Рішення

від 25.02.2008 по справі 32/617

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

32/617

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  32/617

25.02.08

За позовомВідкритого акціонерного товариства «Укрнафта»

До1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернафтотрейд»

2. Дочірньої компанії «Укртрансгаз»

Провизнання права власності

За зустрічним позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Інтернафтотрейд»

ДоВідкритого акціонерного товариства «Укрнафта»

Третя особаДочірня компанія «Укртрансгаз»

Провизнання права власності на природний газ

                                                                                  Суддя Хрипун О.О.

Представники сторін:

Від позивачаКармазін О.А. –нач.прет.-поз.відд. юр.упр.

Від відповідача-1Осипов С.М. –предст.Соловйов К.М. –предст.

Від відповідача-2Шикеринець Р.І. –предст.

Обставини  справи:

Відкрите акціонерне товариство “Укрнафта”  звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю “Інтернафтотрейд” про визнання за відкритим акціонерним товариством “Укрнафта” права власності на підготовлений природний газ загальним обсягом 47 429 000 куб.м, який був видобутий під час дії договору про спільну діяльність № 6/25 від 04.09.1998 на Мільківському родовищі в період з 01.10.2005 по 19.04.2006 включно, та який знаходиться на зберіганні в підземних сховищах дочірньої компанії “Укртрансгаз”.

03.12.2007 позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з заявою про збільшення позовних вимог та просить, крім того, зобов'язати дочірню компанію “Укртрансгаз” протягом п'ятнадцяти календарних днів з дня набрання законної сили судовим рішенням у даній справі підписати з відкритим акціонерним товариством “Укрнафта” станом на дату набрання судовим рішенням у даній справі законної сили “Акт приймання-передачі природного газу для зберігання в ПГС”, що був видобутий під час дії договору про спільну діяльність № 6/25 від 04.09.1998, закачаний до підземних сховищ газу в період з 01.10.2005 по 19.04.2006 загальним обсягом 47 429 000 м. куб, та який є власністю відкритого акціонерного товариства “Укрнафта”.

Позивач зазначає, що відповідач-1 та позивач були учасниками договору про спільну діяльність № 6/25 від 04.09.1998, який розірваний у зв'язку з істотним порушенням ТОВ „Інтернафтотрейд” умов договору та прав позивача рішенням Господарського суду  міста Києва від 11.11.2005  по справі № 22/609. Свої вимоги про визнання права власності на природний газ позивач обґрунтовує встановленими у вищезазначеному рішенні фактами та тим, що відповідач-1 в період дії договору про спільну діяльність № 6/25 від 04.09.1998  з 01.10.2005 по 19.04.2006 участі у створенні спірного майна не приймав. Позивач стверджує, що в цей період всі роботи, пов'язані з видобутком, збором, транспортуванням та підготовкою вуглеводневої сировини до товарних позицій виконувались силами та за рахунок виробничих потужностей його структурних підрозділів –нафтогазовидобувного управління „Чернігівнафтогаз” та Гнідинцівського газопереробного заводу і, при цьому, позивач із власного рахунку сплачував до Державного бюджету значні суми рентної плати за видобуті у зазначений період вуглеводні. Як зазначає позивач, договір про спільну діяльність № 6/25 від 04.09.1998 у зазначений період з боку відповідача-1 не виконувався, участі у створенні спірного майна відповідач-1 не приймав. З огляду на це та керуючись статтями 355, 331, 1134, 1132 Цивільного кодексу України позивач вважає, що спірна продукція не може вважатися виробленою у результаті спільної діяльності, є виробленою в результаті власної діяльності позивача, в зв'язку з чим просить визнати за ним право власності на спірний обсяг природного газу, право на що не визнається Відповідачем-1.

Свої позовні вимоги до підповідача-2 позивач обґрунтовує тим, що видобутий та підготовлений до стандартних умов природний газ відповідач-2 закачував у вищенаведені періоди до підземних сховищ природного газу, як газ невизначеного власника, чим по суті не визнає права власності позивача на зазначений обсяг газу та унеможливлює добровільне підписання ДК „Укртрансгаз” актів приймання-передачі обсягів газу ВАТ „Укрнафта” до ПСГ, що передбачалось відповідними договорами зберігання газу між ДК „Укртрансгаз” та ВАТ „Укрнафта”. За відсутності цих актів, як зазначає позивач, він не має можливості документально підтвердити факт закачування газу до ПСГ та розпоряджатися природним газом, оскільки має підтвердити потенційним покупцям наявність відповідних ресурсів газу у ПСГ саме цими актами. В зв'язку з цим позивач просить зобов'язати відповідача-2 підписати відповідні акти. Свої вимоги до відповідача-2 позивач обґрунтовує приписами статей 526, 629 Цивільного кодексу України та пунктами 2.2.4 та 3.4.8 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності із зберігання природного газу, затверджених постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 30.09.2005 № 855, та частиною 1 статті 10 Закону України „Про природні монополії”.

18.01.2008 товариством з обмеженою відповідальністю “Інтернафтотрейд” для сумісного розгляду з первісним позовом у справі № 32/617 подано зустрічну позовну заяву, в якій вимагається визнати за товариством з обмеженою відповідальністю “Інтернафтотрейд” право власності на природний газ загальним обсягом 23 240 210 куб.м, який був видобутий на підставі договору про спільну діяльність № 6/25 від 04.09.1998 на Мільківському родовищі в період з 01.10.2005 по 19.04.2006, який знаходиться на зберіганні в підземних сховищах газу, що становить 49% від 47 429 000 куб.м природного газу, видобутого на підставі договору про спільну діяльність № 6/25 від 04.09.1998 на Мільківському родовищі в період з 01.10.2005 по 19.04.2006.

У зустрічному позові товариство з обмеженою відповідальністю «Інтернафтотрейд»стверджує, що природний газ, який відкрите акціонерне товариство «Укрнафта»просить визнати своєю власністю, видобуто за рахунок спільного майна, а тому відповідно до положень договору про спільну діяльність № 6/25 від 04.09.1998 49% цього газу є власністю товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернафтотрейд».

Відповідач за зустрічним позовом проти задоволення позовних вимог заперечує та посилається на доводи, викладені ним у первісній позовній заяві.

Дочірньою компанією «Укртрансгаз»подано до Господарського суд міста Києва клопотання про виключення його зі складу відповідачів, яке мотивоване тим, що   відповідач-2 неодноразово звертався до позивача та відповідача-1 з проханням про необхідність узгодження обома сторонами питання про порядок оформлення закачки в ПСГ природного газу, видобутого сторонами по договору про спільну діяльність № 6/25 від 04.09.1998 та зазначає, що 23.12.2005 в НАК «Нафтогаз України»було проведено спільну нараду на якій було прийнято рішення до остаточного вирішення спору оформляти закачку в ПСГ ДК «Укртрансгаз»видобутих обсягів природного газу як газ невизначного власника.

Позивачем за зустрічним позовом заявлено клопотання про призначення комплексної судової техніко-економічної експертизи для визначення різниці стану виробничих потужностей (свердловин, трубопроводів, що обслуговують комплекс виробничих потужностей, пункту наливу газового конденсату), показників видобутку вуглеводнів до укладення договору про спільну діяльність № 6/25 від 04.09.1998 та під час виконання цього договору. В обґрунтування заявленого клопотання позивач за зустрічним позовом стверджує, що видобування спірного природного газу в кількості 47 429 000 куб.м та доведення його до якості стандартних умов стало можливим завдяки використанню основних засобів, створених  за рахунок коштів учасників спільної діяльності.

Крім того, позивачем за зустрічним позовом заявлено клопотання про витребування доказів, зокрема, щодо розміру фактичних витрат на операційні послуги по виробництву природного газу, які є об'єктом позовних вимог у справі, калькуляції цих витрат, балансів видобутку природного газу, а також відомостей про оплату Спільною діяльністю за договором № 6/25 від 04.09.1998 плати за користування надрами та плати за геологорозвідувальні роботи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між ЗАТ „Інтернафтотрейд” та ВАТ „Укрнафта” 04.09.1998 було укладений договір № 6/25 про спільну діяльність з освоєння та розробки газоконденсатних покладів Мільківського газоконденсатного родовища без створення юридичної особи. 30.01.2004 між ЗАТ „Інтернафтотрейд” та ТОВ „Інтернафтотрейд” було укладено договір купівлі-продажу (уступки) частки участі у вищезазначеному договорі про спільну діяльність, внаслідок чого ТОВ „Інтернафтотрейд” набуло прав і обов'язків учасника договору про спільну діяльність № 6/25 від 04.09.1998.

Ліцензія (спеціальний дозвіл) на користування надрами Мільківського родовища № 1597 від 05.10.1998 видано ВАТ „Укрнафта” в особі нафтогазовидобувного управління „Чернігівнафтогаз”, яке є структурним підрозділом позивача за первісним позовом  .

Предметом договору про спільну діяльність № 6/25 від 04.09.1998 визначено спільна діяльність учасників з ведення спільної виробничої діяльності, крім іншого, по видобутку і реалізації газу та конденсату в процесі освоєння родовища для отримання прибутку. Згідно з п. 10.2 і 10.3 договору про спільну діяльність № 6/25 від 04.09.1998 базові вуглеводні є власністю позивача, а понадбазові оприбуткуються на балансі спільної діяльності. Згідно з п. 13.1 цього ж договору майно, створене у процесі спільної діяльності, складає їх спільну власність. Пунктом 13.4 договору про спільну діяльність  № 6/25 від 04.09.1998  встановлено, що прибуток від реалізації буде розподілятися таким чином: позивач –51%, відповідач-1 –49%, а пунктом 11.3 договору було передбачено, що учасники несуть поточні витрати, пов'язані із здійсненням спільної діяльності, оплата яких повинна була здійснюватись із спільного рахунку. Згідно з п. 6.1.1 договору про спільну діяльність № 6/25 від 04.09.1998  учасники зобов'язані дотримуватись положень договору. Відповідно до п. 11.1 зазначеного договору на відповідача-1 було покладено функції з обліку коштів і майна, операцій по спільній діяльності, витрат її здійсненню, а також визначено особою, відповідальною за сплату податків і зборів, що також встановлено рішенням Господарського суду міста Києва від 11.11.2005 по справі  № 22/609. Пунктом 4.1 договору про спільну діяльність № 6/25 від 04.09.1998  визначено, що Позивач є оператором спільної діяльності.

Пунктом 1.4 додаткової угоди № 1 від 14.11.2002 до договору про спільну діяльність № 6/25 від 04.09.1998 встановлено, що видобуті з відремонтованих свердловин нафта, газ, конденсат в межах базових обсягів, які визначаються статтею 10 договору, зараховуються на баланс НГВУ „Чернігівнафтогаз”. На баланс спільної діяльності зараховуються вуглеводні, видобуті понад базові обсяги.

Згідно з п. 1.2 додаткової угоди № 2 від 14.11.2002 до зазначеного договору             НГВУ „Чернігівнафтогаз” здійснює операції з експлуатації свердловин, збір, транспортування і підготовку вуглеводневої сировини в загальному технологічному циклі відповідних операцій. Як вбачається з пункту 1.4 цієї угоди, зазначені вище роботи виконуються НГВУ „Чернігівнафтогаз” на компенсаційній основі шляхом оплати із спільного рахунку, а їх вартість не є внеском до майна спільної діяльності. Згідно з п. 2.2 зазначеної угоди НГВУ „Чернігівнафтогаз” виконує відповідні роботи власними силами, а також із залученням інших структурних підрозділів позивача. Пунктом 2.3 додаткової угоди № 1 від 14.11.2002 до договору про спільну діяльність № 6/25 від 04.09.1998  конкретизовано перелік операційних послуг, які виконувались НГВУ „Чернігівнафтогаз”: здійснення видобутку; внутрішньопромисловий збір вуглеводнів; промислова підготовка нафти, конденсату і газу; транспортування нафти, конденсату і газу на технологічні установки Гнідинцівського ГПЗ (структурний підрозділ Позивача); підготовка нафти, конденсату і газу на технологічних установках Гнідинцівського ГПЗ; прийом та зберігання товарної нафти; ремонт обладнання. Згідно з п. 5.2 цієї ж угоди розрахунки за надані операційні послуги здійснюються щомісячно до 25 числа місяця наступного за звітним шляхом перерахування коштів із спільного рахунку на рахунок   НГВУ „Чернігівнафтогаз”.

В зв'язку з наведеним суд приходить до висновку, що під час дії договору про спільну діяльність № 6/25 від 04.09.1998 на структурні підрозділи позивача, як оператора спільної діяльності, було покладено виконання всього комплексу робіт від підняття на поверхню вуглеводневої сировини до її підготовки до стандартних умов.

Разом з цим, рішенням Господарського суду м. Києва по справі № 22/609 від 11.11.2005, яке залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.04.2006 та постановою Вищого господарського суду України від 27.06.2006, договір про спільну діяльність № 6/25 від 04.09.1998 розірвано у зв'язку з істотним порушенням його умов з боку ТОВ „Інтернафтотрейд”. Ухвалою Верховного Суду України від 20.07.2006 відмовлено в порушенні провадження з перегляду у касаційному порядку постанови Вищого господарського суду України від 27.06.2006.

Як встановлено рішенням Господарського суду міста Києва по справі № 22/609 від 11.11.2005 протягом 2004 – 2005 років відповідач-1 жодного разу не з'явився на засідання зборів учасників договору про спільну діяльність № 6/25 від 04.09.1998 та без поважних причин ухилявся від участі у веденні спільних справ, що порушує пункт 22.2 договору про спільну діяльність № 6/25 від 04.09.1998 щодо гарантій не вживати дії, які можуть зашкодити цілям і завданням договору.

В цьому ж рішенні також встановлено, що відповідач-1 не вчиняє дії по проведенню розрахунків з позивачем за надані учасникам договору про спільну діяльність № 6/25 від 04.09.1998 операційні послуги, що істотно порушує умови договору щодо спільних витрат під час спільної діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Як вбачається з постанови Київського апеляційного суду від 19.04.2006 по справі 22/609, за період з дати прийняття рішення суду першої інстанції до дати прийняття постанови суду апеляційної інстанції, встановлені судом першої інстанції обставини не змінилися, тобто за цей період відповідач-1 участі у спільних справах та фінансуванні витрат не приймав, розрахунки з позивачем за надані операційні послуги не проводились.

Крім того, як зазначив відповідач-1 у своїх зверненнях від 04.10.2006 № 193 та від 04.10.2007 № 135, фактично спільна діяльність була припинена, починаючи з 01 жовтня 2005 року.

Розглядаючи обставини виробництва спірної продукції у період з 01.10.2005 по 19.04.2006, суд встановив наступне. Як підтверджується листами ДК „Укртрансгаз”                № 9357/64-04 від 09.08.2006, № 6252/64 від 23.05.2006, № 5319-64-04 від 27.04.2006,                  № 504/64-04 від 16.01.2006 під час дії договору про спільну діяльність № 6/25 від 04.09.1998 до підземних сховищ ДК „Укртрансгаз” було закачано природного газу: у жовтні 2005 року - 5 309 000 куб.м, у листопаді 2005 року –6 211 000 куб.м, у грудні  2005 року –6 458 000 куб.м, у січні 2006 року –9 014 000 куб.м, у лютому 2006 року – 8 136 000 куб.м, у березні 2006 року –7  873 000 куб.м, у квітні 2006 року –    4 428 000 куб.м газу, а всього 47 429 000 куб.м товарного природного газу, видобутого в період дії договору про спільну діяльність № 6/25 від 04.09.1998, який, як встановлено судом під час розгляду справи, до цього часу знаходиться в ПСГ. Закачаний до ПСГ товарний газ оформлений відповідачем-2 як газ невизначеного власника. За цей же період під час дії договору про спільну діяльність № 6/25 від 04.09.1998 було видобуто та підготовлено 3 384 тон нафти з конденсатом, що підтверджується залученими до справи первинними документами. Вищенаведене сторонами не спростовується.

Як вбачається із залучених до справи помісячних Розрахунків видобутого газу і конденсату, Інформації щодо діяльності НГВУ „Чернігівнафтогаз” за договором про спільну діяльність № 6/25 від 04.09.1998, актів про виконання операційних послуг, балансів видобутого газу, зазначені обсягу газу та нафти видобуті із свердловин позивача № 52, № 67, № 68. Ці свердловини були передані позивачем на окремий баланс спільної діяльності згідно з актами, які залучені до справи.

Крім того, як встановлено судом на підставі дослідження помісячних Розрахунків видобутого газу і конденсату, Інформації щодо діяльності НГВУ „Чернігівнафтогаз” за договором про спільну діяльність № 6/25 від 04.09.1998, актів, балансів природного газу, рахунків, заяви відповідача-1 № 135 від 04.10.2007, в період з 01.10.2005 по 19.04.2006 всі роботи по видобутку вуглеводневої сировини, її транспортуванню, підготовці природного газу, конденсату, нафти до товарних позицій та послуги із зберігання нафти з конденсатом були виконані/надані структурними підрозділами позивача - НГВУ „Чернігівнафтогаз” та Гнідинцівським ГПЗ, що підтверджується і відповідачем-1 у відзиві на позовну заяву. Таким чином, суд вважає встановленим той факт, що всі вищенаведені роботи на Мільківському родовищі були виконані, а спірні обсяги товарного природного газу були вироблені у зазначений вище період позивачем, за його рахунок та з використанням його виробничих потужностей, що не спростовується відповідачем-1.

Як в сукупності свідчить факт знаходження газу в ПСГ, залучені до справи вищезгадані первинні документи, в тому числі розрахунки, акти, рахунки, баланси газу,  згруповані у таблиці перелік виконаних робіт та їх вартість з відомостями про оплату, лист позивача № юр-1374 від 18.08.06, за період з 01.10.2005 по 31.12.2005 позивачем були понесені витрати на суму 1 530 161,74 грн. з ПДВ у зв'язку з виконанням на Мільківському родовищі робіт по видобутку нафти, конденсату і газу, їх підготовкою до стандартних умов, транспортуванням, зберіганням нафти під час дії договору про спільну діяльність № 6/25 від 04.09.1998.

До того ж, як встановлено судом на підставі дослідження первинних документів (Розрахунки видобутого газу та конденсату, Інформація щодо видобутку, акти, рахунки, баланси газу, тарифи, лист позивача № юр-2223 від 18.10.2007) з урахуванням знаходження спірного газу в ПСГ, за період з 01.01.2006 по 19.04.2006 за рахунок позивача та силами його виробничих підрозділів на Мільківському родовищі, під час дії договору про спільну діяльність № 6/25 від 04.09.1998, фактично було виконано робіт по видобутку нафти, конденсату і газу, їх підготовкою до стандартних умов, транспортуванням, зберіганням вуглеводнів на загальну суму 3 475 928, 42 грн. з ПДВ.

Крім того, судом встановлено, що у період з 01.10.2005 по 19.04.2006 позивач із власного рахунку сплатив до Державного бюджету рентну плату за конденсат у загальній сумі 3 983 255,04 грн., за природний газ у сумі 1 528 449,60 грн., видобуті на Мільківському родовищі під час дії договору про спільну діяльність № 6/25 від 04.09.1998, а всього 5 511 704,64 грн. Вищенаведене підтверджується залученими до справи податковими розрахунками ВАТ «Укрнафта», платіжними дорученнями та зведеною інформацією у формі довідки.

Відповідно до вимог статей 1137 та 360 Цивільного кодексу України учасники договору про спільну діяльність мають покривати витрати, пов'язані із здійсненням спільної діяльності.

Разом з цим, відповідач-1, підтверджуючи, що всі роботи від видобутку до підготовки спірної продукції до стандартних умов були виконані позивачем, не надав доказів своєї участі у період з 01.10.2005 по 19.04.2006 у створенні спірного майна та здійсненні спільної діяльності, участі у сплаті зазначених платежів, хоча, як свідчать матеріали справи та неодноразові вимоги позивача, відповідач-1 володів повним обсягом необхідної інформації.

Сукупність встановлених вище судом обставин, наявні докази та пояснення сторін дають суду підстави для висновку, що сукупність передбачених договором про спільну діяльність № 6/25 від 04.09.1998 обов'язків відповідач-1 не виконував, участі у спільній діяльності та у створенні спірного майна в цей період не приймав, всі роботи, пов'язані з видобутком, збором, транспортуванням та підготовкою вуглеводневої сировини до стандартних умов виконувались силами та за рахунок виробничих потужностей позивача та його грошових коштів. Тобто, з 01.10.2005 фактично спільна діяльність не здійснювалась.

Отже, вироблена у період з 01.10.2005 по 19.04.2006 на Мільківському родовищі продукція (природний газ, нафта, конденсат) не може вважатися такою, що вироблена в результаті спільної діяльності учасників договору про спільну діяльність № 6/25 від 04.09.1998, а фактичні обставини дають підстави для висновку, що вищезазначена продукція, в тому числі спірний обсяг природного газу, фактично видобута та підготовлена до стандартних умов споживання за рахунок позивача, в результаті власної, самостійної діяльності позивача, як особи, що має дозвіл на користування надрами та не має права припиняти цю ліцензовану діяльність, крім встановлених законодавством випадків.

В зв'язку з цим суд відзначає, що відповідно до статті 1132 ЦК України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) беруть зобов'язання, зокрема, спільно діяти з метою одержання прибутку або досягнення іншої мети. За змістом частини 1 статті 1134 ЦК України спільною частковою власністю є та продукція, що вироблена у результаті спільної діяльності. Відповідно до пункту 6.3 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 28.04.1995 № 02-5/302 (із змінами) спільну (часткову) власність учасників договору про сумісну діяльність складає майно, створене в результаті їх сумісної діяльності.

Відповідно до частини 3 статті 355 ЦК України право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Підставою виникнення права спільної часткової власності є юридичні факти, з якими закон пов'язує виникнення правовідносин спільної часткової власності. Відповідно до статті 331 ЦК України первісною підставою виникнення права спільної часткової власності може бути юридичний факт вироблення продукції у результаті спільної діяльності.

З огляду на це, суд приймає доводи позивача, що саме спільні дії та спільна діяльність учасників договору, належне виконання всіма учасниками договору про спільну діяльність комплексу їх обов'язків та функцій за договором про спільну діяльність № 6/25 від 04.09.1998, а не формальна наявність цього договору, є підставою виникнення права спільної часткової власності на вироблену продукцію. У результаті виконання учасниками договору про спільну діяльність № 6/25 від 04.09.1998 комплексу їх обов'язків, у них виникає право спільної часткової власності на створену (вироблену) продукцію.

У зв'язку з вищевикладеним суд не вбачає правових підстав вважати спірний обсяг природного газу таким, що набув статус спільного майна під час дії договору про спільну діяльність № 6/25 від 04.09.1998. В даному випадку приписи ст. 1134 ЦК України, на яку посилається відповідач-1 у зустрічному позові як на підставу виникнення права спільної часткової власності на спірний обсяг газу, не можуть бути застосовані з огляду на встановлені судом фактичні обставини та фактичне припинення спільної діяльності з 01.10.2005.

Враховуючи те, що спірна продукція фактично вироблена в результаті власної виробничої діяльності позивача, за його рахунок і з використанням його виробничих потужностей, суд відзначає наступне. Підставою для набуття права власності є створення майна (вироблення продукції) у процесі підприємницької діяльності. Відповідно до положень пункту 2 частини 1 статті 115 ЦК України господарське товариство є власником продукції, виробленої в результаті господарської діяльності товариства. Згідно з ч. 1 ст. 144 Господарського кодексу України майнові права та майнові обов'язки суб'єкта господарювання можуть виникати внаслідок створення майна з підстав, не заборонених законом. В результаті сукупності дій вищезгаданих підрозділів позивача, який діє на підставі Ліцензії (спеціального дозволу) на користування надрами, спірні обсяги природного газу були видобуті та підготовлені на засобах виробництва позивача до стандартних умов і кваліфікуються як новий об'єкт (нова річ), а тому за правилом статті 331 ЦК України, особа, яка фактично виготовила продукцію, в даному випадку позивач, набуває право власності на неї.

При цьому, враховуючи те, що спільна діяльність фактично не здійснювалась у період з 01.10.2005 по 19.04.2006, слід зазначити, що згідно з приписами ч. 2 ст. 10 Закону України „Про нафту і газ” та п. 2 ч. 1 ст. 24 Кодексу про надра, в даному конкретному випадку, нафта, конденсат і газ, видобуті користувачем нафтогазоносних надр в цей період на Мільківському родовищі, тобто позивачем, належать користувачу нафтогазоносними надрами і він має право розпоряджатися видобутими корисними копалинами на власний розсуд.

Розглядаючи у взаємозв'язку з вищенаведеним доводи ТОВ „Інтернафтотрейд” у зустрічному позові, які на думку відповідача-1 спростовують доводи позивача, суд вважає за необхідне відзначити таке. Наполягаючи на тому, що спірний обсяг газу набув статусу спільного майна, відповідач-1 вважає, що підставою для цього є те, що в цей період договір про спільну діяльність № 6/25 від 04.09.1998, ще не був розірваний, а отже йому належить право власності на частку в обсязі газу. ТОВ „Інтернафтотрейд” також відзначає, що під час дії договору про спільну діяльність № 6/25 від 04.09.1998 ним внесено інвестиції на суму 14 448 847,00 грн., що, на його думку, підтверджується позивачем у договорі від 30.01.2004 про продаж частки участі у договорі про спільну діяльність № 6/25 від 04.09.1998 між ЗАТ „Інтернафтотрейд” та ТОВ „Інтернафтотрейд”. На думку відповідача-1, це свідчить про те, що вуглеводні, видобуті у вищезазначений період за участю спільних свердловин, є спільною власністю у зв'язку з чим просить визнати за ним право власності на 49% цього газу. До зустрічного позову відповідачем-1 за первісним позовом надано зазначений договір, техніко-економічні розрахунки залучення інвестицій в розробку Мільківського родовища 1999 року, баланси видобутку газу за спірний період.

В обґрунтування своїх вимог ТОВ „Інтернафтотрейд” посилається, зокрема, на приписи статті 359 ЦК України, згідно з якою плоди, продукція та доходи від використання майна, що є у спільній частковій власності, надходять до складу спільного майна і розподіляються між співвласниками відповідно до їхніх часток у праві спільної часткової власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

У зв'язку з цим слід відзначити, що підстави набуття права спільної часткової власності під час дії договору про спільну діяльність регулюються спеціальними нормами статті 1134 ЦК України. Зокрема, як вже було зазначено вище, спільною частковою власністю учасників договору є: внесене учасниками майно, вироблена у результаті спільної діяльності продукція, одержані від такої діяльності плоди і доходи, якщо інше не встановлено договором або законом. Разом з цим, як встановлено судом, спірна продукція вироблена в результаті власної виробничої діяльності позивача, а не спільних дій сторін договору про спільну діяльність № 6/25 від 04.09.1998.

Крім того, суд вважає, що положення статті 339 ЦК України не можуть бути застосовані до спірних відносин з огляду на наступне.

Гірничим Законом України від 06.10.1999 № 1127-XIV визначено, що  свердловина - це циліндрична гірнича виробка, створена бурами або іншими буровими інструментами, що з урахуванням інших фактичних обставин, дає підстави для висновку, що свердловини не виробляють продукцію. В даному випадку свердловини є допоміжним знаряддям, по якому вуглеводнева сировина лише піднімалася силами НГВУ „Чернігівнафтогаз” з надр на поверхню, після чого в загальному технологічному процесі НГВУ „Чернігівнафтогаз” здійснювався збір вуглеводневої сировини, її транспортування та підготовка до стандартних умов на Гнідинцівському ГПЗ позивача за допомогою його робочої сили та сукупності технологічного обладнання, яке забезпечує виконання комплексу технологічних операцій, в тому числі транспортування вуглеводнів до Гнідинцівського ГПЗ та їх підготовку на цьому заводі до стану, придатного до споживання. Зазначене підтверджується матеріалами справи, первинними документами та додатками до договору про спільну діяльність № 6/25 від 04.09.1998. Суд вважає, що підняття вуглеводневої сировини по свердловинах № 52, № 67, № 68 на поверхню, як і, наприклад, можливе використання транспорту для переміщення певної речі, саме по собі не призводить до набуття права власності на таку річ, оскільки ця дія, виконана в даному випадку силами НГВУ „Чернігівнафтогаз”, є лише переміщенням певної сировини у загальному технологічному процесі і не свідчить про вироблення готової продукції. Лише формальна наявність договору про спільну діяльність № 6/25 від 04.09.1998 не може бути підставою виникнення права спільної часткової власності на вироблену позивачем продукцію.

При цьому суд відзначає, що договір від 30.01.2004, на який посилається                  ТОВ „Інтернафтотрейд” в обґрунтування внесення інвестицій містить застереження, що ВАТ „Укрнафта” не підтверджує розмір частки ЗАТ „Інтернафтотрейд” у складі майна спільної діяльності у грошовому виразі, а отже посилання ТОВ „Інтернафтотрейд” на це як на доказ є безпідставним. Інших доказів в обґрунтування своїх доводів або на спростування доводів позивача, відповідач-1 не надав.

          Заперечуючи проти первісного позову, відповідач-1 висловлює незгоду з вартістю понесених позивачем витрат під час дії договору про спільну діяльність № 6/25 від 04.09.1998, незгоду із своїм обов'язком приймати участь у покритті витрат, неналежним, на його думку, оформленням документації по видобутку газу. Відповідач-1 вважає, що вартість послуг перевищує рівень фактичних витрат у зв'язку з передачею газу на помислові потужності Гнідинцівського ГПЗ, а отже в нього був відсутній обов'язок щодо участі у покритті цих витрат.

Суд відхиляє доводи відповідача-1 стосовно перевищення позивачем вартості операційних послуг з огляду на те, що відповідач-1 не надав доказів своєї участі у створенні спірного майна, яке створене внаслідок власної діяльності позивача та питання щодо вартості послуг не впливає на встановлення даного факту.

          Суд також відзначає, що відповідно до приписів статті 1136 ЦК України, відповідач-1 мав право на отримання інформації за договором про спільну діяльність     № 6/25 від 04.09.1998 та, як особа, що здійснювала бухгалтерський та податковий облік спільної діяльності, не надав доказів того, що він був обмежений у доступі до первинних документів. З урахуванням наведеного суд приходить до висновку, що відповідач-1 як особа, що здійснювала податковий і бухгалтерський облік результатів спільної діяльності, володів всім необхідним комплексом інформації, яка була необхідна для участі у здійсненні спільної діяльності, участі в якій у зазначений період він не приймав.

          Суд також враховує, що відповідач-1 не був обмежений у можливості приймати участь у здійсненні спільної діяльності та прийнятті фінансової участі у витратах.

          Стосовно доводів відповідача-1 про те, що можливість розпорядження коштами на спільному рахунку була обмежена у зв'язку з винесенням ухвали Господарського суду міста Києва від 28.04.2006 по справі № 18/265, суд відзначає, що за змістом цієї ухвали, заборона стосувалась вчинення певних дій без згоди ВАТ „Укрнафта” і, таким чином, відповідач-1 мав можливість у будь-який час звернутися до позивача та отримати необхідну згоду.

          Таким чином, на підставі наявних у справі доказів, враховуючи вищенаведене в сукупності та приймаючи до уваги те, що відповідач-1 не визнає права власності позивача на спірні обсяги природного газу, з урахуванням приписів ст. 392 ЦК України, суд прийшов до висновку про наявність достатніх правових підстав для задоволення первісного позову про визнання за позивачем права власності на весь обсяг спірного природного газу. З огляду на те, що в цій частині первісний позов підлягає задоволенню, відповідно у суду відсутні правові підстави для задоволення зустрічного позову, в якому ТОВ „Інтернафтотрейд” просить визнати за ним право власності на частку у спірному обсязі газу у розмірі 49%.

Розглянувши доводи позивача за первісним позовом в частині вимог за первісним позовом до  ДК „Укртрансгаз” про зобов'язання підписати акти закачки газу в підземні сховища газу, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ДК „Укртраснгаз” у зазначений вище період здійснювало зберігання газу в ПСГ відповідно до ліцензії № 867406 від 25.02.2005, виданої Національною комісією регулювання електроенергетики України. Тарифи на закачування, зберігання та відбір природного газу, встановлюються НКРЕ.

Як свідчать вищезгадані листи ДК „Укртрансгаз”, відповідач-2 обліковує спірний обсяг природного газу в ПСГ як газ „невизначеного власника”, чим фактично, як зазначає позивач, не визнає право власності позивача на спірний обсяг газу, який фактично зберігається у відповідача-2. В свою чергу це, як зазначає позивач, унеможливило добровільне підписання ДК „Укртрансгаз” актів приймання-передачі належних позивачу обсягів газу до ПСГ, як то передбачалось пунктом 2.10 договору зберігання газу                     № 29/298-Г/115-381 від 27.05.2005 (сезон зберігання 2005 –2006 років), укладеного між ДК „Укртрансгаз” та ВАТ „Укрнафта”.

Згідно з п. 2.10 цього договору обсяг газу, який передається при його закачуванні у відповідному місяці оформлюється актом, який підписуються до 15 числа місяця наступного за місяцем закачування. Згідно з п. 9.1 договору зберігання газу     № 29/298-Г/115-381 від 27.05.2005 він поширює свою дію на відносини сторін, які склалися з 16.04.2005 і діє в частині зберігання газу до 15.04.2006. Згідно п. 2.13 цього договору, якщо на момент завершення відбору газу, 15.04.2006, в ПСГ знаходиться залишок газу, сторони зобов'язуються до 15.05.2006 скласти акт про обсяг залишку газу в ПСГ.

Аналогічний порядок підписання актів був визначений і пунктом 2.10 договору зберігання газу № 116-377 від 07.06.2006 (сезон зберігання 2006 –2007 років) між                 ДК „Укртрансгаз” та ВАТ „Укрнафта”. Згідно з п. 9.1 договору зберігання газу                         № 116-377 від 07.06.2006, він поширює свою дію на відносини сторін, які склалися з 16.04.2006 і діє в частині зберігання газу до 15.04.2007.

Згідно з п. 2.10 договору зберігання газу № 116-377 від 07.06.2006 акти за квітень 2006 року сторони складають протягом 5-ти днів з моменту укладання даного договору. Згідно з п. 2.12 зазначеного договору у випадку, якщо по завершенню сезону 2005 –2006 років в ПСГ залишилась невикористана частина газу ВАТ „Укрнафта”, останнє залишає його в ПСГ відповідача-2 на зберігання в сезоні 2006 –2007 році. Протягом 5-ти днів з дати укладання зазначеного договору сторони підписують акт про залишки газу в ПСГ. Згідно з п. 2.13 цього ж договору у випадку, якщо на момент завершення періоду відбору, 15.04.2007, в ПСГ залишилась невикористана частина газу ВАТ „Укрнафта”, сторони складають до 15.05.2007 акт про обсяг залишку.

Позивач зазначає, що за відсутності цих актів, він не має можливості розпоряджатися природним газом, оскільки має підтвердити потенційним покупцям наявність відповідних обсягів газу у ПСГ саме цими актами. Форма цих актів встановлена у додатку № 8 до наказу НАК „Нафтогаз України” від 26.03.2001 № 79 „Про затвердження Порядку доступу до газотранспортної системи”.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до вимог статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог пункту 2.2.4 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності із зберігання природного газу, затверджених постановою НКРЕ від 30.09.2005  № 855, ліцензіат не має права прямо або опосередковано заважати або протидіяти іншим суб'єктам ринку природного газу, що здійснюють операції з природним газом. Згідно з пунктом 3.4.8 цих умов, ліцензіат зобов'язаний здійснювати облік природного газу, що закачується до підземного сховища газу або відбирається із підземного сховища газу. Згідно з переліком підприємців, що займають монопольне становище на загальнодержавному ринку, складеним Антимонопольним комітетом України за   № 31-29/04-904 від 12.03.1999, ДК „Укртрансгаз” є суб'єктом природних монополій.

Відповідно до частини 1 статті 10 Закону України „Про природні монополії”, суб'єкти природних монополій зобов'язані дотримуватися умов та правил здійснення підприємницької діяльності.

Враховуючи те, що позивач є власником природного газу, видобутого у період дії договору про спільну діяльність № 6/25 від 04.09.1998 з 01.10.2005 по 19.04.2006 та приймаючи до уваги вищенаведене, з урахуванням приписів ст. 11 ЦК України, суд вважає вимоги позивача до відповідача-2 обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, оскільки природний газ фактично знаходиться у відповідача-2 на зберіганні, що підлягає оформленню шляхом підписання відповідних актів. Не підписання цих актів обмежує правомочності позивача, який має право вільно та без обмежень розпоряджатися належною йому власністю, але не може підтвердити факт знаходження газу в ПСГ відповідними актами та, відповідно, поставити газ відповідним споживачам, що є порушенням приписів ст. 319 ЦК України та не допускається відповідно до положень ст. 321 ЦК України.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З урахуванням викладених обставин суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача, викладені у первісному  позові, є законними, обґрунтованими, доведеними належними доказами, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі. Зустрічний позов, за висновком суду, є безпідставним і задоволенню не підлягає.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідачів за первісним позовом.

Заявлені позивачем за зустрічним позовом клопотання про витребування доказів та клопотання про призначення комплексної судової техніко-економічної експертизи не підлягають задоволенню, оскільки наданих до справи доказів достатньо для встановлення всіх фактичних обставин справи, вирішення спору по суті та прийняття рішення у справі.

Керуючись ст. ст. 32-34, 44, 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Первісний позов задовольнити повністю.

Визнати за відкритим акціонерним товариством „Укрнафта” (04053, м. Київ,                    пров. Несторівський 3-5; код 00135390; рахунок № 26004544887001 у філії “Розрахунковий центр “Приват Банк” м. Києва; МФО 320649) право власності на природний газ загальним обсягом 47 429 000 метрів кубічних, який був видобутий в період з 01 жовтня 2005 року по 19 квітня 2006 року включно під час дії договору про спільну діяльність № 6/25 від 04.09.1998 на Мільківському родовищі та який знаходиться на зберіганні в підземних сховищах дочірньої компанії „Укртрансгаз” (01021, м. Київ, Кловський узвіз, 9/1; код 30019801; рахунок № 26009001200001 в ОПЕРУ АКБ „Укрсоцбанк”; МФО 300023).

Зобов'язати дочірню компанію „Укртрансгаз” (01021, м. Київ, Кловський узвіз, 9/1; код 30019801; рахунок № 26009001200001 в ОПЕРУ АКБ „Укрсоцбанк”; МФО 300023) протягом п'ятнадцяти календарних днів з дня набрання законної сили судовим рішення у даній справі, підписати з відкритим акціонерним товариством „Укрнафта” (04053, м. Київ,                    пров. Несторівський 3-5; код 00135390; рахунок № 26004544887001 у філії “Розрахунковий центр “Приват Банк” м. Києва; МФО 320649) станом на дату набрання судовим рішенням у цій справі законної сили Акт приймання-передачі природного газу для зберігання в ПСГ, що був видобутий під час дії договору про спільну діяльність № 6/25 від 04.09.1998, закачаний до підземних сховищ газу в період з 01 жовтня 2005 року по 19 квітня   2006 року загальним обсягом 47 429 000 м. куб., що є власністю ВАТ „Укрнафта”.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Інтернафтотрейд” (02068,                 м. Київ, вул. Кошиця, 7-а; код 32596452; рахунок № 26001026270 в ВАТ „Банк „Український капітал”; МФО 320371) на користь ВАТ „Укрнафта” (04053, м. Київ,                                           пров. Несторівський 3-5; код 00135390; рахунок № 26004544887001 у філії “Розрахунковий центр “Приват Банк” м. Києва; МФО 320649) 25 500,00 грн. державного мита та 59,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Стягнути з дочірньої компанії „Укртрансгаз” (01021, м. Київ, Кловський узвіз, 9/1;        код 30019801; рахунок № 26009001200001 в ОПЕРУ АКБ „Укрсоцбанк”; МФО 300023) на користь ВАТ „Укрнафта” (04053, м. Київ, пров. Несторівський 3-5; код 00135390; рахунок  № 26004544887001 у філії “Розрахунковий центр “Приват Банк” м. Києва; МФО 320649)            85,00 грн. державного мита та 59,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

У зустрічному позові відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття та може бути оскаржене у порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя                                                                                                                               О.О.Хрипун