Рішення

від 10.03.2011 по справі 8/1-11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

8/1-11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця,  Хмельницьке шосе, 7  тел. 66-03-00, 66-11-31       http://vn.arbitr.gov.ua

І м е н е м     У к р а ї н и

РІШЕННЯ

10 березня 2011 р.                              Справа 8/1-11

Господарський суд Вінницької області в складі

головуючого судді Грабика В.В.,

при секретарі судового засідання Кучер Р.П.,

розглянувши в приміщенні суду справу

за позовом:дочірньої компанії "Газ України" НАК "Нафтогаз України" (код ЄДРПОУ 31301827, вул. Шолуденка, 1, м. Київ, 04116)

 (вул. Шолуденка, 1, м. Київ, 04116)   

до: Деснянської селищної ради Вінницької області (код ЄДРПОУ 02775863,  (вул. Гагаріна, 2, смт Десна, Вінницький район, Вінницька область, 23240)  

про стягнення боргу та штрафних санкцій

за участю представників сторін:

від позивача : Іванов П.О. - за довіреністю

від відповідача :  Обливач Г.М. - селищний голова

ВСТАНОВИВ :

В господарський суд Вінницької області 06.12.2010 р.  звернулось дочірнє підприємство "НАФТОГАЗМЕРЕЖІ" Національної  акціонерної компанії "Нафтогаз України" з позовом до Деснянської селищної ради Вінницької області про стягнення 28 018 грн. 93 коп..

Позовні вимоги обґрунтовано наступним. 01.12.2009 р. між позивачем та відповідачем був укладений договір на постачання та транспортування природного газу № В-Б-09-69, відповідно до якого позивач поставив відповідачу газ на загальну суму 72 421,87 грн.. Відповідач свої зобов'язання по договору виконав частково, внаслідок чого заборгував позивачу 14 608,13 грн..Неналежне виконання відповідачем умов договору є підставою для нарахування та стягнення з нього окрім суми основного боргу інфляційних нарахувань в розмірі 1 540,24 грн., 3-х відсотків річних в розмірі 640,20 грн., пені в розмірі – 1207,79 грн., штрафу  в розмірі 10 022,57грн.. Зазначені обставини й стали підставою звернення до суду.

Ухвалою суду від 08.12.2010 р. порушено провадження у справі № 8/1-11 та призначено судовий  розгляд на 04.01.2011 р..

У відзиві № 131 від 30.12.2010 р. на позов представник відповідача пояснив, що всі попередні роки Деснянська селищна рада проводила оплату за використання газу на ВАТ "Вінницягаз" . На 2009 рік було укладено додаткову угоду № 9 до договору № Б-08-117 від 18.01.2009 року між ВАТ „Вінницягаз" і Деснянською селищною радою (додається ) і 23 грудня згідно даної угоди та рахунку фактури № УГГ-012158 від 23. 12.2009 року , за погодженням з заступником Вінницької райдержадміністрації проведено проплату за постачання газу філії ВАТ „Вінницягаз" в сумі 14 618,21 ( платіжне доручення N 155 від 24 грудня 2009 року додається). На початку 2010 року, згідно акту подачі - прийому та реалізації газу на якому немає підпису Деснянського селищного голови та печаті за № НГ -В000354 від 31.12.2009 року (додається), рахунку фактури ДП „Нафтогазмережі" виставило відповідачу рахунок за грудень місяць на суму 20989 грн.01 коп. Деснянська селищна рада здійснила проплату  різниці між рахунками ВАТ „Вінницягаз" та ДП "Нафтогазмережі" в лютому місяці 2010 року і керуючись договором з ДП „Нафтогазмережі" всі рахунки до 01.05.2010 р., тобто до припинення діяльності ДП „Нафтогазмережі" відповідачем проплочені. Крім того, відповідачу було повідомлено, що на суму 14608 грн. 13 коп. буде проведено взаємозалік між ВАТ „Вінницягаз „ та ДП „Нафтогазмережі" (а.с.51-52).

Ухвалою суду від 04.01.2011 р., з огляду на заявлене представником позивача клопотання № 1195 від 20.12.10 р., було зупинено провадження у справі 8/1-11 до  закінчення процедури реорганізації дочірнього підприємства "Нафтогазмережі" Націо-нальної акціонерної компанії "Нафтогаз України" шляхом приєднання до дочірньої компанії "Газ України" Національної  акціонерної компанії "Нафтогаз України".

Ухвалою від 14.02.2011 р. провадження у справі поновлено та призначено її до розгляду на 10.03.2011 р..

10.03.2011 р. представником відповідача подано до суду клопотання про припинення провадження у справі, у зв'язку з тим, що Деснянською селищною радою за домовленістю з представником дочірньої компанії «Газ-України»НАК „Нафтогаз України" проведено проплату за використання газу згідно акта звіряння розрахунків від 28.02.2011 .  

В судовому засіданні 10.03.2011 р. представник позивача позовні вимоги підтримав та заперечив проти задоволення клопотання відповідача про припинення провадження у справі в зв"язку з його безпіджставністю.

Представник відповідач в судовому засіданні підтримав клопотання про припинення провадження у справі в зв"язку з погашенням суми основного боргу та відсутності підстав для стягнення штрафних санкцій та інших нарахувань з підстав, вказаних в письмових поясненнях.

При розгляді справи  судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

01.12.2009 р. між позивачем та відповідачем був укладений договір на постачання та транспортування природного газу № В-Б-0969. Договором передбачено наступне: постачальник зобов'язується поставити споживачу у грудні  2009 та у 2010 році природний газ, надалі газ, а споживач зобов'язується прийняти та оплатити газ, послуги з його постачання та транспортування на умовах даного договору (п.1.1.);   приймання-передача газу, поставленого споживачу у відповідному місяці, оформляється щомісячними актами приймання-передачі газу (п.3.13.); акти приймання-передачі газу, що зазначені в пункті 3.13. даного договору, уповноважені представники сторін складають 1 (першого) числа, наступного за звітним місяця в актах зазначаються пункти даного договору, які не виконуються однією із сторін, акти приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків за спожитий газ (п.3.14);  споживач не пізніше ніж за 10 календарних днів до початку поставки газу здійснює попередню оплату грошовими коштами шляхом перерахування на рахунок постачальника 100% вартості газу, який запланований для поставки (згідно п.2.1. договору) та послуг з постачання та транспортування (п.5.1.); в разі неоплати або несвоєчасної оплати за спожитий газ, послуги з постачання та транспортування у строки, зазначені у п. 5.2. даного договору, споживач сплачує на користь постачальника, крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу, за прострочення понад тридцять календарних днів, окрім пені, додатково стягується штраф у розмірі 7 (сім) відсотків від суми заборгованості, неустойка нараховується постачальником протягом 6 (шести) місяців, що передують моменту звернення з вимогою, претензією, позовом (п.6.1.); сторони домовились, що строк позовної давності по даному договору щодо стягнення заборгованості за газ, послуги по транспортуванню та стягнення неустойки встановлюються тривалістю у 10 (десять) років (п.9.6.); даний договір набирає чинності та діє в частині поставки газу з 1 грудня 2009 року до 31 грудня 2010 року, а в частині проведення розрахунків за газ та послуги з постачання та транспортування - до їх повного здійснення (п.10.1.).

Додатковою угодою до договору сторони внесли зміни в розділ 4 договору, а п. 10.1. виклали у наступній редакції : “Даний договір діє: в частині поставки природного газу з 1 грудня 2009 року до 31 березня 2010 року, а в частині проведення розрахунків за газ та послуги з постачання та транспортування - до їх повного здійснення” (а.с.19,20).

На виконання умов Договору, позивач на підставі договору №В-Б-09-69 від 01.12.2009р. транспортував та передав природний газ для відповідача на суму 72 421,87 грн., що стверджується належним чином оформленими актами подачі-прийому та реалізації газу (а.с.23-26).

Відповідач свої зобов'язання по оплаті  за   транспортований та отриманий від позивача газ виконав частково, внаслідок чого на день звернення позивача до суду  заборгував 14 608,13 грн., що підтверджується окрім іншого письмовим розрахунком боргу (а.с.10) та наданим представником відповідача актом звіряння розрахунків від 28.02.2011р..

Згідно наданих позивачем письмових розрахунків відповідачеві в зв"язку з неналежним виконанням договірних зобов"язань нараховано: 1 207,79 грн. пені за період з 31.05.2010 р. по 29.11.2010 р.; 3% річних в розмірі  640,20 грн. за період з 06.01.2010р. по 29.11.2010р.; 1 540,24 грн. інфляційних нарахувань за період з січня 2010 р. по жовтень 2010 р.;  10 022,57 грн. - 7% штрафу (а.с.3-4).

Заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши в сукупності  докази надані сторонами та  які містяться в матеріалах справи, суд дійшов до переконання в тому, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Також кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

В силу ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від зобов‘язання або одностороння заміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Спірні відносини виникли з договору, що має елементи договору постачання (ст. 712 ЦК України) та перевезення вантажів ( ст. 306 ГК України).

Частиною 1 ст. 306 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначено, що перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами.

Відповідно до ст. 307 ГК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Умови перевезення вантажів окремими видами  транспорту,  а також    відповідальність   суб'єктів   господарювання   за   цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами,  транспортними статутами  та  іншими нормативно-правовими актами.  Сторони можуть передбачити  в  договорі  також  інші  умови  перевезення,  що  не суперечать   законодавству,   та   додаткову  відповідальність  за неналежне виконання договірних зобов'язань.

Згідно ст.311 ГК  плата за перевезення  вантажів та виконання інших робіт, пов'язаних з перевезенням, визначається за цінами, встановленими відповідно до законодавства.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за   договором  поставки  продавець  (постачальник),  який здійснює  підприємницьку  діяльність,  зобов'язується  передати  у встановлений   строк   (строки)  товар  у  власність  покупця  для використання його у підприємницькій діяльності або в інших  цілях, не пов'язаних з особистим,  сімейним,  домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 655 ЦК України одна сторона - продавець передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов"язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором , він є боржником, що прострочив.

Частиною 2 ст.193 ГК України встановлено, що порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.

У разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України він зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню).

Згідно ст.625 ч.2 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідач після подання позову перерахував позивачу суму основного боргу, що стверджується платіжним дорученням № 1 від 09.03.2011 р.. За таких обставин провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу в сумі 14 608,13 грн.  підлягає припиненню по п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, в зв'язку з відсутністю предмету спору.

Оскільки відповідач не провів розрахунок за договором  у встановлений договором термін, а розрахувався після звернення позивача до суду, то він відповідно з вимогами цивільного та господарського кодексів є боржником, що прострочив, а тому наявні підстави для задоволення вимоги про стягнення з нього на користь позивача: пені в сумі 1 207,79 грн.  на підставі п.6.1 договору та ст.230ч.1 ГК; інфляційних втрат в сумі 1 540,24 грн., 640,20 грн. - 3% річних на підставі п.6.1 договору, ст.625ч.2 ЦК України.

Що стосується вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу в сумі 10 022грн. на підставі п. 6.1. договору(ст.230ч.1 ГК України), то вона підлягає частковому задоволенню, оскільки 7% від суми боргу 14 608,13грн. буде становити лише 1022,57грн., яка й підлягає стягненню.

Заперечення позову, викладені  представником позивача  в письмових поясненнях, суд до уваги не приймає, оскільки Деснянська селищна рада  за договором №В-Б-09-69 від 01.12.2009р. зобов"язана була сплачувати кошти за поставлений та транспортований газ саме  ДП "Нафтогазмережі" НАК "Нафтогаз України"  , а  не ВАТ "Вінницягаз" .

Керуючись ст.ст.4-2 - 4-4, 32 - 34, 43, 49,69, п.1-1 ч. 1 ст. 80, 82, 84, 85, 115 Господарського процесуального кодексу України, -         

ВИРІШИВ :

                  1. Позов задовольнити частково.

2. Припинити провадження у справі в частині вимоги про стягнення основного боргу в сумі 14 608,13грн..

3. Стягнути з Деснянської селищної ради на користь ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» пеню в сумі 1 207,79 грн., штраф в сумі 1 022,57грн., інфляційні нарахування в сумі 1540,24 грн., три проценти річних в сумі 640,2грн.,  витрати по сплаті державного мита в сумі 44,1грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 14,99 грн..

4. В задоволенні решти частини позову відмовити.

  5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                             Грабик В.В.

          Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України  11 березня 2011 р.

віддрук. прим.:

1 - до справи