Постанова

від 12.02.2008 по справі 40/259

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

40/259

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

27.02.2008 р.                                                                           справа № 40/259

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:

суддів  

за участю представників сторін:

від позивача:Анділахай В.С. за довір. № 4 від 12.02.2008року,

від відповідача:

третя особаКозяшева С.Д .- директор за наказом № 1-К від02.07.2001року, не з"явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргузакритого акціонерного товариства "НДКТІ спецобладнання" м.МаріупольДонецької області та приватного підприємства "Медея-Риелті" м. Маріуполь Донецької області

на рішення господарського суду

Донецької області

від08.01.2008 року

по справі№ 40/259

за позовомзакритого акціонерного товариства "НДКТІ спецобладнання" м. МаріупольДонецької області

до

третя особаприватного підприємства "Медея-Риелті" м. Маріуполь Донецької областікомунальне підприємство "Бюро технічної інвентаризації м. Маріуполя" м. Маріуполь Донецької області

простягнення 8 563,50 грн.

           Господарський суд Донецької області (суддя Підченко Ю.О.) рішенням             від 08.01.2008року частково задовольнив позовні вимоги закритого акціонерного товариства "НДКТІ спецобладнання" м. Маріуполь Донецької області                  (далі - ЗАТ "НДКТІ спецобладнання") до приватного підприємства "Медея-Риелті" м. Маріуполь Донецької області (далі - ПП "Медея-Риелті") про стягнення боргу      в сумі 3 300,00грн. та пені у сумі 6 600,00 грн. за прострочення виконання грошових зобов"язань відповідно до договорів оренди нежитлового приміщення  № 556/05 від 02.01.2005року, № 556/06 від 02.01.2006року та № 556/07                   від 02.01.2007року і додаткових угод до них, стягнув з відповідача на користь позивача борг в сумі 3 300,00 грн., витрати по сплаті державного мита                        в сумі 34,00грн., витрати по забезпеченню судового процесу в сумі 39,33грн.           та оплату послуг адвоката в сумі 233,33грн. В інший частині позовних вимог щодо стягнення пені в сумі 6 600,00 грн. відмовив в зв"язку з пропуском строку позовної давності.

          Не погодившись з прийнятим рішенням позивач звернувся до суду                   з апеляційною скаргою, в якій рішення суду по справі № 40/259 просить скасувати в частині відмови у стягненні пені в сумі 6 600,00 грн. та в частині неповного відшкодування судових витрат в сумі 971,00 грн.  (700 грн. –послуги адвоката,  102 грн. та 51 грн. - витрати по сплаті державного мита за подання позову і апеляційної скарги, 118,00 грн. витрати  на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, посилаючись  на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

          Зокрема, заявник посилається на те, що судом порушені вимоги статей  546 та 549 Цивільного кодексу України, які передбачають зобов"язання боржника сплатити пеню у разі порушення договірних зобов"язань.

          Заявник вважає, що судом першої інстанції порушена вимога ч. 3                    ст. 267 Цивільного кодексу України, яка передбачає, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

          Крім того, заявник посилається на те, що судом першої інстанції неправильно застосована ст. 49 Господарського процесуального кодексу України щодо розподілу судових витрат.

          З апеляційною скаргою на рішення суду по справі № 40/259 звернулось також ПП "Медея-Риелті" м. Маріуполь, в якій рішення господарського суду Донецької області від 08.01.2008року просить скасувати, посилаючись                     на порушення судом норм матеріального права, неповне з"ясування обставин, що мають значення для справи та недоведеність обставин, що мають значення             для справи, які господарський суд визнав встановленими.  

          Заявник посилається на те, що судом першої інстанції не досліджено,              що відповідач звільнив спірне приміщення позивача до закінчення строку дії договору оренди нежитлового приміщення № 556/07 від 02.01.2007року, а саме - 30.06.2007року, що підтверджується актом № 2 від 30.06.2007року, а тому вважає,        що стягнення з відповідача суми орендної плати за липень 2007року                           є безпідставним.

          ПП "Медея-Риелті" посилається на те, що суд першої інстанції не прийняв до уваги, що спірні договори оренди нежитлового приміщення підлягають  нотаріальному посвідченню та державній реєстрації на підставі ст. ст. 793,            794 Цивільного кодексу України.

          У судовому засіданні 27.02.2007року відповідач заявив клопотання              про залучення до матеріалів справи документів, а саме: копію листа - повідомлення від 18.01.2007року № 12, копію додаткової угоди   від 18.01.2007року до договору № 556/07 від 02.01.2007року, копію листа     від 20.07.2006року № 129, копію листа від 21.06.2004року № 143, копію додаткової угоди від 04.08.2004року до договору № 556 від 02.01.2004року,   копію акту прийому-передачі від 30.06.2007року, копію акту звірки розрахунків станом на 22.11.2007року, яке судом задоволено                      з врахуванням вимог ст. 101 Господарського процесуального кодексу України.     

          Представник третьої особи - КП "Бюро технічної інвентаризації                      м. Маріуполя"  м. Маріуполь у судове засідання не з"явився, клопоче про розгляд апеляційної скарги без його представника.

          Розглянувши матеріали справи, вислухавши доводи та заперечення представників сторін, судова колегія встановила наступне.

          ЗАТ "НДКТІ спецобладнання" м. Маріуполь звернулось до суду з позовом до ПП "Медея-Риелті" про стягнення боргу з орендної плати в сумі 3 300,00 грн.           за липень 2007року, пені у розмірі 5 263,50 грн. та судових витрат на послуги адвоката у сумі 700,00 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 106,00 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу                            в сумі 118,00 грн.

          Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами був укладений договір оренди нежитлового приміщення № 556/07 від 02.01.2007року, за яким                ЗАТ "НДКТІ спецобладнання" (Орендодавець) передає, а ПП "Медея-Риелті" (Орендар) приймає у строкове платне нежитлове приміщення загальною площею 60 кв.м., яке розташоване за адресою: м. Маріуполь, пр. Леніна, 35, другий поверх, кількість кімнат - 3 (т. 1, а.с. 19-21).

          Додатковою угодою № 1 від 18.01.2007року до договору № 556/07                   від 02.01.2007року сторони передбачили строк дії договору до 31.07.2007року,       та встановили розмір місячної орендної плати - 3 300,00 грн. (т. 1, а.с. 22).

          Відповідно до п. 5.3 Договору орендна плата сплачується не пізніше                 5 числа місяця наступного за звітним, в безготівковому порядку                                на розрахунковий рахунок позивача на підставі виставленого ним рахунку.  

          Позивач посилається на те, що відповідач не виконав свої зобов"язання         за договором оренди нежитлового приміщення № 556/07 від 02.01.2007року,            в зв"язку з чим виникла заборгованість по сплаті орендної плати                                за липень 2007рік в сумі 3 300,00 грн. На підставі цього позивачем виставлено рахунок № 60 від 20.07.2007року (т. 1, а.с. 24).

          Нормами статті 762 Цивільного кодексу України, передбачено, що                     за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

          Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог  -  відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

          Відповідач в апеляційній скарзі посилається на те, що звільнив спірне приміщення - 30.06.2007року, тобто до закінчення дії договору оренди нежитлового приміщення № 556/07 від 02.01.2007року, що підтверджується,            на його думку, актом № 2 від 30.06.2007року здачі-приймання орендованого об”єкту, тому вважає безпідставним нарахування позивачем суми орендної плати за липень 2007року.

          Зазначені посилання апеляційною інстанцією до уваги не приймаються, оскільки відповідно до додаткової угоди № 1 від 18.01.2007року строк дії договору оренди нежитлового приміщення № 556/07 від 02.01.2007року  встановлений до 31.07.2007року.

          Доказів внесення змін до договору щодо строку його дії відповідачем             не надано.

          Відповідно до ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

          На думку апеляційної інстанції акт здачі-приймання № 2 від 30.06.2007року не є належним та достатнім доказом дострокового звільнення орендованого приміщення з врахуванням того, що виправлення в даті його складання                    неоформлені належним чином, а також пояснень позивача щодо направлення цього акту орендарю в липні 2007року, що також підтверджується листами позивача       про необхідність звільнення орендованого приміщення № 98 від 20.07.2007року та         № 107 від 31.07.2007року, які мають відмітку про вручення та отримання яких відповідачем не спростовується.   

          Таким чином, відповідач відповідними доказами не довів, що звільнив спірне приміщення до закінчення строку дії спірного договору, а саме - 30.06.2007року.

          Апеляційна інстанція погоджується з висновком суду першої інстанції, яким надано належну правову оцінку правовідносинам, які склалися між сторонами та визнано факт порушення відповідачем умов договору оренди нежитлового приміщення № 556/07 від 02.01.2007року в частині заборгованості з внесення орендної плати у сумі 3 300,00 грн. за липень 2007року.

          Таким чином, рішення суду від 08.01.2007року в частині стягнення основного боргу в сумі 3 300,00 грн. є обгрунтованим.

          Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача пені, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.

          Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами були укладені договори оренди нежитлового приміщення № 556/05 від 02.01.2005року та № 556/06           від 02.01.2006року, за якими ЗАТ "НДКТІ спецобладнання" (Орендодавець) передає, а ПП "Медея-Риелті" (Орендар) приймає у строкове платне нежитлове приміщення загальною площею 60 кв.м., яке розташоване за адресою:                     м. Маріуполь, пр. Леніна, 35.

          Позивач у позові просив стягнути пеню у сумі 5 263,50 грн.                               за невиконання умов вищезазначених договорів та договору оренди нежитлового приміщення № 556/07 від 02.01.2007року.

          Заявою № 162 від 05.11.2007року позивач уточнив позовні вимоги, а саме щодо розміру пені та періоду її стягнення (т. 1, а.с. 149).

          Як вбачається з матеріалів справи, позивач наполягає на стягненні пені          за договором оренди нежитлового приміщення № 556/05 від 02.01.2005року              за період, що складає 421 день та за договором оренди нежитлового приміщення  № 556/06 від 02.01.2006року за період, що складає 744 днів і розрахованою відповідно до п. 8.1 Договорів у розмірі 0,3% з суми недоїмки за кожний день прострочення (т. 1, а.с. 85).

          Судом першої інстанції обґрунтовано відмовлено у задоволенні цих вимог        з посиланням на порушення позивачем ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, ст. 258 Цивільного кодексу України та Закону України                              "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань", які регулюють період нарахування пені, розмір та обчислення строку позовної давності.

          Зокрема, суд правомірно послався на Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань", яким встановлено граничний розмір пені за прострочення платежу - не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.  

          Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

          Відповідно до ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України до позовів                  про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується спеціальна позовна давність в один рік.

          Частиною 3 ст. 267 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою              до винесення ним рішення.

          Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (п. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України).

          Відповідач просив застосувати строк позовної давності по сплаті пені             за невиконання умов договорів оренди нежитлового приміщення, що було викладено у відзиві на позовну заяву ( т. 2, а.с. 4).  

          Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені, нарахованої за несвоєчасне виконання умов договорів оренди нежитлового приміщення № 556/05 від 02.01.2005року та № 556/06 від 02.01.2006року в зв"язку з пропуском строку позовної давності. Проте в частині відмови у стягненні пені за несвоєчасну оплату орендної плати за липень 2007року висновок суду є безпідставним, з наступних підстав.

          Позивач у позові посилається на те, що відповідач не сплатив орендну плату за липень 2007року в сумі 3 300,00 грн.

          Відповідно до п. 5.3 Договору № 556/07 від 02.01.2007року відповідач повинен внести орендну плату не пізніше 05.08.2007року.

          Таким чином, на день звернення до суду строк позовної давності, встановлений ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України не закінчився і пеня підлягає стягненню за період з 06.08.2007року по 08.01.2008року. Розмір пені        за цей період, розрахований відповідно до Закону України "Про відповідальність               за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та складає 226,74 грн.

          Доводи відповідача щодо відсутності заборгованості за договором оренди, укладеним на 2007рік через надлишкову сплату орендної плати, оскільки, на його думку, він фактично користувався орендованим приміщенням                         площею53,49 кв.м., а не 60 кв.м., як зазначено у договорі, апеляційна інстанція вважає безпідставними, з врахуванням наступного.

          В договорі оренди нежитлового приміщення № 556/07 від 02.01.2007року сторони визначили предмет оренди - нежитлове приміщення площею 60 кв. м., яке розташоване за адресою: м. Маріуполь, пр. Леніна, 35. Предмет оренди є суттєвою умовою договору оренди.

          Відповідно до акту здачі-приймання № 1 від 02.01.2007року передано               в оренду нежитлове  приміщення площею 60 кв. м., яке розташоване за адресою:  м. Маріуполь, пр. Леніна, 35 (т. 1 а.с. 23).

          Доказів внесення змін до договору оренди нежитлового приміщення              № 556/07 від 02.01.2007року відповідачем не надано. За таких умов відсутні підстави вважати, що відповідачу було передано в оренду приміщення іншої площі, ніж зазначено в договорі та акті.

          Апеляційна інстанція також не враховує доводи відповідача щодо нікчемності договорів оренди через відсутність їх нотаріального посвідчення             з врахуванням наступного.

          Спірні договори оренди були укладені на строк, що не перевищує один рік, а відповідно до ст. 793 Цивільного кодексу України, яка визначає форму договору найму будівлі або іншої капітальної споруди, договір строком на один рік  і більше, а в редакції Закону України від 20.12.2006року № 501-V - на три роки і більше, підлягає нотаріальному посвідченню.

          Доводи апеляційної скарги позивача щодо безпідставного застосування судом строку позовної давності до вимог про стягнення пені через відсутність заяви сторони про застосування строку позовної давності спростовується матеріалами справи. Таку заяву відповідача містить відзив на позовну заяву              (т. 2, а.с. 4).  

          Судом обґрунтовано задоволені вимоги щодо стягнення з відповідача судових витрат та витрати на послуги адвоката пропорційно задоволеним вимогам.

          Оскільки витрати по сплаті державного мита, витрати                                    на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, витрати на послуги адвоката на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, то апеляційною інстанцією цей розмір відповідно змінено.

          На підставі викладеного, апеляційна скарга ЗАТ „НДКТІ спецобладнання” підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду Донецької області від 08.01.2008року - частковому скасуванню щодо відмови у стягненні пені за договором оренди нежитлового приміщення № 556/07                                від 02.01.2007року. Апеляційна скарга ПП „Медея-Риелті” м. Маріуполь підлягає залишенню без задоволення.

          Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, - Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

          Апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства                                 "НДКТІ спецобладнання" м. Маріуполь Донецької області задовольнити частково.

          Рішення господарського суду Донецької області від 08.01.2008року                  по справі № 40/259 скасувати частково.

          Пункти 2-3 резолютивної частини рішення господарського суду Донецької області від 08.01.2008року викласти у наступній редакції:

          "2. Стягнути з приватного підприємства "Медея-Риелті"                               (87557, м. Маріуполь, Донецької області, вул. Олімпійська, 181, кв. 81,                                   р/р 26003215060343, 26005215060341 в Донецькій обласній філії АКБ "УСБ"                   м. Донецька, код ОКПО 31492099, МФО 334011) на користь закритого акціонерного товариства "НДКТІ спецобладнання" (87515, м. Маріуполь, Донецької області, пр. Леніна, 35, р/р 26008301517289 в Грецькій філії                    ГВ Іллічівському ПІБ, код ОКПО 05811140, МФО 334442)                                         борг в сумі 3 300,00 грн., пеню в сумі 226,74 грн., витрати по сплаті державного мита за позовом у сумі 35,70 грн., витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги у сумі 17,85 грн., витрати по сплаті за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 41,30 грн. та витрати на послуги адвоката         у сумі 245 грн.

          3. У задоволенні вимог щодо стягненні пені в сумі 6 373,26 грн. відмовити".

          В іншій частині рішення господарського суду Донецької області                       від 08.01.2008року залишити без змін.

          Суду першої інстанції видати відповідний наказ.

          Апеляційну скаргу  приватного підприємства "Медея-Риелті" м. Маріуполь Донецької області залишити без задоволення.

Головуючий          

Судді:          

                                                                                                                                                              Надруковано: 6 прим.

                                                                                                                                                                 1. позивачу

                                                                                                                                                                 2. відповідачу

                                                                                                                                                                  3. 3-ій особі

                                                                                                                                                                 4 у справу

                                                                                                                                              5.  г/с Дон. обл.

                                                                                                                                                                 6. ДАГС