Постанова

від 18.09.2008 по справі 32/617

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

32/617

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 18 вересня 2008 р.                                                                                    № 32/617  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого, суддісуддівКота О.В.,Козир Т.П.,Шевчук С.Р.

розглянувши касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Інтернафтотрейд"  

на рішення господарського суду м. Києва від 25.02.2008 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.04.2008 р.

у справі                                       № 32/617

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Укрнафта"  

До1)Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтернафтотрейд"  2)Дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

Провизнання права власності

за зустрічним позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Інтернафтотрейд"  

ДоВідкритого акціонерного товариства "Укрнафта"  

третя особаДочірня компанія "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

Провизнання права власності на природний газ

за участю представників:

позивача: Кармазіна О.А.;

відповідача - 1: Соловйова І.М.;

відповідача - 2: Шикеринця Р.І.

в с т а н о в и в :

Рішенням господарського суду міста Києва від 25.02.2008 р. (суддя Хрипун О.О.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.04.2008 р. (судді Зеленін В.О., Рєпіна Л.О., Синиця О.Ф.), первісний позов задоволено повністю; визнано за ВАТ "Укрнафта" право власності на природний газ загальним обсягом 47 429 000 м.куб., видобутий під час дії договору про спільну діяльність № 6/25 від 04.09.1998 р.; зобов'язано дочірню компанію "Укртрансгаз" підписати з ВАТ "Укрнафта" Акт приймання-передачі природного газу для зберігання в ПСГ; стягнуто судові витрати; у зустрічному позові відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями господарських судів, ТОВ "Інтернафтотрейд" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційним поданням, в якому просить скасувати повністю постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.04.2008 р. та скасувати частково рішення господарського суду міста Києва від 25.02.2008 р.; прийняти нове рішення, яким визнано право власності на природний газ, що був видобутий під час дії договору про спільну діяльність № 6/25 від 04.09.1998 р.,  за ТОВ "Інтернафтотрейд" в обсязі 23 240,210 тис. м. куб. та за ВАТ "Укрнафта" в обсязі 24 188,79 тис.  м. куб.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційне подання підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено господарськими судами, 04.09.1998 р. між ЗАТ "Інтернафтотрейд" та ВАТ "Укрнафта" укладено договір № 6/25 про спільну діяльність (без створення юридичної особи) з освоєння та розробки газоконденсатних покладів Мільківського газоконденсатного родовища (надалі за текстом –"Договір"). 30.01.2004 р. між ЗАТ "Інтернафтотрейд" та ТОВ "Інтернафтотрейд" укладено договір купівлі-продажу (уступки) частки участі у Договорі.

Задовольняючи первісний позов, господарські суди виходили з того, що вироблена у період з 01.10.2005 р. по 19.04.2006 р. на Мільківському родовищі продукція не може вважатись такою, що вироблена в результаті спільної діяльності за Договором. На думку господарських судів, спірний обсяг газу фактично видобуто та підготовлено до стандартних умов споживання за рахунок позивача в результаті власної самостійної діяльності позивача як особи, що має дозвіл на користування надрами. Господарські суди, також, дійшли висновку, що за правилом ст. 331 Цивільного кодексу України особа, яка фактично виготовила продукцію (позивач) набуває право власності на неї.

Однак, колегія суддів вважає такі висновки господарських судів передчасними, виходячи з наступного.

Судами не враховано, що згідно ст. 331 ЦК особа є власником речі, якщо виготовила (створила) річ власними силами та зі своїх матеріалів. Дана норма не може застосовуватись до спірних правовідносин виходячи з наступного.

Стаття 1134 ЦК України передбачає, що внесене учасниками майно, яким вони володіли на праві власності, а також вироблена у результаті спільної діяльності продукція та одержані від такої діяльності плоди і доходи є спільною частковою власністю учасників, якщо інше не встановлено договором простого товариства або законом.

Отже, судами не враховано, що газ видобувався з свердловин та на підставі ліцензій, що були передані до спільної діяльності, і згідно договору могли використовуватись виключно учасниками спільної діяльності для досягнення спільної мети.

Так, згідно актів про відокремлення на баланс спільної діяльності від 09.09.1999 р., 27.08.2001 р. та 05.12.2002 р. в якості внеску від ВАТ "Укрнафта" спільній діяльності передані відповідно свердловини №№ 68, 67, 52 та 54 Мільківського родовища.

Ліцензія (спеціальний дозвіл) на користування надрами Мільківського родовища № 1957 від 05.10.1998 р. видана ВАТ "Укрнафта" в особі нафтогазовидобувного управління "Чернігівнафтогаз", яке є структурним підрозділом позивача за первісним позовом. Однак, відповідно до п. 3.1 Договору ліцензія на експлуатацію родовища використовується учасниками Договору виключно в інтересах Спільної діяльності.

Стаття 361 ЦК України встановлює, що співвласник має право самостійно розпоряджатися своєю часткою у праві спільної часткової власності. Однак, при спільній діяльності виділення учасником своєї частки призведе згідно п. 6 ч. 1 ст. 1141 ЦК України до припинення договору простого товариства.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу вимог і заперечень.

За вимогами ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Суди прийняли доводи позивача про відсутність спільних дій та формальну наявність договору про спільну діяльність. Однак, судами не встановлювалось, які конкретно дії були покладені на відповідача і в чому мав полягати його внесок у спільні дії з видобутку та реалізації газу і конденсату в процесі освоєння і розробки родовища для отримання прибутку.

Згідно ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Важливою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в рішення господарського суду, є суб'єктний склад спору. Саме повна тотожність суб'єктного складу спору є обов'язковою умовою для застосування ч. 2 ст. 35 ГПК України.

Однак, посилаючись на факти, встановлені рішенням господарського суду м. Києва у справі № 22/609 про розірвання договору № 6/25 від 04.09.1998 р. про спільну діяльність, господарськими судами не враховано нетотожність суб'єктного складу спору. Адже у справі № 22/609 відповідачем-2 не виступала ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України".

Крім того, в зазначеній справі не розглядалось питання порушення ТОВ "Інтернафтотрейд" своїх зобов'язань в частині спільної діяльності з видобутку та реалізації газу і конденсату в процесі освоєння і розробки родовища для отримання прибутку.

У відповідності до частини 3 статті 653 ЦК України якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Таким чином, розірвання Договору за рішенням суду з 19.04.2006 р. не може розглядатись як підстава для відмови у зустрічному позові.

Виходячи з викладеного, господарські суди в порушення ст. 43 ГПК України не дослідили всіх обставин справи та неправомірно застосували норми матеріального права. Київським апеляційним господарським судом зазначених помилок виправлено не було.

Наведене свідчить, що винесені судові акти підлягають скасуванню, а справа —направленню на новий розгляд до суду першої інстанції, враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції.

          При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене і вирішити спір у відповідності з обставинами справи і вимогами закону.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11111, 11112 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтернафтотрейд" задовольнити частково.

Рішення господарського суду міста Києва від 25.02.2008 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.04.2008 р. у справі № 32/617 скасувати, а справу направити на новий розгляд до господарського суду міста Києва в іншому складі суду.

         Головуючий суддя                                                                                              О. Кот

                                      судді                                                                                      Т. Козир

                                                                                                                          С. Шевчук