіривши арифметичні розрахунки позивача, апеляційний суд погоджується з висновком господарського суду Донецької області про стягнення з відповідача інфляційних та  3 % річних  у вищезазначених розмірах.  

Доводи скаржника про відсутність у видаткових накладних посилань на договір поставки, колегія суддів відхиляє як безпідставні, оскільки матеріали справи не містять будь-яких доказів того, що між сторонами існує інший договір, ні ж той, на який посилається позивач і який є у матеріалах справи. Тим більше, що відповідач не заперечує проти отримання вказаного товару, та не надає доказів існування між сторонами іншого договору, на підставі якого цей товар передавався.

При перевірці оскарженого рішення апеляційним судом не було встановлено порушення або неправильного застосування судом першої інстанції норм як матеріального, так і процесуального права. Тому судова колегія приходить до висновку, що рішення господарського суду Донецької області від 20.12.2010 року по справі №15/237 є законним, обґрунтованим, а тому скасуванню не підлягає.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати за подання апеляційної скарги відносяться на скаржника.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Донецької області від 20.12.2010 року по справі №15/237  - залишити без змін.

Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства “Енергомашспецсталь” м. Краматорськ Донецької області - залишити без задоволення.

Головуючий                                                                      О.А.  Скакун

Судді:                                                                                Т.М.  Колядко

Н.В.Ломовцева

Надруковано: 5 прим.                                                                                                                                                                                                                                                                                                        1. позивачу

2. відповідачу

3. у справу

4. ДАГС

                                                                                                                                        5. ГСДО