Постанова

від 02.03.2011 по справі 1/83пд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

1/83пд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

01.03.2011 р.           справа №1/83пд

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:суддівЛомовцевої Н.В.Колядко Т.М., Скакуна О.А.

при секретарі судового засідання Клокоцькій О.Ю.

за участю представників:

від позивача: не з'явився.

від відповідача:не з'явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «Донспецпром»м.Донецьк  

на рішення господарського судуДонецької області

від14.12.2010р.

по справі№1/83пд (суддя Азарова З.П.)

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Донспецпром»м.Донецьк  

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг»м.Київ

провизнання недійсним договору фінансового лізингу №071101-103/ФЛ-Ю-С від 01.11.2007р.  

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Донспецпром» м.Донецьк  звернулась до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ві Ей Бі Лізинг»м.Київ  про визнання недійсним договору фінансового лізингу №071101-103/ФЛ-Ю-С від 01.11.2007р.  

Рішенням господарського суду Донецької області від 14.12.2010р. у справі №1/83пд (суддя Азарова З.П.) у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Позивач, не погодившись з прийнятим судовим рішенням, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Позивач та відповідач у судове засідання представників не направили, причин нез'явлення та невиконання вимог суду не повідомили.

Судова колегія вважає можливим здійснити розгляд справи у відсутність представників позивача та відповідача за наявними матеріалами справи, оскільки ухвалою про порушення апеляційного провадження у справі від 13.01.2011р. сторін було повідомлений про день та час судового засідання належним чином відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційна інстанція вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Як вбачається з матеріалів справи Товариство з обмеженою відповідальністю «Донспецпром»м. Донецьк звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг»м. Київ про визнання недійсним договору фінансового лізингу №071101-103/ФЛ-Ю-С від 01.11.2007р., посилаючись на відсутність істотних умов договору, а саме: загальні положення, право власності на обладнання та форс-мажор. Крім того, позивач вважає, що спірний договір укладений з порушенням положень статті 6 Закону України «Про фінансовий лізинг», встановлення розрахунків в іноземній валюті, а також укладення договору з порушенням рівності сторін.

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, є зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є  домовленість   двох   або  більше  сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно вимог ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Зазначені норми кореспондуються з приписами ст.180 Господарського кодексу України.

Правові та економічні засади фінансового лізингу визначені Законом України «Про фінансовий лізинг»від 16.12.1997р. N 723/97-ВР (зі змінами та доповненнями). За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі) (ч. 2 ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг»).

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про фінансовий лізинг» договір лізингу має бути укладений у письмовій формі. Істотними умовами договору лізингу є: предмет лізингу; строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу); розмір лізингових платежів; інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України «Про фінансовий лізинг» предметом договору лізингу може бути неспоживна річ, визначена індивідуальними ознаками та віднесена відповідно до законодавства до основних фондів.

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг» сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом; інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Згідно з ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними  в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Статтею ст. 181 Господарського кодексу України визначено, що господарський договір за загальними правилами викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Як вбачається з матеріалів справи, 21.09.2007р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг»(далі –лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Донспецпром»(далі –лізингоодержувачу) укладено договір фінансового лізингу №071101-103/ФЛ-Ю-С.

Відповідно до п. 1.1 договору предметом договору  є надання лізингодавцем в платне володіння та користування на умовах фінансового лізингу лізингоодержувачу предмет лізингу, найменування, модель, ціна одиниці, кількість та загальна вартість на момент укладення договору якого наведена в Специфікації (додаток №2 до договору) –(далі –предмет лізингу), для підприємницьких цілей у власній господарській діяльності лізингоодержувачу на  визначений строк, за умови сплати останнім періодичних лізингових платежів.

Предметом договору згідно специфікації, яка є невід'ємним додатком до договору є гусеничний екскаватор HITACHI, 2007р.в., модель ZX330LC-3, загальна ціна предмету лізингу з урахуванням ПДВ –1 136 250 грн. 00 коп.

Пунктом 1.4 договору визначено, що  продавцем майна  є Товариство з обмеженою відповідальністю «Донспецпром».

Згідно п. 2.1. договору строк користування лізингоодержувачем майном становить 61 місяців з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі майна згідно п. 4.3. цього договору за умови належної сплати ним лізингових платежів та належним користуванням майном за цим договором.

Пунктом 3.1. договору передбачено, що лізингоодержувач виплачує лізингодавцю лізингові платежі відповідно до Графіку сплати лізингових платежів (Додаток № 1 до договору) та пунктів 3.4.1.-3.4.5. договору. Лізингові платежі включають: платежі по відшкодуванню (компенсації) частини вартості майна та винагороду (комісію) лізингодавцю за отримане у лізинг майно, з врахуванням коригування, вказаного в пунктах 3.4.1.-3.4.5. договору.  

Спірний договір укладено в письмовій формі, належним чином підписано та скріплено печатками сторін.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору лізингу, договір відповідає загальним вимогам, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Згідно ч. 1 ст. 215 Цивільного Кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою – третьою, п'ятою  та шостою ст. 203 цього кодексу, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також  моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною 3 статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсність  правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована  особа  заперечує  його дійсність на підставах,  встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 Цивільного кодексу України зазначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Судом надано належну правову оцінку посиланням позивача на порушення статті 524 Цивільного кодексу України, оскільки в п. 3.4. договору сторони передбачили, що платежі здійснюються в національній валюті України (гривні).

За таких обставин, апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно з'ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Донецької області від 14.12.2010р. у справі № 1/83пд підлягає залишенню без змін.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків викладених у рішенні суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті держаного мита за подання апеляційної скарги покладаються  на заявника.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Донспецпром»м.Донецьк  на рішення господарського суду Донецької області від 14.12.2010р. у справі №1/83пд залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 14.12.2010р. у справі №1/83пд - залишити без змін.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий                                                             Н.В. Ломовцева

Судді:                                                                       Т.М. Колядко

                                                                                О.А. Скакун

Надруковано 5 прим.:

1. Позивачу;

2. Відповідачу;  

3. У справу;

4. ДАГС;

5. ГСДО