Постанова

від 04.03.2011 по справі 37/35пн

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

37/35пн

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

03.03.2011 р.           справа №37/35пн

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Волкова Р.В.

суддів Калантай  М.В. , Новікової Р.Г.

за участю представників сторін:

від позивача:Бережной Ю.В. - довір. № 3 від 13.09.2010р.,

від відповідача:Цибенко В.В. - довір. № 73/2010 від 28.12.2010р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги

1) товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "Азовпромтранс", м. Маріуполь Донецької області2) приватного підприємства "ВТБ Лізинг Україна", м. Київ

на рішення господарського суду

Донецької області

від15.02.2010 року

по справі№37/35пн (Попков Д.О.)

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "Азовпромтранс", м. Маріуполь Донецької області

доприватного підприємства "ВТБ Лізинг Україна", м. Київ

про

за зустрічною позовною заявоюдо

прозобов'язання укласти між сторонами договір купівлі-продажу майна в редакції позивача; визнання незаконними вимоги ПП "ВТБ Лізинг Україна" до ТОВ "Транспортна компанія "Азовпромтранс" про припинення експлуатації полувагонів, що знаходяться в користуванні останнього на підставі договору лізингу № 260-ФЛ від 28.11.2007р.  

приватного підприємства "ВТБ Лізинг Україна", м. Київтовариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "Азовпромтранс", м. Маріуполь Донецької областівизнання договору лізингу № 260-ФЛ від 28.11.2007р. розірваним з 31.08.2010р. та витребування майна з чужого незаконного володіння

В С Т А Н О В И В:

          Рішенням господарського суду Донецької області від 15.02.2011р. по справі № 37/35пн  частково задоволено позов товариства з обмеженою відповідальністю „Транспортна компанія „Азовпромтранс”, м. Маріуполь до приватного підприємства „ВТБ Лізинг Україна”, м. Київ  про зобов'язання укласти між сторонами договір купівлі–продажу майна в редакції позивача; визнання незаконними вимог приватного підприємства „ВТБ Лізинг Україна”, м. Київ до товариства з обмеженою відповідальністю „Транспортна компанія „Азовпромтранс”, м. Маріуполь про припинення експлуатації полувагонів, що знаходяться в користуванні останнього на підставі Договору лізингу №  № 260-ФЛ від 28.11.2007р.

Рішенням суду зобов'язано укласти  датою набрання цим рішення законної сили договір купівлі-продажу (викупу) майна між продавцем приватним підприємством „ВТБ Лізинг Україна”, м. Київ (ідентифікаційний код 34356910) та покупцем товариством з обмеженою відповідальністю „Транспортна компанія „Азовпромтранс”, м. Маріуполь (ідентифікаційний код 32397410) в редакції договору, яка була надана до позовної заяви.

Відмовлено у задоволені позову товариства з обмеженою відповідальністю „Транспортна компанія „Азовпромтранс”, м. Маріуполь (ідентифікаційний код 32397410) до приватного підприємства „ВТБ Лізинг Україна”, м. Київ (ідентифікаційний код 34356910) про визнання незаконними вимоги приватного підприємства „ВТБ Лізинг Україна”, м. Київ до товариства з обмеженою відповідальністю „Транспортна компанія „Азовпромтранс”, м. Маріуполь про припинення експлуатації полувагонів, що знаходяться в користуванні останнього на підставі Договору лізингу № 260-ФЛ від 28.11.2007р.

Відмовлено повністю у задоволені зустрічного позову приватного підприємства „ВТБ Лізинг Україна”, м. Київ (ідентифікаційний код 34356910) до товариства з обмеженою відповідальністю „Транспортна компанія „Азовпромтранс”, м. Маріуполь (ідентифікаційний код 32397410) про визнання договору лізингу №260-ФЛ від 28.11.2007р. розірваним з 31.08.2010р. та витребування майна з чужого незаконного володіння.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду, відповідач за первісним позовом,  приватне підприємство  “ВТБ Лізинг Україна”, звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд рішення господарського суду Донецької області від 15.02.2011р. по справі № 37/35пн в частині часткового задоволення вимог первісного позову та відмови в задоволенні зустрічного позову скасувати та в цій частині прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю та зустрічний позов задовольнити повністю. В обґрунтування своїх вимог заявник апеляційної скарги посилається на неповне з'ясування судом обставин справи, неповне дослідження та оцінку доказів наданих сторонами по справі.

При цьому скаржник  стверджує, враховуючи, що 31.08.2010р. відповідач за первісним позовом  реалізував своє  право на відмову від договору, в зв'язку з чим договір, станом на 24.09.2010р., тобто на момент  звернення,  був розірваним, а отже договір купівлі-продажу не є таким, що обов'язковий до укладення в силу попередньої домовленості сторін або в силу закону.

Крім того, позивачем за первісним позовом не дотримано загального порядку укладання господарських договорів, передбачений ст. 181 Господарського Кодексу України, що дає підстави скаржнику стверджувати про те, що на час звернення позивача з позовною заявою до суду, відповідачем право позивача на укладання спірного договору будь-яким чином не порушувалось та не оспорювалось .

За таких обставин, заявник апеляційної скарги робить висновок, що  господарський суд першої інстанції   передчасно  задовольнив позовні вимоги за первісним позовом  при неповному з'ясуванні обставин справи.

Позивач за первісним позовом також  звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд  частково скасувати рішення місцевого господарського суду  в частині відмови  позивачу за первісним позовом  та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов в цій частині.  В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що місцевим господарським судом  зроблено невірний висновок відносно того, що такі вимоги позивача не можуть бути предметом позову і самостійно розглядатись у справі, порушують норми ст.ст. 396, 398 Господарського кодексу.  Крім того, в порушення ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, місцевий  господарський суд задовольняючи  частково позов  не зазначив в судовому рішенні  умови такого договору, на яких сторони повинні його укласти.   

Товариство з обмеженою відповідальністю “Транспортна компанія “Азовпромтранс”  у відзиві на апеляційну скаргу вимоги приватного підприємства “ВТБ Лізинг Україна”, викладені в апеляційній скарзі вважає необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Приватне підприємство “ВТБ Лізинг Україна  у відзиві на апеляційну скаргу  товариства з обмеженою відповідальністю “Транспортна компанія “Азовпромтранс”  вимоги скаржника не визнало. Просить суд залишити їх без задоволення.

Вивчивши матеріали справи, доводи заявника скарги, вислухавши представників сторін, суд  встановив наступне.

28.11.2007р. між Відповідачем (Лізингодавець) та Позивачем (Лізінгоодержувач) був укладений договір лізингу №260-ФЛ (а.с.а.с.18-28 т.1), згідно умов п.п. 1.1., 2.1. якого Лізингодавець зобов'язується набути у власність на умовах, визначених контрактом №83-КП від 28.11.2007р. (Контракт), укладеному із Продавцем, майно згідно додатку № 1 (а.с.28 т.1), і надати Лізингоодержувачу це майно за плату в якості предмету лізингу на умовах цього договору фінансово лізингу, у тимчасове володіння і користування.

Відповідно до п 2.2. договору фінансово лізингу найменування майна, його якісні, кількісні та цінові характеристики визначені Лізингоодержувачем і вказані у специфікації (додаток №1) та Технічній специфікації, що є додатком № 4 до Контракту.

За змістом п. 2.7. договору сторони домовились, що по закінченню строку лізингу майно переходить у власність Лізингоодержувача тільки за умов виконання ним всіх зобов'язань перед Лізингодавцем зі здійснення лізингових і інших передбачених цим договором платежів на умовах окремого договору купівлі-продажу за викупною вартістю, визначеною в додатку №2. Сторони зобов'язані укласти договір купівлі-продажу протягом 15 днів з дати закінчення строку лізингу за договором.

В свою чергу, згідно п. 3.1 договору майно передається Лізінгоодержувачу в користування на строк 77 місяців і відрахування строків лізингу для майна здійснюється з дати підписання акту передачі майна в лізинг.

Розділом 7 договору сторони визначили умови щодо користування майном.

Відповідно до п. 8.1. та 8.2. договору фінансового лізингу лізингові платежі зафіксовані в гривні та здійснюються Лізингоодержувачем в строки та сумах, вказаних в Графіку авансових і лізингових платежів  - додаток №2 (а.с.а.с.29-30 т.1), шляхом безготівково перерахування грошових коштів на визначений у реквізитах Лізингодавця рахунок. При цьому, п. 8.7. договору закріплене право Лізингоодержувача до закінчення строку лізингу в односторонньому порядку припинити свої зобов'язання за договором і викупити майно за ціною, що дорівнює розміру відступного платежу, який визначається згідно графіку авансових і лізингових платежів, на дату отримання заяви Лізингоодержувача про дострокове припинення зобов'язань (п. 13.3.) на підставі угоди сторін шляхом укладання окремого договору купівлі-продажу.  

При цьому, п. 8.7. договору закріплене право Лізингоодержувача до закінчення строку лізингу в односторонньому порядку припинити свої зобов'язання за договором і викупити майно за ціною, що дорівнює розміру відступного платежу, який визначається згідно графіку авансових і лізингових платежів, на дату отримання заяви Лізингоодержувача про дострокове припинення зобов'язань (п. 13.3.) на підставі угоди сторін шляхом укладання окремого договору купівлі-продажу.  

п. 8.1. та 8.3. договору фінансово лізингу лізингові платежі зафіксовані в гривні та здійснюються Лізингоодержувачем в строки та сумах, вказаних в Графіку авансових і лізингових платежів  - додатки №2/1-3 (а.с.а.с.36-41 т.1), шляхом безготівково перерахування грошових коштів на визначений у реквізитах Лізингодавця рахунок. Крім того,  п. 8.8. договору закріплено право Лізингоодержувача до закінчення строку лізингу в односторонньому порядку припинити свої зобов'язання за договором і викупити майно за ціною, що дорівнює розміру відступного платежу, який визначається згідно графіку авансових і лізингових платежів, на дату отримання заяви Лізингоодержувача про дострокове припинення зобов'язань (п. 13.3.) на підставі угоди сторін шляхом укладання окремого договору купівлі-продажу.  

За умовами Положеннями розділу 10 договору фінансового лізингу сторонами визначені заходи відповідальності за невиконання або неналежне виконання умов договору, серед яких п. 10.5 визначав, що якщо у разі припинення Лізингодавцем своїх зобов'язань за договором за обставинами, передбаченими в підпункті 13.2.1.договору, Лізингоодержувач не підпише договір купівлі-продажу майна та/або майнових прав в порядку, встановленому в п. 13.3. договору, протягом 15 днів з дати отримання Лізингоодержувачем заяви про припинення зобов'язань за договором, Лізингоодержувач зобов'язується сплатити Лізингодавцю пеню в розмірі 0,1% від несплаченої суми відступного платежу за кожен день прострочення.

Розділ 13 договору присвячений умовам щодо строку його дії і порядку розірвання та містить, у тому числі, наступні положення:

· Лізингодавець вправі відмовитися від договору (розірвати договір) і вимагати укладання договору купівлі-продажу майна та/або майнових прав, що передбачає викуп майна (майнових прав) за ціною, яка дорівнює розміру відступного платежу за угодою, шляхом заяви односторонньої відмови від виконання договору в позасудовому порядку у разі настання визначених підстав, серед яких –одноразове порушення Лізингоодержувачем встановленого строку платежу за договором у відповідності з Графіком авансових і лізингових платежів (п.13.2.1.). Останній абзац цього підпункту визначає, що Лізингоодержувач вправі відмовитися від своїх зобов'язань за договором за даною підставою після надсилання Лізингоодержувачу відповідного письмового попередження;

· Лiзингоодержувач вправі у будь-який час до закінчення строку лізингу, визначеного в ст. 3 договору, достроково припинити свої зобов'язання за договором, викупивши майно та/або майнові прав у відповідності з п.п. 8.8., 13.3. договору лізингу (достроковий викуп майна). При цьому Лізингоодержувач має направити відповідну заяву за адресою Лізингодавця (п. 13.2.2.).

Відповідно до п.13.3. договору фінансового лізингу датою дострокового припинення зобов'язань за договором  буде вважатися дата отримання заяви про дострокове припинення зобов'язань, що має наслідком  припинення перерахування лізингових платежів. Цим же пунктом визначено, що:

- у разі дострокового припинення зобов'язань за  договором Лізингоодержувач зобов'язаний          викупити майно та/або майнові права у Лізингодавця на підставі угоди сторін шляхом укладання окремого договору (далі –Угода). Вказану Угоду сторони укладають протягом 15 днів з дати дострокового припинення зобов'язань за договором фінансового лізингу за ціною, рівною розміру відступного платежу, що визначається згідно Графіку авансових і лізингових платежів на дату дострокового припинення зобов'язань за договором;

- Лізингодавець зобов'язаний протягом 15 днів з дати оплати  Лізингоодержувачем ціни угоди здійснити всі необхідні дії по передачі майна (майнових прав) у власність Лізингоодержувача і по звільненню майна (майнових прав) від будь-яких обтяжень і прав третіх осіб;

- після завершення розрахунків за Угодою відступний платіж вважається сплаченим і цей договір лізингу припиняється.  

Відповідно до  п. 13.4. договору фінансового лізингу останній  може бути розірвано в односторонньому порядку за вимогою Лізингоодержувача або за рішенням суду з підстав, визначених в пп. 13.4.1., а сааме: на вимогу Лізингодавця договір може бути розірваний у судовому порядку у разі, якщо Лізингоодержувач протягом 15 днів з дати отримання заяви Лізингодавця про односторонню відмову від виконання договору, передбаченій пп. 13.2.1. договору, не підпише Угоди, як це визначено в п. 13.3. договору.

Відповідно до п.п 13.4.2. у випадку дострокового розірвання договору за ініціативою Лізингодавця з підстав, передбачених цим договором, Лізингоодержувач зобов'язаний припинити  експлуатацію і в присутності представників Лізингодавця законсервувати предмет лізингу до прийняття Лізингодавцем рішення про подальше переміщення майна. Відповідальність за збереження законсервованого майна покладається на Лізингоодержувача на підставі договору відповідального зберігання, що укладається сторонами, і Лізингоодержувач не вправі ухилитися від підписання такого договору.

В подальшому, сторонами було  укладено додаткові угоди  №1 від 28.11.2007р, №2 від 23.12.2009р., №3 від 09.02.2010р. №4 від 12.03.2008р., №5 від 07.06.2008р., №6 від 18.05.2009р., №7 від 26.02.2010р. якими, серед іншого, вносилися зміни до порядку використання майна, відповідальність за порушення зобов'язань та строк дії і порядок припинення дії договору (а.с.а.с. 33 –35 т.1). Згідно остаточних змін предметом лізингу сторони визначили напіввагони моделі 12-1704-04 у кількості 138шт., а в графіку платежів встановили суми відступного платежу станом на 20 числа кожного місяця лізингу.

Визначені специфікацією предмети лізингу передавалися Позивачеві партіями, про що сторонами складалися відповідні акти приймання-передачі (а.с.а.с.36-40 т.1):

- № б/н від 29.11.2007р. на 138шт. напіввагонів моделі 12-1704-04;

- № б/н від 29.11.2007р. на 45шт. напіввагонів моделі 12-1704-01, усього 183шт.

Згідно долучених до матеріалів справи документів, позивачем, товариством з обмеженою відповідальністю „Транспортна компанія „Азовпромтранс”,  Лізінгоодержувачем  виконувались грошові зобов'язання за договором лізингу, що підтверджено долученими платіжними дорученнями (а.с.а.с.81-118 т.1).

З долученого до матеріалів справи  акту  звірки рахунків(а.с.68 т.2) вбачається наявність заборгованості  з боку Лізингоодержувача.

З підстав наявності заборгованості, 21.08.2010р. Лізингодавцем на адресу Лізингоодержувача надіслано  (а.с.а.с.61,62 т.1) попередження №616/02-3 (а.с.а.с.59,60 т.1) про намір відмовитися від договору лізингу № 260-ФЛ від 28.11.2007р.

27.08.2010р. відповідачем надіслано (а.с.а.с.65, 66 т.1) листа за  №632/02-3  (а.с.а.с.63, 64 т.1) про відмову від договору лізингу №260-ФЛ від 28.11.2007р. з вимогою негайно припинити експлуатацію вагонів, повідомити про місце їх знаходження для належного оформлення повернення. При цьому, лист не містив жодних вказівок щодо укладання договору викупу предмету лізингу.

13.09.2010р. Господарським судом Донецької області порушено справу   за позовом приватного підприємства „ВТБ Лізинг Україна” (а.с.а.с.87-91 т.2) до товариства з обмеженою відповідальністю „Транспортна компанія „Азовпромтранс” та закритого акціонерного товариства „Торговий дім Азовзагальмаш” про стягнення 27596847,98грн., з яких 22333420,94грн. заборгованість по сплаті лізингових платежів за договором лізинг №260-ФЛ від 28.11.2007р. за період з квітня 2009р. по серпень 2010р., а решта –нараховані пеня, 3% річних та інфляційна індексація, Господарським судом Донецької області порушено (а.с.85 т.2) провадження у справі №16/214. Ухвалою від 27.09.2010р. (а.с.а.с.86 т.2) провадження у справі №16/214 було зупинене  до вирішення судом справи №40/223пд.

24.09.2010р. позивачем надіслано на адресу відповідача  лист №212 (а.с.41 т.1), який фактично є заявою про достроковий викуп предметів лізингу та припинення своїх зобов'язань за низкою договорів фінансово лізингу у тому числі і №260-ФЛ від 28.11.2007р., а також прохання негайно підписати договори купівлі-продажу (викупу) та здійснити всі необхідні дії з передання майна у власність Лізингоодержувача. На підтвердження надсилання означеної заяви Позивачем надана поштова квитанція від 24.09.2010р. (а.с.134 т.1).

29.09.2010р. відповідачем направлено лист №728/02-5 (а.с.а.с. 43-48 т.1)  до ТОВ „Укрметалургтранс”, з яким позивачем укладено договір щодо експлуатації предметів лізингу, з вимогами (лист) припинити експлуатацію напіввагонів, які знаходяться у використанні у Позивача, звільнити їх від вантажів, провести  очистку та підготувати напівввагони для повернення Відповідачу, вмотивовані одностороннім розірванням договорів лізингу Лізингодавцем.

За таких обставин, ТОВ „Укрметалургтранс” звернулось (а.с.47 т.2)  за роз'ясненнями до позивача, в результаті чого було отримано відповідь №214 від 01.10.2010р. (а.с.78 т.2), згідно якої запропоновано  утриматися від виконання незаконних дій Відповідача зважаючи на можливість розірвання договору лізингу на вимогу Лізингодавця лише в судовому порядку та звернення до Лізингодавця із пропозицією про викуп напіввагонів.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 11.10.2010р. у справі №40/223пд (а.с.а.с.52-57 т.2), з урахуванням постанови Донецького апеляційного господарського суду від 24.11.2010р. (а.с.а.с.58-63 т.2), яку залишено без змін постановою Вищого господарського суду України від 15.12.2010р. (а.с.а.с.64-66 т.2), серед іншого визнано недійсним п. 8.9 договору лізингу від 28.11.2007р. №260-ФЛ в частині: „Лізингоотримувач повідомлений та погоджується з зобов'язанням відшкодувати Лізингодавцю за його вимогою витрати і затрати останнього, пов'язані зі зміною курсу долара по відношенню до курсу на день укладання договору, визначеного коефіцієнтом корекції (К), який розраховується по формулі: К= курс2/куср1, де курс1- курс, встановлений НБУ на дату підписання договору, а курс2- курс, встановлений НБУ на дату, коли фактично здійснюється лізинговий платіж”, далі по тексту договору.

Враховуючи вищевикладене, позивач  просить зобов'язати укласти між сторонами договір купівлі–продажу майна в редакції позивача; визнати незаконними вимоги приватного підприємства „ВТБ Лізинг Україна”, м. Київ до товариства з обмеженою відповідальністю „Транспортна компанія Азовпромтранс”, м. Маріуполь про припинення експлуатації полувагонів, що знаходяться в користуванні останнього на підставі договору лізингу № 260-ФЛ від 28.11.2007р.

Так, відповідно запропонованої позивачем  редакції  при укладанні договору купівлі-продажу (викупу) майна (а.с.а.с.15-17 т.1), в якому Відповідач є Продавцем, а Позивач –Покупцем:

(а.с.а.с.12-14 т.1), в якому Відповідач є Продавцем, а Позивач –Покупцем:

- Продавець зобов'язується передати у власність Покупця товар – такі, що були в експлуатації напіввагони моделей 12-1704-04, 12-1704-01, що знаходяться в лізингу у Покупця на підставі договору лiзингу №260-ФЛ від 28.11.2007р. згідно вказаних вище актів приймання-передачі в лізинг -№ б/н від 29.11.2007р., № б/н від 29.11.2007р., усього 183шт (п.1.1.);

- вартість (ціна) товару встановлена сторонами на підставі п. 8.8. договору лізингу як сума, що дорівнює розміру відступного платежу, визначеного згідно Графіку лізингових платежів на дату заяви Лізингоодержувача про дострокове припинення зобов'язань за договором лізингу і викуп майна, що є предметом лізингу. Вартість товару вказана в специфікації № 1 (а.с.а.с.15-17 т.1) та становить 28896448,47грн. (п.2.1.). Суд зауважує, що означена ціна товару за договором викупу була визначена Позивачем з урахуванням Аудиторського висновку Київської філії Товариства з обмеженою відповідальністю „Центр Аудит Сервіс”  станом на 01.10.2010р. (а.с.а.с.118-121 т.1).;

- валюта договору і платежу –гривня (п. 3.1.), а строк оплати –протягом 30 банківських днів з моменту укладання договору, при цьому допускається достроковий платіж (п.3.2.);

- право власності на товар переходить від Продавця к Покупцю з моменту укладання цього договору (п. 4.1.) на залізничних станціях фактичної дислокації на піввагонів (згідно відомостей АБД ПВ ГІОЦ УЗ) (п. 4.2.).

          Таким чином, вимоги позивача полягають в укладанні договору купівлі-продажу (викупу) майна на підставі договору лізингу (спонукання до виконання відповідного зобов'язання за договором лізингу) з одночасним визнанням незаконними вимог Лізингодавця про припинення експлуатації цього майна, з урахування заперечень та вимог останнього про визнання розірваним договору лізингу та примусового повернення  (вилучення) майна –предмету лізингу та договору про викуп.  

Відповідно до  ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають,  зокрема,  з договорів.

За вимогами   ст. 1 Господарського процесуального кодексу України Підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Стаття 16 Цивільного кодексу України встановлює перелік способів захисту  

За наявності доведеності належними у розумінні ст.32- 34  Господарського процесуального кодексу України доказами сукупності наступних умов:

- наявність у Позивача певного суб'єктивного права/інтересу;

- порушення цього права/інтересу з боку Відповідача;

- адекватність обраного способу судового захисту.

Обов'язок доказування Господарським процесуальним кодексом України покладено на сторони.

          Вимоги первісного позову позовної заяви щодо визнання незаконними вимог Лізингодавця до Лізингоодержувача про припинення експлуатації майна –предмету лізингу та вимог зустрічного позову про визнання договору лізингу розірваним з 31.08.2010р. є  встановленням факту, що має юридичне значення. Між тим, факти можуть бути  встановленими господарським судом лише   за наявності  та вирішенні  між сторонами спору про право цивільне, їх встановлення як елемент оцінки фактичних обставин справи та обґрунтованості вимог. За таких обставин, такі вимоги не можуть бути предметом спору, що тягне за собою відмову в задоволенні  вимог первісного позову щодо  визнання незаконними вимог.

До того ж, як вірно зазначив суд першої інстанції, вимога Лізингодавця  про припинення експлуатації майна не є ані правочином, ані актом ненормативного характеру, оцінка законності якому може надаватися судом в резолютивній частині рішення.

Крім того, позивач за зустрічним позовом просить  визнати договір лізингу розірваним з певної дати, в той час як  саме за рішенням суду правовідносини між сторонами  за договором  можуть бути припиненими.

Тобто, в даному випадку також має місце встановлення факту.

Зважаючи на вимоги ст.1 Господарського процесуального кодексу України , ст.. 16 Цивільного кодексу України, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні первісних позовних вимог в цій частині та зустрічного позову.

Відповідно до ст.ст. 317, 319 Цивільного кодексу України  власник  уповноважений розпоряджатися приналежним майном, у тому числі –вчиняти відносно нього правочини, які мають визначати подальшу долю означеного майна.

Відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України Відповідно сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, тобто сторони мають можливість  врегулювати свої відносини на власний розсуд.

За таких обставин, погодження сторонами в договорі лізингу взаємних зобов'язань з викупу предмету лізингу є правомірним та відповідає вимогам ч. 2 ст. 8 Закону України „Про фінансовий лізинг” і змісту  п.п.2.7., 8.8., 10.5., 13.2., 13.3. договору фінансово лізингу.

При цьому, за змістом договору викуп спірного майна мав відбутися або по закінченню строку лізингу, або достроково.

Як вірно зазначено в рішенні суду,  визначена сторонами необхідність укладання договору про викуп майна навіть не перебуває у залежності від підстав дострокового припинення зобов'язань за договором лізингу, оскільки  за бажанням  Лізингоодержувача викуп має відбутися на будь-якому етапі, а за ініціативою Лізингодавця –лише  у разі порушення визначених лізингових зобов'язань позивачем.

Посилання приватного підприємства „ВТБ Лізинг Україна” на  наявність несплаченої заборгованості за договором фінансового лізингу до уваги не приймається, враховуючи, що  з боку Лізингоодержувача відповідно до п. 13.2. договору надає право  Лізингодавцю самостійно ініціювати необхідність укладання договору викупу при достроковому припиненні зобов'язань за договором лізингу, але не  усуває необхідності такого укладання.

За змістом абз. 3 п. 13.3.договору фінансового лізингу  сторони мають укласти угоду про викуп протягом 15 днів з дати дострокового припинення зобов'язань за договором лізингу. Проте,  ані з моменту надіслання відповідачем повідомлення про відмову від договору  (лист №632/02-3   - а.с.а.с.63,64 т.1), ані з моменту ініціації такого викупу позивачем (лист №212   - а.с.41 т.1)   Угода про викуп Лізингодавцем укладена не була, хоча її істотні умови –предмет та ціна визначені безпосередньо умовами п. 13.3. договору лізингу.

 Згідно ст.  526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

До того ж про ухилення відповідача від виконання зобов'язання з продажу майна за визначеними умовами свідчать намагання останнього вилучити предмет лізингу та припинити його користування.

За змістом ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи вимоги ст. ст. 7,  п. 7 ч. 2 ст. 11 Закону України „Про фінансовий лізинг”,  ст. 782 Цивільного кодексу України,  дії відповідача слід кваліфікувати як неправомірні.

За ч.3 ст. 10 Закону України „Про фінансовий лізинг” Лізингодавець може мати інші права і обов'язки відповідно до умов договору лізингу.

Таким чином,  відповідно до п.п.13.2., 13.3. договору лізингу відмова від договору по суті як підстава для його розірвання у розумінні ч. 3 ст. 651 Цивільного кодексу України замінена правом на дострокове припинення зобов'язань,  та  має наслідком припинення перерахування лізингових платежів із збереженням лізингових правовідносин до їх припинення шляхом укладання договору купівлі-продажу предмету лізингу.

Отже,  отримання Лізингоодержувачем повідомлення про відмову від договору в не є  підставою для припинення лізингових правовідносин, а має наслідком  укладання договору купівлі-продажу.

Між тим, матеріали справи не містять доказів в розумінні ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України  укладення  договору чи надання  пропозицій з боку відповідача на укладання договору про  зберігання майна, як того  що вимагає  п. 13.4.2.   при розірвання договору лізингу з ініціативи Лізингодавця.

Вищезазначене свідчить про відсутність підстав з боку відповідача для ухилення від укладання договору купівлі-продажу (викупу) предмету лізингу Лізингоодержувачем, що є обов'язковим в даних правовідносинах.

Посилання відповідача на відсутність у позивача такого права з підстав  закінчення   15-ти денного строку на укладання договору  судом до уваги не приймається, враховуючи, що в силу ч. 2 ст. 12 Цивільного кодексу України нездійснення особою своїх цивільних прав не є підставою для їх припинення, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 187 Господарського кодексу України надає право господарському суду на вирішення  переддоговірних спорів щодо договорів, укладання яких є обов'язковим, місцевий господарський суд дійшов обгрунтованого висновку про задоволення позову в цій частині.

          При цьому слід зазначити, що проект договору позивача  містить всі попередньо узгоджені сторонами  істотні умови,  а його ціна підтверджена аудиторським висновком на дату, яка відповідає надісланій Лізингоодержувачем заяві про викуп.

Переконливих доказів, які б спростовували вказані факти, ані до матеріалів справи, ані до апеляційної скарги не надано.

Суд апеляційної інстанції погоджується також з висновком місцевого господарського суду стосовно того, що,  оскільки, при достроковому припиненні зобов'язань за договору лізингу і до укладання договору купівлі-продажу сторонами не передбачався обов'язок Лізингоодержувача повертати  майно Лізингодавцю, і для такого повернення відсутні  підстави та враховуючи,  що  за абз. 5 п. 13.3. у разі  дострокового припинення зобов'язан, -  договір лізингу в цілому припиняється лише після сплати відступного платежу, об'єкт викупу фактично має залишатися у Лізингоодержувача та не    передаватися відповідачем у власність відповідно до  ч. 1 ст. 334 Цивільного кодексу України.

Виходячи з абз. 4 п. 13.3.,  п. 1.3 договору лізингу та Розділу 2 Правил реєстрації та експлуатації власних вантажних вагонів, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 28.09.2004р. №856 дії по  передачі майна у власність (майнових прав) є нічим іншим, як процедурою  з переоформлення.

Відповідно до ч. 2 ст. 187 Господарського кодексу України день набрання цим рішенням законної сили вважається днем укладання спірного договору купівлі-продажу у запропонованій Позивачем редакції.          

З огляду на вищевикладене, судова колегія  вважає рішення місцевого господарського суду законним, обгрунтованим та не вбачає підстав для його скасування.

Що стосується вимог, викладених в апеляційних скаргах, то вони є такими, що спростовуються вищевикладеним та не тягнуть за собою скасування судового акту.          

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

          Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "Азовпромтранс", м. Маріуполь на рішення господарського суду Донецької області від 15.02.2011р. по справі № 37/35пн -  залишити без задоволення.

          Апеляційну скаргу приватного підприємства "ВТБ Лізинг Україна", м. Київ на рішення господарського суду Донецької області від 15.02.2011р. по справі № 37/35пн -  залишити без задоволення.

          Рішення господарського суду Донецької області від 15.02.2011р. по справі № 37/35пн - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд.                           Результати розгляду апеляційної скарги оголошені в судовому засіданні.

Головуючий          Р.В.  Волков

Судді:          М.В.  Калантай

          Р.Г. Новікова

          Надруковано: 5 прим.

          1- позивачу

          1- відповідачу

          1- госп. суду

          1-у справу

          1-ДАГС