Постанова

від 13.04.2011 по справі 8/1-11

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

8/1-11

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне,  вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" квітня 2011 р.                                                           Справа № 8/1-11  

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий  суддя                                                      Грязнов В.В.

суддя                                                                             Тимошенко О.М. ,

 суддя                                                                             Савченко Г.І.

секретар судового засідання Новак Р.А.,             

розглянувши апеляційну скаргу відповідача  Деснянської селищної ради Вінницької області на  рішення  господарського суду Вінницької області від 10.03.2011 р. у справі №8/1-11

за позовом                Дочірня компанія «Газ України»Національної акціонерної

                              компанії «Нафтогаз України» м.Київ

до відповідача            Деснянська селищна рада Вінницької області смт.Десна Вінницького району

про стягнення          28 018 грн. 93 коп. заборгованості по розрахунках, штрафних санкцій,

                                                             інфляційних втрат та річних

за участю представників сторін:          

від позивача -                                                      Іванов П.О. (довір.№16/10 від 20.01.2011р.);   

від відповідача -                                 не з'явився.

          Відповідно до рішення господарського суду Вінницької області від 10.03.2011р. у справі №8/1-11 (суддя Грабик В.В.) позов Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(надалі в тексті –ДчК «Газ України») задоволено частково, з Деснянської селищної ради Вінницької області на користь ДчК «Газ України»підлягає стягненню 1 207 грн. 79 коп. - пені, 1 022 грн. 57коп. - штрафу, 1 540 грн. 24 коп. - інфляційних втрат, 640 грн. 20 коп. –3% річних та 59 грн. 09 коп. - судових витрат. В частині вимоги про стягнення 14 608 грн. 13 коп. основного боргу –провадження у справі припинено.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що задоволені позовні вимоги відповідають чинному законодавству і фактичним обставинам справи, підтверджені належними доказами. Оскільки, Відповідач не сплатив вартості транспортованого і отриманого газу у встановлений договором термін, а розрахувався після звернення Позивача до суду, то відповідно до вимог цивільного та господарського кодексів він є боржником, що прострочив.(арк.справи 104-106).

Не погоджуючись із рішенням господарського суду Вінницької області від 10.03.2011р. у справі №8/1-11, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати. Скаржник також зазначає, що декілька років, які передували виникненню спору –Деснянська рада за використаний газ сплачувала ВАТ «Вінницягаз», якому 24.12.2009р. і було перераховано 14 618 грн. 21 коп. за поставлений газ. Проте, поставивши газ на суму 20 989 грн. 01 коп. Позивач не дотримався обяцінки провести взаємозалік з ВАТ «Вінницягаз»на частину проплаченої суми 14 618,21 грн. Скаржник вважає, що акт подачі-прийому та реалізації газу №НГ-В000354 від 31.12.2009р не має сили доказу, оскільки його не підписано сільским головою і не скріплено печаткою ради.(арк.справи 23, 115-116).

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду у справі №8/1-11 від 25.03. 2011р. апеляційну скаргу Відповідача прийнято до провадження, справу призначено до слухання.(арк.справи 111).

На виконання вищевказаної ухвали Позивач 12.04.2011р. через канцелярію суду подав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечив проти доводів скаржника вказаних в апеляційній скарзі, оскаржуване рішення вважає законним та обґрунтованим, прийнятим у відповідності до норм матеріального та процесуального права, тому просить суд апеляційної інстанції залишити його без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.(арк.справи 124-127).

В судовому засіданні апеляційної інстанції 13.04.2011р. Позивач заперечив проти доводів скаржника вказаних в апеляційній скарзі, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Відповідач не забезпечив явки свого представника в призначене 13.04.2011р. судове засідання, причини неявки суду не повідомив, хоч про час та місце розгляду скарги був повідомлений у встановленому порядку. Оскільки явка представників сторін не визнавалась обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути скаргу по суті.(арк.справи 123).

Розглянувши апеляційну скаргу, заперечення Позивача, наведені у відзиві на апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, ДчК «Газ України»-постачальник та Деснянська селищна рада-споживач 01.12.2009р. уклали Договір №В-Б-09-69 на постачання та транспортування природного газу (надалі в тексті –Договір). Згідно п.1.1, Договору, постачальник зобов'язується в порядку та на умовах визначених Договором поставити споживачу у грудні 2009р. та у 2010р. природний газ, який cпоживач зобов'язується прийняти та оплатити вартість газу та вартість  послуг з його постачання та транспортування на умовах даного Договору. Відповідно до п.10.1 Договір набирає чинності та діє в частині поставки газу з 1 грудня 2009 року до 31 грудня 2010р., а в частині проведення розрахунків за газ та послуги з постачання та транспортування –до їх повного здійснення. Договір підписано та скріплено відбитками печаток сторін.(арк.справи 11-18).

Додатковою угодою до Договору сторони внесли зміни в розділ 4 Договору, а п.10.1. виклали у наступній редакції: «Даний договір діє: в частині поставки природного газу з 1 грудня 2009 року до 31 березня 2010 року, а в частині проведення розрахунків за газ та послуги з постачання та транспортування –до їх повного здійснення».(арк.справи 19,20).

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Згідно ст.193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно п.3.13 Договору приймання-передача газу, поставленного Споживачу у відповідному місяці, оформляється щомісячними Актами приймання-передачі газу, які складаються уповноваженими представниками сторін 1 (першого) числа, наступного за звітним місяця. В актах зазначаються пункти даного договору, які не виконуються однією із сторін, акти прийманняпередачі газу є підставою для остаточних розрахунків за спожитий газ.

На виконання умов Договору, Позивач транспортував та передав природний газ для Відповідача на суму 72 421 грн. 87 коп., що стверджується належним чином оформленими актами подачі-прийому та реалізації газу.(арк.справи 22-26).

Згідно ст.509 ЦК України,– зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Пунктами 5.1 та 2.1 Договору встановлено, що Споживач не пізніше ніж за 10 календарних днів до початку поставки газу здійснює попередню оплату грошовими коштами шляхом перерахування на рахунок постачальника 100% вартості газу, який запланований для поставки та послуг з постачання та транспортування.

Враховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що внаслідок невиконання Відповідачем, прийнятих на себе зобов'язань, утворилась заборгованість перед Позивачем, яка на момент подачі позову становила 14 608 грн. 13 коп., що підтверджується окрім іншого письмовим розрахунком боргу та наданим представником відповідача актом звіряння розрахунків від 28.02.2011р.(арк.справи 10).

Відповідач після подання позову погасив суму основного боргу перед Позивачем, що підтверджується платіжним дорученням №1 від 09.03.2011р.(арк.справи 118).

Враховуючи вказані обставини, місцевий суд правомірно припинив провадження у справі в частині стягнення 14 608 грн. 13 коп. основного боргу з підстав п.11 ч.1 ст.80 ГПК України через відсутність предмету спору.

В разі неоплати або несвоєчасної оплати за спожитий газ, послуги з постачання та транспортування у строки, зазначені у п.5.2 Договору, споживач сплачує на користь постачальника, крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу, за прострочення понад тридцять календарних днів, окрім пені, додатково стягується штраф у розмірі 7 (сім) відсотків від суми заборгованості.

Згідно ч.6 статті 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 6.1 Договору встановлено, що неустойка нараховується постачальником протягом 6 (шести) місяців, що передують моменту звернення з вимогою, претензією, позовом.

Згідно п.9.6 Договору сторони домовились, що строк позовної давності по даному договору, щодо стягнення заборгованості за газ, послуги по транспортуванню та стягнення неустойки встановлюються тривалістю у 10 (десять) років.

Відповідач не оспорює дані умови Договору.

Згідно ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошово зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванні встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором а законом.

На підставі ст.625 ЦК України. на суму боргу в розмірі 14 608 грн. 13 коп. Позивачем було підставно нараховані 3% річних в сумі 640 грн. 20 коп. за період з 06.01.2010р. по 29.11.2010р., 1 540 грн. 24 коп. втрат від інфляції за період січень 2010р.– жовтень 2010р.(арк.справи 3-4).

Судом першої інстанції правомірно визначено, що за неналежне виконання зобов'язань на суму простроченої заборгованості в сумі14 608 грн.13 коп. за період з 31.05.2010р. по 29.11.2010 року Позивачем правомірно нараховано 1 207 грн. 79 коп. пені.

Стосовно вимоги про стягнення з Відповідача штрафу в сумі 10 022 грн. на підставі п.6.1 Договору (ст.230 ч.1 ГК України), судом правомірно встановлено, що вона підлягає частковому задоволенню, оскільки 7% від суми боргу 14 608,13грн. становитиме лише 1 022 грн. 57 коп., яка й підлягає стягненню.

Відповідно до ст.6 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу», діяльність, пов'язана з транспортуванням та розподілом трубопроводами, постачанням за регульованим та нерегульованим тарифами, зберіганням природного газу в обсязі, що перевищує рівень, установлений ліцензійними умовами, продажем за закупівельними цінами суб'єктам господарювання, визначеним ст.10 цього Закону, природного газу власного видобутку в обсязі, що перевищує рівень, установлений ліцензійними умовами, провадиться за умови отримання відповідної ліцензії.

Згідно ч.2 постанови Кабінету Міністрів України «Про забезпечення споживачів природним газом»від 27.12.2001р. №1729, реалізація природного газу здійснюється для задо-волення потреб установ та організацій, які фінансуються з державного і місцевих бюджетів, - суб'єктами господарювання, що мають ліцензію на постачання природного газу за регульованим тарифом.

26 листопада 2009р. постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України №1346, у зв'язку з неможливістю ліцензіата забезпечити виконання ліцензійних умов, установлених для певного виду господарської діяльності, анульовано з 1 грудня 2009 року ліцензію АА N224470 на право провадження господарської діяльності з транспортування природного і нафтового газу розподільними трубопроводами та ліцензію АА N 224478 на право провадження господарської діяльності з постачання природного газу за регульованим тарифом, видані Відкритому акціонерному товариству по газопостачанню та газифікації «Вінницягаз».

Одночасно, 26 листопада 2009р. постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України №1347, внесено зміни до пункту 2 постанови НКРЕ від 25.12.2008 №1526 «Про переоформлення ліцензій на розподіл природного і нафтового газу та на постачання природного газу за регульованим тарифом ДП «Укргазмережі»,затверджено територію провадження господарської діяльності з розподілу природного і нафтового газу та з постачання при-родного газу за регульованим тарифом ДП «Нафтогазмережі»на територію Вінницької області в зоні розташування газопроводів та споруд на них, що перебувають у користуванні ДП «Нафтогазмережі».

Згідно п.2 постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України від 26.11.09 №1347, ця постанова набирає чинності з 01 грудня 2009 року.

Таким чином, з 01.12.2009р. єдиним ліцензіатом який мав право провадити господарську діяльність з розподілу природного і нафтового газу та з постачання природного газу за регульованим тарифом на території Вінницької області було ДП «Нафтогазмережі», правонаступником якого є ДчК «Газ України».

Безпідставними є твердження Відповідача, що судом не взято до уваги сплату Деснянською селищною радою 24.12.2009р. на користь ВАТ «Вінницягаз»14 618 грн. 21 коп, згідно додаткової угоди №9 до договору Б-08-117 від 18.01.2009р. та рахунку-фактури №УГГ-012158, оскільки відповідно до зазначеного договору, Деснянська селищна рада зобов'язана була сплачувати кошти за поставлений та транспортований газ саме  ДП «Нафтогаз-мережі»НАК «Нафтогаз України», а не ВАТ «Вінницягаз».

Не варте уваги, як надумане твердження про відсутність на акті подачі-прийому та реалізації газу №НГ-В000354 від 31.12.2009р. підпису сільского голови і відбитка печатки, оскільки з копії даного акта (арк.справи 23) вбачається, що його підписано та скріплено відбитками печаток обох сторін.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст.43 Господарського  процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на викладене, підстав для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суд апеляційної інстанції не вбачає, оскільки рішення місцевого господарського суду прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права і його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

Керуючись, ст.ст. 33, 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Деснянської селищної ради Вінницької області на рішення господарського суду Вінницької області від 10.03.2011р. у справі №8/1-11 – залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції –без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-1 Господарського процесуального кодексу України.

3. Справу повернути до господарського суду Вінницької області.

Головуючий суддя                                                                       Грязнов В.В.  

Суддя                                                                                              Тимошенко О.М.  

Суддя                                                                                              Савченко Г.І.