Рішення

від 19.02.2008 по справі 31/448

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

31/448

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  31/448

19.02.08

За позовом    Товариства з обмеженою відповідальністю «Фернет», м. Київ  

до                    Товариства з обмеженою відповідальністю «Промтепломонтаж»,

м. Київ

про                   стягнення 324 747,75 грн.

Суддя   Н.І.Качан

Представники:

Від позивача       Коваленко Г.М. - представник по довір.

Від відповідача   Костюченко С.О. - представник по довір.

Обставини справи :

          Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення 324 747, 75 грн.

Заявлені позовні вимоги Позивач мотивував тим, що між Позивачем та Відповідачем було укладено договір на виконання підрядних робіт. Відповідно до умов Договору Відповідач прийняв на себе обов‘язок щодо виконання робіт з перенесення тимчасово на період будівництва існуючої тепломережі з території забудови житлового комплексу по вул. Шамрила, 4-Б у Шевченківському районі м. Києва, а Позивач зобов‘язувався прийняти виконані Відповідачем роботи та оплатити їх відповідно до умов договору.

Позивачем протягом листопада 2005 року та жовтня 2006 року було здійснено на користь Відповідача ряд передплат на загальну суму 450 000, 00 грн. Крім того, у листопаді 2006 року у рамках виконання договору Позивачем було надано Відповідачу послуги автокрану та послуги автомобіля «Камаз»на загальну суму 14 112, 00 грн., з яких Відповідачем  було сплачено 10 040, 00 грн. , а виконано підрядних робіт на загальну суму  177 915, 80 грн.

У зв‘язку з цим, Позивач вважає, що на користь Відповідача було безпідставно перераховано і Відповідачем не повернуто суму грошових коштів у розмірі 276 156, 20 грн.

З огляду на це, Позивач просить стягнути з Відповідача вказану суму заборгованості  з урахуванням пені, індексу інфляції та 3% річних, всього на загальну суму 324 747, 75 грн.  

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.09.2007р. порушено провадження у справі та призначено судове засідання на 30.10.2007р.

В подальшому судові засідання відкладалися та оголошувались перерви відповідно до ст. 77 ГПК України.

В судовому засіданні представник Позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд позов задовольнити за наведеним розрахунком.

Відповідач у судовому засіданні проти позову частково заперечував та відповідно до ст. 59 Господарського процесуального кодексу України надав до суду відзив на позов. У відзиві на позов Відповідач не визнав вимоги позову, вказуючи на те, що хоча частину авансу у розмірі  250 000 грн. було перераховано Позивачем у листопаді 2005 року, проте фактично виконання робіт Відповідачем було розпочато у жовтні 2006 року з огляду на те, що Позивачем в обумовлені строки не було затверджено проектно-кошторисної документації. Іншу частину авансу було перераховано Позивачем вже у жовтні 2006 року.

Відповідач вважає, що через те що виконання робіт було затримано з вини Позивача, то останній повинен був перерахувати вартість робіт, визначених у договірній ціні до договору у листопаді 2005 року, станом на жовтень 2006 року яку належало перерахувати .

          З огляду на ці обставини , за твердженням Відповідача, ним було надано Позивачу відповідним чином оформлений Акт приймання-передачі виконаних робіт на суму 314 113, 67 грн., але  Позивачем було підписано документи на суму лише 177 915, 80 грн. У подальшому Позивачем нібито було привласнено належне Відповідачу майно на загальну суму 16 270 грн.(вагон-будинок .кисневі балони та шланги і т.і.)

Відповідачем у жовтні 2007 року за рахунок власних коштів було здійснено частковий демонтаж встановленої системи теплотраси на суму 59 937, 00 грн.

З огляду на ці обставин, Відповідач визнав факт наявності у нього заборгованості перед Позивачем у сумі 59 698, 18 грн., а у задоволенні решти заявлених  вимог просив суд відмовити.

Позивач після ознайомлення з відзивом на позов надав до суду відповідну письмову заяву, у якій вказував про нібито незаконність, необґрунтованість та безпідставність на його думку вказаних у відзиві доводів та аргументів Відповідача. Зокрема, Позивач вказував на те, що Позивачем було вжито всіх необхідних заходів щодо досудового врегулювання спору, однак, у зв‘язку з бездіяльністю Відповідача, що стала причиною неможливості врегулювання спору, Позивач був змушений звернутися до господарського суду за захистом свого порушеного права.

Крім того, Позивач у своїй письмовій заяві навів відповідний розрахунок 3% річних, інфляційних та пені, що підлягають стягненню з Відповідача, а також, що перерахування договірної ціни, як про це вказується у відзиві на позовну заяву, мало б своїм наслідком внесення відповідних змін до договору, що, відповідно до умов договору, є можливим тільки після укладання сторонами відповідної додаткової угоди до договору. Проте, Відповідач не звертався до Позивача із будь-якими пропозиціями.

Також, Позивач вказував на те, що ніяких нових додаткових угод та договорів з приводу демонтажу теплотраси, який нібито здійснювався Відповідачем за рахунок власних коштів, між сторонами не укладалося, а факт нібито привласнення Позивачем належного Відповідачу майна не підтверджується жодними доказами у справі.   

З огляду на це, Позивач просив суд не враховувати при прийнятті рішення заперечення Відповідача, наведені у відзиві на позовну заяву.

29 жовтня 2007 року Позивачем було подано до суду заяву про уточнення позовних вимог, у якій Позивач уточнив свої позовні вимоги та просив суд стягнути з Відповідача суму основного боргу у розмірі 276 156, 20 грн. з урахуванням індексу інфляції, 3% річних та пені, усього – 324 747, 75 грн.

Судом, у відповідності до вимог ст. 81-1 ГПК України, складалися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

          Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення його представника, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ :

Між сторонами 28 листопада 2005 року було укладено Договір №066-ПР/05 на виконання підрядних робіт (надалі –«Договір»). Відповідно до п.п. 1.1.-1.2 Договору Позивач доручив, а Відповідач зобов‘язався на власний ризик, власними силами, засобами, за рахунок власних інструментів, техніки та устаткування виконати відповідно до затвердженої Позивачем проектної документації і положень чинного законодавства України роботи з перенесення існуючої тепломережі з території забудови житлового комплексу тимчасово на період будівництва за адресою: вул. Т. Шамрила, 4-Б у Шевченківському районі м. Києва, а Позивач в свою чергу  зобов‘язувався оплатити роботи відповідно до умов Договору.

Згідно з п. 2.1.1. Договору Позивач зобов‘язався поетапно надавати Відповідачу погоджену проектну документацію, що є необхідною для виконання робіт. Приймання-передача проектної документації фіксується відповідними актами, що підписується сторонами. Відповідно до п. 2.1.3. Договору Позивач зобов‘язався здійснювати фінансування виконання робіт в обсягах та строки, що передбачені Договором.

Пунктом 2.3.1. Договору встановлено, що Відповідач зобов‘язувався приймати у Позивача погоджену проектну документацію, що є необхідною для виконання робіт, в день її прийняття та підписувати відповідні акти, а також розробити та належним чином оформити проект виконання робіт.

Згідно з п. 2.3.4.-2.3.5. Договору, Відповідач зобов‘язався виконати роботи якісно, у відповідності до проектної документації, державних будівельних норм і правил у повному обсязі у строки, погоджені сторонами, виконувати роботи на власний ризик, власними силами, засобами, за рахунок власних інструментів, техніки та устаткування, а також забезпечити закупівлю та доставку для виконання робіт на місце виконання робіт всіх матеріалів та обладнання, що необхідні для виконання робіт.

Пунктом 3.1. Договору сторони встановили вартість робіт, що мають бути виконані за Договором, у розмірі 594 402, 00 грн. Пунктом 3.2. передбачено, що вказана у п. 3.1. Договору вартість робіт включає всі витрати Відповідача на виконання своїх зобов‘язань за Договором.

Згідно з п. 3.3. Договору вартість робіт, вказана у Договорі, є фіксованою та не підлягає зміні, крім випадку внесення Позивачем змін до проектної документації на виконання робіт. У цьому випадку вартість робіт може бути змінена за погодженням сторін шляхом внесення відповідних змін чи доповнень до Договору.

Пунктом 3.4. Договору сторони встановили наступний порядок фінансування робіт за Договором: в якості авансу сплачується сума у 250 000 грн.; до 25.12.2005 р. та сплачується в якості авансу сума у розмірі 50 000 грн.; протягом 5 робочих днів після встановлення Відповідачем огорожі на об‘єкті сплачується сума у розмірі 200 000 грн.; решта коштів сплачується у відповідності до актів передання-приймання виконаних робіт (форми КБ-2в,     КБ-3) протягом 5 робочих днів з моменту підписання відповідного акту.

28.11.2005 р. Позивачем було перераховано Відповідачу передплату за Договором у розмірі 250 000, 00 (двохсот п‘ятдесяти тисяч) грн. Копія відповідного платіжного доручення №1988 залучена до  матеріалів  справи та приймається судом як належний доказ в підтвердження проведеного авансу.

У жовтні 2006 року Позивачем на підставі платіжних доручень №3861 від  16.10.2006 р., №3992 та №3993 від 27.10.2006 р. (копії  також знаходяться у матеріалах справи) було перераховано Відповідачу 200 000 (двісті тисяч) грн.

Протягом жовтня –грудня 2006 року Позивачем було надано Відповідачу послуги автокрану, що підтверджується Актом №ФР-0000652 здачі-приймання (надання послуг) на суму 2940, 00 (дві тисячі дев‘ятсот сорок) грн., Рахунком-фактурою №ФР-0000195 від 30 листопада 2006 р. на суму 2016,00 (дві тисячі шістнадцять) грн., Актом №ФР-0000662 здачі-приймання (надання послуг) на суму 1680, 00 (одна тисяча шістсот вісімдесят) грн., Рахунком-фактурою №ФР-0000166 від 18.10.2006 р. на суму 5040, 00 (п‘ять тисяч сорок) грн., Актом №ФР-0000578 здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 5040, 00 (п‘ять тисяч сорок) грн., Рахунком-фактурою №ФР-0000171 від 25.10.2006 р. на суму 5040, 00 грн., Актом №ФР-0000578 здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 1680, 00 (одна тисяча шістсот вісімдесят) грн. (відповідні копії знаходяться у матеріалах справи).

Також, Позивачем було надано Відповідачу послуги автомашини «Камаз», що підтверджується Актом №ФР-0000653 здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 1260, 00 (одна тисяча двісті шістдесят) грн., Рахунком-фактурою №ФР-0000186 від 27.11.2006 р. на суму 1512, 00 (одна тисяча п‘ятсот дванадцять) грн.. (копії відповідних документів знаходяться у матеріалах справи).

Таким чином, за вказаними вище Актами №ФР-0000578 від 31.10.2006 р. на суму 5040, 00 грн., №ФР-0000578 від 31.10.2006 р. на суму 2016, 00 грн., №Фр-006525 від 30.11.2006 р. на суму 3528, 00 грн., №ФР-0000662 від 30.11.2006 р. на суму 2016, 00 грн. та №ФР-0000653 від 30.11.2006 р. на суму 1512, 00 грн. Позивачем було надано Відповідачу послуги разом на суму 14 112, 00 грн.

Відповідачем вказані послуги було сплачено в сумі 10 000 (десяти тисяч) грн., що підтверджується платіжними дорученнями №13_АІ025/1 від 18.10.2006 р. та №111 АU017/ від 30.10.2006 р. (відповідні копії є у матеріалах справи).

У січні 2007 року Позивачем та Відповідачем було підписано Акт №1 приймання виконаних підрядних робіт за січень 2007 року, Акт №2 приймання виконаних  підрядних робіт за січень 2007 року на загальну суму 2 111, 53 (дві тисячі сто одинадцять цілих п‘ятдесят три сотих) грн. та Довідку про вартість виконаних підрядних робіт за січень 2007 року на загальну суму 177 915, 80 (сто сімдесят сім тисяч дев‘ятсот п‘ятнадцять цілих вісімдесят сотих) грн., відповідні копії яких знаходяться у матеріалах справи. Таким чином, підрядні роботи за Договором виконано Відповідачем на суму 177 915, 80 (сто сімдесят сім тисяч дев‘ятсот п‘ятнадцять цілих вісімдесят сотих) грн.

18 лютого 2008 року Позивач та Відповідач склали Акт звіряння взаєморозрахунків за 01.02.2008-18.02.2008 рр. (знаходиться у матеріалах справи), відповідно до якого станом на 19.02.2008 р. сальдо на користь Позивача обліковувалось та становило 140 492, 36 (сто сорок тисяч чотириста дев‘яносто дві цілих тридцять шість сотих) грн. Зазначений  Акт було скріплено діючими печатками сторін та підписано керівником Відповідача та головним бухгалтером Позивача Бодяжкіною Л. В. В тексті акту будь-яких особливих приписів чи заперечень не виявлено ,тому Акт приймається судом як належний доказ .

Проаналізувавши матеріали справи, надані сторонами докази, пояснення представників, які брали участь у судовому засіданні, суд дійшов висновку про наступне.  

Договір між сторонами  за своєю правовою природою є договором підряду. Правовідносини сторін щодо підряду регулюються нормами Цивільного кодексу України ,зокрема, главою 61 ЦК України.

Відповідно до ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Статтею 854 ЦК України встановлено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.  Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Статтею 879 ЦК України передбачено, що оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Таким чином, відповідно до норм чинного законодавства України за договором підряду оплата здійснюється за виконання підрядником певних робіт на користь замовника і саме за виконання таких робіт підрядником.

У правовідносинах сторін, що виникли на підставі Договору, Позивач виступав замовником, а Відповідач виступав підрядником виконання робіт з перенесення існуючої тепломережі з території забудови житлового комплексу тимчасово на період будівництва за адресою: вул. Т. Шамрила, 4-Б у Шевченківському районі м. Києва.

Згідно Актів №ФР-0000578 від 31.10.2006 р. на суму 5040, 00 грн., №ФР-0000578 від 31.10.2006 р. на суму 2016, 00 грн., №Фр-006525 від 30.11.2006 р. на суму 3528, 00 грн., №ФР-0000662 від 30.11.2006 р. на суму 2016, 00 грн. та №ФР-0000653 від 30.11.2006 р. на суму 1512, 00 грн. Відповідачем у справі було виконано робіт за Договором на суму 177 915, 80 грн. Будь-яких претензії стосовно якості виконаних робіт, їх відповідності умовам Договору, проектно-кошторисній документації сторонами одна одній не пред‘являлися, у матеріалах справи такі претензії відсутні й сторони про наявність таких претензій суду не повідомляли.

Факт повного виконання робіт Відповідачем із проведення врізки у існуючу теплотрасу не заперечується Позивачем та Відповідачем (стор. 1 заяви-відзиву Відповідача на позовну заяву, що знаходиться у матеріалах справи).  

З огляду на ці обставини , відповідно до умов п. 1.2. Договору та норм ст.ст. 837, 854, 879 ЦК України виконані роботи мають бути оплачені замовником –Позивачем у розмірі, що відповідає вартості таких фактично виконаних підрядником –Відповідачем робіт, тобто, на суму 177 915, 80 грн.

Позивачем відповідно до умов Договору та згідно платіжних доручень №1988 від 28.11.2005 р., №3861 від 16.10.2006 р., №3992, №3993 від 27.10.2006 р. було перераховано на користь Відповідача грошові кошти у розмірі 450 000, 00 грн.  

Таким чином, Відповідачем було отримано від Позивача суму грошових коштів на 272 084, 20 грн. більше, ніж та, на яку Відповідачем фактично було виконано роботи згідно Договору. Будь-яких документів, що підтверджували б факт виконання Відповідачем  додаткових  робіт за Договором на користь Позивача на зазначену суму 272 084, 20 грн. сторони до суду не надавали, і у матеріалах справи такі документи відсутні.

До матеріалів справи залучено  Акт прийняття виконаних підрядних робіт згідно додаткових робіт по договору на суму 66 892, 00 грн., Протокол узгодження різниці вартості машино-механізмів на суму 37339, 87 грн., Протокол різниці вартості матеріалів на суму 21 710, 00 грн., Протокол узгодження заробітної плати, загально-виробничих витрат, адм. Затрат та прибутку по прокладенню тепломережі на суму 10 237, 00 грн., копії яких знаходяться у матеріалах справи. Проте ці документи  не можуть бути прийняті судом у якості належних доказів у справі, оскільки вказані документи у порушення норм п. 11.3, 11.4. Договору підписані лише однією із сторін, і доказів направлення таких документів Позивачу, так само, як і доказів безпідставного ухилення Позивача від підписання таких документів сторонами до суду не надано.

З огляду на це, вказану вище суму грошових коштів на 272 084, 20 грн. було перераховано Позивачем на користь Відповідача відповідно до умов Договору, проте, після виконання Відповідачем підрядних робіт за Договором, підстава для отримання таких грошових коштів для Відповідача відпала.  

Правовідносини з приводу майна, набутого без достатніх правових підстав, регулюються нормами глави 83 ЦК України.  

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення зазначеної глави 83 ЦК України підлягають застосуванню незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Так само, положення глави 83 ЦК України підлягають застосуванню до вимог щодо повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.  

Відповідно до ст. 1213 ЦК України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Нормами ст. ст. 179, 190, 192 ЦК України до майна (речей) віднесено також гроші (грошові кошти) у національній валюті України –гривні або іноземній валюті.

Таким чином, відповідно до ст. 1213 ЦК України безпідставно сплачені грошові кошти підлягають поверненню потерпілому в повному обсязі.

З огляду на це, сплачені Відповідачу грошові кошти у розмірі 272 084, 20 грн. згідно Договору, проте за наявності підстав, які згодом відпали, підлягають поверненню Позивачу у повному обсязі.

Твердження Відповідача про те, що Позивачем було незаконно привласнено належний Відповідачу вагон-будинок вартістю 10 000, 00 грн. та інструменти: кисневі балони вартістю 4200, 00 грн., газовий балон, вартістю 120, 00 грн., перфоратор, вартістю 1700, 00 грн., переноску, вартістю 50, 00 грн., кисневі шланги, вартістю 200, 00 грн., суд не може прийняти до уваги, з огляду на нижче наведене .

Згідно зі ст. 32 та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Такі обставини доводяться сторонами та встановлюються судом на підставі доказів у справі, які подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Доказами у справі можуть бути письмові і речові докази, висновки судових експертів, а також пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем факт нібито незаконного привласнення майна з боку Позивача не доведено, у матеріалах справи відсутні відповідні докази, що підтверджували б факт прийому-передачі чи факт  привласнення такого майна саме Позивачем, зокрема, будь-які претензії з боку Відповідача на адресу Позивача, звернення Відповідача до правоохоронних органів тощо. Надані Відповідачем Акт на незаконно привласнене майно від 12.01.2007 р. та Акт на незаконно привласнені інструменти від 30.10.2007 р. містить лише перелік майна та його вартості, яке нібито було незаконно привласнено, та підписаний лише представником Відповідача у справі. Наведені докази визнаються судом односторонніми та таким що не є підставою для вирішення цього питання у даному господарському спорі .

До того ж  твердження Відповідача про нібито привласнення Позивачем належного Відповідачу майна таким, що не підтверджується належними  доказами, тому ці питання господарської діяльності сторін   підлягають  вирішенню у окремому провадженні.

Так само, Господарський суд міста Києва не може прийняти у якості належного доказу у справі Акт звіряння взаєморозрахунків ТОВ «Фернет»з ЗАТ «Промтепломонтаж»за 01.02.08 –18.02.08 (надалі –«Акт»), оскільки Акт підписаний з боку Позивача лише головним бухгалтером, і доказів наявності у нього відповідних повноважень на підписання Акту сторонами у справі не надано. Акт за своїм змістом є лише певним документом, яким може підтверджуватися факт звірки бухгалтерських регістрів та іншої документації сторін , проте його зміст не підтверджує і не може підтверджувати факту повернення відповідної суми грошових коштів Відповідачем на користь Позивача або факту підписання між сторонами будь-яких додаткових актів (чи мирової угоди сторони мали такий намір )  або інших правочинів до Договору, які були б підставою для отримання відповідної суми грошових коштів. Будь-яких платіжних документів, що підтверджували б факт повернення відповідної суми грошових коштів Відповідачем на користь Позивача та перерахування таких сум з банківського рахунку Відповідача на банківський рахунок Позивача у безготівковій формі відповідно до п. 3.7. Договору сторонами до суду не надавалося, і у матеріалах справи такі платіжні документальні підтвердження  відсутні.

Твердження Відповідача стосовно того, що останнім у жовтні 2007 року нібито за рахунок власних коштів було проведено демонтаж прокладеної згідно умов Договору тепломережі по тимчасовій схемі, судом  прийнято до уваги. Проте оскільки такі твердження не ґрунтується на наявних у справі доказах та не пов‘язані з спірними  договірними правовідносинами сторін, які виникли на підставі  укладеного Договору, то ці питання при наявності підстав сторони зможуть вирішити окремо. До того ж  доказів про те , що сторонами укладалися з приводу демонтажу системи теплопостачання будь-які договори (угоди) до суду не надавалося  д о матеріалів справи  не залучалось .

Заява начальника УКТМ-2 філіалу «Житлотеплоенерго»АК «Київенерго»                  Бєєра О. О. від 16.01.2008 р. з приводу ситуації з виконанням робіт на тепломережі не може бути прийнята судом у якості належного доказу у даній  справі, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.  

Пояснення начальника УКТМ-2 філіалу «Житлотеплоенерго»АК «Київенерго»Буєра О. О. не можуть бути визнані письмовими поясненнями представника сторони або іншої особи, яка бере у справі, оскільки до суду не надано доказів, які б підтверджували повноваження вказаного Бєєра О. О. діяти від імені Позивача під час розгляду даної справи.

Показання свідків відповідно до норм ст. 32 ГПК України не є доказом у справі, а тому не можуть бути прийняті до уваги судом незалежно від того, які саме факти чи обставини спростовуються або підтверджуються такими показаннями свідків.

Щодо позовних вимог Позивача стосовно стягнення з Відповідача заборгованості за надані Позивачем Відповідачу в рамках Договору послуги автокрану та автомашини «Камаз»у розмірі 4072, 00 грн., то Господарський суд міста Києва вважає такі вимоги законними і обґрунтованими, оскільки надання таких послуг здійснювалося в рамках виконання Договору, підтверджується відповідними належними доказами у справі та не заперечується сторонами, про що свідчить також факт часткової оплати таких послуг з боку Відповідача на суму 10 040, 00 грн. (копії відповідних платіжних документів знаходяться у матеріалах справи).

Відповідно до ст. 1215 ЦК України не підлягають поверненню безпідставно набуті  заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача; а також інше майно, якщо це встановлено законом.

Статтею 15 ЦК України передбачено право будь-якої особи на захист свого цивільного права у разі його порушення. Способами захисту цивільних прав судом  перелічуються згідно ст. 16 ЦК України .

Оскільки грошові кошти, перераховані Позивачем на користь Відповідача на підставі, що згодом відпала, не відносяться до видів майна, що згідно ст. 1215 ЦК України не підлягає поверненню, то суд визнає , що порушене право Позивача підлягає захисту, і з Відповідача на користь Позивача підлягають стягненню грошові кошти у розмірі 276 156, 20 (двохсот сімдесяти шести тисяч ста п‘ятдесяти шести цілих двадцяти сотих) грн. з  урахуванням індексу інфляції та 3% річних. Щодо стягнення пені за Договором у розмірі 25 421,50 грн., то у задоволенні зазначених позовних вимог Позивачу слід відмовити, оскільки Договором та нормами чинного законодавства України не передбачено нарахування пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України на грошові кошти, що були безпідставно набуті іншою особою.

Згідно ст. 44 ГПК України позивачем понесені судові витрати, пов'язані з розглядом справи, зокрема витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу та державного мита, то зазначені витрати відшкодовуються за рахунок відповідача пропорційно задоволеним вимогам              (ст. 49 ГПК України).

                   На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 15, 16, 1212, 1215 ЦК України ст. ст. 43, 44, 49, 82-85 ГПК України,   Договором сторін,  Господарський суд міста Києва , –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Промтепломонтаж»(01014, м. Київ, вул. Мічуріна, 4; фактична адреса: 02090, м. Київ, вул. Двінська, 19, к. 36; код за ЄДРПОУ 23709209) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фернет»(01001, м. Київ, вул. Михайлівська, 18-Б; або 01030, м. Київ, вул. Б .Хмельницького 12-а , код за ЄДРПОУ 32210139), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час здійснення виконавчого провадження, грошові кошти у розмірі 299 326 (двісті дев‘яносто дев‘ять тисяч триста двадцять шість) грн. 25 коп., 2 993, (дві тисячі дев‘ятсот дев‘яносто три) грн. 26 коп. витрат по сплаті державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В решті  позову відмовити.

4.          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Суддя                                                                                                                Н.І.Качан   

Дата підписання 27 лютого 2008року