Рішення

від 02.03.2011 по справі 7/88пд

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

7/88пд

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

02.03.11 р.                                                                                    Справа № 7/88пд                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Е.В. Сгара                                           

При помічнику судді В.Ю. Косицькій

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

За позовом: Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради „Донецьміськтепломережа” м.Донецьк

До відповідача: Відкритого акціонерного товариства „Донецькобленерго” м.Горлівка

Предмет спору: зобов'язання відповідача укласти договір на передачу електричної енергії місцевими (локальними) електромережами між постачальником електричної енергії за нерегульованим тарифом та електропередавальною організацією у редакції позивача.

За участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Калитвянська С.О. - дов.

СУТЬ СПОРУ:                         

Комунальне комерційне підприємство Донецької міської ради „Донецьміськтепломережа” м. Донецьк звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до Відкритого акціонерного товариства „Донецькобленерго” м.Горлівка про зобов'язання відповідача укласти договір на передачу електричної енергії місцевими (локальними) електромережами між постачальником електричної енергії за нерегульованим тарифом та електропередавальною організацією у редакції позивача.  

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається договір №6021/03 від 15.02.2010р.; листи №906 від 10.12.2009р., №404 від 05.02.2010р.; поштову квитанцію № 1414 від 08.02.2010р.; повідомлення про вручення поштового відправлення від 08.02.2010р.; проект договору на передачу електричної енергію місцевими (локальними) електромережами між постачальником електричної енергії за нерегульованим тарифом та електропередавальною організацією №___ від „__” лютого 2010р. з додатком (перелік об'єктів); ліцензії №147992 від 06.08.2009р., №469940 від 06.08.2009р.

У судових засіданнях позивач вимоги підтримав.

Відповідач проти позову заперечив, посилаючись на те, що позивач повинен був направити відповідачу не проект договору, а лише заявку на укладення відповідного договору; зазначив, що зі свого боку права позивача не порушував. Просить припинити провадження у справі, вважає, що предмет спору відсутній, оскільки позивач не дотримався порядку укладення спірного договору, права позивача відповідачем порушені не були. У судовому засіданні 02.03.2011р. відповідач заявив клопотання про відкладення розгляду справи, яке судом не задоволено з огляду на приписи ст. 77 ГПК України.

Процесуальний строк розгляду спору продовжувався в порядку ст.69 ГПК України.

За клопотанням відповідача, на підставі ч.1 ст.79 ГПК України, ухвалою суду від 30.09.2010р. провадження у справі було зупинено до розгляду пов'язаної справи №20/200пд. Після розгляду справи №20/200пд та набрання рішенням №20/200пд від 04.11.2010р. чинності, провадження у справі №7/88пд ухвалою суду від 21.02.2011р. було поновлено.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін суд ВСТАНОВИВ:

06.08.2009р. позивачем отримано ліцензії НКРЕ України №№147992,469940 на комбіноване виробництво теплової та електричної енергії й на постачання електричної енергії за нерегульованим тарифом. Строк дії ліцензій встановлено до 05.08.2014р.

Згідно листа Ради оптового ринку електричної енергії України №906 від 10.12.2009р., позивач по справі є членом оптового ринку електричної енергії України.

15.02.2010р. між позивачем та ДП „Енергоринок” укладено договір №6021/03, згідно умов якого ДП „Енергоринок” зобов'язується продавати, а позивач по справі купувати електричну енергію. ДП „Енергоринок” продає електричну енергію позивачу по справі для подальшого її продажу споживачам за умови, у тому числі, укладення позивачем договору з відповідною електропередавальною організацією, на території здійснення ліцензованої діяльності якої знаходяться споживачі постачальника на передачу електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами.

У зв'язку з наведеним, у позивача по справі виникла необхідність укладення відповідного договору із відповідачем.

08.02.2010р. позивач направив відповідачу разом із супровідним листом №404 від 05.02.2010р. пропозицію укласти договір на передачу електричної енергію місцевими (локальними) електромережами між постачальником електричної енергії за нерегульованим тарифом та електропередавальною організацією №___ від „__” лютого 2010р. та проект даного договору (далі по тексту Договір). В підтвердження факту такого направлення у справі міститься поштова квитанція №1414 від 08.02.2010р. та повідомлення про вручення поштового відправлення від 08.02.2010р.

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень представників сторін, проект договору повернутий позивачу по справі не був.

У зв'язку з наведеним, позивач звернувся до суду та просить зобов'язати відповідача укласти договір на передачу електричної енергії місцевими (локальними) електромережами між постачальником електричної енергії за нерегульованим тарифом та електропередавальною організацією у редакції позивача.

Розглядаючи зазначену вимогу, суд виходить з наступного.

Частинами 1 та 6 ст.179 Господарського кодексу України (в редакції, що діяла у спірний період) передбачено, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. Суб'єкти господарювання, які забезпечують споживачів, зазначених у частині першій цієї статті, електроенергією, зв'язком, послугами залізничного та інших видів транспорту, а у випадках, передбачених законом, також інші суб'єкти зобов'язані укладати договори з усіма споживачами їхньої продукції (послуг). Законодавством можуть бути передбачені обов'язкові умови таких договорів.

Загальний порядок укладання господарських договорів передбачено приписами статті 181 Господарського кодексу України, зокрема частинами 1-6 цієї статті передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору. За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором. Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони. У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо).

У позовній заяві позивачем не зазначено які саме розбіжності (спірні пункти договору) виникли між сторонами під час укладання Договору, а заявлено лише вимогу щодо зобов'язання відповідача укласти договір на передачу електричної енергії місцевими (локальними) електромережами між постачальником електричної енергії за нерегульованим тарифом та електропередавальною організацією у редакції позивача. При цьому, з матеріалів справ вбачається, що не всі пункти Договору є спірними, проте, які саме пункти Договору позивач просить розглянути суд у позові не визначено.

Крім того, сторонами не надано суду й доказів вживання заходів для врегулювання таких виниклих розбіжностей, як це передбачено вищенаведеними приписами.

Також, суд звертає увагу сторін на той факт, що позовна заява про зобов'язання врегулювання виниклих розбіжностей в судовому порядку повинна бути подана позивачем лише у 20-ти денний термін з моменту отримання від іншої сторони таких розбіжностей.

Як вбачається з матеріалів справи, проект Договору направлено відповідачу 08.02.2010р., доказів отримання від відповідача протоколу розбіжностей та/або інших документів в підтвердження факту наявності будь-яких розбіжностей щодо спірного Договору позивачем суду не надано, тоді як позов до суду подано 29.03.2010р.

Отже, позивач не надав правових обґрунтувань своїх вимог із посиланням на норми діючого законодавства, не довів те, що відповідач відмовився укладати даний Договір, а також той факт, що звернення до суду із позовом здійснено у передбаченому чинним законодавством порядку (після отримання протоколу розбіжностей) та строк (20 днів з моменту отримання протоколу розбіжностей).

Статтею 627 Цивільного кодексів України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів; підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Господарський суд звертає увагу сторін на те, що предметом даного позову є спонукання відповідача укласти договір на передачу електричної енергії місцевими (локальними) електромережами між постачальником електричної енергії за нерегульованим тарифом та електропередавальною організацією у редакції позивача, втім матеріалами справи підтверджується, що відповідач не погодився тільки з його окремими пунктами, що залишилися неврегульованими сторонами і не передавалися до суду у строк, передбачений п. 5 ст.181 Господарського кодексу України.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що, як зазначається в частині 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.  

З урахуванням вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Судові витрати покладаються на позивача відповідно до ст. 49 Господарського процесуального Кодексу України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до ст. 85 Господарського процесуального Кодексу України.

На підставі приписів Конституції України, ст.ст. 15, 16, 627 Цивільного кодексу України, ст.ст. 20, 67, 179, 181 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 34, 43, 49, 69, 79, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України,  господарський суд

В И Р I Ш И В :

У задоволенні позовних вимог Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради „Донецьміськтепломережа” м.Донецьк до Відкритого акціонерного товариства „Донецькобленерго” м.Горлівка про зобов'язання відповідача укласти договір на передачу електричної енергії місцевими (локальними) електромережами між постачальником електричної енергії за нерегульованим тарифом та електропередавальною організацією у редакції позивача відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в передбаченому діючим законодавством порядку.

Повний текст рішення підписаний 04.03.2011р.

Суддя                                                               Сгара Е.В.