Постанова

від 01.03.2011 по справі 5/242-09

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУ Д УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2011 р. № 5/242-09

Вищий господарський с уд України у складі колегії с уддів :

головуючого Овечкіна В.Е.,

суддів Чернова Є.В., Цвігун В.Л. ,

за участю представників :

позивача - Корнієнко А.В.,

відповідача

третіх осіб - Джепа Г.В.,

- не з'явилися,

розглянувши у відкритому с удовому засіданні

касаційну скаргу

Сумської міської ра ди

на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 13.12.2010

у справі №5/242-09

за позовом Сумської міської ради

до

(треті особи АТВТ "Аграрник"

- КОРП "Дрібнооптовий", прива тний нотаріус Сумського місь кого

нотаріального округу ОСО БА_1)

про визнання права комунально ї власності на нежиле приміщ ення магазину,

витребування приміщення з незаконного володіння та ви знання

неправомірними дій відпов ідача

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського с уду Сумської області від 30.09.2010 ( суддя Соп'яненко О.Ю.), залишен им без змін постановою Харкі вського апеляційного господ арського суду від 13.12.2010 (судді: К амишева Л.М., Терещенко О.І., Чер леняк М.І.), в позові відмовлен о у зв'язку зі спливом позовно ї давності по вимозі про визн ання права комунальної власн ості на нежиле приміщення ма газину №222, розташованого по в ул.Кірова,140 в м.Суми, та необґру нтованістю решти позовних ви мог.

Сумська міська рада в подан ій касаційній скарзі просить рішення та постанову скасув ати, прийняти нове рішення пр о задоволення позову, посила ючись на порушення та неправ ильне застосування апеляцій ним судом норм матеріального права, а саме ст.ст.71,76 ЦК УРСР та ст.ст.261,319,392 ЦК України. Зокрема, скаржник не вважає пропущени м строк позовної давності, ос кільки про існування договор у №2/4 від 24.07.1998р. позивачу стало в ідомо з моменту отримання ли ста від КОРП "Дрібнооптовий" (з 29.07.2009 року). Крім того, відповіда ч протягом 12 років не використ овує спірне приміщення і не н есе витрат на його утримання . На думку заявника, доказом не визнання права власності поз ивача на спірне приміщення є реєстрація права власності на нього за товариством та ос порювання останнім в порядку адміністративного судочинс тва рішення Сумської міської ради від 29.04.2010 №3275-МР "Про надання дозволу на виготовлення тех нічної документації із земле устрою щодо складання докуме нтів, що посвідчують право по стійного користування земел ьною ділянкою КОРП "Дрібнооп товий" (ухвала Зарічного райо нного суду м.Суми від 23.07.2010 у спр аві №2-а-5457/2010).

Колегія суддів, перевіривш и фактичні обставини справи на предмет правильності їх ю ридичної оцінки судами попер едніх інстанцій, заслухавши пояснення присутніх у засіда нні представників сторін, ді йшла висновку, що касаційна с карга підлягає частковому за доволенню, а оскаржувані ріш ення та постанова - скасуван ню в частині позовних вимог п ро визнання за територіально ю громадою м.Суми права власн ості на нежиле приміщення ма газину №222 по вул.Кірова,140 в м.Су ми, з передачею справи на нови й розгляд в цій частині позов них вимог до господарського суду Сумської області з наст упних підстав.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції про ві дмову в позові, апеляційний г осподарський суд виходив з т ого, що:

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про визнання права власності на нерухоме майно з мотивів пропуску поз ивачем строку позовної давно сті, суд першої інстанції дій шов висновку, що про набуття А ТВТ “Аграрник”права власнос ті на спірне майно магазин № 222 позивачу було відомо ще у 1998 р оці, оскільки 23.09.1998 року Сумсько ю міською радою було прийнят е рішення "Про припинення та п ерехід права користування зе мельними ділянками підприєм ствам, установам, організаці ям та громадянам" (а.с.56-60 том 1, а.с .13-20 том 2), пунктом 2 якого виріше но визнати правонаступникам и земельних ділянок підприєм ства, установи і організації у зв' язку з переходом права власності на будівлі і спору ди згідно додатку №2. У додатку №2 до цього рішення “Список пі дприємств, установ, організа цій та громадян, до яких перех одить право користування зем ельними ділянками” зазначен о АТВТ “Аграрник”, до якого пе рейшло право користування зе мельними ділянками: Виробнич о-торгівельна база - вул. Скр ябіна, 7; приміщення магазину № 210 - вул. Пушкіна, 59; приміщення магазину № 219 - вул. Харківськ а, 18; приміщення автомагазину № 223 - вул. Труда, 26а. Підставою п ереходу права користування з емельними ділянками зазначе ний договір №2/4 від 24.06.1998р. “Про п ередачу у приватну власність цілісного майнового комплек су” від ВАТ “Вітамін”.

Позивач набув право власно сті на спірне майно на підста ві купівлі-продажу № 1 в комуна льну власність від 03.03.1998 року.

Відповідно до статті 317 Циві льного кодексу України власн икові належать права володін ня, користування та розпоряд ження своїм майном.

При цьому, під володінням ро зуміється фактичне утриманн я майна особою. Право користу вання передбачає отримання к орисних властивостей від май на. А право розпорядження виз начення юридичної долі майна .

Аналіз фактичних обставин справи дає підстави дійти ви сновку, що право володіння по зивача на спірне майно не пор ушено, оскільки після укладе ння договору купівлі-продажу №1 в комунальну власність від 03.03.1998 року, позивач фактично вс тупив у володіння майном та п ередав це майно у повне госпо дарське відання третій особі . При цьому, позивач не надав с уду доказів в підтвердження того, що відповідач здійснює дії на вилучення майна з воло діння позивача. Не доведено п озивачем також і порушення п рава користування майном, ос кільки спірне майно використ овується саме у господарські й діяльності третьої особи.

Що стосується права розпор ядження спірним майном, то ко легія суддів знаходить, що та ке право позивача може бути п орушено, оскільки позивач пі сля укладення купівлі-продаж у №1 в комунальну власність ві д 03.03.1998 року не здійснив реєстра ції в установленому законом порядку і спірне майно в тепе рішній час зареєстровано за відповідачем.

При цьому в матеріалах спра ви відсутні докази того, що по зивач звертався до уповноваж ених органів за реєстрацією права власності та йому відм овлено в такій реєстрації, до кази того, що відповідач оспо рює право власності позивача на спірне майно, здійснює зах оди по вилученню майна. В зв' язку з чим, апеляційна інстан ція вважає, що наявність реєс трації права власності на сп ірне майно за відповідачем є не достатньою підставою ств ерджувати про невизнання або оспорювання відповідачем пр ава власності позивача на сп ірне майно, як помилково стве рджує позивач. Оскільки у поз ивача є в наявності правовст ановлюючий документ на спірн е майно (договір купівлі-прод ажу), він як власник майна, має здійснити заходи по реєстра ції права власності в устано вленому порядку. При цьому, ма є право на судовий захист щод о відновлення свого права у р азі відмови йому у реєстраці ї за ним права власності на сп ірне майно. Тому позов про виз нання права власності є пере дчасним.

Суд першої інстанції, відмо вляючи в задоволенні позову в частині визнання права вла сності, обмежився виключно д ослідженням питання щодо про пуску позовної давності, не в казавши у мотивувальній част ині і вищезазначені обставин и, однак, по суті судом прийнят о правильне рішення.

Апеляційний суд також пого дився з висновками суду перш ої інстанції щодо інших вимо г позивача, зокрема, витребув ання майна з незаконного вол одіння відповідача та визнан ня неправомірними дій відпов ідача.

Зокрема, вимога позивача п ро витребування з незаконног о володіння ВАТ “Аграрник” с пірного майна задоволенню не підлягає, оскільки відповід но до ст.387 ЦК України власник м ає право витребувати своє ма йно від особи, яка незаконно, б ез відповідної правової підс тави заволоділа ним. Проте, сп ірним майном володіє не відп овідач, а третя особа, яка отри мала спірне майно від позива ча в повне господарське віда ння.

Розглядаючи вимогу позива ча про визнання неправомірни ми дій ВАТ “Аграрник” при укл аденні договору від 24.07.1998р. №2/1 пр о передачу у власність ціліс ного майнового комплексу в ч астині передачі нежитлового приміщення магазину №222 за ад ресою: м. Суми, вул. Кірова, 140, суд першої інстанції дійшов пра вомірного висновку, що заявл ена позовна вимога не відпов ідає способам захисту цивіль них прав та інтересів, передб аченим ст.16 ЦК України та ст.20 Г К України, а тому не може бути судом задоволена.

Колегія погоджується з вис новками судів в частині відм ови у задоволенні позовних в имог про витребування приміщ ення з незаконного володіння відповідача та про визнання неправомірними дій ВАТ “Агр арник” при укладенні договор у від 24.07.1998р. №2/1 в частині переда чі нежитлового приміщення ма газину №222 по вул.Кірова,140 в м.Су ми, з огляду на таке.

Відповідно до ст.387 ЦК Україн и власник має право витребув ати своє майно від особи, яка н езаконно, без відповідної пр авової підстави заволоділа н им. Проте, як встановлено суда ми та не спростовано позивач ем, спірним майном на даний ча с володіє та користується не відповідач, а третя особа (КОР П "Дрібнооптовий"), яка отримал а спірне майно від позивача в повне господарське відання.

Касаційна інстанція врахо вує, що встановлена судами об ставина недоведеності волод іння та користування відпові дача спірним приміщенням маг азину №222 також визнається зая вником, який в касаційній ска рзі зазначає, що відповідач п ротягом 12 років не використов ує спірне приміщення і не нес е витрат на його утримання.

Натомість позовна вимога п ро визнання неправомірними д ій ВАТ “Аграрник” при укладе нні договору від 24.07.1998р. №2/1 не ві дповідає способам захисту ци вільних прав, встановленим с т.16 ЦК України.

Однак, колегія не може погод итися з висновками суду в час тині позовних вимог про визн ання за територіальною грома дою м.Суми права власності на нежиле приміщення магазину №222 по вул.Кірова,140 в м.Суми з огл яду на наступне.

Відповідно до ст.11112 Господар ського процесуального кодек су України вказівки, що містя ться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими дл я суду першої інстанції під ч ас нового розгляду справи.

Постановою Вищого господа рського суду України від 27.04.2010, якою попередні судові акти у даній справі були скасовані у вказаній частині позовних вимог, а справу передано на но вий розгляд до суду першої ін станції в цій частині позову , доручено останньому при нов ому розгляді справи достемен но з'ясувати, чи внаслідо к укладення між ВАТ "Віта мін" та АТВТ "Аграрник" договор у про передачу у власність ці лісного майнового комплексу від 24.07.1998р. №2/4 в частині будівлі плодоовочесховища "Магазин №222" було порушено право власн ості позивача, як первісного набувача за договором купів лі-продажу від 03.03.1998р., право яко го виникло значно раніше (13.03.1998р .), ніж заставодержатель (відпо відач) звернув стягнення на з аставлене майно на підставі виконавчого напису нотаріус а від 11.07.1998р.

Проте, всупереч вимогам ст.1 1112 Господарського процесуаль ного кодексу України, апеляц ійний суд передчасно дійшов висновку про необґрунтовані сть вказаних позовних вимог з підстав державної реєстрац ії права власності на спірне майно за відповідачем, оскіл ьки, як правильно зазначено в рішенні суду від 30.09.2010, Цивільн им кодексом УРСР, чинним на мо мент укладення договорів від 03.03.1998р. №1 та від 24.07.1998р. №2/4, не було п ередбачено обов' язковість державної реєстрації догово ру купівлі-продажу нерухомог о майна (нежилого приміщення ), укладеного між юридичними о собами, тому достатнім є його укладення у встановленій за коном простій письмовій форм і. Адже, ст.227 ЦК УРСР вимагала о бов'язкової реєстрації лише щодо договору купівлі-продаж у житлового будинку, якщо хоч а б однією із сторін є громадя нин. Обов'язковість держ авної реєстрації договорів к упівлі-продажу будь-якого не рухомого майна була запровад жена Цивільним кодексом Укра їни (ч.3 ст.640 та ст.657), який набрав чинності з 01.01.2004 року, а тому не м ає зворотної дії в часі до спі рних правовідносин, пов'язан их з укладенням та виконання м договорів від 03.03.1998р. №1 та від 24.07.1998р. №2/4.

Крім того, висновок апеляці йного суду про недоведеність оспорювання чи невизнання в ідповідачем права власності позивача, набутого за догово ром від 03.03.1998р. №1, спростовуєтьс я також діями товариства щод о оспорювання в порядку адмі ністративного судочинства р ішення Сумської міської ради від 29.04.2010 №3275-МР "Про надання дозв олу на виготовлення технічно ї документації із землеустро ю щодо складання документів, що посвідчують право постій ного користування земельною ділянкою КОРП "Дрібнооптови й" (додана до скарги ухвала Зар ічного районного суду м.Суми від 23.07.2010 у справі №2-а-5457/2010).

Водночас, апеляційний госп одарський суд не врахував, що відповідно до ст.267 ЦК України правила про позовну давніст ь мають застосовуватися лише тоді, коли буде доведено існу вання самого суб'єктивного п рава. У випадках відсутності такого права або коли воно ні ким не порушено, в позові має б ути відмовлено не з причин пр опуску строку позовної давно сті, а в зв'язку з необґрунтова ністю самої вимоги.

При прийнятті постанови пр о відмову в задоволенні позо ву апеляційний господарськи й суд вимоги ст.267 ЦК України не врахував, об'єднавши взаємов иключні поняття правил засто сування позовної давності, я к за спливом строків позовно ї давності так і необґрунтов аністю самої вимоги.

Що стосується рішення суду першої інстанції від 30.09.2010, то п ри розгляді позовних вимог п ро визнання права комунально ї власності на нежиле приміщ ення магазину в основу цього рішення покладено висновок про пропуск позивачем триріч ного строку позовної давност і без наведення поважних при чин його пропуску, оскільки в прийнятому Сумською міською радою рішенні від 23.09.1998р. "Про пр ипинення та перехід права ко ристування земельними ділян ками підприємствам, установа м, організаціям та громадяна м" (а.с.56-60 том 1, а.с.13-20 том 2), а точніш е у додатку №2 до нього, містил ося посилання на договір №2/4 в ід 24.06.1998р. "Про передачу у приват ну власність цілісного майно вого комплексу" в якості підс тави переходу до ВАТ "Аграрни к" права користування земель ними ділянками. Саме за цим до говором відбулося відчуженн я на користь відповідача спі рної будівлі плодоовочесхов ища "Магазин №222" в складі ціліс ного майнового комплексу ВАТ "Вітамін", а тому, на думку суду , Сумській міській раді ще у ве ресні 1998 року (під час прийнятт я рішення від 23.09.1998р.) мало бути в ідомо про порушення її прав, я к власника спірного нерухомо го майна, шляхом укладення з в ідповідачем договору №2/4 від 2 4.06.1998р.

Разом з тим, такий висновок суду є помилковим та не відпо відає фактичними обставинам справи.

Згідно з ч.1 ст.261 ЦК України пе ребіг позовної давності почи нається від дня, коли особа д овідалася або могла дов ідатися про порушення свого права або про особу, яка його п орушила.

З матеріалів справи не вбач ається, судами не встановлен о та відповідачем не доведен о долучення договору №2/4 від 24.0 6.1998р. в якості невід'ємного дод атку до рішення Сумської міс ької ради від 23.09.1998р., а тому одне лише посилання на цей догові р в даному рішенні за умов від сутності доказів обізнаност і органу місцевого самовряду вання зі змістом договору жо дним чином не може свідчити п ро сплив позовної давності у вересні 2001 року. При цьому, не с лід ототожнювати ймовірну об ізнаність певних посадових о сіб Управління земельних від носин, як виконавчого органу Сумської міської ради, з обіз наністю Сумської міської рад и, як представницького орган у місцевого самоврядування, який, приймаючи рішення, прац ює сесійно в пленарному режи мі.

Більше того, як правильно за значає заявник, рішення Сумс ької міської ради від 23.09.1998р. "Пр о припинення та перехід прав а користування земельними ді лянками підприємствам, устан овам, організаціям та громад янам" само по собі не може вваж атися доказом своєчасної обі знаності позивача з договоро м №2/4 від 24.06.1998р. та порушенням пр ава власності останнього від повідачем, оскільки згадане рішення стосувалося виключн о регулювання питань набуття відповідачем права користув ання земельними ділянками за іншими адресами (вул.Скрябін а,7, вул.Пушкіна,59, вул.Харківськ а,18 та вул.Труда,26а в м.Суми), в то й час як спірне приміщення ма газину розташоване по вул.Кі рова,140 в м.Суми.

Наведене не виключає наявн ість достатніх підстав вважа ти, що про існування договору №2/4 від 24.07.1998р. позивачу стало ві домо з моменту отримання лис та від КОРП "Дрібнооптовий" (з 29.07.2009 року).

Отже, місцевий господарськ ий суд передчасно відмовив у задоволенні позовних вимог про визнання права комунальн ої власності на нерухоме май но з мотивів спливу позовної давності та відсутності пов ажних причин для його віднов лення,

Згідно імперативних вимог ст.1117 ГПК України переглядаюч и у касаційному порядку судо ві рішення, касаційна інстан ція на підставі вже встановл ених фактичних обставин спра ви перевіряє застосування су дом першої чи апеляційної ін станції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не ма є права встановлювати або вв ажати доведеними обставини, що не були встановлені у ріше нні або постанові господарсь кого суду чи відхилені ним, вирішувати питання про до стовірність того чи іншого д оказу, про перевагу одних док азів над іншими, збирати нові докази або додатково переві ряти докази.

Таким чином, в розрізі даног о спору касаційна інстанція не вправі встановлювати обст авини початку перебігу строк у позовної давності та його з акінчення, наявності чи відс утності поважних причин проп уску цього строку як підстав и для його відновлення.

Зважаючи на вищенаведене, к олегія вбачає підстави для с касування оскаржуваних ріше ння та постанови в частині по зовних вимог про визнання за територіальною громадою м.С уми права власності на нежил е приміщення магазину №222 по в ул.Кірова,140 в м.Суми, та передач і справи на новий розгляд в ці й частині позовних вимог до г осподарського суду Сумської області.

Враховуючи викладене та ке руючись ст.ст.1115,1117-11112 Господарсь кого процесуального кодексу України, Вищий господарськи й суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Сумської міської ради задовольнити ч астково.

Рішення господарського су ду Сумської області від 30.09.2010 та постанову Харківського апел яційного господарського суд у від 13.12.2010 у справі №5/242-09 скасува ти в частині позовних вимог п ро визнання за територіально ю громадою м.Суми права власн ості на нежиле приміщення ма газину №222 по вул.Кірова,140 в м.Су ми, з передачею справи на нови й розгляд в цій частині позов них вимог до господарського суду Сумської області.

В решті рішення та постанов у залишити без змін.

Головуючий, суддя В.Овечкін

Судді: Є.Чернов

В.Цвігун