Постанова

від 02.03.2011 по справі 1/46-1928

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

1/46-1928

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

02.03.11                                                                                           Справа  № 1/46-1928

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії суддів: Желік М.Б. /головуючий/, Кузь В.Л., Юркевич М.В., розглянувши апеляційні скарги Тернопільської районної державної адміністрації

та Тернопільського міжрайонного природоохоронного прокурора Тернопільської області

на рішення Господарського суду Тернопільської області

від 12.01.2011р. у справі № 1/46-1928

за позовом Тернопільського міжрайонного природоохоронного прокурора Тернопільської області в інтересах Держави в особі Тернопільської районної державної адміністрації

до відповідача Приватного підприємства «Агроспецгосп»(м. Тернопіль)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Головного управління Держкомзему у Тернопільській області

про стягнення шкоди в розмірі 1374,63 грн та зобов'язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку

за участю представників:

від Прокуратури: Рогожнікова Н.Б.;

від Позивача: не з'явився;

від Відповідача: Равлів М.І.;

від Третьої особи: не з'явився

З правами та обов'язками, передбаченими ст. 22 ГПК України, представники Прокуратури та Відповідача ознайомлені.

Рішенням від 12.01.2011р. у справі №1/46-1928 Господарського суду Тернопільської області (суддя Чопко Ю.О.) відмовлено у задоволенні позову Тернопільського міжрайонного природоохоронного прокурора Тернопільської області в інтересах Держави в особі Тернопільської районної державної адміністрації до Приватного підприємства «Агроспецгосп»(м. Тернопіль) про стягнення шкоди в розмірі 1374,63 грн та зобов'язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку.

Не погоджуючись із зазначеним процесуальним документом, Тернопільською районною державною адміністрацією подано апеляційну скаргу, у якій Скаржник просить рішення Господарського суду Тернопільської області скасувати, з огляду на наступне:

- відсутність у фактичного володільця земельної ділянки одного із документів, визначених статтею 126 Земельного кодексу України, свідчить про самовільне зайняття земельної ділянки;

- відповідачем у справі було долучено лише відзив на позовну заяву, в якому він просить припинити провадження у справі за відсутності предмета спору, оскільки Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області визнано право власності на нерухоме майно площею 1828 м кв, яке знаходиться на спірній земельній ділянці площею 1,4 га, інше.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представників Прокуратури та Відповідача у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що підстави для скасування рішення Господарського суду Тернопільської області - відсутні, з огляду на наступне:

Відповідно до ч. 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі —підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ч.1 ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, юридичні особи мають право звертатись до господарського суду за захистом своїх оспорюваних або порушених прав.

Згідно з ст. 2 ГПК України господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Разом з цим, обґрунтовуючи подання позову в інтересах Держави, Тернопільський міжрайонний природоохоронний прокурор Тернопільської області послався на порушення Відповідачем у справі інтересів держави, оскільки земельна ділянка, яка перебуває у фактичному володінні Приватного підприємства «Агроспецгосп»перебуває у державній власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

При цьому, всупереч вищенаведеній нормі процесуального закону, Позивач у справі не довів права державної власності на земельну ділянку, стягнення шкоди за користування якої та зобов'язання звільнити яку є предметом спору у даній справі.

Разом з тим, відповідно до ч. 3 ст. 397 Цивільного кодексу України, фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду. Таким чином, вищенаведена норма встановлює презумпцію правомірного володіння.

В матеріалах справи (а.с. 25-25-26) наявне рішення Тернопільського міськрайонного суду в Тернопільській області від 22.10.2010 року у справі №2-9646/10, відповідно до якого за Відповідачем у даній справі визнано право власності на об'єкти нерухомого майна (будівлі і споруди тракторного двору), які розташовані на спірній земельній ділянці.

Окрім того, в мотивувальній частині вказаного рішення зазначено, що дане майно було придбане ТзОВ ВКФ «Декор»(з якого й було виділено ПП «Агроспецгосп») у співвласників майнових паїв м. Чистилів.

Відповідно до ч. 1 ст. 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Зазначені обставини та вимоги матеріального права підтверджують правомірність користування Відповідачем у справі спірною земельною ділянкою.

З огляду на наведене, Господарський суд Тернопільської області, приймаючи оскаржуване рішення повно та всебічно з'ясував усі обставини, які мають значення для справи при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, а тому воно є таким, що підлягає залишенню без змін.

На підставі наведеного та відповідно до вимог ст. ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд –

п о с т а н о в и в:

Рішення від 12.01.2011р. у справі №1/46-1928 Господарського суду Тернопільської області залишити без змін, апеляційну скаргу – без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали даної справи повернути в місцевий господарський суд.

Головуючий          суддя                                                            Желік М.Б.

                              суддя                                                            Кузь В.Л.

                              суддя                                                            Юркевич М.В.