Постанова

від 09.02.2011 по справі 34/483

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 09.02.2011                                                                                           № 34/483

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Іваненко  Ю.Г.

 суддів:             

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача -

 від відповідача -

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Закрите акціонерне товариство "Народна фінансово-страхова компанія "Добробут"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 22.11.2010

 у справі № 34/483 ( .....)

 за позовом                               Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Уніка"

 до                                                   Закрите акціонерне товариство "Народна фінансово-страхова компанія "Добробут"

 третя особа позивача             

 третя особа відповідача           ОСОБА_1

 про                                                   стягнення 20190,22 грн.

ВСТАНОВИВ:

             Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.11.2010 року позовні вимоги задоволено, присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 19 680,22 грн. заборгованості, 196,80 грн. державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

           Не погодившись з рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 22.11.10р. у справі №34/483 та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

           Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.01.2011 року апеляційну скаргу відповідача було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 09.02.2011 року.

           У судовому засіданні 09.02.2011 року представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, просив суд Рішення Господарського суду міста Києва від 22.11.2010 року у справі №34/483 скасувати та прийняти нове рішення про відмову в позові.

           Представник позивача у судовому засіданні 09.02.2011 року заперечував проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржуване Рішення місцевого господарського суду як таке, що прийняте з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

           Представник третьої особи у судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, як свідчать матеріали справи, про час та місце розгляду справи  відповідач  був повідомлений належним чином.

           Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Інформаційний лист  Вищого господарського суду  від 13.08.2008 р. № 01-8/482 із змінами станом  на 29.06.2010 року „Про деякі питання  застосування норм Господарського процесуального кодексу України”).

           Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, судова колегія вважає можливим розглянути справу у відсутності  представника третьої особи, за наявними у справі доказами.

           Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

           Відповідно довідки Управління ДАІ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві та постанови Оболонського районного суду м. Києва від 03.08.2010 року у адміністративній справі № 3-8082/2010, 08.07.2010 о 22 год. 40 хв. у м. Києві по проспекту Героїв Сталінграду – вул. Тимошенка була скоєна ДТП, а саме зіткнення автомобіля “КІА”із автомобілем “Шевроле”, яким керувала ОСОБА_1.

           ДТП сталася в результаті порушення ОСОБА_2 вимог пункту 13.1 Правил дорожнього руху України, що підтверджується вказаними довідкою Управління ДАІ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві та постановою Оболонського районного суду м. Києва від 03.08.2010 у адміністративній справі № 3-8082/2010. Вказаною постановою ОСОБА_1 визнано винною у вчинені правопорушення передбаченого статтею 124 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу.

            У результаті вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль “КІА”.

            Відповідно до звіту № 7355 про незалежну оцінку з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, який було складено 20.07.2010 СПД ОСОБА_3 (далі –Звіт автотоварознавчого дослідження) вартість відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складових автомобіля “КІА”, пошкодженого в результаті ДТП, складає 22 156,19 грн.

           Пошкоджений автомобіль було відремонтовано на станції техобслуговування ПАТ “УАК” філія “Універсал-Авто”. Вартість відновлювального ремонту автомобіля “КІА” становить 20 690,22 грн., що підтверджується рахунком-фактурою № СЧ-0010265 від 17.07.2010 року виставленим ПАТ “УАК”філія “Універсал-Авто”.

           Автомобіль “КІА” був застрахований на підставі Договору добровільного страхування, укладеного між ОСОБА_4 (власник автомобіля “КІА”) та СК “Уніка”.

           На підставі вказаного Договору добровільного страхування та Страхового акта № 00048028, затвердженого в.о. начальника департаменту врегулювання збитків позивача 04.08.2010, СК “Уніка” виплатила страхове відшкодування на користь страхувальника у сумі 20 190,22 грн. (20 690,22 грн. –500 грн. франшиза).

          Сума страхового відшкодування перерахована на розрахунковий рахунок ПАТ “УАК” філія “Універсал-Авто”(станція техобслуговування де було відремонтовано автомобіль) в КФ АТ “Брокбізнесбанк”, що підтверджується платіжним дорученням № 020346 від 09.08.2010 року.

              Згідно із ст. 27 Закону України “Про страхування” та ст. 993 Цивільного кодексу України, до позивача перейшло в межах суми 20 190,22 грн. право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

  Відповідно Звіту автотоварознавчого дослідження загальна вартість відновлювального ремонту автомобіля “КІА” складає 22 156,19 грн., проте, згідно платіжного доручення № 020346 від 09.08.2010 реальна вартість цих робіт склала 20 690,22 грн.

 Таким чином, реальні збитки власника автомобіля “КІА” склали суму 20 690,22 грн.

           17.09.2010 року позивачем було подано до відповідача заяву (претензію) № 1405 про виплату страхового відшкодування згідно з Полісом № ВС/8660930 в сумі 20 190,22 грн. Крім того, до вказаної заяви були додані документи визначені у статті 35 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”.

            У матеріалах справи містяться докази про отримання СК “Добробут”20.09.2010 року вказаної заяви (претензії) разом з додатками (відбиток штампу із вхідним № 2560 на перший сторінці заяви (претензії).

          Враховуючи зазначене СК “Добробут” повинна виплатити позивачу страх ове відшкодування у сумі 19 680,22 грн.

           Господарський суд міста Києва позовні вимоги задовольнив повністю, посилаючись на обґрунтованість та доведеність останніх.

           Відповідач, не погоджуючись із рішенням місцевого господарського суду, звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив Рішення Господарського суду міста Києва від 22.11.2010 року у справі №34/483 скасувати та відмовити в позові повністю, мотивуючи це тим, що Господарський суд міста Києва порушив процесуальні права відповідача. Київський апеляційний господарський суд не бере до уваги дане твердження відповідача, оскільки представник Приватного акціонерного товариства „Народна фінансово-страхова компанія „Добробут” в судове засідання Господарського суду міста Києва не з’явився, хоча був належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, клопотання про відкладення розгляду справи не подавав.

            Окрім того, відповідач посилався у своїй апеляційній скарзі на те, що він сплатив страхове відшкодування у сумі 18 163,22 грн., тим самим виконавши зобов’язання. Проте платіжне доручення № 6028 про сплату відшкодування у сумі 18 163,22 грн. відповідач подав 04.01.2011 року разом з апеляційною скаргою, таким чином Господарський суд міста Києва був позбавлений можливості дослідити даний доказ. Окрім цього, Київський апеляційний господарський суд не погоджується з висновком відповідача, стосовно виконання ним зобов’язання, тому що Господарський суд міста Києва стягнув з Закритого акціонерного товариства “Народна фінансово-страхова компанія “Добробут” 19 680 грн. 22 коп. заборгованості з відшкодування збитків, 196 грн. 80 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

            Апеляційний суд не погоджується з доводами відповідача, викладеними в апеляційній скарзі, з наступних підстав.

            Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

           Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

           Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципу вини.

           Вина особи, яка керувала автомобілем “Шевроле”, який перебуває у її володінні, встановлена у судовому порядку.

           Згідно з статтею 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

           Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

           Згідно з пунктами 35.1, 35.2 статті 35 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику (або якщо страховик невідомий - МТСБУ) відповідну заяву. До заяви додаються довідки про дорожньо-транспортну пригоду, довідки відповідних закладів охорони здоров'я щодо тимчасової втрати працездатності або довідки спеціалізованих установ про встановлення стійкої втрати працездатності (інвалідності) у разі її виникнення, інші документи, які мають відношення до даної дорожньо-транспортної пригоди, завірені у встановленому порядку.

           Згідно з пунктом 37.1 статті 37 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів.

          Статтею 29 вказаного Закону передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

          В процесі судового розгляду було встановлено неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань в частині повної та своєчасної оплати вартості ремонтних робіт.

          Належних та допустимих доказів на підтвердження повної сплати боргу відповідач суду не надав.

          В ст. ст. 32, 34 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а

також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

           Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів на спростування обставин, викладених у позові, тоді як згідно з ч. І ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

           Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.

           Зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що Рішення Господарського суду міста Києва від 22.11.2010 року у справі №34/483 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає.

            У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита за її подання і розгляд покладаються на відповідача (апелянта).

            Керуючись ст. ст. 32-34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

               1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства „Народна фінансово-страхова компанія „Добробут” залишити без задоволення, а Рішення Господарського суду міста Києва від 22.11.2010 року у справі №34/483  - без змін.

        2.  Матеріали справи №34/483  повернути до Господарського суду міста Києва.

        3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому законом порядку та строки.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді                                                                                          

 14.02.11 (відправлено)