Рішення

від 02.03.2011 по справі 18/4

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

18/4

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

02.03.11 р.                                                                                    Справа № 18/4                               

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Сьоме небо”

пгт Кураховка м. Селідово Донецької області

до відповідачів: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю

„ІНСТРОЙТЕХ” м. Донецьк

          2.Товариства з обмеженою відповідальністю

„ТЕХНОПОЛІС” м. Харків

про стягнення 18582,60 грн.

Суддя господарського суду Донецької області      О.В.Овсяннікова            

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу за

участю  представників сторін:

від позивача: Турченко Я.В. – дов.

від відповідачів: 1. не з'явився.

          2. не з'явився.

     Товариство з обмеженою відповідальністю „Сьоме небо” звернулось з позовом про стягнення з  Товариства з обмеженою відповідальністю „ІНСТРОЙТЕХ” 3430,76 грн. боргу, 865,68 грн. інфляційних, 212,22 грн. річних, а всього 4508,66 грн. та з Товариства з обмеженою відповідальністю „ТЕХНОПОЛІС” 10482,42 грн. боргу, 2863,95 грн. інфляційних,                 727,57 грн. річних, а всього 14073,94 грн.

     В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що Товариством з обмеженою відповідальністю „ТЕХНОПОЛІС” (Відповідачем-2) порушені зобов'язання в частині оплати наданих послуг, а тому він має сплатити борг за прострочку оплати якого нараховані річні та інфляційні на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України. У зв'язку з тим, що частина боргу була передана Відповідачем-2 Товариству з обмеженою відповідальністю „ІНСТРОЙТЕХ” (Відповідачу-1), останній також є боржником і має сплатити, прийняту за розподільчим балансом, суму боргу, річні та інфляційні.

      28.02.2011 р. позивачем подана заява про збільшення позовних вимог, в якій він просить суд стягнути з Відповідача-2 заборгованість у сумі 13913,18 грн., інфляційні у сумі 3552,85 грн. та річні у сумі 939,79 грн., а всього 18405,82 грн.

     Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач має право до прийняття рішення по справі – збільшити або зменшити розмір позовних вимог, але заява позивача не тягне збільшення позовних вимог, а фактично змінює предмет позову.

     Згідно зі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач має право до початку розгляду справи по суті змінити предмет або підставу позову.

      Враховуючи, що заява подана позивачем після початку розгляду справи по суті, вона не може бути прийнята судом, а тому справа розглядається у межах заявленого позову.

     Відповідач-1 проти позову заперечує з посиланням на те, що рахунки на оплату йому не надсилались, а тому він не має боргових зобов'язань перед позивачем.

      Відповідач-2 відзива по справі не надав, його представник у жодне судове засідання не з'явився.

     Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

     15.01.2008 р. між позивачем (Виконавцем) та Відповідачем-2 (Замовником) був укладений договір згідно з п. 1.1 якого Виконавець зобов'язався організувати забезпечення Замовника будівельною технікою, обладнанням, машинами і механізмами, а Замовник зобов'язався оплатити надані послуги.

Позивачем були виконані взяті зобов'язання, що підтверджується актами надання послуг:

№ 112 від 23.05.2008  р. на суму 629,52 грн., № 199 від 15.07.2008 р. на суму 9852,90 грн., № 351 від 30.09.2008 р. на суму 3430,76 грн., підписаними Відповідачем-2 без зауважень.

Відповідно з п. 4.3 договора оплата послуг мала бути здійснена Відповідачем-2 у 5 – денний строк з момента отримання рахунка на оплату.

Рахунки на оплату були отримані Відповідачем-2 одночасно з підписанням актів наданих послуг, про що в актах зазначені рахунки:

№ 267 від 23.05.2008 р. на суму 629,52 грн. (акт № 112);

№ 381 від 15.07.2008 р. на суму 9852,90 грн. (акт № 199);

№ 569 від 30.09.2008 р. на суму 3430,76 грн. (акт № 351).

      Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися  належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів  цивільного законодавства, а за відсутності таких умов  та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

    Доказів оплати рахунків Відповідачем-2 не подано, а тому за ним налічується борг у сумі 13913,18 грн.

     Позивач просить суд стягнути з Відповідача-2 10482,42 грн., а решту (3430,76 грн.) – з Відповідача-1, який є правонаступником боржника згідно з розподільчим балансом.

     Суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з Відповідача-1 3430,76 грн. боргу не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

     Відповідно до ст. 109 Цивільного кодексу України виділом є перехід за розподільчим балансом частини  майна, прав та обов'язків юридичної  особи  

до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб.

     До виділу застосовуються за аналогією положення частин першої,  другої  та четвертої статті 105 та положення статей 106 і 107 цього Кодексу.

    Згідно з п. 4 ст. 105 Цивільного кодексу України комісія з припинення юридичної особи поміщає в друкованих засобах масової інформації,  в  яких  публікуються  відомості  про державну реєстрацію юридичної особи, що припиняється, повідомлення про припинення юридичної особи та про порядок  і  строк  заявлення кредиторами  вимог до неї.  Цей строк не може становити менше двох місяців з дня публікації повідомлення про  припинення  юридичної особи.

     Комісія вживає   усіх   можливих   заходів   щодо   виявлення кредиторів,  а також письмово повідомляє їх про припинення юридичної особи.

     Відповідачем-2 не надано суду доказів надсилання комісією письмового повідомлення позивачу про припинення.

     Відповідно до ст. 520 Цивільного кодексу України боржник у  зобов'язанні  може бути замінений іншою особою (переведення  боргу) лише  за  згодою  кредитора.

    Згідно з п. 1 ст. 522 Цивільного кодексу України новий  боржник  у  зобов'язанні  має  право висунути проти вимоги кредитора всі заперечення, що грунтуються на відносинах між кредитором і первісним боржником.

У зв'язку з тим, що Відповідачем-2 порушений порядок припинення юридичної особи, він має нести повну відповідальність за порушення зобов'язань за договором від 15.01.2008 р.

Заперечення Відповідача-1 проти позову суд вважає обгрунтованими, оскільки рахунок на оплату № 569 від 30.09.2008 р. на суму 3430,76 грн. йому не передавався, а згода кредитора на заміну боржника відсутня.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України позивачем нараховані Відповідачу-2 річні у сумі 727,57 грн. та інфляційні у сумі 2863,95 грн., які підлягають стягненню, оскільки заперечень проти порядку нарахування і їх розміру Відповідачем-2 не подано.

Беручи до уваги викладене суд задовольняє позовні вимоги частково.

До складу судових витрат позивачем включена оплата послуг адвоката відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України.

Факт понесених витрат підтверджується договором № 4 від  01 грудня 2010 р. про надання юридичних послуг та платіжним дорученням № 407 від 01 грудня 2010 р. про сплату адвокату 3500,00 грн.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при частковому задоволенні позову – на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, суд вважає, що витрати на послуги адвоката є обґрунтованими у сумі 2650,89 грн. і такими, що підлягають стягненню.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 43, 44, 49, 82, 84–85 Господарського процесуального кодексу України, на підставі ст.ст. 16, 526, п.2 ст. 530  Цивільного  кодексу України, суд, –                  

                    В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Сьоме небо”  пгт Кураховка м. Селідово Донецької області – задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „ТЕХНОПОЛІС” (61052, м. Харків, пр. Мало-панасівський, 4/7; ЗКПО 31501396; МФО 334828; ІНН 315013905623) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Сьоме небо” (85490, Донецька область, м. Селідово, пгт. Кураховка, вул. Центральна, 17/1; р/р 260083010000301 Філія АБ „Південний” м. Донецька МФО 377012; код ЗКПО 34456577; ІПН 344565705633) 10482,42 грн. боргу, 2863,95 грн. інфляційних, 727,57 грн. річних, 140,74 грн. державного мита, 178,75 грн. витрат за інформаційно – технічне забезпечення судового процесу та 2650,89 грн. адвокатських послуг.

У позові до Товариства з обмеженою відповідальністю „ІНСТРОЙТЕХ” про стягнення 3430,76 грн. боргу, 865,68 грн. інфляційних, 212,22 грн. річних – відмовити.

Рішення оголошено 02.03.2011 р. і набирає чинності після закінчення десятинного строку на його оскарження.

Суддя                                                               Овсяннікова О.В.