Рішення

від 21.01.2008 по справі 18/524

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

18/524

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  18/524

21.01.08

За позовом:          Українського фінансово-промислового концерну УФПК;

До:                    Українського фонду підтримки підприємництва;

Треті особи:          Державне казначейство України;

                    Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва;

Про:                     спонукання до укладення угоди.

Суддя  Мандриченко О.В.

Представники

Від позивача:          Бєлкін Л.М., представник, довіреність №03/169 від 17.08.2007 р.;

Від відповідача:            Чернишенко А.М., представник, довіреність б/н від 04.06.2007 р.;

Від третіх осіб:          не з”явились.

На підставі статті 77 ГПК України справа була відкладена слуханням з 19.12.2007 р. до 21.01.2008р., про що господарським судом винесена відповідна ухвала від 19.12.2007 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач у поданій до господарського суду позовній заяві просить зобов”язати відповідача укласти з позивачем договір про надання позивачеві безповоротної фінансової бюджетної підтримки на суму 1 130 400,00 грн. на умовах договору №4-НП від 05.05.2003 р.; стягнути з відповідача 85,00 грн. витрат по сплаті держмита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу з мотивів, вказаних у позовній заяві.

У судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав, просить позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач у наданих письмових запереченнях на позов та представник останнього у судових засіданнях позовні вимоги позивача заперечував, у задоволенні позову просив відмовити, посилаючись на наведене нижче:

—відповідно до розподілу фінансового забезпечення по виконанню заходів Національної програми сприяння розвитку малого підприємництва в Україні на 2003 рік, позивачеві на використання міжрегіональної програми зниження соціальної напруженості шляхом розвитку самозайнятості і підтримки малого підприємництва було виділено 4 000 000,00 грн.;

—05.05.2003 р. між сторонами був укладений договір №4-НП, відповідно до якого позивачеві було перераховано 4 210 300,00 грн.;

—у зв”язку з тим, що позивач не виконав заходи, передбачені програмою і не зміг освоїти вчасно виділені кошти, частина у розмірі 1 130 400,00 грн. була повернута;

—повторне надання позивачеві на виконання програми частини грошових коштів, через неспроможність ним їх освоїти у повному обсязі не передбачено договором №4-НП від 05.05.2003 р., Законом України „Про державний бюджет України на 2003 рік”, відповідними розпорядженням Кабінету Міністрів України, та іншими уповноваженими владними структурами;

—повторно виділяти грошові кошти на вже невиконану позивачем власноруч розроблену програму відповідач не мав юридичних підстав без відповідних на те рішень Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України та Держкомпідприємництва.

Треті особи повноважних представників в судове засідання не направили, незважаючи на визнання судом їх явки обов'язковою, письмові пояснення по суті поданого позивачем позову не надали. Керуючись статтею 75 ГПК України, господарський суд вважає за можливе розглянути справу і вирішити спір по суті за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд,—

В С Т А Н О В И В:

Між Позивачем та Відповідачем 05.05.2003 р. укладено договір № 4-НП (далі - Договір) відповідно до якого Відповідач перераховує Позивачеві кошти в сумі 4 000 000,00 грн. без ПДВ на реалізацію міжрегіональної програми зниження соціальної напруженості шляхом розвитку самозайнятості і підтримки малого підприємництва - підпрограми “Підтримка вітчизняного товаровиробника продукції в галузі хімічного виробництва” в рамках реалізації заходів Національної програми сприяння розвитку малого підприємництва. Кошти на реалізацію міжрегіональної програми зниження соціальної напруженості шляхом розвитку самозайнятості і підтримки малого підприємництва - підпрограми “Підтримка вітчизняного товаровиробника продукції в галузі хімічного виробництва” перераховуються Відповідачем з коштів, що надходять до спеціального фонду на реалізацію заходів Національної програми згідно з п.27 ст.36 Закону України “Про Державний бюджет України на 2003 р.” (п.2.1. Договору).

Позивач перерахував на особистий рахунок Відповідача протягом травня-грудня за графіком всього 4210 300,00 грн., даний факт сторонами не заперечується та відображений в акті від 09.06.2004 р. “Про результати зустрічної перевірки Українського фінансового-промислового концерну з питань використання ним коштів державного бюджету на реалізацію заходів Національної прогарами сприяння розвитку малого підприємництва України”, перевірка проводилась Розрахунковою палатою України (надалі –АКТ перевірки).

З пояснень повноважних представників у судовому засіданні, судом було встановлено, що Позивачем було не виконано заходів, що передбачені власною програмою в результаті чого останній не зміг освоїти вчасно виділені кошти, тому частина коштів у розмірі 1130400,00 грн. була повернута останнім.

Даний факт знайшов своє відображення в акті перевірки, з якого вбачається, що Відповідачем перераховану Позивачу в межах Договору у 2003 р. 4210 300,00 грн., з них          1 340 700,00 повернуто Українському фонду підтримки підприємництва. Тобто Позивач одержав 2 869 600,00 грн. за КЕКВ 1170 “Дослідження і розробки, державні програми” КПКВ 86810303.

Повторне надання Позивачу на виконання програми частини грошових коштів, через неспроможність їх освоєння у повному обсязі не передбачено Договором, ЗУ “Про Державний бюджет України на 2003 рік” та відповідними розпорядженнями Кабінету Міністрів України.

Таким чином, повторно виділяти грошові кошти, на вже невиконану Позивачем Програму, Відповідач не мав юридичних підстав, без відповідних на те рішень Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України та Держкомпідприємництва.

Рішенням Наглядової ради Фонду підтримки від 16.09.2003 р. №38 погоджено внести зміни у “Вступ” “Підпрограми по підтримці вітчизняного товаровиробника продукції в галузі хімічного виробництва” доповнити наступним змістом: “Загальний обсяг фінансування підпрограми на 2003 рік складає 4000,0 тис. грн., в тому числі на капітальні видатки - 2000,0 тис. грн. На безповоротній основі фінансування здійснюється в розмірі 2869,6 тис. грн., на поворотній основі -1130,4 тис. грн. до договору №4-НП від 05.05.2003 р., кошти на реалізацію підпрограми в сумі 1130,4 тис. грн. надаються на поворотній основі терміном на 3 роки зі сплатою, на виконання цього за користування ними 7% річних за умови відповідного забезпечення фінансових зобов'язань згідно з чинним законодавством.

За нормами ч.1 ст.6 Закону України “Про державну підтримку малого підприємництва”, державна підтримка малого підприємництва здійснюється Кабінетом Міністрів України, центральним органом виконавчої влади з питань регуляторної політики та підприємництва. Указом Президента України від 25.05.2000р. №721/2000 затверджено “Положення про державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва”. Пунктом 1 Положення, Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва (Держкомпідприємництво), визнано центральним органом виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері підприємництва.

Відповідно до п.п.21 п.4, абз.1,4 п.п.7 “Положення про державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва”, Держкомпідприємництво використовує в установленому порядку бюджетні та позабюджетні кошти для реалізації затверджених програм розвитку підприємництва; в межах своїх повноважень видає накази та приймає рішення, які є обов'язковими до виконання центральними та місцевими органами влади, організаціями, підприємствами, установами, організовує і контролює їх виконання.

Згідно ч.1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як вбачається з матеріалів та обставин справи правовідносини між сторонами за договором №4-НП від 05.05.2003 р. виникли в 2003 р. на момент дії Цивільного кодексу Української РСР. Однак, враховуючи, що у зв'язку з невиконанням Позивачем Програми та неспроможність останнім освоїти грошових коштів у повному об'ємі, Рішенням Наглядової ради Фонду підтримки від 16.09.2003 №38 погоджено внести зміни у “Вступ” “Підпрограми по підтримці вітчизняного товаровиробника продукції в галузі хімічного виробництва” доповнити наступним змістом: “...До договору №4-НП від 05.05.2003 р., кошти на реалізацію підпрограми в сумі 1130,4 тис. грн. надаються на поворотній основі терміном на 3 роки зі сплатою, на виконання цього за користування ними 7% річних ...”.

Відповідно до п.4 Перехідних положень Цивільного кодексу України даний Кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності з 01.01.2004 р.

Отже, враховуючи, що до Договору було внесено вищезазначені зміни, які продовжили дію прав та зобов'язань за Договором на три роки суд при розгляді даної справи керується нормами Цивільного кодексу України

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України) договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Укладання господарських договорів за рішенням суду передбачено ст. 187 ГК України. Частиною 1 даної норми передбачено, що спори, які виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

У зв'язку з невиконанням Позивачем Програми та неспроможність останнім освоїти грошові кошти у повному об'ємі, Держкомпідприємництво в межах своєї компетенції видало Наказ від 02 вересня 2003 року за №98, про зміну умов фінансування.

Керуючись даним Наказом, сторони уклали Додаткову угоду від 14 листопада 2003 року до Договору. Пунктом 2 даної Додаткової угоди, визначено, що на підставі Наказу від 02 вересня 2003 року за №98 Держкомпідприємництва та Рішення Наглядової Ради, оформлене протоколом №38 від 16.09.2003р., буде профінансовано новий бізнес-план Позивача з обсягом витрат 500 000,00 грн., на умовах кредиту під 7% річних строком на 36 місяців.

На підставі Наказу, та на виконання Додаткової угоди від 14 листопада 2003 року, Позивач та Відповідач уклали Договір №12-НПК від 05.12.2003 року, за яким був профінансований “Бізнес-план реалізації прального порошку виготовленого по технології фірми “Дакос” під торговою маркою “Умка” з необхідним обсягом витрат в 500 000,00 грн., на термін 36 місяців зі сплатою 7% річних.

З наданих документів вбачається, що Позивачем розроблено два абсолютно різні бізнес-проекти загальною сумою 4 500 000,00 грн.

Перший –“Програма по підтримці вітчизняного товаровиробника продукції в галузі хімічного виробництва” з обсягом витрат в 4 000 000,00 грн. Згідно до Розподілу фінансового забезпечення по виконанню заходів Національної програми сприяння розвитку малого підприємництва в Україні на 2003 рік, затвердженого Розпорядженням КМ України від 16.11.2002р. за №654-р, Позивач отримав передбачені нормативними актами кошти в повному обсязі.

Другий –“Бізнес-план реалізації прального порошку виготовленого по технології фірми “Дакос” під торговою маркою “Умка” з необхідним обсягом витрат в 500 000,00 грн., які Позивач також отримав в повному обсязі.

З матеріалів справи вбачається, що фінансова підтримка у сумі 4 000 000,00 грн. видана на підставі Розпорядження КМ України від 16.11.2002р. за №654-р. - вищого органу виконавчої влади, а зміни проведено за Наказом від 02 вересня 2003 року за №98 Держкомпідприємництва - головного розпорядника коштів, і згідно з абз.2 ч.2 ст.2 “ЗУ “Про інвестиційну діяльність”, тому данні кошти є нічим іншим як державною інвестицією.

Пунктом 10.1 Договору №4-НП від 05.05.2003 року встановлено, що даний договір діє з моменту підписання до остаточного виконання його сторонами.

Отже, аналізуючи вищенаведені обставини справи, суд дійшов висновку, що Відповідач в повному обсязі профінансував бізнес-проекти Позивача, виконав Розпорядження КМ України від 16.11.2002р. за №654-р., Наказ від 02 вересня 2003 року №98 Держкомпідприємництва та прийняті на себе зобов'язання по Договору №4-НП від 05.05.2003 року.

Враховуючи, що Позивач не скористався правом на укладення Додаткової угоди на отримання коштів на реалізацію підпрограми в сумі 1 130 400,00 грн., що надавались Відповідачем на поворотній основі терміном на 3 роки зі сплатою за користування ними 7% річних, можна зробити висновок, що сторонами виконано всі зобов'язання за договором, а тому дія Договору закінчилась на підставі п.10.1 Договору, а отже припинились права та обов'язки сторін за Договором.

Вищезазначені обставини дають змогу прийти до висновку, що вимога Позивача про укладення договору є необґрунтованою та не підлягає задоволенню враховуючи відсутність підстав для укладання господарських договорів за рішенням суду, що встановлені ст.187 ГК України. В даному випадку спір не виник при укладанні договору за державним замовленням, даний договір не є обов'язковим на підставі закону, це не є переддоговірним спором, який передбачений угодою сторін та відсутній попередній договір, яким передбачено укладання такого договору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем не були надані суду належні докази на підтвердження тих обставин, які він зазначає в позовній заяві.

Враховуючи викладене, позовні вимоги Позивача про зобов'язання Відповідача укласти договір з Позивачем на надання останньому безповоротної фінансової бюджетної підтримки на суму 1 130 400,00 грн. на умовах договору №4-НП від 05.05.2003 р. є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Витрати по оплаті державного мита, інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно ч.5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України  покладаються на Позивача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1.          У задоволенні позову відмовити повністю.

2.          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

СуддяО.В. Мандриченко