Рішення

від 31.01.2008 по справі 28/250

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

28/250

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  28/250

31.01.08

За позовом                    Товариства з обмеженою відповідальністю „Магістраль-Транс”;

До                               Товариства з обмеженою відповідальністю „Коммодор”;

Треті особи:          1. Київська регіональна митниця;

                              2. ДП „СМАП”;

                              3. Яворівська митниця;

Про                               зобов'язання вчинити дії по розмитненню вантажу.

Суддя  Мандриченко О.В.

Представники

Від позивача:          Назаренко В.Б., представник, довіреність б/н від 10.07.2007 р.;

                              Соборук Ю.Ф., представник, довіреність б/н від 15.05.2006 р.;

Від відповідача:            Лубенська К.А., представник, довіреність б/н від 20.09.2007 р.;

                              Любушкіна В.І., представник, протокол №2 від 07.10.2004 р.;

                              Коваленко О.П., представник, довіреність б/н від 25.09.2006 р.;

Від третьої особи 1:          Дірочка О.М., представник, довіреність б/н від 23.07.2007 р.;

                                        Дергачов М.В., представник, довіреність б/н від 18.01.2008 р.;

Від третьої особи 2:          Штангей С.Ю., представник, довіреність №1/05-04-136 від

21.01.2008 р.;

Від третьої особи 3:          не з”явились.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.11.2006 р. у справі №28/250 за позовом ТОВ „Магістраль –Транс” до ТОВ „Коммодор” у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.02.2007 р. рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2006 р. у справі №28/250 змінено: позов задоволений частково –ТОВ „Коммодор” зобов'язано вчинити всі дії, передбачені чинним законодавством, з метою розвантаження автомобіля ТОВ „Магістраль – Транс” та розвантажити цей автомобіль; з відповідача на користь позивача стягнуто 42,50 грн. державного мита та 59,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в іншій частині позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 24.05.2007 р. постанова Київського апеляційного господарського суду від 06.02.2007 р. та рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2006 р. у справі №28/250 скасовані, справа направлена на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.06.2007 р. слухання справи призначено на 10.07.2007 р.

В порядку статті 77 ГПК України справа була відкладена слуханням: з 10.07.2007 р. до 24.07.2007 р., з 24.07.2007 р. до 26.09.2007 р., з 26.09.2007 р. до 11.10.2007 р., з 11.10.2007р. до 07.11.2007 р., з 09.11.2007 р. до 06.12.2007 р., з 09.11.2007 р. до 06.12.2007 р., з 06.12.2007 р. до 22.01.2008 р., про що господарським судом винесені відповідні ухвали.

У справі, на підставі статті 77 ГПК України, були оголошені перерви з 07.11.2007 р. до 09.11.2007 р., з 22.01.2008 р. до 31.01.2008 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.07.2007 р. строк вирішення спору у дані справі продовжений на невизначений термін; до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на боці позивача залучено Київську регіональну митницю.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.11.2007 р. до участі у справі в якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на боці позивача залучено Державне підприємство „СМАП” та Яворівську митницю.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач у поданій до господарського суду позовній заяві просить зобов”язати відповідача в семиденний термін провести митне оформлення вантажу з проведенням всіх необхідних оплат відповідно до норм чинного законодавства з метою повернення вантажу останнього; стягнути з відповідача 85,00 грн. витрат по сплаті держмита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу з мотивів, вказаних у позовній заяві.

01.11.2007 р. позивачем до господарського суду була подана заява про зміну позовних вимог, в якій останній просить зобов”язати відповідача усунути перешкоди у користуванні позивачем транспортними засобами (державний номер 196-54 КА та 005-88 КА), які належать позивачеві на праві власності і які разом із вантажем (концентрат сивороткового білка „Proliant 8000”, вагою 7 260 кг) знаходяться під митним контролем на території Київської регіональної митниці, шляхом заявлення вантажу у митний режим знищення або руйнування; зобов”язати відповідача після зняття товару та транспортних засобів з-під митного контролю, звільнити транспортні засоби (державний номер 196-54 КА та 005-88 КА) від вантажу (концентрат сивороткового білка „Proliant 8000”, вагою 7 260 кг).

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали, просять позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач у наданих письмових запереченнях на позов та представники останнього у судових засіданнях позовні вимоги позивача заперечували, у задоволенні позову просили відмовити, посилаючись на те, що власник товару –Компанія –нерезидент La Palma Holland BV (Голландія) відмовився від нього на користь держави Україна. Позивач звернувся до начальника Яворівської митниці з листом №114 від 07.06.2006 р. з проханням сприяти у вирішенні питання щодо направлення товару з автомобілем на Київську регіональну митницю. 08.06.2007 р. позивач прийняв на виконання нове транспортне перевезення товару з Яворівської митниці до Київської регіональної митниці згідно з транзитною вантажною митною декларацією №21000004/6/000929 від 08.06.2006 р., в якій декларантом зазначено Державне підприємство „СМАП”. Відповідач наголошує на тому, що останній не є власником товару і не уповноважував ДП „СМАП” на декларування вантажу згідно транзитної ВМД.

Відповідач також зазначає про те, що у матеріалах справи відсутні докази про наявність порушення права позивача на користування транспортним засобом: правоустановчі документи на автомобіль, докази знаходження транспортного засобу завантаженим товаром, докази неможливості позивачем користуватися транспортним засобом, докази порушення новим власником вантажу прав позивача на користування автомобілем.

Підсумовуючи викладене, відповідач стверджує про те, що позивачем не доведені обставини, на які він посилається у своїй позовній заяві. При цьому, відповідач посилається на статтю 33 ГПК України, відповідно до якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Третя особа 1 у наданих письмових поясненнях та представники останньої у судових засіданнях позовні вимоги позивача підтримує, зазначаючи про те, що позивач, являючись перевізником вантажу, від незалежних від нього обставин, не доставив вантаж у пункт призначення, не отримав відповідної вказівки щодо його подальшої долі, що дає підстави вважати, що позивач у повному обсязі виконав взяті на нього зобов'язання.

Третя особа 2 –Державне підприємство „Служба міжнародних автомобільних перевезень”, у наданих письмових поясненнях зазначає про те, що останнє відповідно до свідоцтва №10000/764 БМ-02802 від 13.02.2006 р. про визнання підприємства декларантом, здійснювало декларування вантажів. Починаючи з 2007 року, третя особа 2 не здійснює декларування.

Третя особа 3—Яворівські митниця, повноважних представників в судове засідання не направила, незважаючи на визнання судом їх явки обов'язковою, письмові пояснення по суті поданого позивачем позову не надала. Керуючись статтею 75 ГПК України, господарський суд вважає за можливе розглянути справу і вирішити спір по суті за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача та третіх осіб, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд,—

В С Т А Н О В И В:

Позивачем було прийнято до виконання транспортне замовлення експедитора № 604-22-012 від 13.04.2006 р. (компанія Associated Traffic AG»Швейцарія) на міжнародне автомобільне перевезення вантажу за маршрутом Україна –Німеччина. Відправником вантажу є відповідач, а одержувач –Spad Log Pards Gmbh для La Palma Holland BV. На виконання договору перевезення складено міжнародну товарно-транспортну накладну CMR № 696372 за якою перевозилось 363 лантухів концентрат сивороткового білка “Proliant 8000”, загальною вагою 7 260 кг.

В процесі здійснення перевезення, після перетину митного кордону України ветеринарною інспекцією в м. Корчова (Польща), були виявлені невідповідності в документальному оформленні якості, ідентичності, походження вантажу, і рішенням прикордонного ветеринарного лікаря в м. Корчова № 4/2006 від 28.04.2006 року не дозволено ввезення товару на територію республіки Польща через невідповідність ветеринарного свідоцтва положенням законодавства. Автомобіль з вантажем залишив митну територію України та не потрапив на територію Республіки Польща був повернутий на територію України.

У зв'язку з наведеним та на підставі звернення позивача до начальника Яворівської митниці з листом № 114 від 07.06.2006р. вантаж було переведено в режим транзиту та направлено до Київської регіональної митниці для подальшого вирішення питання. Про що свідчить відповідь Яворівської митниці № 13/15-2225 від 09.06.2006р. про направлення автомобіля д/н 19654КА/00588КА на адресу Київської регіональної митниці за ВМД № 21000004/6/000929 від 08.06.06.

06.06.2006 року у відповідності до п.2 ст.309 Господарського кодексу України та ст. 73 Статуту автомобільного транспорту УРСР позивач звернувся до відповідача з проханням надати вказівку про нове місце розвантаження, у зв'язку з неможливістю подальшого виконання умов договору перевезення на попередніх умовах з причин, незалежних від перевізника.

Відповідно до статті 73 Статуту автомобільного транспорту УРСР при неможливості здати вантаж вантажоодержувачу при міжміських перевезеннях з причин, не залежних від автотранспортного підприємства або організації, вантажовідправник зобов'язаний дати автотранспортному підприємству або організації вказівку про новий пункт призначення вантажу в порядку, встановленому Правилами. При неодержанні вказаного розпорядження, а також при неможливості доставити вантаж до місця нового призначення автотранспортне підприємство або організація, після попереднього повідомлення, повертає вантаж вантажовідправнику.

Відповідно до ст. 9 Конституції України та ст. 10 Цивільного кодексу України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Враховуючи, що між сторонами виникли відносини в галузі міжнародного автомобільного перевезення вантажів, регулювання цих відносин має здійснюватися положеннями чинних міжнародних договорів, а саме: Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів, вчиненої в Женеві 1956 р.

Закон України «Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів»від 01.08.2006 № 57-V, відповідно до положень ст. 94 Конституції України набув чинність з 09.09.2006р. Листом Міністерства закордонних справ України від 16.05.2007 р. N 72/14-612/1-1559 «Щодо набуття чинності міжнародними договорами»встановлено, що Конвенція про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, вчинена 19 травня 1956 року в м. Женеві, набирає чинності для України 17 травня 2007 року. Правовідносини між сторонами виникли до моменту набрання чинності для України міжнародного договору. Тому не має правових підстав для застосування положень Конвенції у вирішенні спору. Згідно ст. 5 ЦК України акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі.

Згідно положень ст. 8 Цивільного кодексу України, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Нормами глави 64 Цивільного кодексу України встановлено порядок виконання умов договору перевезення. Згідно ст. 908 ЦК України загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Статтею 920 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Таким чином, до спірних правовідносин слід застосовувати положення Статуту автомобільного транспорту Української РСР, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР №401 від 27.06.1969р. та Правилами перевезення вантажів автомобільним транспортом в України, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997р.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ст.ст. 316, 321 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 386 ЦК України встановлюється право власника, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, звернутися до суду з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. На підставі ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Позивач здійснює міжнародні автомобільні перевезення вантажів, використовуючи при цьому транспортні засоби, що належать йому на праві власності. Згідно загальним положенням Митного кодексу України перевізник –це особа, зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності, яка в установленому законом порядку, з використанням належних їй або найманих нею транспортних засобів переміщує товари через митний кордон України або здійснює перевезення товарів, що перебувають під митним контролем, між митними органами на території України.

При переміщенні вантажу до первісного пункту призначення було оформлено вантажну митну декларацію №100000007/6/153381 та заявлено переміщення в митному режимі експорт. Експортом визначається митний режим, відповідно до якого товари вивозяться за межі митної території України для вільного обігу без зобов'язання про їх повернення на цю територію та без встановлення умов їх використання за межами митної території України.

В ході перевезення покупець товару за контрактом № 1/06 від 03.04.2006 року - Компанія La Palma Holland BV, будучи власником вантажу, відмовилась від вантажу на користь держави та надала дозвіл на його знищення.

Проте, судом не приймаються до уваги посилання відповідача на зазначений лист покупця, як і відносини між продавцем та покупцем, що ніяким чином не впливають на виконання договору перевезення вантажу та не передбачають право власника вантажу покладати на перевізника обов'язку щодо розпорядження вантажем. Нормами чинного законодавства також не передбачено цього права.

Для подальшого вирішення питання транспортний засіб з вантажем направлено до Київської регіональної митниці в митному режимі транзит, відповідно до якого товари і транспортні засоби переміщуються під митним контролем між двома митними органами або в межах зони діяльності одного митного органу без будь-якого використання таких товарів і транспортних засобів на митній території України.

Статтею 94 Митного кодексу України встановлено, що товари та транспортні засоби, якими вони перевозяться, після прибуття у місце доставки розміщуються у зонах митного контролю. Зміна місця стоянки транспортного засобу, вивантаження, перевантаження товарів, розпакування, пакування чи перепакування товарів, зміна, вилучення чи пошкодження засобів ідентифікації допускаються лише з дозволу митного органу.

Нормами Митного кодексу України, зокрема ст. 336, передбачена відповідальність за здійснення операцій з товарами, транспортними засобами, що перебувають під митним контролем, а саме зміна їх стану, користування та розпорядження ними без дозволу митного органу.

Оскільки не проведення відповідачем оплат для проведення митних процедур не порушує цивільних прав позивача немає підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

Всі ці обставини свідчать про те, що позивач позбавлений можливості вільного використання належного йому транспортного засобу у власній господарській діяльності, який перебуває під митним контролем разом з вантажем.

Зі змісту норм ст. 73 Статуту автомобільного транспорту УРСР та п.п. 13.11, 13.12 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні вбачається, що вантажовідправник повинен вчинити всі можливі дії по звільненню автомобіля від вантажу, надати інший пункт призначення вантажу або одержати вантаж самому у разі незгоди перевізника з новими умовами перевезення.

Перебування під митним контролем автомобіля позивача із вантажем, за неможливості виконати договір перевезення, порушує права власності позивача щодо користування автомобілем. Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку про наявність підстав, передбачених чинним законодавством України та підтверджених матеріалами справи, зібраними доказами та поясненнями сторін, для задоволення позовних вимог в частині зобов'язання відповідача щодо звільнення автомобіля.

Суд вважає доведеним обставини неможливості використання у власній господарський діяльності автомобіля через знаходження в ньому вантажу, від якого власник –іноземний контрагент відповідача відмовився на підставі того, що транспортний засіб не може бути відокремлений від товару під час перебування під митним контролем в митному режимі транзит. Митний контроль закінчується у разі ввезення на митну територію України - після здійснення у повному обсязі митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України.

Посилання відповідача на ті обставини, що власник вантажу - Компанія La Palma Holland BV, відмовилась від нього на користь держави не приймаються судом до уваги, оскільки відповідачем не надано доказів виконання Компанією La Palma Holland BV норм чинного законодавства України, що передбачені положеннями „Порядку застосування митного режиму відмови на користь держави до товарів, що перебувають під митним контролем”, затвердженого наказом Державної митної служби України від 24.12.2003 року за №906.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Коммодор»(інд. 03127, м. Київ, пр-т 40-річчя Жовтня, 120, к. 1, код ЄДРПОУ 31626276) звільнити транспортні засоби (державний номер 196-54 КА та 005-88 КА) від вантажу (концентрат сивороткового білка „Proliant 8000”, вагою 7 260 кг). Видати наказ.

3.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Коммодор»(інд. 03127, м. Київ, пр-т 40-річчя Жовтня, 120, к. 1, код ЄДРПОУ 31626276) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Магістраль –Транс” (інд. 01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 77, код ЄДРПОУ 31055416) 85 (вісімдесят п'ять) грн. витрат по сплаті держмита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

4.          В іншій частині позову відмовити.

5.          Накази видати після набрання рішенням законної сили.

6.          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

СуддяО.В. Мандриченко