Постанова

від 05.02.2008 по справі 45/219

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

45/219

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 05 лютого 2008 р.                                                                                    № 45/219  

 Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

Т. Дроботової - головуючого Н. ВолковицькоїЛ. Рогач

за участю представників:

позивачаЄвтодьєва І.М. –довіреність від 26.06.2007 р.

відповідача Урчук В.Г. –генеральний директор

третьої особиКравченко Є.Д. –довіреність від 15.01.2008 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу  Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву

на постановувід 03.10.2007 Київського апеляційного господарського суду

у справі№ 45/219 господарського суду м. Києва

за позовомРегіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву

доТовариства з обмеженою відповідальністю "По іноземному туризму "Укрінтур –У"

третя особаФонд державного майна України

прозобов'язання до вчинення дій

В С Т А Н О В И В :

          РВ ДДМ України по м. Києву звернулось до господарського суду                 м. Києва з позовом до ТОВ "По іноземному туризму "Укрінтур –У" про зобов'язання відповідача, вчинивши необхідні дії, провести незалежну оцінку пакету акцій ЗАТ "Українська акціонерна компанія по іноземному туризму "Укрінтур" у кількості 525 штук, що належить державі в особі РВ ФДМ України по м. Києву, посилаючись на статті 1, 5, 7 та частину 4 статті 8 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", норми Закону України "Про господарські товариства", Положення про порядок реєстрації випуску акцій під час реорганізації (перетворення) товариств від 30.12.1998 р. № 221.

          Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вартість пакетів акцій ЗАТ "Українська акціонерна компанія по іноземному туризму "Укрінтур" була проведена комісією після реорганізації цього товариства, яка складалась із працівників відповідача, що суперечить вимогам статей 5 та 8 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

ТОВ "По іноземному туризму "Укрінтур –У" у відзиві просило відмовити у задоволенні позовної заяви, зазначивши, зокрема, що позивач є власником лише 35 акцій, оскільки хоч і підписувався на акції з додаткових емісій, проте коштів за ці акції не сплачував.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 18.04.2007 р. до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача залучено Фонд державного майна України.

В поясненнях на позовну заяву, ФДМ України просив задовольнити позовні вимоги.

Рішенням господарського суду м. Києва від 19.06.2007 р. (суддя Балац С.В.) позовні вимоги задоволені повністю, зобов'язано ТОВ "По іноземному туризму "Укрінтур –У" вчинивши необхідні дії, провести незалежну оцінку пакету акцій ЗАТ "Українська акціонерна компанія по іноземному туризму "Укрінтур" у кількості 525 штук, що належить державі в особі РВ ФДМ України по м. Києву.

Мотивуючи рішення, керуючись приписами статті 7, частиною 4 статті 8 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", господарський суд дійшов висновку, що відповідачем не виконано обов'язку зі здійснення оцінки акцій.

Оскільки оцінка акцій ЗАТ "Українська акціонерна компанія по іноземному туризму "Укрінтур" є обов'язковою в силу статті 7 вказаного Закону, то виконання такої оцінки суб'єктами, які не є суб'єктами оціночної діяльності є недійсною в силу частини 4 статті 8 зазначеного закону, а тому результати цієї оцінки не мають юридичного значення для визначення ціни акцій позивача.

За апеляційною скаргою ТОВ "По іноземному туризму "Укрінтур –У" Київський апеляційний господарський суд (судді: Зеленін В.О., Рєпіна Л.О., Синиця О.Ф.), переглянувши рішення в апеляційному порядку, постановою від 03.10.2007 р. рішення суду першої інстанції скасував, в задоволенні позову               РВ ФДМ України по м. Києву відмовив.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд апеляційної інстанції визнав помилковим твердження суду першої інстанції стосовно того, що позивач став власником акцій ЗАТ "Укрінтур" у 1991 році, а також висновок про те, що позивач є власником 525 акцій товариства, оскільки в матеріалах справи відсутній сертифікат, який би підтверджував даний факт.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначав, що ЗАТ "Укрінтур" декілька разів збільшувало свій статутний фонд, однак позивач хоч і підписувався на акції з додаткових емісій, проте коштів за ці акції не сплачував.

РВ ДДМ України по м. Києву звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.10.2007 р. скасувати, а рішення господарського суду м. Києва від 19.06.2007 залишити без змін, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, окрема статті 43 Господарського процесуального кодексу України та приписів Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "По іноземному туризму "Укрінтур –У" просило залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін, а касаційну скаргу без задоволення.  

Заслухавши доповідь судді –доповідача та пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Статтею 15 Цивільного кодексу України закріплено право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Статтею 20 Господарського кодексу України встановлено, що держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів.

Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Статтею 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, при цьому способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

          Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарськими судами предметом спору у даній справі є зобов'язання відповідача, вчинивши необхідні дії, провести незалежну оцінку пакету акцій ЗАТ "Українська акціонерна компанія по іноземному туризму "Укрінтур" у кількості 525 штук, що належить державі в особі РВ ФДМ України по м. Києву.

При цьому, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що в основу судових рішень було покладено встановлення кількості акцій, що належать РВ ФДМ України по м. Києву, проте, визначення кількості акцій, належних                РВ ФДМ України по м. Києву, не є предметом спору у даній справі.

Під час здійснення судового провадження ні судом першої, ні судом апеляційної інстанції не були з'ясовані та встановлені, зокрема: - обставини щодо наявності чи, навпаки, відсутності спірних правовідносин та їх правової природи, виходячи з предмету позову; - питання з приводу обраного позивачем способу захисту свого порушеного права щодо зобов'язання проведення незалежної оцінки пакету акцій товариства, виходячи з приписів Цивільного, Господарського законодавства та приписів Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".  

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного суду України, викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.1976 № 11 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню, а справа –направленню на новий розгляд до господарського суду м. Києва.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від установлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Керуючись статтями 1117, пунктом 3 статті 1119, статтями 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Рішення господарського суду м. Києва від 19.06.2007 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.10.2007 р. у справі № 45/219 скасувати, справу направити на новий розгляд до господарського суду м. Києва

Касаційну скаргу РВ ФДМ України по м. Києву - задовольнити частково.

Головуючий                                                                                       Т. Дроботова

Судді:                                                                                          Н. Волковицька

            Л. Рогач