Ухвала

від 29.05.2012 по справі 3/114-10-4616

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

29 травня 2012 р. № 3/114-10-4616

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Плюшка І.А. суддів:Демидової А.М. Могил С.К. Мирошниченка С.В. Муравйова О.В.

розглянувши заяву Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" про перегляд Верховним Судом України постановиВищого господарського суду України від 20.04.2011 у справі№ 3/114 10 4616 за позовом Спільного підприємства у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю "ТМ Термінал" доДержавного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" простягнення 4487364,09 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Одеської області від 26.01.2011 у справі № 3/114-10-4616 відмовлено у задоволенні позову Спільного підприємства у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю "ТМ Термінал" про стягнення з Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" компенсації за використання техніки в період з 17.02.2009 по 05.06.2009 у розмірі 3775000 грн., інфляційних втрат у розмірі 541571,63 грн. та 3% річних у розмірі 170792,47 грн.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 01.03.2011 у справі № 3/114-10-4616, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 20.04.2011, рішення господарського суду першої інстанції скасовано, прийнято нове рішення, яким позов задоволено в повному обсязі.

Державним підприємством "Іллічівський морський торговельний порт" подано заяву про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 20.04.2011 у справі № 3/114-10-4616, в якій заявник просить скасувати вказану постанову та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Заяву з посиланням на постанови Вищого господарського суду України від 09.11.2011 у справі № 15/011-11, від 30.11.2011 у справі № 22/230 мотивовано неоднаковим застосуванням Вищим господарським судом України одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, а саме статтей 625, 1214 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України).

Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, колегія суддів вважає необхідним відмовити в допуску даної справи до провадження Верховного Суду України з таких підстав.

Відповідно до пункту 1 статті 111 16 ГПК України заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана на підставі неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Ухвалення різних за змістом судових рішень матиме місце в разі, коли суд касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за подібних предмета і підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

Зі змісту постанови суду касаційної інстанції від 20.04.2011 у справі № 3/114-10-4616, про перегляд якої просить заявник, та постанов від 09.11.2011 у справі № 15/011-11, від 30.11.2011 у справі № 22/230, на які він посилається, вбачається, що судові рішення в цих справах прийнято і застосовано відповідні норми матеріального права в залежності від встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи та меж перегляду справи у суді касаційної інстанції .

В постанові Вищого господарського суду України від 20.04.2011 у справі №3/114-10-4616, про перегляд якої просить заявник, суд касаційної інстанції, виходячи з встановлених судами попередніх обставин справи про те, що сторонами не заперечувався факт безпідставного використання відповідачем техніки, належної позивачу та переданої позивачем відповідачеві за договором про сумісну діяльність № 85/1-0 від 17.02.2004, а саме після спливу строку дії договору № 85/1-0 від 17.02.2004 та до укладення між тими ж сторонами договору оренди від 05.06.2009 тієї ж техніки, в зв'язку з чим погодився з висновком суду апеляційної інстанції про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача на підставі частини першої статті 1214 ЦК України суми доходів від безпідставно збереженого майна, виходячи з розміру вартості використання техніки за договором від 17.02.2004 і договором оренди від 05.06.2009, є правомірними. Також визнав обґрунтованими вимоги позивача про застосування до відповідача відповідно до частини другої статті 1214 ЦК України відповідальності за безпідставне користування коштами, які повинен був сплатити відповідач за використання техніки, та про стягнення 3% річних згідно 625 ЦК України.

Водночас, приймаючи постанову від 30.11.2011 у справі № 22/230, Вищий господарський суд України, виходячи з встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, що у період з грудня 2008 року по листопад 2009 року нарахування за послуги з теплопостачання здійснювалось за тарифами, встановленими розпорядженнями Київської міської державної адміністрації № 1662, № 1663 від 27.11.2008, 1780/1 від 25.12.2008, № 127, 128 від 05.02.2009, які скасовані Указами Президента України № 1199/2008 від 24.12.2008, 65/2009 від 03.02.2009, що призвело до надлишкових нарахувань та надмірної сплати позивачем за надані послуги 44231,18 грн., погодився з їх висновком стосовно задоволення позовних вимог про стягнення суми надмірно сплачених коштів на підставі статті 1212 ЦК України. При цьому суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій в частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних з передачею справи в цій частині на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Приймаючи постанову від 09.11.2011 у справі № 15/011-11, Вищий господарський суд України, виходячи з встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, що між сторонами у справі укладено договір підряду в капітальному будівництві № 32 від 24.10.2007, загальна ціна якого становить 23680,00 грн., при цьому названа сума сплачена позивачем 24.12.2007; 28.01.2008 позивачем перераховано відповідачу 35000,00 грн. з призначенням платежу "згідно договору № 32 від 24.10.2007", хоча зобов'язання щодо перерахування 35000 грн. у позивача було відсутнє. Відтак, суд касаційної інстанції погодився з висновком судів попередніх інстанцій стосовно задоволення позовних вимог про стягнення суми безпідставно перерахованих коштів на підставі статті 1212 ЦК України. Разом з тим, суд касаційної інстанції визнав обґрунтованим висновок суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення інфляційних витрат, 3% річних на підставі положень статті 625 ЦК України з огляду на те, що ця норма підлягає застосуванню лише до правовідносин, які склалися внаслідок неналежного виконання грошового зобов'язання, а відповідач не мав грошових зобов'язань перед позивачем, адже правовідносини, що склалися між сторонами, виникли внаслідок безпідставного одержання грошей. При цьому суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні вимоги про стягнення відсотків за користування чужими грошовими коштами з передачею справи в цій частині на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

З огляду на викладене колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що зі змісту доданих до заяви судових рішень Вищого господарського суду України вбачається, що відповідні правові висновки, покладені в основу згаданих постанов не можна розцінювати як ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, оскільки при їх прийнятті суд касаційної інстанції виходив з різних фактичних обставин справи.

Крім того колегія суддів зазначає, що прийняття касаційною інстанцією постанови про скасування судових рішень судів нижчих інстанцій з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції не означає остаточного вирішення спору зі справи, що виключає можливість посилання на названі постанови в скасованій частині на підтвердження підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 111 16 цього Кодексу.

З огляду на викладене Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України.

Керуючись статтями 86, 111 16 , 111 21 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

УХВАЛИВ:

Відмовити Державному підприємству "Іллічівський морський торговельний порт" у допуску справи № 3/114-10-4616 до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддяІ.Плюшко СуддіА.Демидова С.Могил С.Мирошниченко О.Муравйов KAСАЦІЯ до ВСУ (03.14.04 - розгляд)