Постанова

від 09.02.2008 по справі 3/212-07

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

3/212-07

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" лютого 2008 р.                                                           Справа № 3/212-07  

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., судді Пушай В.І. , Плужник О.В.

при секретарі Гудковій І.В.

за участю представників сторін:

позивача - Хомінич К.М.

відповідача -  Шевляков С.В.

3-я особа - не з*явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 3592С/3-7) на рішення господарського суду Сумської області від 12.11.07 р. за заявою ВАТ "Роменський "Агрохім" про перегляд ухвали господарського суду Сумської області від 21.06.2007 р. за нововиявленими обставинами по справі № 3/212-07

за позовом ВАТ "Роменський "Агрохім", м. Суми

до ТОВ "Металоіндустрія", м. Суми

3-я особа, яка не заявляє самостійнихвимог на предмет спору на стороні відповідача - Роменська дистанція колії Південної залізниці, м. Ромни

про стягнення 162920,54 грн.

встановила:

В квітні 2007 р. позивач –ВАТ „Роменський „Агрохім”, м. Суми звернувся до господарського суду з позовом про стягнення 149982 грн. основного боргу, 3% річних в сумі 1872 грн., інфляційних збитків в сумі 5597 грн. 31 коп., проценти за користування чужими грошовими коштами в сумі 5468 грн. 47 коп. та судових витрат, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідач неналежним чином виконав взяті на себе зобов'язання щодо оплати за одержане майно в рамках укладених між сторонами договорів, а саме № 1321 від 19.10.2006 р., посвідченого державним нотаріусом Роменського районного нотаріального округу Сумської області та договору від 19.10.2006 р., укладеного в простій письмовій формі.

Ухвалою Господарського суду Сумської області  від 21.06.2007 року по справі № 3/212-07 на підставі ст. п. 4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі припинено в зв'язку з відмовою позивача від позову. Підставою відмови позивача від позову була та обставина, що рішенням господарського суду Сумської області від 17.05.2007 р. по справі № 14/284-07, яке вступило в законну силу, договори купівлі продажу від 19.10.2006 р., які є підставою для стягнення коштів по даній справі, були розірвані.

У вересні 2007 році позивач  подав заяву про перегляд ухвали господарського суду Сумської області від 21.06.2007 по даній справі за нововиявленими обставинами, в який просив суд скасувати зазначену ухвалу і поновити провадження, посилаючись на те, що постановою Харківського апеляційного господарського суду було скасоване рішення господарського суду Сумської області  від 17.05.2007 року по справі № 14/284-07, яке стало підставою винесення ухвали від 21.06.2007 р. про припинення провадження у справі № 3/212-07.

Рішенням господарського суду Сумської області від 12.11.2007 р. по справі № 3/212-07 (суддя  - Соп*яненко О.Ю.)  заяву  про перегляд ухвали господарського суду Сумської області від 21.06.2007 р. по справі № 3/212-07 за нововиявленими обставинами задоволено та скасовано ухвалу від 21.06.07 р. Позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача 68592 грн.00 коп. основного боргу, 862 грн. 57 коп. 3% річних, 2606 грн. 42 коп. інфляційних збитків, 733 грн. 92 коп. витрат по сплаті держмита,118 грн. на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В частині стягнення 88340 грн. 85 коп. провадження у справі припинено, в іншій частині позовних вимог –відмовлено .

Рішення господарського суду мотивоване тим, що позивачу не було відомо і не могло бути відомо про скасування рішення господарського суду від 17.05.2007 р. по справі № 14/284-07 постановою ХАГС від 10.07.2007 р. та винесена ухвала від   21.06.07 р. підлягає перегляду за нововиявленими обставинами, а позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, так як відповідач в порушення умов договору від 19.10.06 р. не сплатив на користь позивача заборгованість в розмірі 68592 грн., а інфляційні та річні підлягають стягненню з відповідача на користь позивача на підставі ст. 625 ЦК України.

Відповідач з рішенням господарського суду  Сумської області від 12.11.2007 р. по справі № 3/212-07 не погоджується, подав апеляційну скаргу, в який просить скаргу задовольнити та скасувати прийняте по справі рішення, оскільки  воно прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

У апеляційній скарзі відповідач зазначив, що господарський суд при винесенні рішення безпідставно не взяв до уваги той факт, що майно (колії), яке позивач передав відповідачу в рамках договору від 19.10.06 р., йому не належали. Відповідач вважає, що колії належать іншій особі і позивач не представив жодного доказу права власності на спірні колії. Відповідач вважає, що відповідно до ст. 594 ЦК України він має право притримувати виконання свого зобов'язання щодо оплати за спірне майно до повного виконання зобов'язання позивачем.

Відповідач вважає, що розгляд справи  за відсутності представників відповідача та третьої особи, яких суд не повідомив належним чином про час та місце розгляду справи, є підставою для скасування рішення згідно ч. 2 ст.104 ГПК України

Третя особа в судове засідання двічі не з'явилась, хоча належним чином була повідомлена про час та місце розгляду апеляційної скарги, а саме, ухвалою про прийняття апеляційної скарги до провадження від 06.12.2007 р. та ухвалою про відкладення розгляду справи від 14.01.2008 р.

Позивач з обставинами викладеними в апеляційної скарзі не погоджується,   подав відзив на апеляційну скаргу, в якому вважає рішення господарського суду законним, обґрунтованим, та таким, що прийняте з додержанням матеріальних та процесуальних норм права, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає, що відповідач не виконав зобов'язань по договору, вимоги ст. 594 ЦК України не надавали права відповідачу притримувати оплату за одержане майно, тобто дана стаття на думку позивача, передбачає притримання речі, а не виникнення права відповідача не виконувати умови договорів, які уклав відповідач і зобов'язаний виконувати.

Позивач також не погоджується з твердженням відповідача про те, що продані позивачем 650 м. залізничних колій згідно з договором від 19.10.2006 р., укладеним в простій письмовій формі, є власністю третьої особи. При цьому, право власності на спірне майно, на думку позивача, не стосується предмету спору по даній справі. Разом з тим, позивач зазначає, що його право власності на це майно підтверджується тим, що в ході здійснення ліквідаційної процедури, відповідно до вимог ст. 26 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», була сформована ліквідаційна маса банкрута (підприємства позивача) до якої і ввійшло дане майно, і саме воно було предметом договору від 19.10.2006 р., що в свою чергу підтверджується результатами інвентаризації, проведеної в межах ліквідаційної процедури, а також  відсутністю відповідного рішення господарського суду Сумської області про зобов'язання ліквідатора виключити ж/д колії з ліквідаційної маси.

Судова колегія, перевіривши матеріали  справи, вислухавши представника позивача та відповідача  встановила:

Між позивачем та відповідачем був укладений договір купівлі-продажу у простій письмовій формі від 19.10.2006 р., та договір № 1321 від 19.10.06 р. посвідчений державним нотаріусом Роменського нотаріального округу Сумської області, відповідно до яких відповідачем було придбано майно позивача на суму 299982 грн. (231390 грн. за договором № 1321 та 68592 грн. за договором укладеним у простій формі).

Пунктом 4 договору купівлі-продажу у простій письмовій формі від 19.10.2006 р.  передбачено, що покупець зобов'язаний перерахувати протягом 12 днів, з моменту підписання договору на розрахунковій рахунок продавця або заплатити в касу продавця грошові кошті у розмірі 68592,00 грн., тобто до 01.11.2006 р.    

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

       Суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що позивач, як продавець згідно з умовами договору, свої зобов'язання виконав в повному обсязі та передав у власність відповідача певне майно на загальну суму  299982 грн., (в т.ч. майно на суму 68592 грн. відповідно до умов договору від 19.10.06 р., укладеного в простій формі, що підтверджується актом приймання-передачі майна від 19.10.06 р.), але відповідач свої зобов'язання перед позивачем виконав частково, сплативши позивачу заборгованість лише за договором № 1321 від 19.10.06 р. посвідченим державним нотаріусом Роменського нотаріального округу Сумської області, а за договором купівлі-продажу у простій письмовій формі від 19.10.2006 р. відповідач  в порушення умов договору оплату не здійснив.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України встановлено, якщо у  зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться .

Як свідчать матеріали справи, станом на 12.11.2007 р. заборгованість відповідача складає 68592 грн.

Суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги щодо стягнення з відповідача  заборгованості в сумі 68592 грн.

Згідно зі ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, повинен на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків.

Суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок, щодо стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних в сумі 862 грн. 57 коп. та 2606 грн.42 коп. збитків від інфляції .

Згідно ч. 2 ст. 536 ЦК України розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

        В зв'язку з чим, суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні позову в частині стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами в сумі 2518 грн. 70 коп., оскільки умовами договору купівлі-продажу у простій письмовій формі від 19.10.2006 р., укладеного сторонами у справі, не передбачено нарахування таких процентів, розмір процентів також не встановлений діючим законодавством.

      Судова колегія вважає необґрунтованим посилання відповідача на те, що неповна оплата відповідачем майна за договором відбулася внаслідок притримання ним оплати, згідно ст. 594 ЦК України, в зв'язку з тим, що спірне майно на час продажу не належало позивачу на праві власності.

     Відповідно до вимог ст. 594 ЦК України, кредитор, який правомірно володіє річчю, що підлягає передачі боржникові або особі, вказаній боржником, у разі невиконання ним у строк зобов'язання щодо оплати цієї речі або відшкодування кредиторові пов'язаних з нею витрат та інших збитків має право притримати її у себе до виконання боржником зобов'язання. Притриманням речі можуть забезпечуватись інші вимоги кредитора, якщо інше не встановлено договором або законом. Кредитор має право притримати річ у себе також у разі, якщо права на неї, які виникли після передачі речі у володіння кредитора, набула третя особа.

Отже, право притримання речі виникає у кредитора та об'єктом права притримання можуть бути лише речі (ст. 179 ЦК України), а не грошові кошти, як зазначає відповідач. Відповідач не є кредитором і не зобовязаний передавати позивачу які - небудь речі,  в зв'язку з чим, відповідач, безпідставно вважаючи себе кредитором, необгрунтовано ухиляється від сплати одержаного майна.

      Судова колегія вважає, що посилання відповідача на те, що 650 м. залізничної колії на час продажу не належали позивачу на праві власності та є власністю залізниці не підтверджуються матеріалами справи.

    Як свідчать матеріали справи, укладений договір купівлі-продажу у простій письмовій формі від 19.10.2006 р., по якому відповідачем було придбано майно позивача на суму  68592 грн., в установленому законом порядку не визнаний недійсним.

    Відповідно до п. 2 ст. 328 ЦК України  право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлено судом.

      Позивач стверджує, що в ході здійснення ліквідаційної процедури, на підставі ст. 26 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», була сформована ліквідаційна маса банкрута (підприємства позивача) до якої і ввійшло дане майно та рішення господарського суду Сумської області про зобов'язання ліквідатора виключити залізничні колії з ліквідаційної маси не приймалось.

       Відповідач не надав доказів, підтверджуючих неправомірність укладання договору купівлі продажу, порушення органами внутрішніх справ кримінальної справи № 3506169 відносно відчуження колій не є таким доказом, оскільки  відсутній вирок суду.  

    Посилання відповідача на те, що господарський суд виніс оскаржуване рішення за відсутності представника відповідача, не повідомленого належним чином про час та місце розгляду справи, оскільки як свідчать матеріали справи, зокрема подане відповідачем клопотання від 29.10.06 р., останній був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, та мав можливість реалізувати свої процесуальні права, однак даною можливістю з невідомих причин не скористався.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, що відповідачем не виконано.

Таким чином, рішення господарського суду  відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи відповідача не можуть бути підставою для його скасування, керуючись ст.ст. 526, 530, 625 ЦК України, 193 ГК України,  ст.ст. 101-105 ГПК України

постановила:

Рішення господарського суду   Сумської області від 12.11.2007 р. по справі № 3/212-07  залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

         Головуючий суддя                                                                    Могилєвкін Ю.О.  

                                 Судді                                                                    Пушай В.І.  

                                                                                                               Плужник О.В.  

Повний текст постанови підписаний  09.02.2008 р.