Постанова

від 01.03.2011 по справі 3/114-10-4616

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

3/114-10-4616

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"01" березня 2011 р. Справа № 3/114-10-4616

 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Михайлова М.В.

суддів  Савицького Я.Ф., Журавльова О.О.

(Склад судової колегії визначений розпорядженням голови суду від 08.02.2011 року № 114)

При секретарі Герасименко Ю.А.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився, повідомлений належним чином;

від відповідача: Кушнірук О.В., за довіреністю; Скворцова О.В., за довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Спільного підприємства у вигляді  товариства з обмеженою відповідальністю „ТМ Термінал”

на рішення господарського суду Одеської області від 26 січня 2011 року

у справі № 3/114-10-4616

за позовом Спільного підприємства у вигляді  товариства з обмеженою відповідальністю „ТМ Термінал”, Одеська обл., м. Іллічівськ, вул. Хантадзе, 23

до Державного підприємства „Іллічівський морський торговельний порт”, Одеська обл., м. Іллічівськ, вул. Праці, 6

про: стягнення 4 487 364, 09 грн.,-

                                                          ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2010 року Спільне підприємство у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю "ТМ Термінал" звернулось до господарського суду Одеської області із позовною заявою до Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт", у якій просило стягнути на користь позивача компенсацію за використання техніки в період з 17.02.2009р. по 05.06.2009р. у розмірі 3 775 000 грн., компенсацію інфляційних втрат у розмірі 541 571, 63 грн.  та 3% річних  у розмірі 170 792,47 грн.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, що вбачається з письмового відзиву на позовні вимоги.

Рішенням господарського суду Одеської області від 26 січня 2011 року по справі № 3/114-10-4616 (суддя Д'яченко Т.Г.) в позові відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Спільне підприємство у вигляді  товариства з обмеженою відповідальністю „ТМ Термінал” звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Одеської області від 26 січня 2011 року по справі № 3/114-10-4616 та прийняти нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги.

Свої вимоги скаржник мотивує тим, що суд не повністю з'ясував обставини, що мають значення для справи, та порушив норми матеріального та процесуального права.

01.03.2011 року до апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити, рішення господарського суду залишити без змін.

Сторони, згідно приписів ст. 98 ГПК України, були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду апеляційної скарги.

В судове засідання суду апеляційної інстанції від 01.03.2011 року з'явився представник позивача, але надав неналежно оформлену довіреність на представництво інтересів позивача, в зв'язку із чим був визнаний неналежним представником та не надав пояснень по суті справи.

Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Дослідивши  доводи апеляційної скарги та відзиву, наявні матеріали справи та обставини, на які посилається скаржник, а також перевіривши додержання та правомірність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників відповідача, апеляційний господарський суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга  підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як свідчать матеріали справи, 17 лютого 2004 р. між сторонами  укладено договір про сумісну діяльність № 85/1-0 (надалі -Договір/Договір про СД),  яка  здійснювалась на виробничій території 3-го терміналу Порту і була пов'язана з  виконанням навантажувально-розвантажувальних робіт з вантажами в порту, включаючи весь комплекс пов'язаних з ними операцій.

Відповідно до  п.1. Договору позивач здійснив внесок у спільну (сумісну) діяльність шляхом передачі Порту, як Стороні, уповноваженій керувати сумісною діяльністю і здійснювати виробничий процес, майна (навантажувальної техніки в кількості 24 одиниці) у тимчасове користування на термін дії договору без права розпорядження ним. Факт передачі 24 одиниць техніки СП ООО «ТМ Термінал»Порту підтверджується актами прийомки-передачі від 13 серпня 2004 р., 31 березня 2005 р., та 31 серпня 2005 р. (т.1, а.с.37-45). У відповідності до п. 5.4. Договору, майно, що використовується при здійсненні спільної діяльності, залишається власністю сторін Договору про СД.

Відповідно  до ст.43 ГПК  України  господарський  суд оцінює докази за  внутрішнім  переконанням, що ґрунтується на  всебічному, повному і об'єктивному розгляді в  судовому  процесі  всіх обставин справи в  їх  сукупності, керуючись законом.

Пунктом 5.10 договору про СД передбачене обов'язкове повернення Портом майна, яке належить Підприємству, що було передане у сумісну діяльність, у випадку припинення договору. Так строк дії договору про СД сплинув 17.02.2009 р., але Порт продовжував використовувати техніку, яка належить СП ТОВ "ТМ Термінал" та передану у сумісну діяльність, без будь - яких прав та будь - якої оплати позивачу за використання в своїй діяльності 24 одиниць техніки в період з 17.02.2009 року до 05.06.2009 року. Ніяких інших договорів, які б надавали відповідачеві право здійснювати володіння та використання техніки позивача в цей проміжок часу, не було. Крім  того  використання  техніки не заперечується  відповідачем  та  підтверджується наданою ним аналітичною довідкою  використання   техніки  СП ТОВ „ТМ Термінал” у період з  17.02.2009 року по  04.06.2009 року. Але Порт вважає,  що заборгованість  за користування  технікою  слід рахувати від відпрацьованих  мотогодин (т.7, а.с.54). Хоча  за  договором  про  сумісну  діяльність  від 17 лютого 2004 року передбачена щомісячна орендна  ставка за  користування  24 одиницями  техніки  у  розмірі 1050 000,00 грн.  Та ж сама  плата, 1 050 000,00 грн.  передбачена  і  п.5.2 договору  оренди  від 05 червня 2009  року.

Крім того факт експлуатації техніки позивача підтверджуються подорожніми листами, актами ремонту та обслуговування техніки за період з 17.02.2009 року до 05.06.2009 року.

В  рішенні  господарського  суду  є  посилання на той факт, що Відповідач неодноразово звертався до Позивача із вимогами забезпечення отримання майна та підписання актів прийому-передачі (повернення) майна в  зв'язку з закінченням терміну договору, що підтверджується листами відповідача.

Колегія  суддів  вважає , що господарським судом не було враховано того факту, що не зважаючи на надіслані листи, відповідач у  той же  час, протягом усього зазначеного періоду, комплексно та безоплатно використовував техніку відповідача у власних інтересах, а надіслані листи відповідача № 17.2/168 від 31.03.2009 р., № 17.2/226 від 22.04.2009 р., що , ніби-то, підтверджують його намагання повернути техніку позивачеві, були  надіслані  з  метою  уникнення  матеріальної відповідальності в  майбутньому. Пунктом 5.11  Договору „СД” передбачено,  що „Відповідальність  за збиток ,  заподіяний однією  із сторін інший стороні ,  несе винна сторона, згідно  чинного законодавства”. В  процесі експлуатації техніки зменшується її вартість,  що  є  збитком  для  позивача. І не  має  суттєвого  значення  у такому  випадку  термін  отримання  вказаних  листів,  на що звертає увагу позивач.

На  вказані листи  про  бажання  повернути  техніку позивач  відповів  своїм  листом №31  від 03 квітня 2009  року (т.7,  а.с.67) де вказує,  що  акти  по  виводу  техніки ООО „ТМ  Термінал” не  можуть  бути  підписані до  тих пір,  поки сумісна  діяльність  не буде  припинена. Але  апеляційний  суд на  підставі  матеріалів справи  дійшов  до висновку,  що експлуатація  техніки позивача  не припинялася  жодного  дня.  

Відповідач, висловлюючи у  вказаний  листах удаване  бажання повернути техніку, відправляє листи до Міністерства транспорту та зв'язку України (МТЗУ) з проханням подовжити договір про сумісну діяльність (лист №17.2/87 від 16.02.2009р, лист №17.2/98 від 18.02.2009, ще декілька листів було надіслано до МТЗУ після закінчення строку дії договору), в яких відповідач підтверджував письмово, що не зможе повноцінно та комплексно працювати без техніки (інвестицій яки зробив Позивач), яка належатиме СП ТОВ «ТМ Термінал».

Так відповідач в своєму листі №17.2/98 від 18.02.2009 звернувся до МТЗУ з проханням подовжити договір про сумісну діяльність, в якому зазначив, що це необхідно  зробити  з метою недопущення втрати  портом  налагоджених  високорентабельних вантажопотоків металу під  час світової  економічної кризи  та втрати інвестицій у  розмірі  18,3  млн.грн.(т.13, а.с.19). Тобто відповідач у своєму листі письмово підтвердив свою стурбованість можливим припиненням роботи техніки позивача, без якої повноцінна робота відповідача просто не можлива, так як у відповідача на той час не було своєї перевантажувальної техніки яка б повністю задовольнила б його потреби і залежність від 24 одиниць техніки позивача була дуже велика.

Наслідком зацікавленості  Порту в  експлуатації техніки позивача став договір оренди № 368-О від "05" червня 2009, в якому відповідач підтвердив своє бажання подовжити комплексне експлуатування техніки позивача в кількості 24 одиниці. Тому  відповідач не тільки не розмістив техніку позивача на складське зберігання, а, більш того, подовжував її комплексне використання в своїх власних інтересах без жодної оплати за використання техніки позивачеві.

Той факт, що відповідач відчував потребу в техніки позивача, підтверджується також рапортом № 07.6/356 від 07.04.09 головного інженера порту, в якому вказано: „З огляду на збільшення вантажопотоку генеральних вантажів (металу) спостерігається      тенденція      до      збільшення      коефіцієнта      використання перевантажувальної техніки, придбати необхідну кількість на даний момент перевантажувальної техніки швидко і в необхідному обсязі не представляється можливим, у зв'язку з чим необхідно укласти договір на оренду наступної техніки..»та вказується всі 24 одиниці техніки, яка належить відповідачу і на цей момент комплексно експлуатується відповідачем. Враховуючи вищезазначене чітко видно, що експлуатація техніки в період з 17.02.09 по 05.06.09 до підписання договору оренди повністю відповідає умовам договору оренди, який було неможливо укласти в період з 17.02.09 з причин:  по-перше бажання Порту подовжити договір про сумісну діяльність (згідно листів МТЗС), по - друге необхідність проходження процедури тендеру на підписання договору оренди, яка пізніше була успішно пройдена.

Таким чином, матеріалами справи переконливо доведений факт удаваних зусиль відповідача повернути техніку після спливу строку дії договору про сумісну діяльність. Залишаючись зацікавленим в комплексному використанні техніки, відповідач продовжував її фактичне використання в то й же час, спрямовуючи свої зусилля на правову легалізацію користування технікою. Беззаперечним доказом такої позиції відповідача є сам факт укладення договору оренди в подальшому, після того, як сторони договору про сумісну діяльність не знайшли правових механізмів для продовження строку дії договору про сумісну діяльність.

Тому висновки господарського суду про прострочення кредитора та відсутність у нього правових підстав для відшкодування будь-якого розміру доходів порту згідно статті 1214 ЦК України колегія  суддів  вважає  є необґрунтованими та такими, що зроблені без врахування обставин справи, що були предметом судового розгляду. Тим  більш що Порт готовий до сплати  компенсації, але  у  іншому  розмірі.  

Згідно с ч. 1 ст. 1214 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна (тобто починаючи з 17.02.2009 року по 05.06.2009 року).

Коли позивач, не отримавши ніякої оплати з боку відповідача за використання його техніки впродовж 2 місяців, повідомив керівництво Порту про свій намір забрати власну техніку, та передати її в оренду іншій юридичній особі, керівництво порту запропонувало укласти договір оренди техніки між позивачем та відповідачем. Згідно діючого законодавства, для підписання договору оренди та визначення ринкової вартості орендованої техніки, необхідно було провести тендер. Позивач направив до тендерного відділу відповідача всі необхідні документи, а офіційна об'ява на сайті Державних закупівель України у бюлетені 15(351) була опублікована 13.04.2009 р. 08.05.2009р, позивач переміг у тендері, отримав від відповідача 08.05.2009 року підтвердження № 07.2-331 того, що тендерна пропозиція позивача акцептована, тобто перемогла у тендерних торгах і 05.06.2009 року між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди 24 одиниць техніки № 368-О від "05" червня 2009 року. Відповідно  до  п.5.2 Договору «Плата за оренду Техніки за Договором встановлюється в розмірі 1 050 000,00 грн. (один мільйон п'ятдесят тисяч грн. 00 коп. в т.ч. ПДВ 20% -175 000,00 грн.) на місяць.»

З матеріалів справи встановлюється що строк дії договору про сумісну діяльність №85/1-0 від 17 лютого 2004 сплив 17 лютого 2009 року. Однак відповідач продовжував комплексне використання всієї техніки позивача, що також підтверджується матеріалами справи (подорожними листами та фактом неповернення техніки Позивачеві).

В період з 17 лютого 2009 року до моменту підписання договору оренди № 368-О від "05" червня 2009 року відповідач використовував техніку позивача не маючи правових підстав для її комплексної експлуатації. Цей висновок апеляційного суду ґрунтується  на тому,  що техніка  не була  виведена  з  експлуатації та  не розміщена  на складське зберігання, а  листи  порту про повернення  техніки не  свідчать  про  бажання  повернути  її  власнику.

Сам факт укладення договору оренди є беззаперечним доказом зацікавленості відповідача в подальшому комплексному використанні техніки, що була передана в сумісну діяльність.

Що  стосується  компенсації за використання  техніки позивача,  то колегія  суддів  зазначає  наступне. Фактично експлуатація техніки відповідачем в період з 17.02.2009 р. по 05.06.2009р. на 100% відповідає предмету договору оренди № 368-О від "05" червня 2009 року, перелік та найменування техніки на 100% відповідає додатку № 1 цього договору, та увесь процес використання, експлуатації, права власності на техніку на 100% відповідає умовам та порядку підписаного між позивачем та відповідачем договору оренди, тим паче, що ніякого тимчасового переривання використовування відповідачем техніки позивача не було, техніка безперервно експлуатувалася відповідачем (що підтверджується подорожніми листами). Таким чином по суті експлуатація техніки позивача відповідачем в період з 17.02.2009 р. по 05.06.2009р. на 100% відповідає предмету договору оренди № 368-О від "05" червня 2009 року, згідно вартості якого і було нарахована сума позову.

Таким чином, сума компенсації за комплексне використання техніки позивача відповідачем становить:

17.02.09-228.02.09, грн.Березень 2009 р., грн.Квітень 2009 р., грн.Травень 2009 р., грн.01.06.09-05.06.09р. грн.Разом, грн.

450 0001 050 0001 050 0001 050 000175 0003 775 000

Орендну плату  у розмірі  1 050 000,00 грн. відповідач  регулярно  сплачував  позивачу до  закінчення договору про  сумісну  діяльність. .

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, сума інфляційних станом на 01.10.2010 р. склали 541 571 грн. 63 коп. та 3% річних - 170 792 грн. 47 коп. Вказаний  розрахунок  перевірений апеляційним судом відповідно до Листа Верхового Суду України „Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ”.

Таким  чином, загальна заборгованість відповідача перед позивачем на 01.10.2010 року становить 4 487 364 грн. 09 коп. (чотири мільйони чотириста вісімдесят сім тисяч триста  шістдесят чотири грн. 09 коп.), яка  підлягає стягненню.

Відповідач своїм розрахунком підтвердив факт комплексної експлуатації техніки позивача. Розрахунок було зроблено виходячи з  помноження      мото/годин      (тобто      коли     двигун     одиниці  перевантажувальної техніки було вимкнене впродовж періоду до того коли двигун техніки було виключено).

Колегія  суддів  зазначає, що технологія експлуатації навантажувальної техніки припускає можливість навантажити техніку вантажем и можливість виключення двигуна техніки в період очікування навантаження вантажу на судно. Тобто з метою економії палива завжди техніка в період очікування навантаження на судно очікує з виключеним двигуном. Так вся техніка в період виключеного двигуна могла бути навантажена вантажами в очікуванні роботи та фрахтування судів. Тобто мото/години ніяким чином не відображують чи техніка простоює!!! Таким чином розрахунок, зроблений відповідачем на основі мото/годин не містить здорового глузду . Обидва договори  передбачають  комплексне використання 24 одиниць перевантажувальної техніки на місяць, не зважаючи чи використовував відповідач техніку чи взагалі не використовував її, він повинен, згідно умов договору оплатити за оренду техніки плату в розмірі 1 050 000 грн. на місяць в т.ч. ПДВ, згідно якої позивач і зробив розрахунок компенсації, яку повинен сплатити відповідач.

Таким чином судова колегія доходить до висновку, що в процесі розгляду справи відповідачем не було доведено належним чином своєї правової позиції та не було надано документальних доказів у відповідності до ст.ст. 4-3, 22, 32-34, 112 ГПК України, які б спростували вимоги позивача у будь - якій частині.

Відповідно до вимог частини 1 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Аналізуючи висновки, зроблені місцевим господарським судом при ухваленні рішення, колегія суддів дійшла до переконання про те, що висновки суду першої інстанції не повністю відповідають обставинам справи та в деяких випадках засновані на припущеннях.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного суду України, що викладені в п.1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Отже, оскаржуване рішення господарського суду Одеської області прийняте без належного з'ясування і доведеності всіх обставин у справі, з невідповідністю деяких висновків, викладених у рішенні, з дійсними обставинами справи, а також з порушеннями норм матеріального та процесуального права.

З  урахуванням  наведеного апеляційна  скарга  підлягає  задоволенню,  рішення  господарського суду  скасуванню,  позов задоволенню.

Відповідно до ст. 45, 46, 47, 49 ГПК України витрати по державному миту покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, апеляційний господарський суд,-

                                              ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Спільного підприємства у вигляді  товариства з обмеженою відповідальністю „ТМ Термінал”, Одеська обл., м. Іллічівськ, на рішення господарського суду Одеської області від 26 січня 2011 року по справі № 3/114-10-4616 задовольнити.

Рішення господарського  суду  скасувати.

Позов задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства „Іллічівський морський торговельний порт” на користь Спільного підприємства у вигляді  товариства з обмеженою відповідальністю „ТМ Термінал” компенсацію за використання техніки  в період з 17.02.2009 року до 05.06.2009 року у розмірі 3 775 000 грн., компенсацію інфляційних втрат у розмірі 541 571 грн. 63 коп., 3 % річних –170 792 грн. 47 коп.

Стягнути з Державного підприємства „Іллічівський морський торговельний порт” на користь Спільного підприємства у вигляді  товариства з обмеженою відповідальністю „ТМ Термінал” 25 500 грн. витрат по сплаті державного мита, 12 750 грн. витрат по сплаті державного мита за розгляд апеляційної скарги, 236 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

Доручити господарському суду Одеської області видати відповідні накази з зазначенням необхідних реквізитів.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.   

Повний текст постанови підписаний 09 березня 2011  року.

           Головуючий суддя:                                                                                   М.В. Михайлов

           Суддя:                                                                                        Я.Ф. Савицький

           Суддя:                                                                                         О.О. Журавльов